Ухвала

від 24.01.2023 по справі 331/333/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.01.2023 Справа № 331/333/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/468/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №331/333/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.364 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 вересня 2022 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та виправдано за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_9 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №72/-9-08 від 29.12.2016 року призначений на посаду начальника відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, яка відповідає категорії «Б» посад державної служби та одночасно з призначенням на посаду йому було збережено 6 ранг державного службовця.

Згідно з п.5-1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року, керівники структурних підрозділів Держгеокадастру та його територіальних органів, на яких покладено повноваження щодо виконання інспекційних функцій, є одночасно старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Станом на 08.02.2018 року ОСОБА_9 обіймав посаду начальника відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій, який входить в систему нейтрального органу виконавчої влади на який, згідно з п.1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №15 від 14.01.2015 року покладено реалізацію державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства.

У відповідності до підпункту «а» пункту 25-1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, до компетенції даної служби віднесено організацію та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, ведення державного обліку і реєстрації земель, дотримання вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок, дотримання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність.

Відповідно до положень ч.8 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр» до кола повноважень ОСОБА_9 як державного кадастрового реєстратора належить зокрема здійснення державної реєстрації земельних ділянок.

Крім того, відповідно до положень п.2.1 та 2.3 посадової інструкції начальника відділу у Запорізькому районі міськрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженої в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.01.2018 року, ОСОБА_9 здійснював загальне керівництво відділом, організовував його роботу, ніс персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, організовував та забезпечував виконання відділом Конституції та законів України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр - міністра України, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України, доручень Міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказів Держгеокадастру, доручень Голови Держгеокадастру та його заступників, наказів Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації.

Таким чином, обіймаючи постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, які полягали у здійсненні керівництва трудовим колективом, ОСОБА_9 згідно з приміткою п.1 до ст.364 КК є службовою особою.

06.02.2018 до відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій надійшла заява ОСОБА_10 про державну реєстрацію земельної ділянки лісового фонду площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, разом з підробленим державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №051325, виданий на ім`я ОСОБА_10 головою Балабинської селищної ради народних депутатів 15.01.2002 року, згідно якого останньому рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради за №124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

ОСОБА_9 як службова особа відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, на який покладено здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі за дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та фахівець у сфері земельного законодавства, достовірно знав про те, що згідно положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст.4 Земельного кодексу України (тут і надалі (N561-XII 18 грудня 1990 року, в редакції, діючій станом на 08.02.2001 року), землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств не можуть передаватися у приватну власність.

Таким чином, ОСОБА_9 достовірно знав, що землі лісового фонду згідно Земельного кодексу України не могли передаватися у приватну власність громадян.

Також ОСОБА_9 достовірно знав про те, що у відповідності до ст.17 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Таким чином, ОСОБА_9 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянином ОСОБА_10 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №051325 від 15.01.2002 року, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст.4 Земельного кодексу України, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_10 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по АДРЕСА_2 , 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2101 тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_10 , в наслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі, на суму 343 460 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, 06.02.2018 до відділу в Запорізькому районі міжрайонного управління у Запорізькому районі та М.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій надійшла ОСОБА_11 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Запорізького району Запорізької області, разом з підробленим державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП №012416, виданого на ім`я ОСОБА_12 15.01.2002 року головою Балабинської селищної ради, згідно якого останній рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів за № 124/6 від 13.09.2001 року передано у власність земельну ділянку лісового фонду площею 2 га, розташовану на території Запорізького району Запорізької області.

ОСОБА_9 , як службова особа відділу в Запорізькому районі міжрайонного правління у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, на який покладено здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі за дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та фахівець у сфері земельного законодавства, достовірно знав про те, що згідно положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст.4 Земельного кодексу України землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств не можуть передаватися у приватну власність фізичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_9 достовірно знав, що землі лісового фонду згідно Земельного кодексу України не могли передаватися у приватну власність громадян.

Також ОСОБА_9 достовірно знав про те, що у відповідності до ст. 17 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Таким чином, ОСОБА_9 усвідомлюючи факт, що земля видана з порушенням законодавства, а також використання громадянкою ОСОБА_12 завідомо підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗП №012416, достовірно знаючи те, що на день його видачі згідно положень ст.4 Земельного кодексу України, дана земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність фізичної особи рішенням виконавчого комітету Балабинської селищної ради народних депутатів, маючи та реалізуючи свій умисел, спрямований на зловживання службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_12 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі розташованої по АДРЕСА_2 , 08.02.2018 здійснив у відповідності до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, якій автоматично був присвоєний кадастровий номер 2322155300:01:001:2102, тим самим офіційно провівши державну реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_12 , внаслідок чого вказана земельна ділянка була виключена із земель державної власності, чим спричинено збитку державі на суму 515 524 грн., яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_9 прокурором були кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Вироком суду ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК та виправдано за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Виправдовуючи ОСОБА_9 суд першої інстанції виходив з того, що:

- ОСОБА_9 мав обґрунтовані підстави вважати, що надані йому Державні акти на землю відповідають вимогам діючого законодавства (видані уповноваженим органом у разі делегування йому відповідних повноважень, земельні ділянки лісового фонду не перевищує 5 га, копії Державних актів відповідають формі та змісту офіційного документу, явних ознак підробки не містять). Тому прокурором не доведено факт вчинення ОСОБА_9 умисних дій всупереч інтересам служби;

- в судовому засіданні ОСОБА_9 наполягав на тому, що ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_12 він не знає та ніколи не бачив, пакет документів для реєстрації земельних ділянок надійшов із ЦНАП та був зареєстрований у порядку черговості відповідно до навантаження, особистої зацікавленості у прийнятті рішення всупереч інтересам служби він не мав. На спростування доводів обвинуваченого прокурором не було заявлено клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , вказані особи взагалі не були встановлені під час досудового розслідування, таким чином, наявність зазначеної прокурором в обвинувальному акті мети вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 є недоведеною;

- рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 за ОСОБА_10 за №39620883 від 12.02.2018 було здійснено державним реєстратором прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_13 . При цьому, підставою для виникнення права власності зазначено Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 051325 від 15.01.2002, виданий Балабінською селищною радою Запорізького району Запорізької області. Аналогічно, рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 за ОСОБА_12 за №39621302 від 12.02.2018 було здійснено державним реєстратором прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_13 . При цьому, підставою для виникнення права власності зазначено Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ЗП № 012416 від 15.01.2002, виданий Балабінською селищною радою Запорізького району Запорізької області. У подальшому рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2019 визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24780973 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2101 за ОСОБА_10 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 16.08.2021 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.02.2018 № 24781379 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322155300:01:001:2102 за ОСОБА_12 та витребувана земельна ділянка із чужого незаконного володіння, рішення набрало законної сили 01.07.2021. Таким чином, зміна речового права на дві спірні земельні ділянки та перехід права власності від держави до приватних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відбулось саме після проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно із внесенням відповідних записів про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке було здійснено не ОСОБА_9 , а ОСОБА_14 . Відтак висновки прокурора про виключення земельних ділянок із земель державної власності саме внаслідок дій державного кадастрового реєстратора ОСОБА_15 , є помилковими.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що підстав вважати, що саме дії ОСОБА_9 , пов`язані із присвоєнням державного кадастрового номеру двом земельним ділянкам на підставі правовстановлюючих документів, які не відповідали дійсності, потягли за собою спричинення збитків державі, немає. Крім того, станом на момент розгляду даного кримінального провадження обидві земельні ділянки витребувані із чужого незаконного володіння та фактично повернуті у володіння держави.

Отже, за висновком суду, жодна з необхідних обставин складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, такі як об`єктивна сторона (зловживання службовим становищем у супереч інтересам служби), мета у вигляді одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, а також наявність спричиненої шкоди від ймовірних дій ОСОБА_9 під час судового розгляду не була підтверджена належними, допустимими та безсумнівними доказами.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного кадастрового реєстратора, посади пов`язані зі здійсненням керівництва державними кадастровими реєстраторами та посади пов`язані з виконанням функцій і повноважень покладених на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами зі штрафом в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян. На підставі ст.54 КК позбавити ОСОБА_9 6 рангу державного службовця. Накладений арешт на транспортний засіб SKODAOCTAVIA 2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 номер двигуна НОМЕР_3 , скасувати. Позов прокурора до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Свої вимоги мотивував тим, що протягом всього розгляду даного провадження суд займав очевидну виправдувальну позицію щодо обвинуваченого та інкримінованих останньому злочинів. В мотивувальній частині вироку суд не вірно зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується органом досудового розслідування, адже обвинувальний акт у цій справі складений та затверджений прокурором, який не віднесений до органів досудового розслідування. Суд в мотивувальній частині вироку не зазначив та не надав оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам та наведеним прокурором доводам і дійшов безпідставного висновку про відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, судом у вироку зазначено та перелічено надані стороною обвинувачення письмові докази, проте в порушення вимог ст.94 КПК не надано оцінки даним доказам. Також суд незаконно та необґрунтовано скасував ОСОБА_9 не існуючий запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який був застосований на стадії досудового розслідування та в подальшому закінчився 05.02.2020 року. Приймаючи рішення про виправдання обвинуваченого на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК за недоведеністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення, суд тим самим підтвердив факти вчинення кримінальних правопорушень (наявність події злочинів), зазначених прокурором в обвинувальному акті. В протилежному випадку суд зобов`язаний був виправдати особу за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується особа. Крім того, враховуючи позицію обвинуваченого, який намагався ввести суд в оману та уникнути відповідальності, беручи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, покарання, яке запропоноване в апеляційній скарзі сторони обвинувачення буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також прокурор просив дослідити під час апеляційного розгляду письмові докази, а також допитати свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , представника цивільного позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисники ОСОБА_21 та ОСОБА_8 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін як законний та обґрунтований.

