Постанова

від 15.11.2022 по справі 333/6563/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.11.2022 Справа № 333/6563/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/6563/20 Головуючий у І інстанції: Піх Ю.Р.

Провадження № 22-ц/807/1975/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.

Крилової О.В.

при секретарі: Ільїній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_2 зазначав,що йомуна праві власності належить автомобіль HYUNDAI "110", державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Починаючи з 05 лютого 2020 року позивач обрав місце зберігання автомобіля на автостоянці, що охороняється, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з ЄДРДР номер КП № 12020080040002487 від 15 жовтня 2020 року «14.10.2020 о 22-55 годині невстановлена особа, знаходячись на території автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підпалу знищила автомобіль Кіа Оптіма д.н.з. НОМЕР_4 , чим спричинила останньому матеріальні збитки». Наразі у Комунарському ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області триває досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2. ст. 194 КК України.

Автомобіль позивача стояв поряд з вищезазначеним автомобілем, і також був пошкоджений внаслідок пожежі, та відповідно до висновку експертного дослідження від 16 листопада 2020 року №11/1-5 розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу HYUNDAI "110", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузову (VIN) НОМЕР_2 станом на 14 жовтня 2020 року складає 177 773,77 грн.

На підставі викладених обставин позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 177773,77 грн та моральну шкоду в розмірі 15000 грн, також просив стягнути витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1015,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

Рішенням Комунарського районногосуду м.Запоріжжявід 10серпня 2022рокупозовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 177 773,77,77 грн та моральну шкоду 15 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1015,20 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штабовенка Д.В. подалаапеляційнускаргу,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа,просить скасуватирішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір зберігання транспортного засобу укладено не з позивачем, а з ОСОБА_3 , тому саме вона, а не ОСОБА_2 , мала б звертатись до суду за захистом своїх порушених прав. На думку скаржника, позивач не надав належних доказів для обґрунтування свого позову.

Також скаржник зазначає, що у діях відповідача та його працівників відсутня вина, а тому в розумінні положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, відсутні підстави для відшкодування шкоди, що зазнав позивач.

Також апеляційна скарга містить клопотання про призначення автотоварознавчої судової експертизи транспортного засобу.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, направила до суду свого представника адвоката Штабовенка Д.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду свого представника адвоката Шурубура Є.С., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив зашити її без задоволення, рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2022 року залишити без змін.

Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає,що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ШтабовенкаД.В.належить залишитибез задоволення,а рішенняКомунарського районногосуду м.Запоріжжявід 10серпня 2022 -без змінрокуз огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

Виходячи зі змісту вказаних норм ст.ст. 12, 367 ЦПК України призначення судової експертизи за відсутності об`єктивних перешкод у особи подати заяву про призначення такої судової експертизи в суді першої інстанції є порушенням принципу рівності сторін та диспозитивності, що не дозволяє в суді апеляційної інстанції прийняти такий новий доказ.

Крім того, колегія суддів зауважує, що для належного обґрунтування суми позовних вимог про відшкодування завданої матеріальної шкоди, ОСОБА_2 надав суду висновок експертного дослідження Запорізького НДЕКЦ МВС України № 11/1-5 від 16 листопада 2020 року, прийнятий судом першої інстанції за доказ.

Клопотання скаржника про призначення у справі автотоварознавчої судової експертизи транспортного засобу не містить належних доказів, які б могли ставити під сумнів результати вищезазначеної експертизи, проведеної позивачем, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку про відмову у його задоволенні.

Судове рішення, згіднозі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, частина першастатті 936 ЦК Українивизначає договір зберігання як договір, за яким одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною першоюстатті 937 ЦК Українидоговір зберігання укладається у письмовій формі, зокрема, у випадку укладення договору між фізичною та юридичною особою.

Відповідно до частини першої статті 942 ЦКУкраїнизберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Загальне правило відшкодування збитків, завданих замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг, визначено у частині першійстатті 906 ЦК Українита частині першійстатті 950 ЦК України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі. Ці норми конкретизують загальні правила цивільної відповідальності, яка передбачає наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (статті22, статті611 ЦК України).

Разом з тим для виконавця за договором послуг, який здійснює підприємницьку діяльність (частина першастатті 906 ЦК України), та для професійного зберігача (частина другастатті 950 ЦК України)законодавцем встановлена підвищена - безвинна відповідальність за порушення договору: професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У цьому випадку звільнення виконавця від відповідальності допускається у чотирьох випадках: а) якщо втрата, пошкодження, недостача майна, переданого на зберігання, сталися внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин; б) втрата, пошкодження, недостача майна, переданого на зберігання, сталися внаслідок властивостей речі (авто), про які зберігач не знав і неповинен був знати, приймаючи річ на зберігання; в) втрата, пошкодження, недостача майна, переданого на зберігання, сталися внаслідок умислу або г) грубої необмеженості поклажодавця.

Обов`язок доведення наявності перерахованих підстав для звільнення поклажодавця від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання покладається на зберігача.

Визначення професійного зберігача за договором зберігання як особи, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (частина другастатті 936 ЦК України) та системне тлумачення норм укладеного сторонами договору зберігання вказує на те, щоОСОБА_1 виступає у договірних відносинах із позивачем як професійний зберігач.ФОП ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин була належним чином зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, здійснювала функції зберігача тривалий період часу на основі відплатних договорів.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. ст. 937, 208 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно зі ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Відповідно достатті 951 ЦК Українизбитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Правове регулювання зберігання автомобіля здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках». Вказаним актом передбачено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, встановлено, що вони регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (надалі - автостоянки).

Згідно п. 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктами 12, 21 Правил - під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного

засобу ітранспортний засібдо відповідногожурналу облікутранспортних засобівірозписуєтьсяв ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу.

Відповідно до п. 30 цих Правил - на автостоянці повинні вестися: журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання, журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання, журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів, журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, касова книга, книга скарг та пропозицій; книжки квитанцій.

Враховуючи вищевикладене, договір зберігання вважається укладеним з моменту прийняття транспортного засобу на зберігання, яке посвідчується відповідною відміткою в журналі обліку довготермінового чи тимчасового зберігання транспортних засобів.

Згідно з частиною другоюстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, позивачу на праві власності належить автомобіль HYUNDAI "I10", державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

З 05 лютого 2020 року позивач обрав місце зберігання автомобіля на охоронюваній автостоянці за адресою АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з даними відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України основним видом діяльності відповідача є КВЕД 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту» та, зокрема, Відповідач надає послуги зі зберігання транспортних засобів на автостоянці за адресою вул. Чумаченка, 42 у м. Запоріжжі, що також підтверджується договором оренди об`єкта нерухомості №3006 від 30 червня 2019року, відповідно до умов якого відповідач орендує у ТОВ «ПТФ-АСС» цілісний майновий комплекс автостоянки №6 за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для надання послуг по зберіганню транспортних засобів.

Позивач є постійним користувачем даної автостоянки, у зв`язку з чим за ним було закріплено постійне місце №8 у 1 ряду. Оплата за користування здійснювалася за кожний місяць про що є відмітки у журналі обліку транспортних засобів відповідача з посиланням на номер квитанції.

13 жовтня 2020 року автомобіль позивача, був переданий відповідачу на зберігання, з оплатою цієї послуги, шляхом поставлення транспортного засобу на автостоянку по вул. Чумаченка, 42 у м. Запоріжжі.

Отже, факт приймання автомобіля на автостоянку підтверджується знаходженням автомобіля на автостоянці відповідача, журналом обліку транспортних засобів відповідача із записом про постановку на автостоянку автомобілю позивача, а також підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працювали охоронцями на автостоянці відповідача та підтвердили факт постановки автомобіля позивача на автостоянку відповідача, строк зберігання, оплачену вартість зберігання.

Відповідно до Витягу з ЄДРДР номер КП № 12020080040002487 від 15 жовтня 2020 року «14.10.2020 о 22-55 годині невстановлена особа, знаходячись на території автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підпалу знищила автомобіль Кіа Оптіма д.н.з. НОМЕР_4 , чим спричинила останньому матеріальні збитки». Наразі у Комунарському ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області за даним фактом триває досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2. ст. 194 КК України.

Поряд з вищевказаним автомобілем стояв і автомобіль позивача, який також було пошкоджено внаслідок пожежі.

У кримінальному провадженні № 12020080040002487 від 15 жовтня 2020 року позивача визнано потерпілим, що підтверджується протоколом допиту потерпілого від 16 жовтня 2020 року.

Відповідно до довідки про пожежу №38/05 від 19 жовтня 2020 року, виданої Запорізьким міськрайонним управлінням ГУ ДСНС України у Запорізькій області, 14 жовтня 2020 року дійсно виникла пожежа в легковому автомобілі KIA OPTIMA НОМЕР_4 за адресою м. Запоріжжя вул. Чумаченка, 42. В результаті пожежі пошкоджено легковий автомобіль HYUNDAI "I10", державний номер НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, щоФОП ОСОБА_1 не вжила всіх заходів щодо зберігання транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_2 , а тому останньому завдано майнової та моральної шкоди.

Той факт, що пожежа відбулася від джерела запалювання занесеного ззовні невідомими особами, не свідчить про відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, оскільки відповідач як надавач послуг зі зберігання транспортних засобів на автостоянці є гарантом схоронності транспортних засобів, прийнятих на зберігання, і має вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності транспортних засобів.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2018 року у справі N 428/3319/15-ц (провадження N 61-10434св18), від 20 червня 2018 року у справі N 750/11649/15-ц (провадження N 61-5004св18), 21 лютого 2019 року у справі N 761/15405/17 (провадження N 61-14950св18), від 04 березня 2020 року у справі N 332/3380/18 (провадження N 61-15451св19).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установивши відсутність обставин, за яких позивач як професійний зберігач звільняється від відповідальності за пошкодження прийнятого на зберігання автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу майнової шкоди, з чим погоджується і колегія суддів.

Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ.

З метою визначення розміру збитків заподіяних позивачеві, як власнику транспортного засобу він самостійно звернувся до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком експертного дослідження від 16 листопада 2020 року №11/1-5 розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HYUNDAI "I10", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузову (VIN) НОМЕР_2 станом на 14 жовтня 2020 року може складати 177 773,77 грн.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача в сумі 15 000 грн, оскільки такий її розмір є доведеним та співмірним.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, по суті дублюють його відзив на позовну заяву, тож вони були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ШтабовенкаД.В.слід залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2022 року без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича залишити без задоволення.

Рішення Комунарськогорайонного судум.Запоріжжявід 10серпня 2022рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 листопада 2022 року.

Головуючий:

Судді: