Вирок

від 01.09.2022 по справі 331/333/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

01.09.2022

Справа № 331/333/20

Провадження № 1-кп/331/103/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01вересня 2022 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритомусудовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження №1201908005004046 від 19.11.2019 з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, із вищою освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого начальником відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління в Запорізькому районі та м.Запоріжжя ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що ОСОБА_3 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №72/-9-08 від 29.12.2016 року, призначений на посаду начальника відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі там.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, яка відповідає категорії «Б» посад державної служби та одночасно з призначенням на посаду йому було збережено 6 ранг державного службовця.

Згідно з п.5-1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року, керівники структурних підрозділів Держгеокадастру та його територіальних органів, на яких покладено повноваження щодо виконання інспекційних функцій, є одночасно старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Станом на08.02.2018року ОСОБА_3 обіймав посадуначальника відділув Запорізькомурайоні міжрайонногоуправління уЗапорізькому районіта м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій, який входить в систему нейтрального органу виконавчої влади на який, згідно з п. 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року покладено реалізацію державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства.

У відповідності до підпункту «а» пункту 25-1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, до компетенції даної служби віднесено організацію та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, ведення державного обліку і реєстрації земель, дотримання вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок, дотримання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність.

Відповідно до положень ч.8 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр», до кола повноважень ОСОБА_3 , як державного кадастрового реєстратора, належить зокрема здійснення державної реєстрації земельних ділянок.

Крім того, відповідно до положень п.2.1 та 2.3 посадової інструкції начальника відділу у Запорізькому районі міськрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженої в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.01.2018 року, ОСОБА_3 здійснював загальне керівництво відділом, організовував його роботу, ніс персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, організовував та забезпечував виконання відділом Конституції та законів України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр - міністра України, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України, доручень Міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказів Держгеокадастру, доручень Голови Держгеокадастру та його заступників, наказів Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації.

Таким чином, обіймаючи постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, які полягали у здійсненні керівництва трудовим колективом, ОСОБА_3 згідно з приміткою п.1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

06.02.2018 до відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій надійшла заява ОСОБА_9 про державну реєстрацію земельної ділянки лісового фонду площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, разом з підробленим державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 051325, виданий на ім`я ОСОБА_9 головою Балабинської селищної ради народних депутатів 15.01.2002 року, згідно якого останньому рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради за № 124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

ОСОБА_3 , як службова особа відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, на який покладено здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі за дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та фахівець у сфері земельного законодавства, достовірно знав про те, що згідно положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 08.02.2001 року, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств не можуть передаватися у приватну власність.

Таким чином, ОСОБА_3 достовірно знав, що землі лісового фонду згідно Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року станом на 13.09.2001 року не могли передаватися у приватну власність громадян.

Також ОСОБА_3 достовірно знав про те, що у відповідності до ст. 17 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянином ОСОБА_9 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 051325 від 15.01.2002 року, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метоюодержання неправомірної вигоди для ОСОБА_9 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по АДРЕСА_2 , 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2101 тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_9 , в наслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі, на суму 343 460 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того,06.02.2018до відділув Запорізькомурайоні міжрайонногоуправління уЗапорізькому районіта м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій надійшла ОСОБА_10 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, разом з підробленим державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП № 012416, виданого на ім`я ОСОБА_11 15.01.2002 року головою Балабинської селищної ради, згідно якого останній рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів за № 124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

ОСОБА_3 ,як службоваособа відділув Запорізькомурайоні міжрайонногоправління уЗапорізькому районіта м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, на який покладено здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі за дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та фахівець у сфері земельного законодавства, достовірно знав про те, що згідно положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств не можуть передаватися у приватну власність фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_3 достовірно знав, що землі лісового фонду згідно Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року станом на 13.09.2001 року не могли передаватися у приватну власність громадян.

Також ОСОБА_3 достовірно знав про те, що у відповідності до ст. 17 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянкою ОСОБА_11 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 012416, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_11 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по АДРЕСА_2 , 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2102, тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_11 , в наслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі на суму 515 524 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

ОСОБА_12 у судовомузасіданні своюпровинуне визнавтапояснив,що з2018року призначенийна посадуначальникавідділу вЗапорізькому районіміжрайонного управлінняу Запорізькомурайоні та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, окремим наказом на нього покладені обов`язки державного кадастрового реєстратора. Державна реєстрації земельних ділянок здійснюється на підставі документів з землеустрою. Вказані документи надаються громадянами до Центру з надання адміністративних послуг, а потім надходять до їх установи. Порядок державної реєстрації земельних ділянок регламентується Законом України «Про державний земельний кадастр». На той момент у відділі працювало три державні кадастрові реєстратори, документи передавались їм із урахуванням навантаження. У 2018 році ним була отримана у роботу документація від заявників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Перевіривши землевпорядну документацію, яка стосується встановлення меж земельної ділянки в натурі (технічне завдання, пояснювальна записка, технічний план, обрис земельної ділянки, геодезичні вимірювання, правовстановлюючі документи та таке інше), вінприйняв рішення про внесення даних до Державного земельного кадастру саме цих земельних ділянок та сформував відповідні витяги, які передав до ЦНАП. Підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру передбачені у ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ним виявлено не було. Наполягав на тому, що підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є землевпорядна документація, а не лише правовстановлюючі документи. Перевірка підстав для складання землевпорядної документації не відноситься до його повноважень, особу заявника повинен перевіряти землевпорядник. Він взагалі не бачив ані ОСОБА_9 , ані ОСОБА_11 , цих осіб не знає. Документи від них приймали працівники ЦНАП, він працював лише із паперовими документами. Візуальним оглядом документів ознак їх підробки він не виявив, усі бланки відповідали діючим на той момент нормам, він не повинен перевіряти законність правовстановлюючих документів. До його функцій відноситься лише ведення земельного кадастру (відкриття поземельної книги та присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку), у подальшому право власності на земельну ділянку реєструється державним реєстратором реєстру речових прав. Так, після проведення такої реєстрації у порядку взаємодії між органами, до них із відділу ведення Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно надійшла інформація про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , тому він у межах своїх повноважень сформував новий розділ поземельної книги. Вважає, що державний акт на землю та його законність і достовірність повинна перевіряти особа, яка розробляла землевпорядну документацію. Дійсно, йому відомо про те, що землі лісового фонду не можуть передаватися у приватну власність громадянам, але у наявності був державний акт на право приватної власності, яким чином він був виданий, йому не було відомо, та перевіяти підстави його видачі він не зобов`язаний. Зауважив на те, що прокурором помилково сплутані його повноваження як державного кадастрового реєстратора та начальника відділу, оскільки діяльність відділу пов`язана не тільки із землевпорядкуванням, а також із веденням архівної справи, контролем за діяльністю підлеглих працівників зокрема. Вважав, що жодного злочину він не вчинив, а діяв у межах своїх повноважень належним чином, тому просив виправдати його

На підтвердження провини ОСОБА_13 стороною обвинувачення було надано суду наступні докази.

Представник потерпілого, який займає посуду головного спеціаліста-юристконсульта відділу нормативно-правової роботи юридичного апарату Запорізької облдержадміністрації ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що під час проведення перевірки прокуратурою вони дізнались, що дві земельні ділянки вибули із володіння держави. На момент видачі Державних актів на землю селищна рада не мала повноважень щодо передання земель лісового фонду у власність окремих громадян. Він брав участь і у судових засіданнях у Господарському суді з приводу витребування земельних ділянок від нових власників, оскільки землі і ОСОБА_9 , і ОСОБА_11 були продані та власник змінився. Позовні вимоги були задоволені, однак на сьогодні винесені судом рішення переглядаються за нововиявленими обставинами.

Представник цивільного позивача ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_15 пояснив, що цивільний позов підтримує у повному обсязі, оскільки внаслідок вибуття земель лісового фонду із володіння держави була заподіяна суттєва шкода. Про те, що дві земельні ділянки були надані громадянам, вони дізнались під час перевірки прокуратури. Згідно відомостей останнього землевпорядкування ці землі належали державі та розташовані у 11 кварталі Олександрівського лісництва. Оскільки, ніякої діяльності на цих землях не проводиться, вони не могли виявити, що земля незаконно вибула із володіння держави. Вони, як лісове господарство, є користувачами земель.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що він з 2011 року займав посаду голови Балабінської селищної ради. Коли його викликали на допит, то він дізнався, що на їх території є дві земельні ділянки лісового фонду, які були передані у приватну власність громадян нібито за рішенням ради, однак йому про це нічого не було відомо, оскільки на той момент головою Ради був ОСОБА_17 . Коли він повернувся на робоче місце, то провів попередню перевірку та з`ясував, що такі рішення у них в архіві відсутні, під вказаними номерами зберігаються рішення з інших питань, не пов`язаних із виділенням земель. Крім того, вказані земельні ділянки перебувають за межами територіальної громади, тому вирішувати питання про зміну власників мала повноваження лише Запорізька обласна рада. Більш того, відбиток печатки, який стоїть на Державних актах про право власності на землю, є недійсним, оскільки у 2009 році у них була замінена печатка установи.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що з 1990 року вона працює у Балабинській селищній раді. Декілька років потому їм стало відомо, що нібито наявні два Державні акти на землю, які видані їх радою щодо земель лісового фонду. Вони перевірили усю документацію та з`ясували, що рішення з такими номерами у них в Раді взагалі відсутні, таких рішень не приймалось, про що вони повідомили правоохоронні органи.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона працює землевпорядником Балабинської селищної ради. У той момент, коли в України з`явилась публічна карта, вони її дослідили та виявили, що дві земельні ділянки передані приватним особам нібито за рішенням селищної ради. Вона одразу повідомила керівництву, що прийняття такого рішення не відноситься до компетенції селищної ради, оскільки ці земельні ділянки розташовані за межами міста, таке рішення міг приймати виконком або сесія Запорізької ради. Дійсно, такого рішення в архіві Балабинської селищної ради вони не знайшли. Кожного року вона подавала звіти та вказувала, що усі землі належать лісовому фонду, оскільки іншої інформації вони не мали. Вона бачила копії спірних актів, які були старого зразку, з самого акту не зрозуміло, де саме розташовані земельні ділянки, але вказано, що це землі лісового господарства.

Будучи допитаною у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що вона працює інженером-землевпорядником. Приблизно у 2017 році до неї звернувся ОСОБА_9 , який попросив розробити землевпорядну документацію на земельну ділянку, яка знаходилась на землях Балабинської селищної ради, на що вона погодилась. Також у нього з собою були документи на землю від імені ОСОБА_11 , тому вона погодилась розробити документацію і для неї, хоча ОСОБА_11 не бачила. Вона уклала угоду із ним та він сплатив її послуги, після чого розробила усю необхідну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Вона перевіряла Державний акт на право приватної власності на землю, він був старого зразка, однак мав відбиток печатки, номер реєстрації та посилання на усі реквізити прийнятого селищною радою рішення. Крім того, у ОСОБА_9 була геодезична зйомка, за якою вона і встановила межі земельної ділянки. Пам`ятає, що це були землі іншого лісогосподарського призначення. У 2018 році у неї викрали ноутбук з усією документацією, де зберігались усі складені нею документи, передати їх до архіву вона також не встигла, тому другий примірник виготовлених нею документів втрачено.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він працює у відділі Державного земельного кадастру. Пам`ятає, що у їх установі проводився обшук з метою відшукати землевпорядну документацію та правовстановлюючі документи на дві земельні ділянки, однак вказаних документів не знайшли. Роз`яснив, що землевпорядну документацію до їх установи повинен здати її розробник, у даному випадку розробником був приватний підприємець, жодних актів, підтверджуючих, що документація здавалась, не має.

Також стороною обвинувачення були надані суду наступні письмові докази:

- заяву про вчинення кримінального правопорушення голови Балабинської селищної ради вих. № 01-13/118 від 14.02.2019 року, відповідно до якої виконавчий комітет Балабинської селищної ради повідомляє , що в 2018 році Балабинській селищній раді стало відомо, що на території земель Балабинської селищної ради, за межами населеного пункту, в районі річки Дніпро з`явились в Публічній карті України дві земельні ділянки приватної власності цільове призначення яких:09.02. Для іншого лісогосподарського призначення, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 232215533: 01:001:2101 загальною площею 2,0 га; земельна ділянка кадастровий номер 232215533: 01:001:2102 загальною площею 2,0 га. Одна із земельних ділянок державний акт приватної власності на землю ІY-ЗП № 012416, виданий на підставі рішення №124/6 виконавчого комітету Балабинської селищної ради від 13.09.2001 року на гр. ОСОБА_11 . За рішенням селищної ради земельні ділянки лісового фонду та за межами населеного пункту не надавались. Тому вважали, що реєстрація земельних ділянок була проведена за підробленими документами, тому просили притягнути до відповідальності винних осіб (т.1 а.с. 91);

- лист директора ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_22 № 594 від 19.11.2018 з додатками у виді копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та копії таксаційного опису зазначених земельних ділянок (т.1 а.с. 93-119);

- копія розпорядження Запорізької районної державної адміністрації «Про затвердження проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних Рад народних депутатів і сільських населених пунктів» № 277 від 18.05.1993 року(т.1 а.с. 121);

- карта складу земельних ділянок по Балабинській селищній раді народних депутатів (т.1 а.с. 122);

- лист в.о. начальника міськрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_3 № 0-8-0 18-291/117-18 від 28.02.2018 рокущодо реєстрації спірних земельних ділянок (т.1 а.с. 124);

- лист в.о. начальника міськрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_3 № 0-8-0 181-314/117-18 від 05.03.2018 року щодо відсутності землевпорядної документації на ОСОБА_9 та ОСОБА_11 (т.1 а.с. 126);

- лист начальника міськрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_23 № 10-8-0. 181-1054/117-19 від 03.04.2019 року щодо відсутності землевпорядної документації на ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у їх установі (т.1 а.с. 129-130);

- лист секретаря Балабинської селищної ради ОСОБА_24 № 01-13/435 від 12.06.2019 рокупро те, що Балабінська селищна рада не отримувала державні акти на право власності на землю із серійними номерами IV-ЗП № 012416,III-ЗП № 051325 (т.1 а.с. 132);

- лист начальника міськрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжя ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_23 № 10-8-0.181-558/117-19 від 12.02.2019 року щодо відсутності книг реєстрації по Балабінськійселіщній раді Запорізького району (т.1 а.с. 134);

- протокол обшуку від 15.05.2019, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2019 року, під час якого було оглянуто приміщення будівлі Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, згідно якого ОСОБА_25 добровільно видала поземельні книги на земельні ділянки із кадастровими номерами 2322155300010012102, 232215530001002101 у паперовому вигляді та на електронному носії інформації DVD-R(т.1 а.с. 140-145);

- поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300010012101(т.1 а.с. 146-163);

-поземельна книгана земельнуділянку зкадастровим номером2322155300010012102(т.1 а.с. 164-180);

- лист головного лісничого ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_26 № 425 від 15.08.2019 р. з додатками щодо економічної інформації по спірним земельним ділянкам (т.1 а.с. 190-197);

- висновок експерта № 578-19 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню № 42018081060000042 з додатком, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки площею 2,0 га., з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 станом на 08.02.2018 складала 343460,00 грн. та ринкова вартість земельної ділянки площею 2,0 га. з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 станом на 08.02.2018 складала 515524,00 грн. (т.1 а.с. 201-226);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.09.2019, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2019, під час якого у приміщенні Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 50 було вилучено: 1) оригінал посадової інструкції начальника Відділу у Запорізькому районі Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на 3 арк.; 2) наказ № 72/09-08 від 29.12.2016 в оригіналі на 1 арк.; 3) оригінал заяви ОСОБА_3 від 29.12.2016 року, про переведення на посаду начальника відділу у Запорізькому районі Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадаструу Запорізькій області на 1 арк. 4) копія особової картки державного службовця № 133 на ОСОБА_3 на 5 арк.; 5) копія першої та 37-ї сторінки трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 на 1 арк.(т.1 а.с. 231-245);

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо земельної ділянки 2322155300:01:001:2101 (т.2а.с. 6-9);

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо земельної ділянки 2322155300:01:001:2102 (т.2а.с. 10-13);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2018, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 24.07.2018 року, під час якого у приміщенні Сектору з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8, вилучені оригінали документів, які знаходяться в реєстраційній справі на земельну ділянки 2322155300:01:001:2101 та 2322155300:01:001:2102 (т.2а.с. 27-29);

- оригінал реєстраційної справи № 1482716423221, щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101;

- оригінал реєстраційної справи № 1482740223221, щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102;

- копія опису документів для долучення до реєстраційної справи № 1482716423221, що передається державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_27 (т.2а.с. 30);

- копія листа державного реєстратора Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_27 щодо передачі документів для долучення до реєстраційної справи № 714 від 15.03.2019 року (т.2а.с. 31);

- лист першого заступника голови ОСОБА_28 про надання інформації № 2931/01-34 від 12.12.2019 з додатками на 2 арк. щодо переліку рішень Балабінської селищної ради, прийнятих на засіданні 13.09.2001(т.2а.с. 37-39);

- копія інформації про підготовку об`єктів соц-культпобуту на території Балабинської селищної ради до роботи в осінньо-зимовий період 2001-2002 р.р., на якому міститься відбиток печатки старого зразка (т.2а.с. 40);

- генеральний план (основне креслення) смт. Балабине (т.2 а.с. 41);

- акт прийму передач других екземплярів державних актів старого зразку в кількості 86 шт. по Балабинській селищній раді, які передано до відділу Держкомзем у Запорізькому районі для зберігання від 16.12.2009 року з додатками (т.2а.с. 42-45);

- акт прийму передач других екземплярів державних актів старого зразку в кількості 23 шт. по Балабинській селищній раді, які передано до відділу Держкомзем у Запорізькому районі для зберігання від 28.12.2009 року з додатками (т.2а.с. 46-47);

- протокол огляду речей від 21.12.2019 року, під час якого прокурором ОСОБА_5 , за участю секретаря Балабинської селищної ради ОСОБА_18 , було оглянуто печатку Балабинської селищної ради. Оглядом встановлено, що наразі Балабинська селищна рада використовує печатку з кліше круглої форми на якому мається напис «Балабинська селищна рада «Україна», Запорізького району Запорізької області, з зображенням малого державного герба та коду ЄДРПОУ 23881173 (т.2а.с. 48);

- лист голови Балабинської селищної ради ОСОБА_16 № вих. 01-13/932 від 20.12.2019 року про те, що рішення про передачу земельних ділянок лісового фонду ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не приймались (т.2а.с. 49);

- рішення виконавчого комітету Балабинської селищної ради «Про передачу в приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування господарських будівель» № 124 від 13.09.2001 р. іншим особам, а ОСОБА_29 та ОСОБА_11 (т.2а.с. 50);

- рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2019, яким було визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24780973 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 за ОСОБА_9 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 16.08.2021 ( т. 2 а.с. 153-159);

- рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019, яким було визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24781379 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 за ОСОБА_11 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 01.07.2021 ( т. 2 а.с. 160-164);

У судовому засіданні стороною захисту було заявлено клопотання про те, що усі докази, які зібрані у межах кримінального провадження № 12019080050004046 є недопустимими, оскільки розслідування даного провадження розпочалось 19.11.2019 після виділення матеріалів із кримінального провадження № 42018081060000042, провадження по якому було закрито ще 14.11.2019, тому жодні дії, у тому числі і виділення матеріалів, здійснюватися не могли. Також вважали, що із врахуванням вимог ст. 217 КПК України виділення матеріалів можливо лише щодо підозрюваного, а не за фактом вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин, враховуючи, що початок вказаного кримінального провадження розпочався із суттєвими порушення процесуального закону, усі зібрані під час розслідування докази не можуть бути допустимими та взяті до уваги судом на підтвердження провини ОСОБА_3 .

Проаналізувавши наведені доводи захисника та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що підстав для визнання доказів недопустимими немає, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018081060000042 здійснювалось за ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України та дійсно було закрито 14.11.2019, але лише в частині подій, які були попередньо кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 364 КК України, при цьому в іншій частині досудове розслідування тривало. За таких обставин прийняття рішення прокурором про виділення матеріалів не суперечило вимогам діючого кримінального процесуального законодавства.

Також суд зазначає, що ані ст. 217 КПК України, ані інші норми вказаного Закону не містять заборони щодо виділення або об`єднання кримінальних проваджень, розслідування за якими здійснюється за фактами вчинення кримінальних правопорушень до повідомлення будь-якій особі про підозру, тому посилання захисту на порушення вказаних вимог є помилковими та відхиляються судом.

Не впливають на вирішення питання допустимості доказів і посилання захисників на порушення правил підслідності даних кримінальних проваджень та передання їх до різних органів досудового розслідування, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: 3) доручати органу досудовогорозслідуванняпроведеннядосудовогорозслідування.

Так, після прийняття 19.11.2019 рішення про виділення матеріалів досудового розслідування та реєстрації матеріалів кримінального провадження у той же день першим заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_30 була винесена постанова про призначення групи прокурорів, органом досудового розслідування визначено Дніпровський відділ поліції ГУНП в Запорізькій області, нагляд за діяльністю якого здійснюється саме Запорізькою місцевою прокуратурою № 3.

Окремо суд зауважує, що у первісному кримінальному провадженні № 42018081060000042 від 22.03.2018 досудове розслідування здійснювалось слідчим відділенням Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області тобто за місцем вчинення кримінального правопорушення, а у подальшому досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження за постановою заступника прокурора області ОСОБА_31 від 24.04.2019 було доручено Дніпровському ВП ГУНП в Запорізькій області ( т. 1 а.с. 75), що відповідає вимогам ч.5 ст. 36 КПК України.

Таким чином, підстав для визнання доказів недопустимими із вказаних вище мотивів судом не встановлено.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого,свідків, дослідивши докази обвинувачення та захисту, вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, в судовому засіданні не доведена.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню , доки не буде визнаний винним в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі частини 1ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 1ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року «Яременко проти України» зазначено, що визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 поставлено у провину, що він, усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 завідомо підроблених державних актів на право приватної власності на землю, достовірно знаючи те, що на день їх видачі згідно положень ст. 4 Земельного кодексу України N 561-XII 18 грудня 1990 року, дані земельні ділянки не могли бути передані у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, здійснив державну реєстрацію земельних ділянок шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельних ділянок,чим вчинив зловживання службовим становищем.

Так, диспозиція ч. 1ст. 364 ККпередбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Частина друга зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 364 КК.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь - якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно - правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Поняття «інтереси служби» безпосередньо пов`язане з обсягом прав та обов`язків службової особи підприємства, установи чи організації, тобто її повноваженнями (компетенцією).

Словосполучення «всупереч інтересам служби» передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно - правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій, також можуть визнаватися вчиненими всупереч інтересам служби.

Ще одним елементом об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1ст. 364 КК).

Пунктом третім Примітки дост. 364 ККвизначено, що істотною шкодою устатті 364 цього Кодексувважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками у цій статті вважаються наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 Примітки дост. 364 КК).

У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 646/7942/14-к (провадження № 41-5804-км18) міститься правовий висновок, згідно з яким зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Так, у судовому засіданні встановлено та не оспорюється учасниками процесу, що ОСОБА_3 під час реєстрації земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_11 діяв як державний кадастровий реєстратор.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;

формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ст. 22 вказаного вище Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати законодавству.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель в електронній формі засвідчуються кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника з використанням кваліфікованої електронної позначки часу.

Частина 5 та 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачають що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У судовому засіданні ОСОБА_3 зазначав про те, що до його повноважень не відноситься питання перевірки законності прийняття рішень органами влади щодо передання земельних ділянок у приватну власність, це питання повинно було контролюватися землевпорядником, який особисто спілкується із заявником ( фізичною особою), отримує від неї оригінали усіх документів (у тому числі у правовстановлюючих), на підставі яких у подальшому розроблює технічну документацію.

Однак, проаналізувавши вимоги Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд вважає ці доводи обвинуваченого помилковими, оскільки ст. 9, 22 та 24 вказаного вище Закону прямо покладають обов`язок на державного кадастрового реєстратора перевіряти усі подані документи вимогам діючого законодавства.

В той же час, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 були надані копії правовстановлюючих документів, якими було посвідчено право власності на земельні ділянки ще у 2001 році.

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що вона як інженер-землевпорядник виготовила технічну документацію на дві земельні ділянки на замовлення ОСОБА_9 . Вона особисто бачила оригінал державного акту на землю, який був старого зразка, однак мав усі ознаки офіційного документа (номер, відбиток печатки, підпис керівника), жодних ознак підробки вона не помітила. Копії цих актів вона долучила до землевпорядної документації.

Дійсно, відповідно до ст. 4 Земельного Кодексу України в редакції 1990 року не можуть передаватися у колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Відповідно до ст. 17 ЗК України передача земельнихділянок у колективну та приватнувласністьпровадиться Радами народнихдепутатів, на територіїяких

розташованіземельніділянки.

В той же час, відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до віданнявиконавчихорганівсільських, селищних, міських рад належать як власніповноваження, так і делеговані, зокрема, реєстраціясуб`єктів права власності на землю;реєстрація права користування землею і договорів на орендуземлі; видачадокументів, щопосвідчують право власності і право користуванняземлею.

У судовому засіданні встановлено, що під час реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 досліджувались копії Державного акту на право приватної власності на землю, видані на ОСОБА_32 та ОСОБА_11 , які містили усі необхідні реквізити (виготовлені на фірменому бланку, мають серію та номер, заповнені друкованими літерами із посиланням на номер та дату прийняття рішення виконавчим комітетом Балабінської селищної ради, підпис голови ради, дату видачі та гербову печатку). Таким чином, за зовнішніми ознаками вказані копії Державних актів не мають жодних ознак підробки. Факт невідповідності даних, викладених у вказаних Державних актах (відсутність рішення виконкому Балабінської селищної ради), був встановлений лише шляхом перевірки архівних даних відповідною установою та повідомлення про це органам прокуратури.

Аналіз наведених вимог законодавства дає підстави стверджувати, що ОСОБА_3 мав обґрунтовані підстави вважати, що надані йому Державні акти на землю відповідають вимогам діючого законодавства (видані уповноваженим органом у разі делегування йому відповідних повноважень, земельні ділянки лісового фонду не перевищує 5 га, копії Державних актів відповідають формі та змісту офіційного документу, явних ознак підробки не містять). Тому суд приходить до висновку, що прокурором не доведено факт вчинення ОСОБА_3 умисних дій всупереч інтересам служби.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 діяв з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Однак, на підтвердження вказаних висновків, які, зокрема, є і обов`язковими ознаками складу даного кримінального правопорушення, прокурором не було надано жодного доказу.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_3 наполягав на тому, що ані ОСОБА_9 , ані ОСОБА_11 він не знає та ніколи не бачив, пакет документів для реєстрації земельних ділянок надійшов із ЦНАП та був зареєстрований у порядку черговості відповідно до навантаження, особистої зацікавленості у прийнятті рішення всупереч інтересам служби він не мав.

На спростування доводів обвинуваченого прокурором не було заявлено клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , вказані особи взагалі не були встановлені під час досудового розслідування, таким чином, наявність зазначеної прокурором в обвинувальному акті мети вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 є недоведеною.

Крім того, в обвинувальному акті прокурором вказано, що після державної ОСОБА_33 земельних ділянок за ОСОБА_11 та за ОСОБА_9 , вказані земельні ділянки були виключені із земель державної власності, чим спричинено збитку державі на суму 515 524 грн., та на суму 343 460 грн., які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

Аналізуючи наявність у діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення у вигляді тяжких наслідків, суд враховує, що рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 за ОСОБА_9 за № 39620883 від 12.02.2018 було здійснено державним реєстратором прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_34 . При цьому, підставою для виникнення права власності зазначено Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 051325 від 15.01.2002, виданий Балабінською селищною радою Запорізького району Запорізької області.

Аналогічно, рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 за ОСОБА_11 за № 39621302 від 12.02.2018 було здійснено державним реєстратором прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_34 . При цьому, підставою для виникнення права власності зазначено Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ЗП № 012416 від 15.01.2002, виданий Балабінською селищною радою Запорізького району Запорізької області.

У подальшому рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2019 визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24780973 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 за ОСОБА_9 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 16.08.2021 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24781379 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 за ОСОБА_11 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 01.07.2021.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України в редакції 2002 року правовласності на земельнуділянку, а також право постійногокористування та право орендиземельноїділянкивиникають з моменту державноїреєстраціїцих прав. Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державнареєстраціяречових прав нанерухомемайно та їхобтяжень - офіційневизнання і підтвердження державою фактівнабуття, зміниабоприпиненняречових прав на нерухомемайно, обтяжень таких прав шляхом внесеннявідповіднихвідомостей до Державного реєструречових прав на нерухомемайно.

Таким чином, зміна речового права на дві спірні земельні ділянки та перехід права власності від держави до приватних осіб ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 відбулось саме після проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно із внесенням відповідних записів про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке було здійснено не ОСОБА_3 , а ОСОБА_35 . Таким чином, висновки прокурора про виключення земельних ділянок із земель державної власності саме внаслідок дій державного кадастрового реєстратора ОСОБА_36 є помилковими. Таким чином, підстав вважати, що саме дії ОСОБА_3 , пов`язані із присвоєнням державного кадастрового номеру двом земельним ділянкам на підставі правовстановлюючих документів, які не відповідали дійсності, потягли за собою спричинення збитків державі, немає, вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, суд бере до уваги, що станом на момент розгляду даного кримінального провадження обидві земельні ділянки витребувані із чужого незаконного володіння за рішеннями Господарського суду Запорізької області, які набрали законної сили 01.07.2021 та 16.08.2021 відповідно, тобто фактично повернуті у володіння держави.

Таким чином, аналіз наданих суду у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи, що жодна з необхідних обставин складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, такі як об`єктивна сторона (зловживання службовим становищем у супереч інтересам служби), мета у вигляді одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, а також наявність спричиненої шкоди від ймовірних дій ОСОБА_3 під час судового розгляду не була підтверджена належними, допустимими та безсумнівними доказами, суд приходить до висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_3 зловживання службовим становищем не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду незалежним та безстороннім судом із дотриманням встановленої законом процедури із наданням сторонами свободи та рівних умов у поданні доказів.

Відповідно дост. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, щопід час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України,у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України

Оскільки провина ОСОБА_3 у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, суд, керуючись ст.. 128-129 КПК України, вважає необхідним залишити позов прокурора в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» до ОСОБА_3 без розгляду.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Обраний раніше запобіжний захід та інші заходи забезпечення скасувати.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч. 1 ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364КК України та виправдати за недоведеністюу діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання скасувати.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази:

- земельну ділянку 2322155300:01:001:2101 та 2322155300:01:001:2102 повернути законному володільцю- державі;

-оригінали реєстраційної справи № 1482716423221 щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 та реєстраційної справи № 1482740223221 щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 повернути Сектору з питань державної реєстрації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 8.

Скасувати арешт з майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2019, накладений на транспортний засіб SKODAOCTAVIA2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 номер двигуна НОМЕР_4 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення.Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копіювироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву

Суддя: ОСОБА_1