Постанова

від 30.08.2022 по справі 125/2689/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 125/2689/15-а

адміністративне провадження № К/9901/38829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 27.03.2017 (суддя - Питель О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (судді - Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)

у справі за його позовом до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови №31/15 від 22.10.2015 про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 340,0 грн. за статтею 513 КУпАП.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.10.2015 Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Лан-Агро", за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства №34/15, у якому встановлено, що ТОВ "Лан-Агро" у особі директора ОСОБА_1 в порушення вимог статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» використовує частину міжпайових польових доріг площею 1,53 га, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину.

13.10.2015 державним інспектором сільського господарства у Вінницький області складено протокол про адміністративне правопорушення №000024/15 та припис №000030/15.

22.10.2015 державним інспектором сільського господарства винесена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 513 КУпАП.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 27.03.2017 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора сільського господарства у Вінницькій області №31/15 від 22.10.2015 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за ст. 513 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами у справі не було надано доказів та не доведено, що міжпайові дороги, які використовує ТОВ "Лан-Агро", є державною власністю, відтак не було доведено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під`їзні міжпайові польові дороги до земельних часток (паїв) №№6, 49, 263 були як запроектовані так і виділені в натурі (на місцевості). Відтак використання їх позивачем без правових підстав свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок під такими дорогами.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено віднесення міжпайових доріг до державної форми власності, міжпайові дороги перебувають у спільній сумісній власності власників земельних ділянок (паїв) і використовуються ТОВ «Лан-Агро» як орендарем. Крім того, міжпайові доргои не були виділені в натурі конкретним особам, які б могли самостійно ними користуватись.

Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 513 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за самовільне зайняття міжпайових доріг.

При цьому, під час розгляду справи судам попередніх інстанцій відповідачами не було надано доказів формування у встановленому законом порядку зазначених доріг саме як земельних ділянок, з визначеними межами та місцем розташування та оформлення на них відповідних прав.

Таким чином, міжпайові дороги в даній ситуації не відповідають законодавчому визначенню земельної ділянки, відтак користування ними за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину не становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 513 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 513 КУпАП та правомірності оскаржуваної постанови не можна визнати обгрунтованими.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у цій справі скасувати.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 27.03.2017 у цій справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук