Постанова

від 31.08.2022 по справі 532/2426/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2426/21 Номер провадження 22-ц/814/1780/22Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого (судді-доповідача) Карпушина Г.Л.; суддів Абрамова П.С., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року (ухвалене суддею Макарчуком С.М., повний текст рішення складено суддею 09 травня 2022 року) у справі за позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцького районного суду з позовом, у якому прохала встановити факт родинних відносин, а саме, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 70.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла двоюрідна сестра позивачки по материнській лінії ОСОБА_3 , яка проживала в селі Вітрова Балка Полтавського району Полтавської області (стара назва: село Котовське Кобеляцького району Полтавської області).

За життя ОСОБА_3 заповітів не складала. Однак, при житті вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у цій справі, ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 5321880700:00:008:0119 (площа: 4,5498 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; державний акт на право власності на землю: ІІІ-ПЛ № 029776 від 23.02.1998); 5321880700:00:008:0069 (площа: 4,55 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; державний акт на право власності на землю: ЯЛ №703190 від 08.07.2010); 5321880700:00:008:0118 (площа: 4,55 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; державний акт на право власності на землю: РЗ № 671026 від 12.12.2003).

У встановлені законом строки позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що заявником не надано документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин відмовлено.

З вказанимрішенням судуне погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу,в якійпрохає скасуватирішенняКобеляцького районногосуду Полтавськоїобласті від29квітня 2022року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам позивача, та не взяв до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_3 у спадковій справі написав заяву про те, що він відмовляється від належної йому частки в спадщині на користь ОСОБА_1 та про цю відмову йдеться в Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.01.2021 року видана ОСОБА_3 та постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.07.2021 року. Посилається на те, що суд не надав належної уваги тому, що ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.07.2021 року, звернулась до суду з відповідним позовом, та для відстоювання своїх прав та інтересів ОСОБА_1 обрала не один спосіб захисту, задля виникнення відповідних юридичних наслідків.

Окрім того, зазначила, що в суді першої інстанції вона неодноразово ставила питання про виклик та допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, у зв`язку з різними процесуальними діями суду виклик свідків переставав бути актуальним та переносився на майбутнє. Проте, в подальшому дані свідки не мали бажання прибувати у судове засідання, у зв`язку з тим, що на території України введено воєнний стан.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи сторони по справі та інші особи, будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегією суддів, повторне клопотання представника позивача адвоката Дробахи А.Е. про відкладення справи залишено без задоволення, зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції останньому надано можливість бути присутнім в судовому засіданні при розгляді справи, проте останній безпідставно не з`явився в судове засідання 21.07.2022 року та повторно не з`явився до суду надавши пріоритет іншій справі, при цьому не зазначивши у клопотання мотиви з яких він зробив такий вибір. Колегією суддів одночасно взято до уваги інтереси іншої сторони та строки розгляду справи, які за таких обставин затягуються однією із сторін за відсутності для того обґрунтованих підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.367ЦПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судомпершої інстанції,щоКобеляцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 127/2020 на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У межах цієї спадкової справи державним нотаріусом винесено постанову від 26.01.2021, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_3 у зв`язку з поданням документів, які не відповідають вимогам законодавства, та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Зазначена постанова вмотивована тим, що заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини була посвідчена нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Республіки Крим Щендрик Світланою Андріївною, а тому не може бути прийнята для вчинення нотаріальної дії відповідно до ч.3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат», а також тим, що заявник не надав нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку.

Також у межах цієї спадкової справи державним нотаріусом винесено постанову від 21.07.2021, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів про її родинні та інші відносини з померлою та в зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги.

Ця постанова вмотивована тим, що заявник не надав документів, які є доказами родинних та інших відносин з померлою, а також тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги та усуває від спадщини всіх інших можливих спадкоємців за законом наступних черг.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не призводить до поновлення чи захисту її прав, оскільки без вирішення спору щодо права спадкування суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок, що від встановлення факту родинних відносин залежатиме виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що позивачем самостійно не доведено факт її родинних відносин з померлою ОСОБА_3 , а доведеність цього факту на час розгляду справи в суді ґрунтується виключно на припущеннях та факті визнання цієї обставини стороною відповідача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до положень частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Так, звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, ОСОБА_1 прохала в судовому порядку встановити факт родинних відносин, які необхідні їй для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Інших вимог щодо цього спору позивачем не ставилося.

За приписами ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що суд може встановити факт родинних відносин, якщо в органах РАЦС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду.

Однак, із наданих документів та тверджень представників сторін вбачається, що спір між спадкоємцями за законом першої та п`ятої черг виник саме щодо права на спадкування, а не щодо існування факту родинних відносин, однак питання вирішення цього спору позивачем не ставилося.

Тому, відсутність спору про існування факту родинних відносин, який би міг бути вирішений у межах цієї справи шляхом задоволення саме цього позову, а обраний позивачкою спосіб не призводить до поновлення чи захисту її прав, оскільки без вирішення спору щодо права спадкування суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок, про те, що від встановлення факту родинних відносин залежатиме виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки.

Крім того, з наданих позивачем документів вбачається, що будь-яких документів щодо родинних зв`язків померлої ОСОБА_3 позивачем суду не надавалося, клопотань про їх витребування не заявлялося.

Водночас, позивачкою як доказ родинних відносин надано відповідь Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області № 282/20.8-27 від 01.10.2021, в якій зазначено, що в архіві Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться:

- актовий запис про народження № 4, складений 18.01.1952 року виконавчим комітетом Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на ОСОБА_6 ;

- актовий запис про шлюб № 101, складений 06.12.1970 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ;

- актовий запис про народження № 396 (поновлений), складений 16.11.1955 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_8 .

Проте, вказана відповідь не містить відомостей про родинні відносини зазначених у ньому осіб та не є належним доказом факту, про встановлення якого позивачка прохає суд. Водночас, вказані у відповіді відомості суду позивачем не надавалися, а питання про їхнє витребування ані у позовній заяві, ані під час підготовчого провадження, ні під час розгляду справи по суті сторонами не ставилося.

Інші докази факту, про який ставиться питання у позові, суду не надавалися і не зазначалися, про їхнє існування сторони не повідомляли.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем самостійно не доведено факт її родинних відносин з померлою ОСОБА_3 , а доведеність цього факту на час розгляду справи в суді ґрунтується виключно на припущеннях та факті визнання цієї обставини стороною відповідача.

Також, місцевий суд правильно зазначив, що визнання стороною відповідача факту родинних відносин між позивачкою та померлою сам по собі не може бути підставою для задоволення позову за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів існування такого факту, неможливості його підтвердження у інший спосіб та породження ним правових наслідків для позивача, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Щодо виклику свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції задовольнив її клопотання про виклик свідків, однак через введення в Україні воєнного стану вони не мали бажання прибувати до суду для дачі тих чи інших пояснень.

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим.Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими, а також поданими у строки, встановленістаттею 83 ЦПК України.

Відповідно до положень частин першої, третьоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку.

Проте, обґрунтованих підстав для виклику свідків до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не наведено, тому колегія суддів вважає, що клопотання про виклик свідків задоволенню не підлягає.

Так, приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районногосуду Полтавськоїобласті від29квітня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2022 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

П.С. Абрамов

---

Л.М. Хіль