Рішення

від 09.08.2022 по справі 333/6563/20

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/6563/20

Провадження №2/333/103/22

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоді,-

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з позовомв якомузазначив,що позивачу на праві власності належить автомобіль HYUNDAI "I10", державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Починаючи з 05.02.2020р. позивач обрав місце зберігання автомобіля на охоронюваній автостоянці за адресою АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з ЄДРДР номер КП № 12020080040002487 від 15.10.2020р. «14.10.2020 о 22-55 годині невстановлена особа, знаходячись на території автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підпала знищила автомобіль Кіа Оптіма д.н.з. НОМЕР_4 , чим спричинила останньому матеріальні збитк». Наразі у Комунарському ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області за даним фактом триває досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2. ст. 194 КК України.

Поряд з вищевказаним автомобілем стояв і автомобіль позивача, який також було пошкоджено внаслідок пожежі та відповідно висновку експертного дослідження від 16 листопада 2020 року №11/1-5 розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HYUNDAI "I10", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузову (VIN) НОМЕР_2 станом на 14.10.2020 року складає 177 773,77 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

23.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на те, що оскільки в день коли сталася пожежа, автомобіль на автостоянку здавала дружина позивача, то і звертатися до суду повинна саме вона. Також відповідачем зазначалося, що пожежа сталася не з його вини, а з транспортний засіб не було знято з гальм та передачі, що унеможливило його відтягування від осередку пожежі. Також відповідач заперечував щодо висновку експертного дослідження, посилаючись на порушення експертом методики досліджень.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди та призначити справу до судового розгляду по суті 06 квітня 2021 року о 14 годині 00 хвилин.

Витребувано інформацію з Управління поліції охорони в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вулиця Запорізька,б.15) копію договору охорони цілісного-майнового комплексу автостоянки №6 за адресою: АДРЕСА_1 укладеного з власником об?єкту «Автостоянка№6» з ТОВ «ПТФ-АСС» (код ЄДРПОУ 33272861), копії документів, що були складені Управлінням поліції охорони в Запорізькій області під час подій, що відбувались 14.10.2020 року в АДРЕСА_1 на об`єкті «Автостоянка №6».

06.04.2021 задоволено клопотання позивача про заміну відповідача, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач по справі ФОП ОСОБА_2 прийняла рішенням та внесла відомості до реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (дата запису: 29.01.2021, номер запису: 2001030060006007743, підстава: власне рішення). Таким чином, з 29.01.2021р. ФОП ОСОБА_2 припинено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 3-788гс17 у випадку припинення ФОП, її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, оскільки безпосередньо сама фізична особа не зникає і згідно ст.52 ЦК України відповідає усім своїм майно за такими зобов`язаннями на загальних підставах.

У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 припинила свою діяльність, як ФОП, вона відповідає за зобов`язаннями як фізична особа.

Відповідно до ч.1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Вирішено замінити у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, Відповідача ФОП ОСОБА_2 на відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, зазначених в позові.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановленосудом Згідно зіст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч. 1ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступне.

Позивачу на праві власності належить автомобіль HYUNDAI "I10", державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (далі - автомобіль).

З 05.02.2020р. Позивач обрав місце зберігання автомобіля на охоронюваній автостоянці за адресою АДРЕСА_1 , яка належить Відповідачу ФОП ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України основним видом діяльності відповідача є КВЕД 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту» та, зокрема, Відповідач надає послуги зі зберігання транспортних засобів на автостоянці за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується договором оренди об`єкта нерухомості №3006 від 30.06.2019р., відповідно до умов якого Відповідач орендує у ТОВ «ПТФ-АСС» цілісний майновий комплекс автостоянки №6 за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для надання послуг по зберіганню транспортних засобів.

Позивач є постійним користувачем даної автостоянки, у зв`язку з чим за ним було закріплено постійне місце №8 у 1 ряду. Оплата за користування здійснювалася за кожний місяць про що є відмітки у журналі обліку транспортних засобів відповідача з посиланням на номер квитанції.

13.10.2020 року автомобіль позивача, був переданий відповідачу на зберігання, з оплатою цієї послуги, шляхом поставлення транспортного засобу на автостоянку по АДРЕСА_1 .

Отже, факт приймання автомобіля на автостоянку підтверджується знаходженням автомобіля на автостоянці відповідача, журналом обліку транспортних засобів відповідача із записом про постановку на автостоянку автомобілю позивача, а також підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які працювали охоронцями на автостоянці відповідача та підтвердили факт постановки автомобіля позивача на автостоянку відповідача, строк зберігання, оплачену вартість зберігання.

З врахуваннямданих відносинсторін,між сторонамисклалися правовідносини,які виникаютьз договорузберігання автотранспортнихзасобів,які врегульованіст.ст.633,901,936,950,951,977ЦК Українита Правиламизберігання транспортнихзасобів наавтостоянках,затвердженими постановоюКабінету МіністрівУкраїни від22січня 1996року №115. Зазначена правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 04.03.2020р. у справі № 332/3380/18.

Однією з підстав виникнення зобов`язань із зберігання майна є договір зберігання, який належить до категорії договорів про надання послуг.

Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до вимог ст. ст. 937, 208 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання.

Відповідно до Витягу з ЄДРДР номер КП № 12020080040002487 від 15.10.2020р. «14.10.2020 о 22-55 годині невстановлена особа, знаходячись на території автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підпала знищила автомобіль Кіа Оптіма д.н.з. НОМЕР_4 , чим спричинила останньому матеріальні збитки». Наразі у Комунарському ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області за даним фактом триває досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2. ст. 194 КК України.

Поряд з вищевказаним автомобілем стояв і автомобіль позивача, який також було пошкоджено внаслідок пожежі.

У кримінальному провадженні № 12020080040002487 від 15.10.2020р. позивача визнано потерпілим, що підтверджується протоколом допиту потерпілого від 16.10.2020р.

Також відповідно до довідки про пожежу №38/05 від 19.10.2020р. виданою Запорізьким міськрайонним управлінням ГУ ДСНС України у Запорізькій області, 14.10.2020 дійсно виникла пожежа в легковому автомобілі KIA OPTIMA НОМЕР_4 за адресою м. Запоріжжя вул. Чумаченка, 42. В результаті пожежі пошкоджено легковий автомобіль HYUNDAI "I10", державний номер НОМЕР_1

Правове регулювання зберігання автомобіля здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках». Вказаним актом передбачено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, встановлено, що вони регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (надалі - автостоянки).

Згідно п. 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктами 12, 21 Правил - під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного

засобу і транспортний засіб до відповідного журналу облікутранспортних засобіві розписуєтьсяв ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу.

Відповідно до п. 30 цих Правил - на автостоянці повинні вестися: журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання, журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання, журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів, журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, касова книга, книга скарг та пропозицій; книжки квитанцій.

Враховуючи вищевикладене договір зберігання вважається укладеним з моменту прийняття транспортного засобу на зберігання, яке посвідчується відповідною відміткою в журналі обліку довготермінового чи тимчасового зберігання транспортних засобів.

Також, відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки в Україні (далі - Правила) є обов`язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами. Згідно Правил пожежної безпеки в Україні для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) повинно бути розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі. Працівники охорони повинні мати список посадових осіб об`єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів.

Усі працівники при прийняття на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктаж з питань пожежень безпеки; допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки забороняється; автостоянка повинна бути оснащена об`єктами первинними засобами пожежогасіння, а саме: вогнегасники 3 шт., пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті розміром 2х2м - 1 шт., ящики з піском - 1 шт., бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати - 2 шт.) та пожежний інструмент (гаки - 3 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.).

Але, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було порушено умови договірних відносин щодо зберігання транспортного засобу, допущено на територію автостоянки сторонніх осіб, допущено загоряння автомобіля та не ліквідовано загоряння первинними засобами пожежогасіння.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Судом встановлено, що зберігачем були вжиті не всі заходи для забезпечення схоронності автомобіля, який належить позивачу, а саме допуск охороною на територію автостоянки сторонніх осіб, несвоєчасне виявлення пожежі та відсутність достатніх засобів пожежогасіння.

Згідно ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Договір зберігання є реальним правочином, оскільки обов`язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві.

Непереборна сила (форс-мажор) - це надзвичайна і непереборна за певних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили природи (землетрус, повінь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення , страйки тощо).

Оскільки пошкодження автомобіля позивача пожежею сталося не в наслідок непереборної сили, а внаслідок неналежного виконання зберігачем обов`язків, суд приходить висновку, що з відповідача на користь Позивача необхідно стягнути суму матеріальних збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ.

З метою визначення розміру збитків заподіяних позивачеві, як власнику транспортного засобу він самостійно звернувся до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно висновку експертного дослідження від 16 листопада 2020 року №11/1-5 розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HYUNDAI "I10", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузову (VIN) НОМЕР_2 станом на 14.10.2020 року може складати 177 773,77 грн.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючі це, суд вважає, що заявлена моральна шкода в розмірі 15 000 грн. є доведеною та співмірною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду(ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Між позивачем та мною, адвокатом Шурубурою Євгеном Сергійовичем було укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатом надано позивачу консультації з питань пригоди, що трапилась, підготовлено адвокатські запити, підготовлено позовну заяву, повний пакет документів для звернення до суду, а також здійснено представництво інтересів позивача під час судового розгляду справи у шести судових засіданнях. За ці юридичні послуги позивач сплатив адвокату гонорар в розмірі 15000 грн.

Так, між сторонами оговорена саме фіксована сума в розмірі 15000,00 грн. за всі дії адвоката щодо стягнення матеріальної шкоди.

До позовної заяви надаю копія ордеру на надання правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги, а також копію квитанції до прибуткового касового ордеру.

Також позивачем було сплачено за експертне дослідження від 16 листопада 2020 року №11/1-5 1 015,20 грн.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд приходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,13,265,273,315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоді - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , номер запису про державну реєстрацію 2 103 000 0000 007743 від 28.03.2005р., адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 177 773,77 (сто сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 77 коп. та моральну шкоду 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , номер запису про державну реєстрацію 2 103 000 0000 007743 від 28.03.2005р., адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1015,20 (одна тисяча п`ятнадцять) грн. 20 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2022 року

Суддя: Ю.Р. Піх