Постанова

від 29.08.2022 по справі 813/3823/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3823/17

адміністративне провадження № К/9901/5246/19, К/9901/5543/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги Львівського міського товариства мисливців і рибалок "Лісівник" та Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 (колегія у складі суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,)

у справі №813/3823/17

за позовом Львівського міського товариства мисливців і рибалок "Лісівник"

до Львівської обласної ради,

треті особи - Миколаївська районна організація українського товариства мисливців та рибалок, Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації,

про скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. 24.10.2017 Львівське міське товариство мисливців і рибалок «Лісівник» (далі - ЛМТМР «Лісівник») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати протиправним і скасувати рішення Львівської обласної ради «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я» від 01.04.2014 №1043 в частині включення до складу регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я» 3419 га, розташованих на території Красівського лісництва ДП «Львівське лісове господарство» (квартали 2-4, 9-63,72-78), 163 га, розташованих на території Миколаївського дочірнього лісогосподарського підприємства ОКС ЛГП «Галсільліс»» (квартали 1,2,3), 153 га, розташованих на території Винниківського лісництва ДП «Львівське лісове господарство» (квартали 73- 77), 1616 га, розташованих на території Товщівського лісництва ДП ««Львівське лісове господарство» (квартали 1,2,3, 14-58, 60- 65), 206 га, розташованих на території Красівського лісництва ДП «Львівське лісове господарство» (квартали 1,5-8), 710 га, розташованих на території Липнівського лісництва ДП «Львівське лісове господарство» (квартали 38-56), 255 га, розташованих на території Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства ОКС ЛГП «Галсільліс» (квартали 13,16,17) (вид.26 -57), 18 (вид.3,4,5,13-26), 20,27) та інших угідь позивача.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. До Верховного Суду 25.02.2019 та 26.02.2019 надійшли касаційні скарги Львівського міського товариства мисливців і рибалок "Лісівник" та Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, в якій останні просили скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

4. Ухвалами Верховного Суду від 04.03.2019 та від 05.03.2019 було відкрито касаційні провадження. Згодом ухвалою Верховного Суду від 30.06.2022 касаційні провадження було об`єднано в одне.

5. Скаржники клопотали про розгляд справи за їхньої участі, однак своєю ухвалою від 30.06.2022 Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департамент екології та природних ресурсів надіслав до Львівської обласної ради за № 10-2837 від 23.12.2013 матеріали подання щодо створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Стільське Горбогор`я» (без вилучення земельних ділянок у землекористувачів) для прийняття рішення, в т.ч.: наукове обґрунтування створення такого парку; погодження ДП «Львівське лісове господарство» від 20.12.2010 № 556, ДП «Стрийське лісове господарство» від 12.01.2011 №7, Миколаївського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 09.03.2011 № 030 та від 13.12.2012 №78, Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 25.03.2011 №35; рішення Стільської сільської ради Миколаївського району від 06.05.2011 №68 і від 20.07.2012 № 322, Бродківської сільської ради Миколаївського району від 08.12.2011 № 191 та Раковецької сільської ради Пустомитівського району від 20.11.2013 № 282.

7. Наукове обґрунтування мотивоване необхідністю збереження природничо та культурно цінних територій і їх рекреаційного використання, унікальними особливостями природної місцевості та історико-культурної спадщини, високої екостабілізуючої, науково-освітньої та рекреаційної цінності Стільського горбогір`я, а також функціонуванням в його межах ряду природно-заповідних об`єктів місцевого та загальнодержавного значення.

8. За результатами розгляду вказаного подання Львівська обласна рада 13.03.2014 розробила і зареєструвала проект рішення «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогор`я», додатком до якого є Перелік земельних ділянок, що входять, без вилучення у власників і користувачів, до території регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогор`я».

9. Вказаний проект було завізовано (погоджено) постійною депутатською комісією з питань екології, природних ресурсів та рекреації та оприлюднено 13.03.2014 на офіційному веб-сайті Львівської обласної ради у розділі: «Пленарні» - «Проекти рішень» - «Проекти рішень, підготовлені для розгляду».

10. Розглянувши подання департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації від 23.12.2013 №10-2837 (№ 02-101 від 09.01.2014), відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 №245 «Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів», наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 №65 «Про затвердження інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду» на виконання Указу Президента України від 01.12.2008 №1129/2008 «Про розширення мережі територій національних природних парків та інших природно-заповідних об`єктів», рішень Львівської обласної ради від 13.06.2007 №340 «Про затвердження Регіональної програми формування екологічної мережі Львівської області на 2007 - 2015 роки» та від 02.12.2008 № 765 «Про затвердження Регіональної програми розвитку заповідної справи у Львівській області на 2009 - 2020 роки», беручи до уваги зазначені вище погодження, враховуючи висновок постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації; з метою збереження цінних природних комплексів унікальної природної місцевості - Стільського горбогір`я, Львівська обласна рада на XХIX сесії VI скликання прийняла рішення № 1043 від 01.04.2014 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я».

11. Цим рішенням, зокрема, організовано на території Львівської області в межах Миколаївського, Пустомитівського і Перемишлянського районів, без вилучення земельних ділянок у власників і користувачів, регіональний ландшафтний парк «Стільське Горбогір`я», загальною площею 8909,9 га (згідно з додатком до рішення); підпорядковано його департаментові екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації і передано територію цього парку під охорону землевласникам та землекористувачам з оформленням охоронного зобов`язання.

12. Вважаючи це рішення неправомірним, ЛМТМР «Лісівник» звернулося до суду із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час прийняття рішення "Про організацію регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я» відповідач порушив вимоги Закону України "Про природно-заповідний фонд". Крім того, відповідно до ст.23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не було прийнято рішення про припинення права користування мисливськими угіддями позивача, жодної згоди позивач про включення даних угідь до ландшафтного парку не надавав, відтак оскаржуване рішення грубо порушує права останнього.

14. Відповідач зазначив, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були погодження власників та первинних користувачів природних ресурсів, подання департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від 23.12.2003 №10-2837. Включення земель державної власності до території регіонального ландшафтного парку погоджене ДП «Львівське лісове господарство», ДП «Стрийське лісове господарство», Миколаївське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Пустомитівське дочірнє лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», а також органами місцевого самоврядування. Крім того, користувач мисливськими угіддями не є суб`єктом, що в розумінні Закону України «Про природно-заповідний фонд» повинен надати погодження на організацію ландшафтного парку.

15. Третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної зазначила, що оскаржуване рішення відвідача було прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства зокрема, ст.51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», адже первинними користувачами природних ресурсів є ДП «Львівське лісове господарство», ДП «Стрийське лісове господарство», Миколаївське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Пустомитівське дочірнє лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», які, в свою чергу, надали погодження місця розташування регіонального ландшафтного парку «Стільське горбогір`є».

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного на час їх прийняття законодавства та з метою реалізації функцій держави щодо збереження природо-заповідного фонду, спрямовані на регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, які саме права та законні інтереси позивача було порушено відповідачем, а на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

17. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

18. Доводи позивача обґрунтовані тим, що суд першої інстанції правильно виклав нормативну базу, яка підлягає застосуванню, однак надалі неналежно оцінив чи проігнорував зібрані докази; а висновки суду про погодження власників та первинних користувачів природних ресурсів не відповідають дійсності.

Внаслідок прийняття рішення відповідач обмежив права позивача на зайняття мисливством на території регіонально-ландшафтного парку. Наразі не передбачено прямої заборони на полювання, права користування угіддями позивача не позбавлено, однак згодом при організації регіонального ландшафтного парку членам мисливського господарства буде заборонено полювати.

Суд першої інстанції 21.08.2018 в судовому засіданні протиправно відхилив клопотання позивача про витребування доказів, яке було викликано тим, що згідно з науковим обґрунтуванням створення РЛП «Стільське горбогір`я» було запропоновано 5 варіантів перспективної територіальної структури парку на базі лісів Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства, розглядалися варіанти за площею від мінімального (33,5 тис. га) до максимального (10 тис. га). Отже, оскаржуване рішення прийнято не тільки з порушенням юридичної процедури, а й без належного фактичного наукового обґрунтування.

19. Третя особа Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області також покликається на протиправність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що включення земель колишніх сільських рад, які на цей час входять до складу Тростянецької об`єднаної територіальної громади без погодження відповідного органу місцевого самоврядування як власника земельних та інших природних ресурсів є прямим порушенням ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

В матеріалах справи ані відповідачем, ані Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації не представлено первинного належно оформленого клопотання про створення регіонального ландшафтного парку.

20. 25.03.2019 надійшов відзив від відповідача, в якому останній покликався на правомірність рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що оскаржуване рішення прийнято в межах встановленої законодавством процедури із отримання погоджень всіх власників та первинних користувачів земельних ділянок, рекомендованих до заповідання

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та відзиву та дійшов такого висновку.

22. Відповідно до ст. 2 КАС України звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

24. У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16 було сформовано правовий висновок, який згодом було підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, про те, що:

«Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах».

25. Такі вимоги процесуального закону та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про вплив рішень дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень на права та законні інтереси позивача та їх порушення внаслідок такого впливу.

26. У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення відповідача щодо включення земель до складу регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я». Порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач обґрунтовує тим, що земельні ділянки використовуються ним як мисливські угіддя, відтак включення цієї території до меж парку призведе до неможливості її використання.

27. Таким чином, першочергово у цій справі необхідно з?ясувати питання правових наслідків (для позивача) вчинення відповідачами дій та прийняття рішень в межах процедури включення земель до складу регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я».

28. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України від 16.06.1992 №2456-XII "Про природно-заповідний фонд" (далі - Закон №2456-XII).

29. Відповідно до ст. 54 Закону №2456-XII зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

30. За правилами ст. 51 Закону №2456-XII підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

31. Відповідно до положень ст.ст. 52-53 Закону №2456-XII клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк: щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; щодо територій та об`єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

32. Згідно із чч. 3-5 ст. 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

33. Разом з тим, позивач є користувачем мисливських угідь відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», рішення Львівської обласної ради ХХVI сесії V-го демократичного скликання № 621 від 03.06.2008 «Про внесення змін у додаток 2 до рішення сесії обласної ради від 27.01.1998 № 278 «Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області» (Львівський МТМР «Лісівник»), рішення Львівської обласної ради ХVI сесії VІ-го демократичного скликання № 479 від 15.05.2012 «Про внесення змін до рішення від 10.04.2012 №439 «Уточнення терміну користування мисливськими угіддями», рішення Львівської обласної ради ХVI сесії VІ-го демократичного скликання № 439 від 10.04.2012 «Про уточнення терміну користування угіддями» та договору з Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства № 34 від 19.11.2010 про умови ведення мисливського господарства і має право користуватись державним мисливським фондом, в межах мисливських угідь, наданих у користування, з дотриманням чинного законодавства.

34. Тобто він до власників (первинних користувачів), які визначені ч. 2 ст. 52 Закону №2456-XII не відноситься, а тому надання ним погодження при прийнятті оскаржуваного рішення не вимагалося.

35. Відповідно до ст. 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать, зокрема: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

36. Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону № 2456-XII на регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

37. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2456-XII проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

38. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частина п`ята статті 53 Закону № 2456-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

39. Регіональний ландшафтний парк «Стільське Горбогір`я» створений для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

40. Статтею 9 Закону №2456-XII визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

41. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

42. Проте, зазначена норма не містить обмеження мисливства, зокрема і полювання на території регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір`я».

43. Статтею 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлені заборони щодо здійснення полювання.

44. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.

45. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про заборону полювання на території цього парку; нічого не зазначено про це й у поданні та інших документах, які стосуються оскаржуваного рішення.

46. І у касаційній скарзі позивач зазначає таке: «Отже внаслідок прийняття рішення відповідач обмежив права позивача в зайняттям мисливством на території регіонально-ландшафтного парку. На даний час не передбачено прямої заборони на полювання, право користування угіддями позивача не позбавлено. Однак при подальшій організації регіонального ландшафтного парку в створення адміністрації членам мисливського господарства буде заборонено полювати».

47. Отже, позивач сам визнає, що наразі жодні його права не порушено, і він звертається з позовом із захистом на майбутнє.

48. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

49. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

50. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

51. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №№1340/4630/18, і підстави для відступлення від неї відсутні.

52. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення оскаржуваним рішення прав, свобод та інтересів позивача.

53. Також Суд відхиляє аргументи Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, адже вона була залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, і, враховуючи відсутність у позивача порушеного права, Суд позбавлений підстав розглядати доводи вказаної третьої особи.

54. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Львівського міського товариства мисливців і рибалок "Лісівник" та Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі №813/3823/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб