Постанова

від 21.08.2022 по справі 908/2394/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2394/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/2394/21

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» (49000, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 68, адреса листування 49027, м. Дніпро, а/с 1784, код ЄДРПОУ 33565273)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд» (69061, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 39359209)

банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника:

- АТ КБ «Приватбанк»

- АТ «ОТП Банк»

- АТ «Креді Агріколь Банк»

- АТ АКБ Конкорд»

- АТ «Райффайзен Банк» у м. Києві

- ДОД АТ «Райффайзен Банк» м. Дніпро

про банкрутство

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Лященко С.С. (49115, м. Дніпро, вул. Командира Юнина, 95)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла заява кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд».

Визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» до боржника в розмірі 308 155,18 грн - основної заборгованості та в розмірі 22 700,00 грн суми сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору.

В іншій частині у визнанні вимог в розмірі 54 000,00 грн - суми авансування винагороди арбітражному керуючому на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство відмовлено.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича.

Здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, текст якого додається, у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/2394/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд».

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Наголошує, що судом першої інстанції при розгляді заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство зроблено помилковий висновок про правомірність нарахування ТОВ «САПТА» на суму заборгованості за простим векселем інфляційних втрат у розмірі 30 642,15 грн та 3% річних у розмірі 12 213,03 грн та неправильно застосовано ст. 625 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у даних правовідносинах, відповідно визнання судом зазначених грошових вимог є безпідставним та порушує норми чинного законодавства, а саме положення Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі.

Скаржник вважає, що суд мав дослідити підстави виникнення грошових зобов`язань боржника за простим векселем серії АА №0751091 від 02.12.2019, їх правову природу, можливість отримання простого векселя для оформлення грошового боргу та з`ясувати причини очевидних розбіжностей та неточностей в його реквізитах.

Вказує на наявність конфлікту інтересів та пов`язаності розпорядника майна ТОВ «СПЕКТР ТРЕЙД» арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича та ініціюючого кредитора ТОВ «САПТА»

За твердженням апелянта, процедура банкрутства ТОВ «СПЕКТР ТРЕЙД» ініційована задля уникнення відповідальності боржника перед кредиторами, зокрема, ТОВ «РЕНТА-ПРИМ» в частині виконання боргових зобов`язань за договором поставки №1002-001 від 10.02.2020, заборгованість за яким у загальному розмірі 866 061,14 грн. підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021, що набрало законної сили та визнана у повному обсязі Господарським судом Запорізької області ухвалою від 21.12.2021 у справі № 908/2394/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/2394/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №908/2394/21 апелянтом до матеріалів справи надано клопотання з доданим до нього оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/2394/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2022 розгляд справи №908/2394/21 призначено на 20.06.2022 о 14:30 год.

31.05.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

10.06.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Лященко С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

17.06.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив, в яких він наголосив на безпідставності доводів арбітражного керуючого Лященко С.С. та наявності в скаржника процесуального статусу кредитора учасника провадження у справі №908/2394/21 про банкрутство ТОВ «СПЕКТР ТРЕЙД», а отже й процесуального права на апеляційне оскарження судових рішень, прийнятих в межах цієї справи.

У судовому засіданні 20.06.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про перенесення судового засідання на 11.07.2022 на 14:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 11.07.2022 р. о 14:30 год.

06.07.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судовому засіданні 11.07.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про перенесення судового засідання на 22.08.2022 на 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 22.08.2022 р. о 14:00 год.

12.07.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ініціюючого кредитора ТОВ «САПТА» надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

В судове засідання 22.08.2022 з`явилися представники апелянта.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство ТОВ «СПЕКТР ТРЕЙД», будучи належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

А пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на подані 06.07.2022 та 12.07.2022 кредиторами заяви та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників інших кредиторів, боржника та арбітражного керуючого розпорядника майна боржника.

Представники апелянта у судовому засіданні 22.08.2022 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «САПТА» у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «СПЕКТР ТРЕЙД».

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скарга належить задовольнити з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вих.№16/08/21 від 16.08.2021) кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд».

Заява кредитора обґрунтована неможливістю ТОВ «Спектр Трейд» виконати грошове зобов`язання після настання строку сплати. Кредитор просить визнати його вимоги до боржника в розмірі 308155,18 грн, з яких 265300,00 грн на підставі неоплаченого простого векселя серії АА № 0751091, 3% річних в сумі 12213,03 грн та 30642,15 грн втрат від інфляції - на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, а також в розмірі 54000,00 грн, що є сумою авансованої винагороди арбітражному керуючому та в розмірі 22700,00 грн, що є сумою сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору.

В заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначено пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна та заявлено кандидатуру арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №107 від 04.02.2013).

До заяви згідно п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства кредитором надано адресовану до суду заяву арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (вих.№16-ЗСТ від 16.08.2021) про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд» (69061, м.Запоріжжя, вул.Хортицьке шосе, буд.3, код ЄДРПОУ 39359209).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2021 у справі № 908/2394/21 заяву ТОВ «Сапта» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд» прийнято до розгляду в підготовчому засіданні без застосування автоматизованої системи з визначення кандидатури арбітражного керуючого.

Підготовче засідання призначено на 30.08.2021 о 12.30 год.

Від кредитора до суду надійшло клопотання (вих.№ 26/08/21 від 26.08.2021) з долученням до нього на виконання ухвали від 18.08.2021 у даній справі оригіналу простого векселя серії АА № 0751091, на якому ґрунтується заява про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У зазначеному клопотанні кредитор також просив розглянути питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд» на підставі наявних у справі документів та без участі представника ТОВ «Сапта».

Від боржника Господарським судом Запорізької області отримано відзив (вих.№ 27/08 від 27.08.2021), згідно з яким заборгованість перед ТОВ «Сапта» за простим векселем серії АА № 0751091 в сумі 265 300,00 грн ним визнається та планується її погашення в процедурі розпорядження майном.

З врахуванням вище викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими матеріалами підтверджується і це не заперечується боржником, що 02.12.2019 ТОВ «Спектр Трейд» на користь ТОВ «Сапта» видано простий вексель серії АА № 0751091 з підтвердженням зобов`язання сплатити проти векселя 265300,00 грн, зі строком платежу за пред`явленням. Водночас, оплата за векселем, строком якої є 03.02.2020, не здійснена до цього часу. ТОВ «Сапта» на суму виниклої заборгованості ТОВ «Спектр Трейд» за період прострочення виконання зобов`язання з 03.02.2020 по 16.08.2021 нарахувало 3% річних, що склало 12 213,03 грн, а також суму втрат від інфляції, яка склала 30 642,15 грн і вказані нарахування є правомірними.

При цьому суд акцентував увагу, що боржник не надав доказів можливості погашення заборгованості, не заперечуючи проти неї, а отже, встановлені обставини відносно боржника не свідчать про спроможність боржника виконати на цей час грошові зобов`язання перед кредитором. Натомість, піддержується наявність безспірних вимог кредитора до боржника, не задоволених протягом тривалого часу після настання строку сплати, що є підставою для застосування до боржника процедури банкрутства та постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

- неплатоспроможність неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором.

За приписами ч. 1-3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, має підтвердити наявність боргу (у т.ч. неустойки) належними доказами, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Все це подається кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

Колегія суддів також зауважує, що вимоги ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов`язань, строк яких настав.

Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань (правовий висновок зазначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Підсумовуючи, варто зазначити, що виходячи з положень Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, при цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом та самостійно розглядає заявлені грошові вимоги, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду приймає процесуальне рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно визнавши частково чи повністю грошові вимоги кредитора або відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, встановивши, до прикладу, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вих.№16/08/21 від 16.08.2021) кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд».

Заява кредитора обґрунтована неможливістю ТОВ «Спектр Трейд» виконати грошове зобов`язання після настання строку сплати. Кредитор просить визнати його вимоги до боржника в розмірі 308155,18 грн, з яких 265300,00 грн на підставі неоплаченого простого векселя серії АА № 0751091, 3% річних в сумі 12213,03 грн та 30642,15 грн втрат від інфляції - на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, а також в розмірі 54000,00 грн, що є сумою авансованої винагороди арбітражному керуючому та в розмірі 22700,00 грн, що є сумою сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2021 у справі № 908/2394/21 заяву ТОВ «Сапта» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд» прийнято до розгляду в підготовчому засіданні без застосування автоматизованої системи з визначення кандидатури арбітражного керуючого. Підготовче засідання призначено на 30.08.2021 о 12:30 год.

Від боржника судом отримано відзив (вих.№ 27/08 від 27.08.2021), згідно з яким заборгованість перед ТОВ «Сапта» за простим векселем серії АА № 0751091 в сумі 265300,00 грн ним визнається та планується її погашення в процедурі розпорядження майном.

Колегія суддів наголошує, що саме по собі визнання боржником факту заборгованості та неможливості його погашення інакше, аніж в процедурі банкрутства, не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності обставин, що об`єктивно ставлять під сумнів вимоги кредитора.

Так, від кредитора отримано клопотання (вих.№ 26/08/21 від 26.08.2021) з долученням до нього як на виконання ухвали від 18.08.2021 у даній справі оригіналу простого векселя серії АА № 0751091, на якому ґрунтується заява про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2019 ТОВ «Спектр Трейд» на користь ТОВ «Сапта» видано простий вексель серії АА № 0751091 з підтвердженням зобов`язання сплатити проти векселя 265300,00 грн, зі строком платежу за пред`явленням.

03.02.2020 сторонами підписано акт № П-1 приймання-передавання простого векселя до оплати, згідно з яким кредитор пред`явив, а боржник прийняв до оплати простий вексель серії АА № 0751091 від 02.12.2019.

Водночас, оплата за векселем, строком якої є 03.02.2020, не здійснена до цього часу ,у зв`язку з чим, ТОВ «Сапта» на суму виниклої заборгованості ТОВ «Спектр Трейд» за період прострочення виконання зобов`язання з 03.02.2020 по 16.08.2021 нарахувало 3% річних, що склало 12 213,03 грн, а також суму втрат від інфляції, яка склала 30 642,15 грн.

Суд визнав вказане нарахування правомірним.

Зважаючи на те, що Боржник не надав доказів можливості погашення заборгованості, не заперечуючи проти неї, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини відносно боржника не свідчать про спроможність боржника виконати на цей час грошові зобов`язання перед кредитором, натомість, підтверджується наявність безспірних вимог кредитора до боржника, не задоволених протягом тривалого часу після настання строку сплати.

З огляду на викладене вище у сукупності суд визнав вимоги кредитора ТОВ «Сапта», до боржника ТОВ «Спектр Трейд» в загальному розмірі 308 155,18 грн, з яких 265 300,00 грн заборгованість за простим векселем серії АА № 0751091, 12 213,03 грн 3% річних та 30642,15 грн - втрати від інфляції.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посилання на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі №904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постанові від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

Також, у відповідності до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначеної в постанові від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Про необхідність підтвердження кредиторських вимог відповідними доказами (документами) свідчить численна практика Верховного суду, про яку, в тому числі, згадувалося раніше по тексту постанови, зокрема, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

Разом з тим, в контексті спірних правовідносин, слід зауважити, що згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі 995_009 (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі 995_007, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів 995_008 (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III 2374-14 "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV 3480-15 "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-ХIV 826-14 "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-ХIV 827-14 "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV 828-14 "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України 435-15 (далі - ЦК). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов`язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов`язання надає векселедержателю (власнику чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002р. № 508, векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. ст. 2, 76 Уніфікованого закону, вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Пред`явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

Прямий боржник за векселем зобов`язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред`явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред`явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред`явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Таким чином особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред`явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Відповідно до абз 7 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів» від 08.06.2007 № 5 (далі Постанова № 5) законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов`язок особи, якій пред`явлено вимогу за векселем.

Подібний підхід знайшов своє відображення, зокрема, у судовій практиці, пов`язаній із стягненням заборгованості у вексельних зобов`язаннях, а саме рішеннях Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі № 904/8715/17 та від 18.08.2020 у справі №904/735/20.

Вказані судові рішення переглядалися в апеляційному та касаційному порядку, за наслідком чого, було прийнято постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 та від 08.06.2021 відповідно.

Верховний суд також дійшов висновку, що у разі пред`явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов`язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов`язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

Керуючись відповідними положеннями законодавства ТОВ «САПТА», як законний векселедержатель, надало Господарському суду Запорізької області оригінал боргового документу, який є єдиною підставою для виникнення зобов`язання щодо оплати суми в розмірі 3 125 000,00 грн.

В даному випадку, колегія суддів, не відступаючи від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, згаданих в постановах від 20.06.2018 у справі № 904/8715/17 та від 08.06.2021 у справі №904/735/20, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, відповідно до п. 2 Постанови № 5 розглядаючи спори, пов`язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

Відповідно до ст. 194 ЦК 435-15 цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов`язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред`явлення.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" 2374-14 і ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV 3480-15 "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Таким чином, норми вексельного законодавства не можна застосовувати до зобов`язань, оформлених на електронних і магнітних носіях.

Перелік обов`язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі 995_009 (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України 435-15 і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов`язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов`язання, пред`явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов`язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред`явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред`явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов`язання, пред`явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов`язкових реквізитів.

Крім того, згідно п. 4 Постанови № 5 при вирішення питання про наявність вексельних зобов`язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов`язаних за векселем осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" 2374-14 вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону 995_009.

Апеляційний суд зауважує, що місцевий господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд», дійшов висновку, що простий вексель серії АА № 0751091 містить всі необхідні реквізити.

Проте, поза увагою суду залишились обставини, що мають суттєве значення для правильного розгляду заяви ініціюючого кредитора та вирішення подальшої правової долі боржника.

Так, з оригіналу простого векселя серії АА № 0751091 на суму 3 125 000,00 грн, виключно на якому ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора ТВО «САПТА», вбачається, що його видано у місті Запоріжжя 02.12.2019 (т. 1 а.с. 66).

У правому нижньому куті вказаного векселя біля підпису директора боржника Горбачова М.В. у графі «підпис і точна адреса векселедавця» зазначено адресу векселедавця 0 ТОВ «Спектр Трейд»: 69000, м. Запоріжжя, Хортицьке Шосе, буд. 3.

Водночас, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.12.2019 місцезнаходженням ТОВ «Спектр Трейд» була визначена адреса: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Інтернаціональна, буд. 65, кв. 1. При цьому фактичною адресою, за якою ТОВ «Спектр Трейд» здійснює свою господарську діяльність є: 49000, м. Дніпро, Запорізьке Шосе, буд. 26, що підтверджується даними з веб-сайту підприємства (т. 4 а.с. 34-44).

Відтак, з наведеного слідує, що станом на 02.12.2019 ТВО «Спектр Трейд» не знаходилось за адресою: 69061, м. Запоріжжя. Хортицьке шосе, буд. 3 та не мало практичної можливості, як суб`єкт господарювання, видати 02.12.2019 простий вексель серії АА № 0751091 за адресою 69061, м. Запоріжжя. Хортицьке шосе, буд. 3. За якою останнє було зареєстровано лише 16.08.2021 внаслідок зміни місцезнаходження юридичної особи, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено відповідний запис.

Така сама адреса зазначена й на долученій ТОВ «САПТА» копії Акту № П-1 приймання-передавання простого векселя до оплати, який датований 03.02.2020, в той час як станом на вказану дату останній перереєструвався за адресою: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Мира, буд. 65, кв. 1.

Крім того, як було зазначено ТОВ «САПТА» у поданій суду заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, 01.02.2020 простий вексель серії АА № 0751091 був пред`явлений до оплати до спливу терміну в один рік за актом № П-1 приймання-передавання простого векселя до оплати від 03.02.2020. У зв`язку з невиконанням боржником свого зобов`язання по його оплаті, після його пред`явлення у ТОВ «Спектр Трейд» виникла заборгованість у розмірі 265 300,00 грн, що й стало підставою для звернення з відповідною заявою до Господарського суду Запорізької області.

В той же час, згідно ч. 3 ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, аналіз вищенаведеного засвідчує, що передумовою видачі простих векселів є наявність у векселедавця грошового зобов`язання, що виникло, першочергово, на підставі укладення відповідного правочину (договір про надання послуг / виконання робіт / поставки товарів тощо).

Тобто, у ТВО «Спектр Трейд», як векселедавця, обов`язково мають існувати грошові зобов`язання за простим векселем серії АА № 0751091 від 02.12.2019, який міг бути оформлений лише за фактично поставлені ініціюючим кредитором товари / виконані роботи / надані послуги на підставі відповідного правочину (договору, контракту .угоди), в якому обов`язково мала бути зазначена умова щодо можливості проведення розрахунків між сторонами із застосуванням векселів.

Поряд з цим, як вбачається з відомостей, що містяться в реєстрах платників ПДВ та Єдиного податку, інформація з яких є у відкритому доступі, у ТОВ «САПТА» з 16.04.2007 анульовано свідоцтво платника ПДВ і останнє, починаючи з 01.01.2016 є платником єдиного податку третьої групи, ставка 5% (т. 5 а.с. 42-43).

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відтак, з урахуванням норм п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа платник єдиного податку не може отримувати або надавати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені чи придбані ним товари (виконані/отримані роботи, надані/отримані послуги).

Наведене узгоджується з позицією органів державної фіскальної служби України, викладеною формі роз`яснень та узагальнюючих податкових консультацій (т. 5 а.с. 40-41).

А згідно пп. 14.1.172., 14.1.173. п. 14.1 ст. 14 Податквого кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Отже, видається цілком сумнівним факт можливості отримання ТОВ «САПТА» як платником єдиного податку станом на 02.12.2019 простого векселя серії АА № 0751091 для оформлення грошового боргу за поставлені товари / надані послуги / виконані роботи й проведена із ТВО «Спектр Трейд» господарська операція підлягала більше ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання кредиторських вимог.

Крім того, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавець зобов`язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно п. 2 Порядку ведення реєстру виданих векселів, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 18.10.2017 № 774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2017 за № 1395/31263 (далі Порядок), реєстр виданих векселів (далі - Реєстр) - сукупність даних на паперових носіях та/або в електронному вигляді про видані векселедавцем (трасантом) переказні векселі та прості векселі. Витяг з реєстру виданих векселів - інформація, що міститься у реєстрі за певний звітний період, та/або інформація за окремо виданим векселем (векселями).

За приписами п. 5 Порядку Реєстр ведеться українською мовою у хронологічному порядку в міру виникнення фактів видачі переказного та/або простого векселя. У разі ведення Реєстру в паперовій формі він має бути прошитий, аркуші - пронумеровані, кількість аркушів у Реєстрі має бути засвідчена підписом керівника векселедавця - для юридичних осіб або підписом векселедавця - для фізичних осіб.

А як передбачено п.п. 8, 9 Порядку векселедавець (трасант) повинен вжити всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та прихованому виправленню записів у Реєстрі та забезпечити його належне зберігання протягом установленого строку. Строк зберігання Реєстру не може бути меншим, ніж строк векселів, інформація про які у ньому розміщена. Якщо на дату подання фінансової звітності усі векселі у Реєстрі вже погашені, такий Реєстр може вважатися закінченим і зберігається протягом строку, встановленого законодавством.

Отже, зважаючи на вказані приписи законодавства, у ТОВ «Спектр Трейд», як векселедавця, має бути в наявності відповідний реєстр виданих векселів, оскільки простий вексель серії АА № 0751091 від 02.12.2019 не є погашеним і саме на підставі нього ґрунтуються грошові вимоги ініціюючого кредитора, у зв`язку з чим, реєстр векселів не може бути закінченим.

Відтак, враховуючи те, що факт видачі певного векселю підтверджується відомостями, що містяться у відповідному реєстрі виданих векселів, місцевий господарський суд при розгляді заяви ТОВ «САПТА» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТВО «Спектр Трейд» повинен був пересвідчитися у наявності у боржника відповідного реєстру та дослідити витяг з реєстру виданих векселів за простим векселем серії АА № 0751091, який би підтверджував ведення їх обліку та зазначення усіх відомостей, що обов`язково заповнюються і підлягають внесенню згідно Додатку до Порядку.

Підсумовуючи усе вищенаведене, за наявності вказаних обставин (очевидних розбіжностей у реквізитах доданих ініціюючим кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство документах, обґрунтованих сумнівів щодо їх дійсності) суду належало пересвідчитися у дійсності підстав виникнення кредиторських вимог, правовій природі боргу, для чого кредитор повинен був надати (а суд перевірити) відповідні документи, які підтверджували б про проведену між боржником та ТОВ «САПТА» господарську операцію, у зв`язку із здійсненням якої, у ТОВ «Спектр Трейд» виникли грошові зобов`язання, в розрахунок яких видано простий вексель серії АА № 0751091, чого у даній справі зроблено не було.

За таких умов, висновки суду першої інстанції про відповідність векселя вимогам законодавства та його достатність для встановлення факту існування заборгованості є передчасними та свідчать про надто формальний підхід суду при розгляді кредиторських вимог та вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18 і колегія суддів вважає за можливе застосувати вказані правові висновки до даних спірних правовідносин, зокрема, в частині підвищеного стандарту доказування заявлених кредиторських вимог й ініціюючого кредитора, у випадку мотивованих сумнівів суду щодо їх обґрунтованості, що має місце у даній справі.

Апеляційний суд зазначає, що на підставі одного лише простого векселя серії АА № 0751091 від 02.12.2019 та акту № П-1 приймання-передавання простого векселя до оплати від 03.02.2020, без дослідження підтверджуючих господарську операцію ТОВ «САПТА» з ТОВ «Спектр Трейд» документів, правочину, яким би обумовлювалась можливість проведення взаєморозрахунків між сторонами із застосуванням векселів, при мотивованих сумнівах щодо підстав виникнення грошових вимог, що виникають з оцінки та аналізу змісту векселя та акту (їх реквізитів), не видається за можливе достеменно перевірити обґрунтованість заявлених кредиторських вимог, тим більше за наявності ознак, що не свідчать про їх безспірний характер, що відповідно є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів також зауважує, що заявником, на підставі ст. 625 ЦК України, на суму виниклої заборгованості ТОВ «Спектр Трейд» за період прострочення виконання зобов`язання з 03.02.2020 по 16.08.2021 здійснено нарахування 3% річних на суму 12 213,03 грн, а також суму втрат від інфляції на суму 30 642,15 грн і суд визнав вказані нарахування правомірними.

Проте з такими висновками місцевого господарського суду погодитися не можливо, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, Закон України «Про обіг векселів в Україні» визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 48 Уніфікованого закону, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов`язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 920/16/18).

Отже, статтею 48 уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі чітко передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи, проти якої заявлена вимога і даний перелік є вичерпним.

Тобто, уніфікованим законом не передбачено покладення на зобов`язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в Уніфікованому законі, зокрема, не передбачено можливості пред`явлення до стягнення збитків від інфляції.

Відтак, положення статті 625 ЦК України у цій справі не підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов`язання.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54).

Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов`язань до правовідносин, пов`язаних з обігом векселів, можливе лише у разі вказівки на це в актах вексельного законодавства, зазначених в Законі України «Про обіг векселів в Україні». Названу правову позицію викладено в постановах від 15.05.2018 у справі № 904/8714/17, від 22.05.2018 у справі № 904/8713/17, від 23.05.2018 у справі № 904/8710/17, від 23.05.2018 у справі № 904/8711/17, від 16.10.2018 у справі № 914/34/18, 31.10.2018 у справі № 904/9951/17, від 13.05.2019 у справі № 904/63/18, від 13.05.2019 у справі № 904/65/18, від 21.11.2019 у справі № 920/19/18, від 03.12.2019 у справі № 920/14/18, від 04.12.2019 у справі № 920/20/18, від 15.01.2020 у справі № 920/16/18, від 28.01.2020 у справі № 920/18/18, від 18.02.2020 у справі №920/15/18, від 14.05.2020 у справі № 920/12/18, від 14.05.2020 у справі № 920/12/18.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином, зокрема, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 904/8715/17).

Таким чином, з огляду на усе вищенаведене, судом першої інстанції при розгляді заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставно визнано грошові вимоги ТОВ «САПТА» в частині 3% річних у розмірі 12 213,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 30 642,15 грн, внаслідок допущеного неправильного застосування норм матеріального права - Уніфікованого закону та застосування норми ст. 625 ЦК України, яка не підлягала застосуванню у даних правовідносинах.

Водночас, твердження апелянта про наявність конфлікту інтересів та пов`язаність розпорядника майна ТВО «Спектр Трейд» арбітражного керуючого Лященка С.С. та ініціюючого кредитора ТОВ «САПТА» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не мають суттєвого значення та впливу на вирішення судом питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство і на цьому етапі суд не завжди може встановити обставини конфлікту інтересів чи перевірити пов`язаність осіб учасників справи про банкрутство, за відсутності очевидних ознак щодо цього та інформації у загально відкритому доступі. При цьому наведені в апеляційній скарзі міркування належало б проаналізувати у випадку, якщо б суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, перевіряючи оскаржувану ухвалу в частині дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо оцінки обраної ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого на предмет сумісності та відповідності певним критеріям, за яких можливо було б його призначення розпорядником майна боржника у справі, натомість, в даному випадку, апеляційний суд не погоджується з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 в частині наявності достатніх правових та фактичних підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд».

Доводи арбітражного керуючого розпорядника майном боржника Лященко С.С. про те, що у ТОВ «РЕНТА-ПРИМ» відсутнє право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі № 908/2394/21 і апеляційне провадження має бути закрито, колегією суддів відхиляються, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021 було визнано грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Рента-Прим (код ЄДРПОУ 37213176) до боржника в розмірі 886 895,13 грн основної боргу та в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору, тобто Товариство отримало статус кредитора учасника справи про банкрутство, а отже наділене правом на апеляційне оскарження судових рішень у даній справі. З апеляційною скаргою ТОВ «РЕНТА-ПРИМ» звернулось 30.12.2021, тобто вже після набуття повної процесуальної дієздатності.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, а тому ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі № 908/2394/21 підлягає скасуванню, як така, що прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; з прийняттям нового судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спектр Трейд» на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи результат вирішення заяви ініціюючого кредитора ТОВ «САПТА» та розгляду апеляційної скарги ТОВ «РЕНТА-ПРИМ», витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають стягненню з першого на користь апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі № 908/2394/21 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі № 908/2394/21 скасувати.

Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд» (69061, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд.3, код ЄДРПОУ 39359209).

Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр Трейд» у розмірі 21020,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапта».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапта» (49000, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 68, код ЄДРПОУ 33565273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37213176) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 34 050,00 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.09.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов