Рішення

від 10.08.2022 по справі 128/2342/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2342/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення права оренди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення права оренди, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 загальною площею 2,3252 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.06.2007 відповідачем було складено розписку позивачу про те, що вона звернувшись до позивача отримала від нього грошові кошти у розмірі 15 000,00 гривень (станом на 2007 рік сума була еквівалентна 3 000,00 доларів США), а взамін зобов`язалася укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Також, у вказаній розписці відповідач зобов`язалася продати позивачеві вказану земельну ділянку одразу після того, як чинним законодавством буде дозволено купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а отримані нею кошти будуть зараховані, як плата за земельну ділянку.

Крім того, згідно із текстом розписки відповідачеві заборонено продаж земельної ділянки будь кому, крім позивача.

Розписку було складено власноручно відповідачем та нею підписано.

На підтвердження взятих на себе зобов`язань і отримання коштів від позивача, відповідач, окрім самої розписки, передала позивачеві оригінал державного акту на земельну ділянку.

Таким чином, між сторонами склалися відносини зобов`язального характеру, коли відповідач отримала суму коштів за земельну ділянку і мала б її відчужити позивачеві після 01.07.2021 - зняття державою мораторію на купівлю-продаж земель с/г призначення.

Однак, 14.07.2021 позивачеві стало відомо, що в порушення взятих на себе зобов`язань 16.01.2020 відповідач уклала договір оренди землі (земельна ділянка кадастровий номер 0520682000:01:006:0021) з ФГ «ХЛІБОДАР-АП», чим позбавила позивача можливості користуватися земельною ділянкою та отримати її у власність, як те передбачала згадана вище розписка.

Тобто, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання по передачі позивачеві земельної ділянки у користування, а згодом і у власність, отримавши при цьому кошти у відповідному розмірі.

Тобто, саме після укладення позивачем 16.01.2020 договору оренди землі № 12- А з ФГ «ХЛІБОДАР-АП» позивач втратив право та можливість отримати земельну ділянку як у користування, так і у власність.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,3252 га, кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 за № 12-А від 16 січня 2020 року, який був укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ХЛІБОДАР-АП» (код ЄДРПОУ 35346306) та припинити зареєстроване за Фермерським господарством «ХЛІБОДАР-АП» право оренди земельної ділянки.

На вказану позовну заяву стороною відповідача надано відзив, в якому відповідач позов не визнає, заперечує щодо його задоволення з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, при цьому не будучи стороною договору, позивач зобов`язаний довести, яким чином порушуються його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених і кодексом, іншими нормативно правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередні втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

В рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, про що зазначено в п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відтак, звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі та припинення права оренди, де позивач не був стороною, а правовідносини, що склались довкола предмету оренди, не передбачають будь-яких правових зв`язків з позивачем, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Додана позивачем до позовної заяви розписка не відповідає вимогам законодавства, що регулює питання оренди землі та не є правочином щодо передачі в оренду земельної ділянки від відповідача на користь позивача.

Крім того, в самому тексті розписки відсутні будь-які домовленості щодо перерахунку 15000,00 грн. в еквівалент доларів США, тоді як у позовній заяві позивач необгрунтовано про це зазначає.

Також, позивачем не надано доказів щодо вчинення ним дій, направлених на укладання відповідного договору оренди землі з відповідачем та не надано доказів, щодо того, що саме відповідач ухилявся від укладання договору оренди землі.

Згідно з пунктом 15 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України ( в ред. 2007 року) до 1 січня 2008 року не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельний ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних частої (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначений підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

За наведених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 11.08.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Покотило В.М. не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві та просив їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Максимчук А.І. в судове засідання 11.08.2022 не з`явився, попередньо надавши суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність сторони відповідача, проти позову заперечує, суду довіряє.

Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Максимчук А.І. позов не визнав, заперечував щодо їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, врахувавши наданий стороною відповідача відзив на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідност. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено,щовідповідач ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №066601 від 18.12.2006 являється власником земельної ділянки кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 загальною площею 2,3252 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7).

16.06.2007 відповідачем було складено розписку ОСОБА_1 про те, що відповідач звернувшись до позивача отримала від нього грошові кошти у розмірі 15 000,00 гривень (станом на 2007 рік сума була еквівалентна 3 000,00 доларів США), а взамін зобов`язалася укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки. Також, у розписці відповідач зобов`язалася продати позивачеві вказану земельну ділянку одразу після того, як чинним законодавством буде дозволено купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а отримані нею кошти будуть зараховані як плата за земельну ділянку. Крім того, відповідачеві заборонено продаж земельної ділянки будь- кому, крім позивача (а.с. 6).

16.01.2020 відповідач уклала договір оренди земельної ділянки площею 2,3252 га, кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 за № 12-А з ФГ «ХЛІБОДАР-АП» (а.с. 29 - 38).

Згідно з ч.4 cт.263ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Згідно п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 cт.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт. 152ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач не був стороною договору оренди землі, який просить визнати недійсним, а правовідносини, що склались довкола предмета оренди не передбачають будь-яких правових зв`язків з позивачем; надана позивачем до позовної заяви розписка не відповідає вимогам законодавства, що регулює питання оренди землі та не є правочином щодо передачі в оренду земельної ділянки від відповідача на користь позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р.).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 607/9865/16-ц.

Керуючись ст. 152 ЗК України, ст. 317 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 110, 259, 264, 265, 268, 273 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення права оренди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Бондаренко