Рішення

від 01.09.2022 по справі 910/2163/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2022Справа № 910/2163/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Бойко Наталії Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймбуд Девелопмент" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, оф. 139; ідентифікаційний код: 42473120)

про стягнення 388 051,56 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Бойко Наталія Олексіївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймбуд Девелопмент" (далі - відповідач) про стягнення 388 051,56 грн, з яких 369 417,48 грн заборгованості та 18 634,08 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання № 25/08-2021 від 25.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

25.03.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, оф. 139.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

02.06.2022 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 24.05.2022 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2022).

Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймбуд Девелопмент" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Бойко Наталією Олексіївною (замовник) укладено Договір постачання № 25/08-2021 (далі - Договір), за умовами якого постачальник постачає у власність замовнику обладнання згідно переліку (Додаток №1) в приміщенні замовника за адресою: Україна, Київська область, смт. Козин, вул. Кошового, 14, в строки, передбачені умовами цього Договору, а замовник приймає товар та здійснює оплату його вартості згідно умов Договору (п. 1.1).

У пункті 2.1 Договору визначено його загальну вартість, яка становить 499 371,40 грн, в тому числі ПДВ 83 228,57 грн, що еквівалентно 15 985,00 євро.

За змістом пункту 2.2 Договору, з урахуванням підпункту 2.2.1, оплата 100% вартості обладнання здійснюється замовником на підставі виставлених постачальником рахунків протягом трьох робочих днів з дати підписання цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору термін поставки обладнання складає 9 тижнів з дати здійснення оплати обладнання, згідно пп. 2.2.1 Договору.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у випадку порушення термінів постачання обладнання та/або виконання робіт у відповідності до розділу 3 цього Договору, постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаних зобов`язань за цим Договором (п. 2.1 Договору) за кожний день прострочення виконання.

Договір набирає сили і діє з дня його підписання до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань (п. 9.1 Договору).

У Додатку №1 до Договору сторони домовились про постачання наступного обладнання:

- "Тепловий насос Octopus IS 120 у комплекті: внутрішній компресорно-конденсаторний блок - 1 шт.; зовнішній випарник - 3шт.; блок управління та автоматики - зовнішній виносний 1 шт." у кількості 1 одиниця на суму 421 427,60 грн;

- "Тепловий бак Octopus HW C2-301" у кількості 1 одиниця на суму 77 943,80 грн.

Загальна вартість обладнання, що поставляється за Додатком №1, становить 499 371,40 грн разом з ПДВ.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 499 371,41 грн в якості передоплати товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 641 від 26.08.2021, натомість відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, зазначений у Додатку №1 до Договору товар не поставив.

На вимогу позивача, відповідачем було частково повернуто суму попередньої оплати, а саме відповідно до платіжного доручення № 1632 від 14.01.2022 перераховано 25 000,00 грн та відповідно до платіжного доручення № 1667 від 01.02.2022 перераховано 117 600,00 грн.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару за Договором не виконано, суму попередньої оплати товару відповідачем повністю не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 369 417,48 грн заборгованості, що на дату складання позову еквівалентно 11 494,01 євро, а також 18 634,08 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 499 371,41 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 641 від 26.08.2021.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами Договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар протягом 9 тижнів з дати здійснення оплати.

За приписами ч. 4 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Відтак, відповідач мав поставити позивачеві оплачений ним товар 28.10.2021, втім у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання з поставки зазначеного в Додатку № 1 до Договору товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що у Договорі сторони погодили ціну обладнання, що поставляється, у розмірі 499 371,40 грн, що еквівалентно 15 985,00 євро.

Відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини 1 та 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Визначення в договорі валютного еквівалента вартості товарів не є встановленням динамічної ціни в договорі. Виходячи із змісту норми, що закріплена у частині 3 статті 691 Цивільного кодексу України, динамічною є ціна товару, яка підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо).

Натомість, така умова договору, в якій сторони погоджують яким чином коригуватиметься грошова сума по відношенню до валюти, яку сторони обрали як оціночний еталон у разі зміни курсу, є "валютним застереженням".

Оскільки умовами Договору встановлений обов`язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем, то зміна курсової різниці не впливає на ціну Договору, оскільки з моменту внесення попередньої оплати зобов`язання покупця є виконаним.

В той же час коригування суми при поверненні попередньої оплати, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно євро), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач 14.01.2022 перерахував позивачеві 25 000,00 грн та 01.02.2022 - 117 600,00 грн.

Судом встановлено, що офіційний курс гривні до євро станом на 14.01.2022 становив 31,7813 грн за 1 євро, а станом на 01.02.2022 - 31,7464 грн за 1 євро.

Таким чином, позивачем правомірно зараховано 786,63 євро та 3 704,36 євро в рахунок погашення зобов`язання відповідача з повернення суми попередньої оплати, яка становила 15 985,00 євро.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 494,01 євро, що на дату підписання позову становило 369 417,48 грн, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів постачання обладнання та/або виконання робіт у відповідності до розділу 3 цього Договору, постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаних зобов`язань за цим Договором (п. 2.1 Договору) за кожний день прострочення виконання.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 29.10.2021 до 14.01.2022.

Водночас, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

У зв`язку з викладеним суд здійснив власний розрахунок пені за період з 29.10.2021 до 13.01.2022. За підрахунком суду розмір пені складає 18 387,81 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 387 805,29 грн, з яких 369 417,48 грн заборгованості та 18 387,81 грн пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 817,08 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 3,69 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймбуд Девелопмент" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, оф. 139; ідентифікаційний код: 42473120) на користь Фізичної особи - підприємця Бойко Наталії Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 369 417 (триста шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн 48 коп. заборгованості, 18 387 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 81 коп. пені та 5 817 (п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 08 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3,69 грн покласти на Фізичну особу - підприємця Бойко Наталію Олексіївну.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.09.2022

Суддя О.В. Нечай