Постанова

від 30.08.2022 по справі 753/7945/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/7945/20-ц Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

Провадження № 22-ц/824/7328/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Верланова С.М., Мельника Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об`єднання «Інформаційні технології» про захист прав споживача телекомунікаційних послуг,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» про захист прав споживача телекомунікаційних послуг. Зазначив, що ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» надавало йому телекомунікаційні послуги кабельного телебачення та Інтернету. Послуги надавались на умові попередньої оплати, авансом, згідно рахунків. Останні роки ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» постійно включало в рахунки вартість послуг, які він не замовляв, та які воно не надавало, а саме: за ІТ-консультування та за ІТ-консультування абонентів Інтернету. По закінченню розрахункового періоду відповідач не надавав рахунок за фактично надані послуги. У разі несплати за вказані послуги відповідач відразу відключав послугу, вимагаючи сплатити всю суму. Він неодноразово письмово звертався до відповідача з претензіями, вимагаючи виставляти рахунки за фактично надані послуги, та привести рахунки у відповідності до вимог законодавства. Відповіді не отримував. 23 січня 2019 року ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» припинило надавати йому послуги, чим порушило його права споживача телекомунікаційних послуг та завдало моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 просив визнати дії ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» такими, що порушують його права як споживача телекомунікаційних послуг; зобов`язати відповідача зробити перерахунок фактично наданих телекомунікаційних послуг, починаючи з 01 березня 2016 року по 01 лютого 2019 року; стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 83 314,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає помилковим висновок суду , що ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» є неналежним відповідачем у справі та не вказав хто має бути належним відповідачем. Суд невірно встановив предмет позову та не застосував при вирішенні спору до відповідних правовідносин вимоги Закону України «Про телекомунікації» та вимогам п. 74 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ від 11.04.2021 року № 295, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Представник ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є користувачем послуг з доступу до мережі Інтернет та кабельного телебачення за адресою: АДРЕСА_1 , що надаються під торгівельною маркою «ІТ» «Інформаційні технології». Послуги надавались на умові попередньої оплати, авансом, згідно рахунків, які позивач регулярно сплачував.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» про захист прав споживача телекомунікаційних послуг.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами врегульовані нормами цивільного законодавства України та нормами Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про захист прав споживачів» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 11.04.2012 №295 (надалі - Правила).

Закон України «Про телекомунікації» встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Метою Закону є забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захисту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави (стаття 2 Закону).

Згідно абзаців першого-третього, тридцять першого частини першої статті 1 Закону України «Про телекомунікації» абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг; абонентський номер - сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі; персональний номер - абонентський номер, що присвоюється зареєстрованому абоненту за його заявою у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, централізовано адмініструється і може використовуватися цим абонентом для отримання відповідно до договору телекомунікаційних послуг незалежно від географічного регіону України і типу цих послуг.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: 1) державний захист своїх прав; 2) вільний доступ до телекомунікаційних послуг; 3) безпеку телекомунікаційних послуг; 4) вибір оператора, провайдера телекомунікацій; 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; 6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; 7) своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг; 8) отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; 9) обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви; 10) повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частини коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг, а також договором приєднання щодо виконання благодійного телекомунікаційного повідомлення (у разі укладення такого договору); 11) відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг; 12) відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов`язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством; 13) оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; 14) відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли; 15) отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги; 16) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв`язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв`язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають; 16-1) перенесення абонентського номера, користування персональним номером та отримання послуг національного роумінгу; 17) інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» умовам надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з п. 14. Правил надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що користувався послугами доступу до мережі Інтернет та кабельного телебачення до січня 2019 року. ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» порушувало його права як споживача телекомунікаційних послуг, зокрема постійно включав у рахунки, вартість послуг, які він не замовляв, а відповідач не надавав. - за ІТ-консультування та ІТ-консультування абонентів Інтернету. По закінченні розрахункового періоду ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» не надавало рахунок за фактично надані послуги, а у разі несплати за вказані послуги, відразу припиняло надання всіх послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» є оператором телекомунікацій та надає споживачам послуги доступу до мережі Інтернет та послуги інтерактивного телебачення у декількох районах м.Києва відповідно до Закону України «Про телекомунікації», «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 року. З 01 лютого 2012 року у зв`язку із закінченням строку дії ліцензії на право надання відповідних послуг ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» припинило надання послуг кабельного телебачення в Дарницькому районі м.Києва. Згідно ліцензії провайдера програмної послуги серії НР №00274-П від 20.10.2011 року, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення з 20 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2021 року, послуги з кабельного телебачення на території Дарницького району м. Києва надає ТОВ «ТЕЛЕВСЕСВІТ». Всі права та обов`язки з надання послуг кабельного телебачення передані ТОВ «ТЕЛЕВСЕСВІТ» на тих же умовах абонентам, які погодяться з заміною провайдера, який надаватиме зазначену послугу (послуги). Відповідно до пояснень представника ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» послуги з доступу до мережі Інтернет на території Дарницького району м. Києва надає ТОВ «Аксон-45».

Вказані товариства мають право використовувати у своїй господарській діяльності знак для товарів та послуг «ІТ/Інформаційні технології», проте це не свідчить, що надавачем послуг є ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології».

Про закінчення строку дії ліцензії ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» повідомило користувачів послуг шляхом оприлюднення листа в особистому кабінеті споживача.

Відповідно до роздруківки повідомлення згодою на заміну провайдера вважається продовження користування послугами, а також відсутність письмової заяви про незгоду із заміною провайдера. ОСОБА_1 продовжив користуватись послугами кабельного телебачення та доступу до мережі Інтернет, повідомлення про незгоду із заміною оператора та провайдера позивачем на адресу відповідача не надсилались.

Відтак, вказані послуги за оспорюваний період надавались не відповідачем ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології», а іншими юридичними особами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції копію договору на надання телекомунікаційних послуг, з якого можна було б встановити хто саме є виконавцем послуг та які саме послуги ним замовлялися або не замовлялися, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість заявлених позивачем вимог про порушення його прав як споживача телекомунікаційних послуг.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інформаційні технології» про захист прав споживача телекомунікаційних послуг.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень Закону України «Про телекомунікації» та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2021 року № 295. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення його прав відповідачем.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на акт перевірки та припис №646 про усунення порушень вимог законодавства складені ГУ Держспоживслужби в місті Києві від 11.07.2019 за результатами здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, як підставу доведення порушення відповідачем законодавства, щодо формування рахунку за надані телекомунікаційні послуги судом. Згідно чинного законодавства захист прав споживачів здійснюється судом. Наданий ОСОБА_1 акт перевірки не має преюдиційного значення для суду в даній справі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Верланов С.М

Мельник Я.С.