Постанова

від 05.10.2022 по справі 128/2342/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/2342/21

Провадження № 22-ц/801/1830/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 рокуСправа № 128/2342/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,

за участю сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила В.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №128/2342/21запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення права оренди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Покотила Владислава Миколайовича на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року, яке ухвалене суддею Бондаренко О.І. в Вінницькому районному суді Вінницької області,

в с т а н о в и в :

В серпні2021року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнаннянедійсним договоруоренди земліта припиненняправа оренди,мотивуючи позовтим,що відповідач ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 загальною площею 2,3252 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16 червня 2007 року відповідачем було складено розписку позивачу про те, що вона звернувшись до позивача отримала від нього грошові кошти у розмірі 15000 грн (станом на 2007 рік сума була еквівалентна 3000 доларів США), а взамін зобов`язалася укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Також, у вказаній розписці відповідач зобов`язалася продати позивачеві вказану земельну ділянку одразу після того, як чинним законодавством буде дозволено купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а отримані нею кошти будуть зараховані, як плата за земельну ділянку.

Крім того, згідно із текстом розписки відповідачеві заборонено продаж земельної ділянки будь кому, крім позивача.

На підтвердження взятих на себе зобов`язань і отримання коштів від позивача, відповідач, окрім самої розписки, передала позивачеві оригінал державного акту на земельну ділянку.

Таким чином, між сторонами склалися відносини зобов`язального характеру, коли відповідач отримала суму коштів за земельну ділянку і мала б її відчужити позивачеві після 01 липня 2021 року - зняття державою мораторію на купівлю-продаж земель с/г призначення.

Однак, 14 липня 2021 року позивачеві стало відомо, що в порушення взятих на себе зобов`язань 16 січня 2020 року відповідач уклала договір оренди землі (земельна ділянка кадастровий номер 0520682000:01:006:0021) з ФГ «ХЛІБОДАР-АП», чим позбавила позивача можливості користуватися земельною ділянкою та отримати її у власність, як те передбачала згадана вище розписка.

Таким чином, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання по передачі позивачеві земельної ділянки у користування, а згодом і у власність, отримавши при цьому кошти у відповідному розмірі.

Тобто, саме після укладення позивачем 16 січня 2020 року договору оренди землі № 12- А з ФГ «ХЛІБОДАР-АП» позивач втратив право та можливість отримати земельну ділянку як у користування, так і у власність.

За наведених обставин позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,3252 га, кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 за № 12-А від 16 січня 2020 року, який був укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ХЛІБОДАР-АП», припинити зареєстроване за Фермерським господарством «ХЛІБОДАР-АП» право оренди земельної ділянки.

Рішенням Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від11серпня 2022року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Покотило В.М. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із невідповідністю висновків суду обставинам справи з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був стороною договору оренди землі, який просить визнати недійсним, а правовідносини, що склались довкола предмета оренди не передбачають будь-яких правових зв`язків з позивачем. Зокрема, що надана позивачем до позовної заяви розписка не відповідає вимогам законодавства, що регулює питання оренди землі та не є правочином щодо передачі в оренду земельної ділянки від відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №066601 від 18 грудня 2006 року являється власником земельної ділянки кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 загальною площею 2,3252 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

16 червня 2007 року відповідачем було складено розписку ОСОБА_1 про те, що відповідач отримала від позивача грошові кошти у розмірі 15 000 грн (станом на 2007 рік сума була еквівалентна 3000 доларів США), а взамін зобов`язалася укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки. Також, у розписці відповідач зобов`язалася продати позивачеві вказану земельну ділянку одразу після того, як чинним законодавством буде дозволено купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а отримані нею кошти будуть зараховані як плата за земельну ділянку. Крім того, відповідачеві заборонено продаж земельної ділянки будь- кому, крім позивача (а.с.6).

16 січня 2020 року відповідач уклала договір оренди земельної ділянки площею 2,3252 га, кадастровий номер 0520682000:01:006:0021 за № 12-А з ФГ «ХЛІБОДАР-АП» (а.с.29 38).

Саме вказаний договір позивач просив визнати недійсними, та пред`явив у зв`язку із цим позов до ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, зважаючи на характер цивільно-правового спору щодо визнання недійсним договору, мали бути залучені до участі у справі як співвідповідач, всі сторони цього договору.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд першої інстанції, не звернув уваги, що до участі у справіне залучено співвідповідача ФГ «Хлібодар-АП»,на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову можливий за участі у справі належних сторін.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач при цьому не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18) та від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не встановив належних відповідачів у справі, а тому ухвалене у справі судове рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покотила Владислава Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання недійснимдоговору орендиземлі таприпинення праваоренди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Міхасішин І.В.