Рішення

від 24.08.2022 по справі 924/96/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2022 р. Справа № 924/96/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Ірина" с. Огіївці Старокостянтинівського району Хмельницької області

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький

2. Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області

про 1. Скасування державної реєстрації земельної ділянки

2. Скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Представники сторін:

позивач: Вонсович М.М. - адвокат, діє на підставі ордера серія ВХ № 1023928 від 01.02.2022

відповідач 1: Варибок Т.В. - головний спеціаліст, діє на підставі довіреності від 13.01.2022 та посадової інструкції

відповідач 2: не з`явився

Рішення приймається 25.08.2022, оскільки в судовому засіданні 18.08.2022 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 03.02.2022 надійшла позовна заява Фермерського господарства "Ірина" про 1. Скасування державної реєстрації земельної ділянки на території Огіївського старостинського округу Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницької області, площею 10,8543 га з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010; 2. Скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Стецюк Людмили Олександрівни, індексний номер 57607190 від 13 квітня 2021 року. В обґрунтування позову позивач вказує, що на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради народних депутатів № 8 від 20.10.1998, державного акта на право постійного користування землею серії ХМ № 080 від 15.07.1999 засновнику ФГ "Ірина" Адамчук Г.Т. було надано в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства. У 2012 році частину земельної ділянки площею 38,1507 га розділено між членами ФГ "Ірина", що підтверджується розпорядженням Старокостянтинівської райдержадміністрації від 24.01.2012 № 36/2012-р. Частина земельної ділянки, яка залишилась в користуванні ФГ "Ірина", становить 11,8493 га. Під час звернення позивача до Старокостянтинівської міської ради з заявою про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства площею 11,8493 га, позивачу було відмовлено у наданні дозволу згідно з рішенням ради від 19.07.2021 № 29 п.7/6/VIII, оскільки земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою за територіальною громадою як землі запасу. Відповідно до інформаційної довідки від 04.01.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 площею 10,8543 га зареєстрована на праві власності за Старокостянтинівською міською територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради. Позивач зазначає, що вказана ділянка накладається на земельну ділянку площею 11,8493 га, яка перебуває в його користуванні, а точніше сформована за її рахунок в результаті проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області інвентаризації земель державної власності в процесі їх передачі в комунальну власність територіальним громадам. Тому для відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,8543 га та припинити усі речові права на вказану земельну ділянку. Позивач зауважує, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель без врахування державного акта на право постійного користування землею серії ХМ № 080 від 15.07.1999 прямо порушує право ФГ "Ірина" на вільне та безперешкодне користування земельною ділянкою, оскільки позивач позбавлений можливості підтвердити право володіння та користування земельною ділянкою згідно з державним актом. Тому він звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 14.02.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/96/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11:00 год. 14 березня 2022 року.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, зазначає, що підставою реєстрації права комунальної власності є наказ Головного управління від 25.01.2021 № 26-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальним громадам", яким передано Старокостянтинівській міській територіальній громаді в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10,8543 га, кадастровий номер 6824282600:05:030:0010. Зазначений наказ прийнято на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", яким встановлено обов`язок Держгеокадастру формувати земельні ділянки шляхом проведення інвентаризації земель державної власності та в подальшому передавати сформовані земельні ділянки у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад. Відповідач 1 вказує, що на виконання вищевказаного розпорядження Головним управлінням проведено інвентаризацію земельних ділянок на території Старокостянтинівської міської територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. При проведенні інвентаризації земельних ділянок жодних прав па спірну земельну ділянку у третіх осіб виявлено не було. Звертає увагу, що під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, фактично змінився лише власник земельної ділянки (з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на Старокостянтинівську міську раду), а права землекористувача під час зміни власника земельної ділянки жодним чином не були порушені. Зазначає, що державним кадастровим реєстратором зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, оскільки інформація про земельну ділянку позивача в Державний земельний кадастр не внесена, кадастровий номер відсутній, реєстрація прав згідно чинного законодавства України не проводилась. Звертає увагу, що державний кадастровий реєстратор при реєстрації земельної ділянки на підставі документації із землеустрою перевіряє лише наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій". Крім того, відповідача 1 у відзиві на позов вказує, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначити, чи дійсно одна земельна ділянка накладається на іншу може лише Державний кадастровий реєстратор. Однак відомості про земельну ділянку, яка відповідно до державного акту знаходиться у користуванні Адамчук Г.Т., не внесені до Державного земельного кадастру, і остання не зверталась до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення таких відомостей. Враховуючи зазначене, державним кадастровим реєстратором було правомірно внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, тому немає жодної законної підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки. При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують факт накладки спірних земельних ділянок.

В підготовчому засіданні 14.03.2022 суд продовжив позивачу строк для надання відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до 22.03.2022 включно, встановив Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області строк для подання заперечень на відповідь на відзив позивача до 01.04.2022 включно. Також суд відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 11 квітня 2022 року, про що винесені ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

На адресу суду 28.03.2022 надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній вказує, що відповідачем 1 не було виявлено жодних прав на спірну земельну ділянку у третіх осіб, оскільки посадовими особами, зокрема органу Держгеокадастру та органу місцевого самоврядування не надано вихідні дані розробнику технічної документації стосовно права користування даною земельною ділянкою і на підставі чого це право має третя особа, зокрема державний акт на право постійного користування землею серії ХМ №080 від 15.07.1999, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №81. Вказаний акт знаходиться в Старокостянтинівському районному відділі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Позивач звертає увагу, що вихідними даними для проведення інвентаризації земель є в тому числі книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Не вчинення позивачем заходів щодо проведення робіт по встановленню, відновленню меж земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №080 від 15.07.1999 та реєстрацією в державному земельному кадастрі сформованої земельної ділянки, не є підставою для припинення права користування даною земельною ділянкою. Крім того, вказує, що площа земельної ділянки згідно державного акту становить 50,00 га, загальна площа земельних ділянок, які були передані у приватну власність членам ФГ "Ірина" з вищезазначеної земельної ділянки становить 38,1507 га. Площа земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ФГ "Ірина" і залишається несформованою, становить 11,8493 га. Однак якщо додати площу земельних ділянок, які були передані у власність членам фермерського господарства (38,1507 га) та площу земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 (10,8543 га), то загальна площа даних земельних ділянок становить 49,005 га, тоді як згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №080 від 15.07.1999 площа земельної ділянки становить 50 га. Саме тому що ФГ "Ірина" не може документально підтвердити право користування земельної ділянки площею 11,8493 га, яку необхідно сформувати і зареєструвати в державному земельному кадастрі, після чого зареєструвати речові права на новосформовану земельну ділянку, у зв`язку з реєстрацією спірної земельної ділянки, є необхідність скасування судом державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 площею 10,8543 га та речових прав на неї.

Згідно з ухвалою, що постановлена із занесенням до протоколу судового засідання від 11.04.2022, суд відклав підготовче засідання на 15:00 год. 26 квітня 2022 року.

В підготовчому засіданні 26.04.2022 суд постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про поновлення позивачу строку для подання доказів та прийняв їх до розгляду та про відкладення підготовчого засідання у справі №924/96/22 на 12:00 год. 11.05.2022.

Ухвалою суду від 11.05.2022 за клопотанням позивача призначено по справі № 924/96/22 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Власюку Володимиру Володимировичу. На вирішення експерта поставлені наступні питання: 1. Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, що залишилась після розподілу та передачі у власність земельних ділянок членам Фермерського господарства "Ірина" згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 36/2012-р від 24.01.2012? 2. Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 площею 10,8543 га на частину земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, що залишилась після розподілу та передачі у власність земельних ділянок членам Фермерського господарства "Ірина" згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 36/2012-р від 24.01.2012? Провадження у справі № 924/96/22 зупинено на час проведення судової земельно-технічної експертизи.

До суду 15.06.2022 надійшли матеріали справи та клопотання експерта про надання додаткових доказів, в зв`язку із чим ухвалою суду від 28.06.2022 було поновлено провадження у справі №924/96/22, зобов`язано позивача - Фермерське господарства "Ірина" надати суду витребувані експертом матеріали та зупинено провадження у справі №924/96/22 на час проведення судової експертизи.

На адресу суду 18.07.2022 надійшла заява Фермерського господарства "Ірина", в якій позивач повідомив, що у розпорядженні ФГ "Ірина" відсутній оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на підставі якого розпорядженням Старокостянтинівської РДА №36/2012-р від 24.01.2012 було розподілено та передано у власність земельні ділянки членам ФГ "Ірина". В той же час позивачем був наданий висновок спеціаліста № 22/42 від 13.07.2022. З огляду на викладене позивач вказував, що оскільки відповідь на питання, яке було поставлено на вирішення судової земельно-технічної експертизи, фактично надано висновком спеціаліста, то слід поновити провадження у справі.

Оскільки наданий позивачем висновок спеціаліста (лист № 22/42 від 13.07.2022) був отриманий позивачем після подання позовної заяви у даній справі, то відповідно до приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України суд прийняв його до розгляду.

Зважаючи на викладені обставини, ухвалою суду від 22.07.2022 поновлено провадження у справі №924/96/22 та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 29 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 29.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/96/22 до судового розгляду по суті на 14:30 год. 18 серпня 2022 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.08.2022 підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача 1 проти позову заперечила, подала додаткові пояснення, в яких додатково вказує, що згідно з листом директора ПП "Земельно-юридичний центр" № 22/42 від 13.07.2022 Кулаківської А. та схематичних матеріалів, площа накладення земельних ділянок становить 10,4033 га. В той же час площа спірної земельної ділянки становить 10,8543 га. Тому у зв`язку із незначними відхиленнями у конфігурації та площ земельних ділянок відповідач 1 вважає позовну вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 необґрунтованою та недоцільною. Також зазначає, що оскільки зміна власника земельної ділянки не призводить до припинення права постійного користування такою ділянкою, то не підлягає задоволенню і позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, так як права позивача ніяким чином не порушені. При цьому звертає увагу на норми Закону України № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Вказує, що відповідальність за відповідність документації із землеустрою вимогам законодавства несе не державний кадастровий реєстратор, а сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість виконаних ним робіт із землеустрою. Крім того, звертає увагу, що з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не є розпорядником спірної земельної ділянки. В той же час при передачі спірної ділянки з державної у комунальну власність та при її державній реєстрації відповідач 1 діяв в межах норм чинного законодавства та ніяким чином не порушив права позивача, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Представник відповідача 2 для участі в судовому засіданні 18.08.2022 не з`явився. Матеріали справи містять заяву відповідача 2 від 08.04.2022 про розгляд справи без участі представника міської ради. Проти позову відповідач 2 заперечує.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Рішенням Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області від 20.08.1998 № 8 було виділено ОСОБА_1 в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства з земель запасу Огіївської сільської ради.

За заявою ОСОБА_1 від 10.02.1999 Хмельницьким філіалом Інституту землеустрою виготовлено технічну документації по встановленню в натурі меж земельних ділянок та виготовлення державного акту на право постійного користування землею громадянки ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

В подальшому на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області від 20.08.1998 № 8 видано державний акт на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, згідно з яким ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га, на території Огіївської сільської ради в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №627764, 19.05.2000 проведена державна реєстрація Фермерського господарства "Ірина", ідентифікаційний код 30943029.

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області №36/2012-р від 24.01.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) для передачі у власність членам Фермерського господарства "Ірина", затверджено протокол розподілу земельних ділянок між членами ФГ "Ірина" та передано членам ФГ "Ірина" земельні ділянки для ведення фермерського господарства, відповідно до проекту землеустрою та протоколу розподілу згідно додатку, у власність 16 земельних ділянок загальною площею 38,1507 га, в тому числі ріллі 38,1507 га.

Додатком до розпорядження оформлено список членів ФГ "Ірина", яким передаються у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) на території Огіївської сільської ради.

На підставі вищевказаного розпорядження до державного акту серії ХМ №080 від 15.07.1999 внесено запис в розділі зміни в землекористуванні, зокрема вказано про передачу у власність членам ФГ "Ірина" земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) загальною площею 38,1507 га.

Матеріали справи містять державні акти на право власності на земельну ділянку, які видані на підставі розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області №36/2012-р від 24.01.2012 громадянці ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,8179 га з кадастровим номером 6824282600:05:030:0007; громадянці ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,2203 га, кадастровий номер 6824282600:05:030:0003; громадянці ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,8677 га, кадастровий номер 6824282600:05:030:0006. Вказані земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту на території Осгіївської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.08.2020 № 10-ІЗ було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 10,8543 га на території Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області згідно додатку.

Додатком до наказу оформлено перелік земельних ділянок, зокрема земельна ділянка площею 10,8543 га з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010.

Матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

11.03.2021 ОСОБА_2 зверталась до міського голови із заявою від 11.03.2021 про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства площею 11,8493 га, яка розташована на території Огіївської сільської ради.

Рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 19.07.2021 №29 п.7/6/VIII відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої на території Огіївського старостинського округу Старокостянтинівської міської територіальної громади у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою за територіальною громадою як землі запасу.

З інформаційної довідки №293638994 від 04.01.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, площею 10,8543 га 09.04.2021 зареєстрована на праві власності за Старокостянтинівською міською територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 26-ОТГ від 25.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальним громадам" та акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 25.01.2021.

Позивач на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, надав суду лист директора ПП "Земельно-юридичний центр" ОСОБА_6 №22/42 від 13.07.2022, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 площею 10,8543, накладається на частину земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, що залишилась після розподілу та передачі у власність земельних ділянок членам Фермерського господарства "Ірина" згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації №362012 - р від 24.01.2012, площа накладки становить: 10,4033 га. Схематичні матеріали з накладенням додано до висновку. Також позивач надав кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника №013274, виданий 07.12.2017 ОСОБА_6 , свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера - землевпорядника серія АБ №0739 від 29.12.2021 та спеціальний дозвіл на виконання топографо-геодезичних вишукувань під час дії воєнного стану від 11.07.2022.

Матеріали справи містять також рішення Старокостянтинівської міської ради від 17.12.2021, згідно з якими надано дозвіл громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на розробку, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування (запасу), розташованої на території Огіївського старостинського округу Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки орієнтовною площею по 2,0000 га кожному (за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010) для ведення особистого селянського господарства з подальшим наданням її у власність (користування).

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18).

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Предметом позову у цій справі є вимоги Фермерського господарства "Ірина" до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Старокостянтинівської міської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Підставою позовних вимог, на думку ФГ "Ірина", є порушення відповідачами прав позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 чинного Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції, чинній на момент виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування, було передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом ч. 1 ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", який був чинним на момент створення ФГ "Ірина", після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законом України "Про фермерське господарство", прийнятим 19.06.2003, Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За приписами ст. 7 зазначеного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, як на момент створення ФГ "Ірина", так і на даний час можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Суд встановив, що рішенням Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області від 20.08.1998 № 8 було виділено ОСОБА_1 в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства з земель запасу Огіївської сільської ради.

На підставі вказаного рішення видано державний акт на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, згідно з яким ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га, на території Огіївської сільської ради в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства.

В подальшому згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №627764, 19.05.2000 проведена державна реєстрація Фермерського господарства "Ірина".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зробила висновок, що з аналізу положень ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни землекористувача у правовідносинах користування земельними ділянками та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

З огляду на викладене з моменту державної реєстрації ФГ "Ірина", останнє набуло права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, що розташована на території Огіївської сільської ради згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХМ №080 від 15.07.1999.

Статтею 92 ЗК України визначений перелік суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, зокрема: а)органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до 22.09.2005 було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Водночас Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Конституційний Суд України вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області №36/2012-р від 24.01.2012 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) для передачі у власність членам Фермерського господарства "Ірина", затверджено протокол розподілу земельних ділянок між членами ФГ "Ірина" та передано членам ФГ "Ірина" земельні ділянки для ведення фермерського господарства, відповідно до проекту землеустрою та протоколу розподілу згідно додатку, у власність 16 земельних ділянок загальною площею 38,1507 га, в тому числі ріллі 38,1507 га.

На підставі вищевказаного розпорядження членам ФГ "Ірина" були видані державні акти на право власності на земельну ділянку та внесено запис до державного акту серія ХМ №080 від 15.07.1999 в розділі зміни в землекористуванні про передачу у власність членам ФГ "Ірина" земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) загальною площею 38,1507 га.

Суд зазначає, що приписами ст. 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, перелік яких є вичерпним, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється.

Приймається до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав, передбачених положеннями ст. 141 ЗК України, для припинення права постійного користування ФГ "Ірина" щодо всієї земельної ділянки.

В зв`язку з прийняттям розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області №36/2012-р від 24.01.2012 у приватну власність членам ФГ "Ірина" були передані лише земельні ділянки площею 38,1507 га.

В той же час земельна ділянка площею 11,8493 га (50 га - 38,1507 га) залишилась в постійному користуванні ФГ "Ірина".

При цьому з огляду на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 відсутність інформації про належну позивачу на праві постійного користування земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, відсутність кадастрового номеру ділянки, тощо не спростовує вищевикладених обставин.

Таким чином, в ході судового розгляду справи позивач довів, що ФГ "Ірина" на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 11,8493 га згідно з державним актом серія ХМ №080 від 15.07.1999.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру було доручено, починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-1322-СГ від 23.01.2020 передбачено проведення за рахунок коштів Державного бюджету у 2020 році державної інвентаризації земель на території Хмельницької області загальною площею 28500,0000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про землеустрій", тут і надалі в редакції чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями, зокрема при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо: внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру; формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву (ч. 4 ст. 35 вищевказаного Закону).

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 (далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку (тут і надалі в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.

Інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку.

У разі відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі виконавець за координатами поворотних точок, зазначених у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або іншій документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок, визначає межі таких ділянок, угідь, обмежень у їх використанні, обтяжень прав на земельні ділянки та зазначає їх на робочому інвентаризаційному плані (п. 16 Порядку).

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій".

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).

Приписами ч.13 ст. 186 ЗК України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-ІЗ від 13.08.2020 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 10,8543 га, на території Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010.

Однак при проведенні інвентаризації та формуванні спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, площею 10,8543 га, не були враховані відомості з Книги записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, в якій за № 81 зареєстрований державний акт на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999.

Так, з інформаційної довідки №293638994 від 04.01.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, площею 10,8543 га 09.04.2021 зареєстрована на праві власності за Старокостянтинівською міською територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради та є землями запасу.

В той же час відповідно до листа ПП "Земельно-юридичний центр" №22/42 від 13.07.2022, підписаного директором Кулаківською А.В., яка є інженером-землевпорядником згідно з кваліфікаційним сертифікатом № 013274 від 07.12.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 площею 10,8543, накладається на частину земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, що залишилась після розподілу та передачі у власність земельних ділянок членам Фермерського господарства "Ірина" згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації №362012 - р від 24.01.2012, площа накладки становить: 10,4033 га.

Будь-яких доказів на спростування вищевказаних обставин матеріали справи не містять, а відповідач не надав.

Як було встановлено судом вище, частина земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ХМ №080 від 15.07.1999, що залишилась після розподілу та передачі у власність земельних ділянок членам ФГ "Ірина", площею 11,8493 га, перебуває в постійному користуванні позивача.

За таких обставин проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010, порушує права позивача як користувача земельної ділянки, за рахунок якої частково було сформовано вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в)визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч.1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права позивача.

При цьому визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18,від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано такий спосіб захисту, який може відновити його становище та захистити порушене право, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6824282600:05:030:0010 заявлені обґрунтовано та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд зазначає, що згідно з абз. 5 ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та абз. 5 ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав узгоджується зі змістом вищевказаних норм.

При цьому спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав за іншою, ніж позивач, особою є спором, пов`язаним із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

За таких обставин оскільки спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за Старокостянтинівською міською територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради, то позивач правомірно визначив відповідачем 2 Старокостянтинівську міську раду, тому підлягає задоволенню також позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітета Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Стецюк Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57607190 від 13.04.2021.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді даної справи були враховані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких отримання громадянами дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц).

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, згідно з якою у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом, формування спірної земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до порушення прав позивача, відбулось внаслідок неправильних дій Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. За таких обставин суд вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства "Ірина" с. Огіївці Старокостянтинівського району Хмельницької області до 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький, 2. Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про 1. Скасування державної реєстрації земельної ділянки, 2. Скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6824282600:05:030:0010, площею 10,8543 га, яка знаходиться на території Огіївського старостинського округу Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницької області.

Скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітета Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Стецюк Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57607190 від 13.04.2021.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький вул.Інститутська, 4/1, код 39767479) на користь Фермерського господарства "Ірина" (Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Огіївці, код 30943029) 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.09.2022.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено в 5 примірниках:

1- до справи,

2 - позивачу на електронну адресу: l.adamcar@gmail.com,

3- представнику позивача адвокату Вонсовичу М.М. на електронну адресу: vonsovych_mihail@meta.ua,

4- відповідачу 1 на електронну адресу: khmelnytskyi@land.gov.ua,

5- відповідачу 2 на електронну адресу: stkrada@starkon.gov.ua.