Заслухавши доповідь судді, прокурорів, які повністю підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Як зазначено у ст.374 КПК, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як зазначено у ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуваний у даній справі виправдувальний вирок зазначеним вимогам закону не відповідає з огляду на таке.

Судом не надано оцінку наданим доказам прокурора про те, що у відповідності до положень п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) і що ця копія в силу ч.5 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» обов`язково перевіряється державним кадастровим реєстратором на предмет відповідності документів вимогам законодавства під час здійснення державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно наданих на розгляд ОСОБА_9 в технічній документації копій державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_12 і ОСОБА_10 нібито отримали у приватну власність земельні ділянки по 2 гектари кожний із земель лісового фонду для ведення лісового господарства.

Проте фахівцю в галузі земельного законодавства ОСОБА_9 достовірно було відомо, що у відповідності до положень ч.1 ст.6 Земельного кодексу громадяни не мали права на одержання у власність земельних ділянок для ведення лісового господарства, про те що згідно ч.2 ст.9 Лісового кодексу України земельні ділянки лісового фонду площею до 5 га у складі угідь селянських (фермерських) господарств могли надаватись громадянам із спеціальною підготовкою лише на праві постійного користування, яке згідно ч.3 ст.9 Лісового кодексу України посвідчувалось державним актом на право постійного користування землею.

Більш того, згідно із змістом вказаних державних актів зазначені земельні ділянки «передано» у власність ОСОБА_10 і ОСОБА_12 на підставі рішення виконавчого комітету Балабинської селищної ради.

Проте фахівцю в галузі земельного законодавства ОСОБА_9 достовірно було відомо, що надання земельних ділянок лісового фонду, розташованих за межами населеного пункту станом на 13.09.2001 належало до відання обласних рад народних депутатів (п.4 ст.14 Лісового кодексу України) та те, що на вказану дату а ні селищна, а ні районна рада не наділена була повноваженнями надавати їх у приватну власність громадянам, про що обвинуваченому ОСОБА_22 було відомо. Більш того, на переконання апеляційного суду, фахівцю в галузі земельного законодавства ОСОБА_9 достовірно було відомо, що виконавчі комітети не вправі були ухвалювати рішення про передачу у власність будь-яких земельних ділянок, оскільки відповідно до ч.1 ст. 17 Земельного кодексу в редакції, що діяла на час «складання» державних актів про право власності на земельну ділянку, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилась лише Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Більш того, згідно з планом зазначених ділянок вони розташовані безпосередньо на березі річки Дніпро, а відтак згідно зі ст. 78 ЗК відносяться до земель водного фонду, є прибережною водозахисною смугою, а відтак згідно зі ст. 79 ЗК також за жодних обставин не могли передаватись у власність громадян.

Одним із мотивів виправдання ОСОБА_23 наведених судом у вироку є те, що вищезазначені державні акти на землю містили усі необхідні реквізити (виготовлені на фірмовому бланку, мають серію та номер, заповнені друкованими літерами із посиланням на номер та дату прийняття рішення та гербову печатку), тобто їх зовнішні ознаки не мали жодних ознак підробки, відтак ОСОБА_24 мав обґрунтовані підстави вважати, що надані йому Державні акти на землю відповідають вимогам законодавства (видані уповноваженим органом у разі делегування йому відповідних повноважень, земельна ділянка лісового фонду не перевищує 5 га, копії Державних актів відповідають формі та змісту офіційного документу, явних ознак підробки не містить).

Проте про усвідомлення розуміння ОСОБА_9 незаконності змісту Державних актів на право приватної власності на землю свідчить також й те, що при складанні обвинуваченим витягів з Державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки останній в розділі «Підстава для виникнення права» вже зазначив неіснуюче «Рішення органу місцевого самоврядування Балабинська селищна рада», а не «Рішення виконавчого комітету Балабинської селищної ради», як це зазначено в акті.

Проте сукупність наведених обставин щодо змісту Державних актів на право приватної власності на землю, зокрема щодо неуповноваженого суб`єкта, що нібито прийняв рішення про передачу у власність земельних ділянок, а також приналежність земель цих ділянок до земель лісового і одночасно водного фонду, що виключало передачу їх у приватну власність, безумовно свідчить, що ці акти були завідомо неправдивими офіційними документами, оскільки до них внесено завідомо неправдиві відомості, які за жодних обставин там не могли бути внесені. Формальна відповідність реквізитів даних актів (фірмовий бланк, наявність серії та номеру, заповнення друкованими літерами із посиланням на номер та дату прийняття рішення та гербову печатку) не може навіть із мізерною часткою ймовірності свідчити про його законність, тим більше для кадастрового реєстратора ОСОБА_23 , який на виконання вимог ст.ст.1, 5 абз. 1 п. «а» ч.1 ст.6, 9 Закону України «Про державний контроль за охороною та використання земель» під час розгляду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зобов`язаний був здійснити державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів, яким в подальшому він присвоїв кадастрові номери 2322155300:01:001:2101 та 2322155300:01:001:2102

Невідповідність змісту досліджених в судовому засіданні Державних актів на право приватної власності на землю нормам ч.1 ст.6. ч.3 ст.19 Земельного кодексу України, ч.2 ст.9 Лісового кодексу України в редакції, діючій станом на 13.09.2001 року є очевидною, про що ОСОБА_24 , маючи на момент проведення державної реєстрації вищезазначених земельних ділянок майже сім років стажу роботи в органах, на які покладено реалізацію державної політики в сфері земельних відносин, землеустрою у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, будучи фахівцем в галузі земельного законодавства, безумовно знав та усвідомлював, що вказана очевидна невідповідність змісту державних актів про право приватної власності вимогам земельного законодавства є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок, що він і повинен був зробити навіть у тому випадку, як би дані державні акти дійсно були видані вищезазначеним громадянам, тобто незалежно від їх підроблення.

Таким чином, сукупність наведених обставин може з великим ступенем вірогідності свідчити, що за наявності визначених в ст.6 Закону України «Про державний земельний кадастр» підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, ОСОБА_24 , будучи посадовою особою та службовою особою (ч.2 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр») територіального органу Держгеокадастру, усвідомлюючи характер та протиправність власних дій в порушення вимог законодавства, виходячи поза межі наданих повноважень, умисно міг використати власне службове становище, а саме повноваження державного кадастрового реєстратора наділеного компетенцією щодо здійснення чи відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки та 06.02.2018 вніс до Державного земельного кадастру відомості про формування земельних ділянок, яким автоматично були присвоєні кадастрові номера 2322155300:01:001:2101, 2322155300:01:001:2102.

Вказані обставин спростовують висновок суду про недоведеність факту вчинення ОСОБА_25 умисних дій всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, якими є ОСОБА_10 і ОСОБА_12 .

Крім того, суд зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_9 не здійснювалось відчуження вказаних земельних ділянок на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , а відтак він не діяв в інтересах третіх осіб. Проте суд не надав достатньої оцінки тому, що в силу положень ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.

Тобто ОСОБА_24 , здійснюючи державну реєстрацію вищевказаних земельних ділянок вніс до Державного земельного кадастру відомості про формування земельних ділянок з кадастровими номерами 2322155300:01:001:2101, 2322155300:01:001:2102 та їх власників. При цьому ОСОБА_24 усвідомлював, що формування вказаних земельних ділянок в подальшому надасть змогу ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зареєструвати речові права на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як обов`язковою вимогою для такої реєстрації згідно положень п.4 ч.3 ст.10, ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.10-1, п.81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 є наявність відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі. Адже технічна землевпорядна документація розроблялась і державна реєстрація вищевказаних земельних ділянок про їх формування з кадастровими номерами 2322155300:01:001:2101, 2322155300:01:001:2102 вносилась до Державного земельного кадастру за заявами і за рахунок саме ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

Таким чином в наслідок здійснення ОСОБА_25 державної реєстрації вищезазначених земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_12 незаконно (протиправно) отримали неправомірну вигоду, яка полягає по-перше: у внесенні до Державного земельного кадастру України відомостей про сформовані земельні ділянки (у тому числі як об`єкти цивільних прав) з описом координат поворотних точок земельних ділянок; по - друге: про власників земельної ділянки; по-третє про підстави набуття у власність земельних ділянок; по - четверте: наявність відомостей про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі створили умови для подальшої реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_12 речових прав на нерухоме майно, що останніми і було здійснено 12.02.2018 року. При цьому на момент здійснення вищезазначеної державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_26 усвідомлював дані обставини.

Отже заінтересованими особами від вчинення ОСОБА_25 інкримінованих йому злочинів були саме ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

Вказані фактичні обставини залишені поза увагою та оцінки суду, а тому висновки щодо ненадання прокурором доказів мети одержання неправомірної вигоди ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а також мети вчинення ОСОБА_27 злочинів є передчасними.

За наведених обставин висновок суду про виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 зроблено без належної оцінки наданих доказів, у зв`язку з чим вирок суду не відповідає вимогам ст.ст.370, 373 КПК та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 вересня 2022 року щодо ОСОБА_9 в цій справі скасувати.

Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4