Рішення

від 30.08.2022 по справі 910/4010/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/4010/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс

про стягнення судових витрат

у справі № 910/4010/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс

до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта

про стягнення 78 772,00 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Про-Транс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (далі - відповідач) про стягнення 98 009,31 грн, з яких 90 059,40 грн сума відшкодування, 3 979,61 грн пеня, 3 061,90 грн інфляційні втрати та 908,40 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/4010/21 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс 71 902,97 грн страхового відшкодування, 638,26 грн пені, 159,57 грн 3% річних, 719,03 грн інфляційних втрат та 2 115,76 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 154,24 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Про-Транс.

17.08.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 537,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 було призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс про стягнення судових витрат у справі № 910/4010/21 на 31.08.2022.

26.08.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів оплати послуг адвоката.

30.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти заяви позивача про стягнення судових витрат. Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку і позивачем не доведено, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Також відповідач зазначає, що частина з послуг, які надавались позивачу адвокатом, не були доцільними та необхідними.

У судове засідання 31.08.2022 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи ту обставину, що при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 32/20 від 30.11.2020, Додаткової угоди № 1 від 30.11.2020 до вказаного договору, Акту про надані послуги від 15.08.2022, рахунку від 15.08.2022 на суму 36 537,05 грн та квитанції до прибуткового касового ордера № 85 від 26.08.2022 на суму 36 500,00 грн.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку і позивачем не доведено, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Також відповідач зазначає, що частина з послуг, які надавались позивачу адвокатом, не були доцільними та необхідними.

Так, відповідно до частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Судом враховується, що при зверненні з позовною заявою позивачем було зазначено, що він планує понести судові витрати в зв`язку із розглядом справи в сумі 18 000,00 грн.

Водночас, перевищення цієї суми на момент вирішення питання про розподіл судових витрат не є абсолютною підставою для відмови позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат, адже провадження у суді тривало більше року й за клопотаннями сторін двічі призначалась судова експертиза.

У той же час, як вбачається зі змісту акту про надані послуги від 15.08.2022, пунктами 1 5, які охоплюють послуги адвоката, до моменту звернення до суду, вартість послуг адвоката вже склала 20 000,00 грн, що вказує на те, що розмір витрат позивача формувався пост-фактум, не відповідає дійсному обсягу наданих послуг та, вочевидь, є завищеним.

Також суд вважає слушними доводи відповідача щодо безпідставності включення позивачем в розподіл витрат на підготовку та надсилання заяви про зменшення розміру позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, її подання обумовлено помилковим включенням позивачем до розміру страхового відшкодування податку на додану вартість, про що відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву.

В іншій частині суд відхиляє заперечення відповідача, адже усі послуги адвоката, зазначені в Акті, пов`язані з реалізацією позивачем процесуальних прав і обов`язків, а тому правомірно включені до розрахунку витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що справа № 910/4010/21 є малозначною, а відтак, навіть попри тривале провадження та призначення експертизи, витрачання 36,5 годин на надання правничої допомоги є необґрунтованим.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 500,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 500,00 грн не є співмірними із ціною позову та складністю справи. Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, а також зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката сумою у 10 000,00 грн, яку суд вважає розумною, пропорційною та обґрунтованою для цієї справи.

Щодо розподілу витрат позивача, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, суд зазначає наступне.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, позивачем включено витрати на сплату судового збору в розмірі 34,05 грн за виготовлення копій документів зі справи № 910/4010/21, а саме повідомлення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення експертизи № СЕ-19/111-21/35363-АВ від 20.10.2021, а також комісію фінансової установи в розмірі 3,00 грн за проведення цього платежу.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції № 88184 від 09.11.2021 позивачем сплачено 34,05 грн судового збору за виготовлення копії документів зі справи №910/4010/21. Зарахування судового збору до Спеціального фонду державного бюджету України підтверджено відповідною випискою. Комісія за переказ коштів склала 3,00 грн.

Відтак, вимоги позивача в частині відшкодування судових витрат, які безпосередньо пов`язані із розглядом справи та становлять 37,05 грн, підтверджені належними доказами.

Поряд із цим, в силу п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки позов задоволено частково, витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, 34,53 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи, покладаються на відповідача, а інша частина витрат в сумі 2,52 грн залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс про стягнення судових витрат у справі № 910/4010/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (Україна, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Транс (Україна, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 79/56, кв. 35; ідентифікаційний код: 37784031) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 34 (тридцять чотири) грн 53 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 02.09.2022

Суддя О.В. Нечай