Рішення

від 25.08.2022 по справі 147/182/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/182/22

Провадження № 2/147/168/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Свистун А.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дудіна Л.В.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецького сільського споживчого товариства про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тростянецького сільського споживчого товариства про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до довідки № 1 від 01.02.2021 виданої правлінням Тростянецького сільськогосподарського споживчого товариства ОСОБА_3 була прийнята на роботу завмагом продмагу № 7 Тростянецького ССТ (розпорядження № 1(а) від 04.01.2010) та розпорядженням № 13 від 01.05.2019 року була звільнена з роботи за власним бажанням з 01.05.2019 року у відповідності до ст. 38 КЗпП України. Стверджує, що Тростянецьке ССТ до цього часу не провело з нею розрахунок по заробітній платі за період жовтень - грудень 2018 та не виплатило в день звільнення 01.05.2019 компенсацію за невикористані відпустки за період 2017, 2018 та 2019 роки, а тому вона вимушена звернутися до суду, оскільки на численні усні прохання сплатити зароблену заробітну плату отримувала відмови. Також вона була вимушена звернутися до Управління Держпраці у Вінницькій області з скаргою на протиправну бездіяльність відповідача. Оскільки на її та її представника запити, відповідач не надав інформації стосовно розміру отриманої заробітної плати, тому позивач виходив при обрахунку заборгованості середнього заробітку за весь час затримки виплати, компенсації за невикористані відпустки, з мінімального розміру заробітної плати, передбаченої законом «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Тому вважає, що разом сума має становити 197325 грн, однак зауважила, що в разі надання відповідачем запитуваної адвокатом інформації, або витребування її судом вказані суми можуть бути уточненні. Тому своїми позовними вимогами зазначила: стягнення заробітної плати за жовтень-грудень 2018 року; стягнення компенсації за невикористані відпустки за 2017-2019 роки; стягнення середнього заробітку за весь час затримки з 01.05.2019 по день ухвалення рішення. Крім того просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на надання правничої допомоги в сумі 20000 грн.

Ухвалою судді від 23 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 04 березня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

24 березня 2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що дійсно ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 01.05.2019. При звільнені працівника за ст. 38 КЗпП України у відповідача були відсутні будь-які борги перед ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку позивача протягом значного часу. Також зазначили, що за скаргою ОСОБА_4 проводилась перевірка управлінням праці. З книги нарахування заробітної плати вбачається, що така була нарахована, а відсутність заборгованості по сплаті ЄСВ свідчить про сплату даної заробітної плати та компенсації за відпустки. Щодо оплати правової допомоги, так як видно з самої позовної заяви та договору про надання правової допомоги фактично позивач витрат на правову допомогу не понесла, адже договір передбачає сплату правової допомоги тільки через три дні після вступу рішення в силу, тобто під час слухання справи судових витрат не понесено, про що немає письмового підтвердження у вигляді чеку оплати або іншого документу. Тому просили відмовити в позові повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, пояснила, що вона дійсно працювала продавцем в ССТ. Як нараховувалась та в якому розмірі виплачувалась зарплата не пам`ятає. В період 2017-2019 років у відпустку не ходила, компенсацію за відпустку не отримувала. Лише розписувалась у відомостях. Потім зверталась усно до керівництва з вимогою виплатити компенсацію за невикористану відпустку та заробітну плату. Жодної дії не вчинено. Пам`ятає, що перед звільненням вона кілька місяців була на лікарняному, точний період не пам`ятає. Потім після лікарняного одразу звільнилась за власним бажанням. Вказала, що не зверталась до суду протягом тривалого часу, оскільки зверталась до відповідачів в усній формі і чекала, що їй все виплатять. Щодо переведення на 0,5 ставки вказала, що не знає про існування такого наказу, вона його не підписувала.

Представник позивача адвокат Дудін Л.В. в судовому засіданні підтримав позицію позивача, зазначивши, що дійсно вона не отримувала заробітну плату за період з жовтня по грудень 2018 року та компенсацію за невикористані відпустки, тому просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо поданої позовної заяви, вказав, що з позивачем при звільнені повністю розрахувались, заборгованості на даний час не існує. До матеріалів справи надано всі підтверджуючі документи по сплаті як зарплати за вказаний позивачем період так і відпускні за 2017-2019 роки. В книгах по зарплаті та звітах поданих до податкової і пенсійного все зазначено, заборгованості не існує. Також вказав, що позивач до травня 2019 року перебувала на лікарняному, а потім звільнилась за власним бажанням.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зіст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбаченест. 64 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16ЦКУкраїни встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч 3ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.01.2010 прийнята на роботу завмагом продмагу №7 Тростянецького ССТ та 01.05.2019 звільнена з роботи за власним бажанням з 01 травня 2019 року, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відомостями, що зазначені в трудовій книжці (а.с.9,10).

Відповідно до довідки №1 від 01 лютого 2021 року виданої Тростянецьким ССТ ОСОБА_3 дійсно працювала в Тростянецькому сільському споживчому товаристві, про що свідчать записи в книзі розпоряджень (а.с.11).

Згідно з розпорядженням №13 від 01.05.2019 «Про звільнення з роботи продавця ОСОБА_1 » звільнити з роботи ОСОБА_1 продавця магазину АДРЕСА_1 за власним бажанням з 1 травня 2019 року (а.с.37).

В якості доказів суду надано посадову інструкцію продавця продовольчих товарів 3-ого розряду, роздрукована з сайту www.borovik.com від 22.03.2022 (а.с.38-40).

Відповідно до довідки №7 від 18.03.2022 виданої Тростянецьким ССТ продавець ОСОБА_1 згідно з розпорядженням №7 п.2 від 01.11.2016 була переведена на 0,5 ставки згідно штатного розкладу, тому середньоденний заробіток становить 90 грн.90 коп. (а.с.41).

Згідно з довідкою №7 від 18.03.2022 виданою правлінням Тростянецького ССТ, згідно книги нарахування заробітної плати за 2018 рік продавцю ОСОБА_1 заробітна плата нараховувалась і виплачувалась своєчасно, податки утримувались і перераховувались своєчасно. Заборгованості по заробітній платі і податках немає (а.с.42).

Відповідно до довідки №10 від 18.03.2022 виданої правлінням Тростянецького ССТ, згідно книги нарахування заробітної плати за 2017, 2018, 2019 роки продавцю ОСОБА_1 нараховано та виплачено відпускні: 2017 рік червень 2017 1655,00 грн.; 2018 рік грудень 2018 2000,38 грн.; 2019 рік січень 2019 2001,00 грн. (а.с.44).

Відповідно до довідки №6 від 18.03.2022 виданої правлінням Тростянецького ССТ, оригінали документів: відомості про виплату заробітної плати і графіки відпусток по споживчому товаристу не можуть бути представлені до суду, так як термін зберігання їх закінчився. Про що також надано копію акту на знищення документів, що не підлягають зберіганню по Тростянецькому сільському споживчому товаристві, як таких, що втратили строк збереження справ та практичну значимість за період 2015-2019 роки від 10 січня 2022 року (а.с.45, 46).

Відповідно до акту №02-27-06/08 від 17.01.2022 Управління держпраці у Вінницькій області складеного за результатами перевірки позапланового заходу державного нагляду щодо додержавння вимог законодавства у сфері праці у Тростянецькому сільському споживчому товаристві (код ЄДРПОУ 01742212) встановлено, що підставою для проведення перевірки є звернення ОСОБА_1 вхід.№02-М857/10 від 21.12.2021. У своєму зверненні від 15.12.2021 ОСОБА_1 зазначила, що працювала в Тростянецькому ССТ в часовому проміжку з 04.01.20210 по 01.05.2019, але до цього часу з нею не проведено розрахунок по заробітній платі за жовтень, листопад, грудень 1918 р. та не нараховано компенсації за невикористані відпустки за період роботи в 1917, 1918, 1919 роках. У зв`язку з заявленим запитом, відповідно до норм Закону України №877 у відповідних пунктах додатку до акту застосовано позначення «не розглядалось» (а.с.47-50).

З листа відповіді Головного управління ДПС у Вінницькій області №6399/6/02-32-13-10-09 від 22.03.2022 повідомлено, що станом на 21.03.2022 відсутня заборгованість із сплати єдиного соціального внеску по Тростянецькому сільському споживчому товариству (код ЄДРПОУ 01742212) (а.с.51).

Відповідно до розпорядження №7 від 1 листопада 2016 року параграф 2 «Про переведення продавців на неповний робочий день» у зв`язку з невиконанням місячної норми та у зв`язку з важким фінансовим станом, що склався в Тростянецькому ССТ постановлено перевести на неповний робочий день (4 години) з 01 січня 2017 року з оплатою 0,5 ставки, згідно штатного розпису таких працівників: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.52).

Оглянувши в судовому засіданні Книгу К-18 по рах.66 «Розрахунки з оплати праці» за період 2017 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та виплачено у червні 2017 року відпускні в сумі 1655 грн. (гр.11,гр.17 книги): гр.21 по відомості 976 грн., гр.24 аванс 500 грн., утримано і зараховано податків з доходів фізичних осіб 153,9 грн., військовий збір 24,83 грн. (гр.26,28), гр.31 всього виплачено, утримано і зараховано 1654,73 грн., гр.32 сума до сплати 976,65 грн. (а.с.56).

Оглянувши в судовому засіданні Книгу К-18 по рах.66 «Розрахунки з оплати праці» за період 2018 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та виплачено за 2018 рік заробітну плату, зокрема:

за жовтень 2018 року гр.17 всього нараховано 2000 грн., виплачено: гр.21 аванс 500 грн., гр.23 по відомості 1268 грн., утримано і зараховано податків з доходів фізичних осіб 201,42 грн., військовий збір 30 грн. (гр.26,27), гр.31 всього виплачено, утримано і зараховано 1999,42 грн., гр.32 сума до сплати 1269,45 грн. (а.с.53);

за листопад 2018 року гр.17 всього нараховано 2000 грн., виплачено: гр.21 аванс 500 грн., гр.23 по відомості 1268 грн., утримано і зараховано податків з доходів фізичних осіб 201,42 грн., військовий збір 30 грн. (гр.26, 27), гр.31 всього виплачено, утримано і зараховано 1999,42 грн., гр.32 сума до сплати 1269,45 грн. (а.с.54);

за грудень 2018 року гр.10 кількість днів 30, гр.11 сума 2000,38 грн. Зазначено про нарахування відпускних, далі гр.17 всього нараховано 2000,38 грн., виплачено: гр.21 аванс 500 грн., гр.23 по відомості 1270 грн., утримано і зараховано податків з доходів фізичних осіб 201,42 грн., військовий збір 30 грн. (гр.26,27), гр.31 всього виплачено, утримано і зараховано 2001,42 грн., гр.32 сума до сплати 1268,99 грн. (а.с.55).

Оглянувши в судовому засіданні Книгу К-18 по рах.66 «Розрахунки з оплати праці» за період 2019 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та виплачено у січні 2019 року відпускні в сумі 2011,00 грн. (гр.11 книги): гр.21 аванс 500 грн., гр.24 по відомості 1250 грн., утримано і зараховано податків з доходів фізичних осіб 187,29 грн., військовий збір 30,01 грн. (гр.25, 26), гр.31 всього виплачено, утримано і зараховано 1967,30 грн., гр.32 сума до сплати 1302,69 грн.

Позивачем в якості доказів надано суду копію адвокатського запиту до ГУ ДПС у Вінницькій області, поданого з метою встановлення розміру заборгованості Тростянецького ССТ перед ОСОБА_1 (а.с.73), відповідь на запит №6882/6/02-32-24-01-10 від 01.04.2022, з якої вбачається, що ГУ ДПС у Вінницькій області позбавлено правових підстав для надання запитуваної інформації стосовно третьої особи Тростянецького ССТ (а.с.74, 75)

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми доходів та утримання податків станом на 11.04.2022 ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року отримувала доходи з таких джерел, зокрема: за 1-4 квартал 2018 року з Тростянецького ССТ заробітну плату (№з/п 1-4 гр.11 відомості,), та за 1 квартал 2019 року заробітну плату з Тростянецького ССТ ((№з/п 6 гр.11 відомості) (а.с.76).

З довідки форми ОК-5 встановлено, що ОСОБА_1 за період з 2017-2019 роки рахується як застрахована особа, яка отримувала доходи з Тростянецького ССТ (а.с.77-79).

Також зі звіту за формою 1-ДФ за 4 квартал 2018 року під №5 ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) сума нарахованого доходу вказана 6000 грн., сума виплаченого доходу 5306 грн., ознака доходу 101 (а.с.94-96); зі звіту за формою 1-ДФ за 1 квартал 2019 року під №5 ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) сума нарахованого доходу вказана 2001 грн., сума виплаченого доходу 1850 грн., ознака доходу 101 (а.с.97-99);

зі звіту за формою 1-ДФ за 2 квартал 2019 року відомості щодо ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) відсутні (а.с.100-102).

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зст.97КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідноз ст. 22 цього Законусуб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ч.1 ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно дост. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014, №6-837цс15 від 23.12.2015, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 117 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, і вказані обставини визнаються відповідачем, на момент звільнення заборгованості відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати не було, що підтверджено поданими доказами, зокрема довідкою №7 від 18.03.2022 наданою Тростянецьким ССТ (а.с.42), довідкою №10 від 18.03.2022 (а.с.44), книгами по рахунках, дослідженими в судовому засіданні.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі при звільненні.

Надані відповідачем на спростування доводів позову докази не було спростовано позивачем.

Невчинення дій позивачем щодо отримання від відповідача заробітної плати протягом тривалого часу не може свідчити про неотримання фактично нарахованої заробітної плати від відповідача.

Довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише її страховий стаж та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц.

Враховуючи те, що відповідачем надано належні, допустимі та достатні докази сплати позивачу заробітної плати за період з жовтня по грудень 2018 року, позивачем не спростовано ці докази та не доведено протилежного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки за 2017-2019 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положеньст. 83 КЗпП України,ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами про нарахування та виплату ОСОБА_1 відпускних у період 2017-2019 роки, твердження самого позивача про те, що вона не ходила у відпустку, компенсацію не отримувала, жодним доказом не підтверджено, натомість в матеріалах справи наявні докази нарахування та виплати відпускних за період 2017-2019 роки, які наведені вище.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за період 2017-2019 роки також не підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивачем не доведено наявність заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі по день ухвалення судового рішення не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Враховуючи те, що позов не підлягає до задоволення, витрати, понесені позивачем, відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. ст. 259,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тростянецького сільського споживчого товариства про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Тростянецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 14 грудня 1999 року;

Відповідач Тростянецьке сільське споживче товариство, місце знаходження смт Тростянець, вул. Соборна, 25, Гайсинський район, Вінницька область; ЄДРПОУ 01742212.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2022 року.

Суддя А.М. Мудрак