Постанова

від 16.01.2023 по справі 640/16528/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16528/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.04.2020 № 80625-3313-2615.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення, оскільки таке містить невірно обраховану до сплати суму земельного податку за 2020 рік, а саме, при обрахунку податкових зобов`язань Головне управління ДПС у м. Києві помилково застосувало ставку земельного податку 1% замість 0,03%, у відповідності до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і з борів у м. Києві», в редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974, та з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, що належать на праві власності позивачу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.04.2020 № 80625-3313-2615.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 16.01.2023.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 945169, позивачу на підставі договору дарування земельної ділянки від 15.08.2006 року № 3320, на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:014:0069 площею 0,0941 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

06.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві, згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, прийняло податкове повідомлення-рішення № 80625-3313-2615, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2020 рік у розмірі 34063,18 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки вид цільового призначення, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель земельних ділянок позивача у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не був внесений до Державного земельного кадастру, то відповідачем обґрунтовано проведено розрахунок податкового зобов`язання на 2020 рік із застосування ставки податку 1% за період з 01.01.2020 по 29.06.2020. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що за період з 30.06.2020 по 31.12.2020 при розрахунку податкового зобов`язання позивача на 2020 рік, мала застосовуватись ставка податку 0,03%, згідно з таблицею № 1 до додатка 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням № 242/5629, при цьому, починаючи з 30.06.2020, обсяги бази оподаткування (а саме нормативної грошової оцінки та ставки податку) зафіксовані в податковому повідомленні-рішенні суми податкових зобов`язання за 2020 рік мали бути перераховані, але відповідач такого перерахунку не здійснив.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, контролюючим органом на момент винесення податкового повідомлення-рішення, земельний податок було розраховано з дотриманням вимог законодавства, відповідно до даних Державного земельного кадастру, а позивач не повідомляв контролюючий орган про настання обставин для перерахунку земельного податку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю - розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У силу норм ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Приписами ст. ст. 269, 270 ПК України, передбачено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом норм ст. ст. 269 - 271 розд. XII ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. Об`єктами оподаткування, зокрема є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з визначенням п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України, визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно абз. 1 п. 284.1 ст. 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

За змістом п. 12.3. ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів», було затверджене Положення про плату за землю в місті Києві (Додаток 3). В Таблиці 1 до Додатку 3 зазначеного Рішення встановлені ставки земельного податку. За змістом п. 3.1 вказаного Положення (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974), базою оподаткування, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Положенням. Згідно з п. 11.1 Положення, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Крім того, п. 3 Рішення № 242/5629, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було доручено надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки для адміністрування плати за землю в м. Києві.

Так, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Зокрема, розділом ІІ визначено, землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 02.02 - Для колективного житлового будівництва; 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; 02.04 - Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; 02.05 - Для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06 - Для колективного гаражного будівництва; 02.07 - Для іншої житлової забудови; 02.08 - Для цілей підрозділів 02.01 - 02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 02.09 - Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; 02.10 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2020, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві на запит ГУ ДПС у м. Києві, та використаного контролюючим органом для визначення спірної суми податку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, Естонська,94, площею 0,0941га, кадастровий номер ділянки: 8000000000:88:014:0069, категорія земель «Землі житлової та громадської забудови», цільове призначення земельної ділянки «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва» складає - 3406318,23 грн.

В подальшому, наприкінці червня 2020 року, до Державного земельного кадастру були внесені зміни до відомостей про код цільового призначення зазначених земельних ділянок, а саме, код цільового призначення наведений як « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що відповідає за затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 Класифікації видів цільового призначення земель.

Тож, з наведеного слідує, що, станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві розрахунку нарахування позивачу до сплати сум земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік, вид цільового призначення земельних ділянок позивача з кадастровими номерами 8000000000:88:014:0069, був сформульований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру. Відповідно до прим. 2 до таблиці № 1 додатка 3 до Рішення № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974, яке застосовується з 1 січня 2019 року) якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки вид цільового призначення, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель земельних ділянок позивача у період з 01.01.2020 по 30.06.2020, не був внесений до Державного земельного кадастру, а нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивача складала 3406318,23 грн., то відповідачем обґрунтовано проведено розрахунок податкового зобов`язання на 2020 рік із застосування ставки податку 1% за період з 01.01.2020 по 29.06.2020. Поряд з цим, варто врахувати, що з дати внесення змін до Державного земельного кадастру (тобто, з 30.06.2020), та із врахуванням п. 286.1 ст. 286 ПК України, контролюючим органом для визначення сум земельного податку, що його мав сплатити позивач за період з 30.06.2020 по 31.12.2020, мала застосовуватись ставка податку 0,03% згідно з таблиці № 1 до додатка 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням № 242/5629.

Так, відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. Водночас, в абз. 2 цього ж пункту ст. 286 ПК України, визначено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Як правильно виснував суд першої інстанції, у випадку встановлення контролюючим органом розбіжності (-стей) у відомостях, що були враховані при обрахунку фізичній особі земельного податку, то контролюючий орган зобов`язаний провести перерахунок попередньо нарахованої суми податку виходячи з достовірних та актуальних даних щодо бази оподаткування. У іншому випадку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатись законним та обґрунтованим (за період з 30.06.2020 по 31.12.2020).

Доводи апелянта про те, що станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, земельний податок було розраховано з дотриманням вимог законодавства, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище. Твердження апелянта про те, що позивач не повідомляв контролюючі податкові органи про зміну цільового призначення земельних ділянок, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено такий обов`язок платника, який, у свою чергу, передбачає значущі наслідки та обов`язок сплати грошового зобов`язання за спірним рішенням у повному обсязі.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 80625-3313-2615, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко