Постанова

від 09.11.2023 по справі 532/2426/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 532/2426/21

провадження № 61-9393св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кобеляцька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дробахою Артуром Едуардовичем, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року у складі судді Макарчука С. М.та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кобеляцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра по материнській лінії ОСОБА_3 , яка проживала у с. Вітрова Балка Полтавського району Полтавської області (стара назва - с. Котовське Кобеляцького району Полтавської області).

За життя ОСОБА_3 заповітів не складала, однак перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме земельні ділянки, кадастрові номери: 5321880700:00:008:0119 (площа 4,5498 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на землю від 23 лютого 1998 року серія ІІІ-ПЛ № 029776); 5321880700:00:008:0069 (площа 4,55 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на землю від 08 липня 2010 року серія ЯЛ № 703190); 5321880700:00:008:0118 (площа 4,55 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на землю від 12 грудня 2003 року серія РЗ № 671026).

У встановлені законом строки вона звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що заявницею не надано документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Просила встановити факт родинних відносин, а саме, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 70.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, в позові відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що обраний позивачкою спосіб захисту не призводить до поновлення чи захисту її прав, оскільки без вирішення спору щодо права на спадкування суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок, що наслідком встановлення факту родинних відносин буде виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки.

Крім того, позивачка не довела факт її родинних відносин з померлою ОСОБА_5 , а доведеність цього факту на час розгляду справи в суді ґрунтується виключно на припущеннях та визнанні цієї обставини відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Дробаху Д. А. звернуласядо Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, провадження № 61-6103св19, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, провадження № 61-32739св18, від 17 квітня 2019 року у справі № 207/2386/16-ц, провадження № 61-10059св18, від 27 січня 2020 року у справі № 128/1758/15-ц, провадження № 61-48584св18, від 11 лютого 2022 рок у справі № 947/22756/19, провадження № 61-249св21, від 11 грудня 2019 року у справі № 201/3963/16-ц, провадження

№ 61-30368св18, від 17 червня 2020 року у справі № 643/12494/16, провадження № 61-36730св18, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, провадження № 61-18232св19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, не дослідили докази у справі, суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про виклик свідків у справі.

Рішення судів не відповідають статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема у вступній частині рішень не визначений повний склад учасників, а саме відсутня вказівка на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кобеляцьку державну нотаріальну контору.

У рішенні суду апеляційної інстанції немає жодної інформації про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кобеляцьку державну нотаріальну контору.

Отже, Полтавський апеляційний суд не залучив та не повідомляв Кобеляцьку державну нотаріальну конторупро розгляд апеляційної скарги, а тому не була з`ясована думка третьої особи щодо апеляційної скарги.

Подана відповідачем заява про відмову від спадщини та її прийняття нотаріусом свідчить про обґрунтованість її доводів.

Суд першої інстанції не дослідив доказів та дійшов помилкового висновку щодо неправильного вибору позивачкою способу захисту.

Предметом оскарження у цій справі є судове рішення у спорі, категорія якого виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Тому вказану справу необхідно було призначати до розгляду за правилами загального позовного провадження, з урахуванням норм статті 274 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не об`єктивно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що представнику буда надана можливість бути присутнім у судовому засіданні, але він безпідставно не з`явився в судове засідання 21 липня 2022 року та повторно не з`явився до суду, надавши пріоритет іншій справі.

У поданій апеляційній скарзі вона зазначила клопотання про виклик свідків з обґрунтуванням неможливості їх прибуття до суду першої інстанції та необхідності їх допиту. Отже, при розгляді питання щодо свідків, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був звернути увагу на її доводи, що після початку нападу Російської Федерації на Україну більшість людей перебували у складних життєвих ситуаціях.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не здійснив повного та всебічного розгляду справи, не надав системної оцінки зібраним у справі доказам, необґрунтовано проігнорував заяву про виклик та допит свідків.

Також суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доказам, які були витребувані Кобеляцьким районним судом Полтавської області у справі № 532/2544/21 за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької державної нотаріальної контори Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити дії, вже після ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі. Зокрема, Кобеляцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області були надані копії документів, а саме: актовий запис про народження № 4, складений 18 січня 1952 року Виконавчим комітетом Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на ОСОБА_6 ; - актовий запис про шлюб № 101, складений 06 грудня 1970 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ; актовий запис про народження № 396 (поновлений), складений 16 листопада 1955 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_8 . Отже, вказані документи є важливими для повного з`ясування всіх обставин справи, а тому потребують правової оцінки.

З урахуванням того, що зазначені документи були витребувані та одержані судом 03 червня 2022 року, тому є всі підстави для визнання поважними причинини неможливості подання доказів раніше та прийняття вказаних документів та їх дослідження.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України для відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Кобеляцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 127/2020 на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У межах вказаної спадкової справи державним нотаріусом винесено постанову від 26 січня 2021 року, якою відмовлено ОСОБА_9 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_3 у зв`язку з поданням документів, які не відповідають вимогам законодавства, та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Зазначена постанова вмотивована тим, що заява ОСОБА_10 про прийняття спадщини була посвідчена нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Республіки Крим Щендрик С. А., а тому не може бути прийнята для вчинення нотаріальної дії відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про нотаріат», а також тим, що заявник не надав нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку.

Також у межах зазначеної спадкової справи державний нотаріус виніс постанову від 21 липня 2021 року, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів про її родинні та інші відносини з померлою та наявністю спадкоємця першої черги.

Вказана постанова вмотивована тим, що заявниця не надала документів, які є доказами родинних та інших відносин з померлою, а також, що ОСОБА_11 є спадкоємцем за законом першої черги та усуває від спадщини всіх інших можливих спадкоємців за законом наступних черг.

Із поданих документів встановлено, що батьками ОСОБА_12 були ОСОБА_13 - батько, ОСОБА_14 - мати, яка була дочкою ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Згідно з відповіддю Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області від 01 жовтня 2021 року № 282/20.8-27 на запит від 30 вересня 2021 року, надану адвокату Дробасі А. Е. з приміткою «інформація довідкового характеру», про те, що в архіві Кобеляцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходяться: актовий запис про народження № 4, складений 18 січня 1952 року Виконавчим комітетом Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на ОСОБА_17 ; актовий запис про шлюб № 101, складений 06 грудня 1970 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_18 та ОСОБА_7 ; актовий запис про народження № 396 (поновлений), складений 16 листопада 1955 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, на ОСОБА_19 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.

Зокрема, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_3 , їй необхідно для отримання спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦПК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина перша статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип ефективності закріплений у ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Інакше кажучи, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про встановлення факту родинних відносин є доцільним та ефективним як спосіб захисту у випадку визнання права на спадкування.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою обраний неефективний спосіб захисту своїх прав з огляду на те, що закон у цьому випадку не дає їй права на спадкування як спадкоємиці п`ятої черги після смерті померлої ОСОБА_3 за наявності спадкоємця за законом першої черги - ОСОБА_18 .

Суди виходили із того, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 не зазначила, яким чином у результаті встановлення факту родинних відносин буде поновлено її права, за захистом яких вона звернулася з позовом до суду, тому суди правильно відмовили у задоволені цих вимог, оскільки саме лише встановлення судом факту родинних відносин не тягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи немайнових прав позивачки.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є можливим та доцільним лише у випадку вирішення спору з приводу визнання права на спадкування, проте таких вимог позивачка не заявляла.

Обрання позивачкою неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій помилково мотивували свої висновки про відмову в позові взаємовиключними підставами, а саме: обранням позивачкою неефективного способу захисту та недоведеністю факту родинних відносин.

Отже, обґрунтовано встановивши, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту порушеного права (обраний позивачкою спосіб захисту не призводить до поновлення чи захисту її прав), суди помилково як на підставу відмови у позові також послалися на недоведеність факту родинних відносин.

Проте зазначене не вплинуло на правильність по суті вирішення спору та відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові Верховний Суд погоджується, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачкою обрано правильний та ефективний спосіб захисту своїх прав.

Доводи касаційної скарги про те, щопредметом оскарження у цій справі є судове рішення у спорі, категорія якого виключає можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, Верховний Суд відхиляє, оскільки стаття 274 ЦПК України визначає чіткий перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, проте справи про встановлення факту родинних відносин у такому переліку відсутні.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, провадження № 61-6103св19, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, провадження № 61-32739св18, (кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів), від 17 квітня 2019 року у справі № 207/2386/16-ц, провадження № 61-10059св18 (обов`язку суду належно досліджувати усі докази у справі), не є релевантними у справі, що переглядається, оскільки це загальні норми, тому не спростовує висновки судів.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 128/1758/15-ц, провадження № 61-48584св18, позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19, провадження № 61-249св21, позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 201/3963/16-ц, провадження № 61-30368св18, позивачі звернулися до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 643/12494/16, провадження № 61-36730св18, позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У цих справах суди з урахуванням встановлених обставин виходили з того, що позивачі обрали належний спосіб захисту своїх порушених прав.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, провадження № 61-18232св19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, викладено правовий висновок з урахуванням встановлених судами інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок з урахуванням інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Загальні висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах про встановлення судами фактичних обставин справи та дослідження доказів, не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

З огляду на обрання позивачкою неефективного способу захисту порушеного права немає підстав оцінювати доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги про право сторони брати участь у судових засіданнях, розгляд справи судом апеляційної інстанції без участі позивачки та її представника, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від представника позивачки-адвоката Дробаха А. Е. 21 липня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 21 липня 2022 року у зв`язку з тим, що йому не надійшло повідомлення про розгляд справи ( а. с. 122).

Суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи на 01 вересня 2022 року (а .с. 125).

31 серпня 2022 року від адвоката Дробаха А. Е. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 01 вересня 2022 року у зв`язку з його участю у кримінальній справі 01 вересня 2022 року (а. с. 132).

Представник відповідача - адвокат Галушка С. С. заперечував проти відкладення розгляду справи, направивши письмове заперечення до суду апеляційної інстанції ( а. с. 135).

01 вересня 2022 року суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 без участі сторін та їх представників та ухвалив рішення у справі.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 372 ЦПК України на стадії апеляційного розгляду відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні.

Заявниця не виклала переконливих аргументів про неможливість вирішення справи судом апеляційної інстанції спору без її участі чи участі її представника.

Також Кобеляцька державна нотаріальна контора просила суд апеляційної інстанції розглянути справу без її участі (а. с. 127).

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дробахою Артуром Едуардовичем, залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак