Постанова

від 31.08.2022 по справі 4/30

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 4/30

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк, позивач, скаржник-1) та

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС, скаржник-2)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 (головуючий - суддя Грєхова О.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 (головуючий - суддя Сотніков С.В., судді Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)

у справі №4/30

за скаргою публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (далі- Товариство, відповідач-1, боржник)

на дії ДВС

у справі №4/30

за позовом Банку

до Товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Будінвест" (далі - ТОВ "Сота-Будінвест"),

товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінвестплюс" (далі - ТОВ "Укргазінвестплюс"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України (далі - Мінфін),

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для задоволення скарги на дії ДВС.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 заборгованості з кредиту та процентів, пені за несвоєчасну сплату процентів і штрафу за невиконання умов договорів іпотеки.

1.2. Банк просив у рахунок погашення вказаної заборгованості відповідача-1 звернути стягнення на предмет іпотеки з початковою ціною продажу з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предметів іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, а саме:

- виробничий комплекс, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. №6, що належить на праві власності Товариству;

- виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. №10, що належить на праві власності Товариству.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №4/30, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016, скаргу Товариства на дії ДВС задоволено.

2.2. Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №4/30, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

2.3. За результатами нового розгляду справи №4/30 ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 скаргу Товариства задоволено та визнано незаконними дії ДВС щодо підготовки та направлення документів виконавчого провадження №45573721 для проведення реалізації майна боржника на електронних торгах, а саме:

- виробничого комплексу, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, приміщення літ. А, літ. Б, літ. В (реєстраційний номер лота: 82821);

- виробничого комплексу, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, приміщення літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г (реєстраційний номер лота: 82794).

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 апеляційні скарги Банку та ДВС залишені без задоволення, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №4/30 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

3.2. У касаційній скарзі ДВС просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №4/30 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційних скарг

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Банк із посиланням на статтю 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарські суди неправильно витлумачили норми права, не надали належної оцінки істотним обставинам справи та постановам Верховного Суду у подібних правовідносинах (справи №152/2419/13-ц, №753/3055/18), що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема статей 37, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

4.2. В уточненій касаційній скарзі в обґрунтування своєї правової позиції ДВС із посиланням на частину другу статті 287 ГПК України вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарські суди неправильно витлумачили норми права, не надали належної оцінки істотним обставинам справи та постановам Верховного Суду у подібних правовідносинах (справи №152/2419/13-ц, №753/3055/18, №766/6997/18, №2-2394/10), що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема статей 37, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства, ТОВ "Сота-Будінвест", ТОВ "Укргазінвестплюс" і Мінфіну відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 у справі №4/30 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 01.10.2008 №81 (далі - Кредитний договір) у сумі 167 392 465,73 грн, з яких: 116 700 000 грн заборгованості за кредитом; 47 692 465,73 грн простроченої заборгованості по процентах; 3 000 000 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, 25 500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на суму 167 392 465,73 грн звернуто стягнення на заставлене майно, а саме: виробничий комплекс, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. №6 (шість) та належить Товариству на праві власності; виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. №10 та належить Товариству на праві власності; визначено спосіб реалізації предметів іпотеки - шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою вартістю предметів іпотеки в розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України; стягнуто з ТОВ "Сота-Будінвест" на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у сумі 70 000 000 грн, з яких: 5 050 182 грн заборгованості за кредитом, 19 496 818 грн заборгованості по прострочених процентах; стягнуто з ТОВ "Укргазінвестплюс" на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у сумі 65 496 818 грн.

6.2. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 (підписано 19.02.2014), яке набрало законної сили 04.03.2014, 14.03.2014 видано накази.

6.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 змінено спосіб виконання рішення від 06.02.2014 у частині стягнення з ТОВ "Укргазінвестплюс" на користь Банку заборгованості за Кредитним договором у сумі 65 496 818 грн, а саме: визначено спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на акції іменні прості, емітовані Банком, номінальною вартістю 1 грн, кількістю 65 496 818 штук на загальну номінальну вартість 65 496 818 грн, що належать на праві власності ТОВ "Укргазінвестплюс", шляхом визнання права власності на них за Банком.

6.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 змінено спосіб виконання рішення від 06.02.2014 у частині стягнення з ТОВ "Сота-Будінвест" на користь Банку заборгованості за Кредитним договором у сумі 70 000 000 грн, а саме: визначено спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на акції іменні прості, емітовані Товариством номінальною вартістю 0,25 грн, кількістю 280 000 000 штук на загальну номінальну вартість 70 000 000 грн, що належать на праві власності ТОВ "Сота-Будінвест", шляхом визнання права власності на них за Банком.

6.5. Товариство звернулось до суду зі скаргою на дії ДВС, в якій просило (з урахуванням заяви про уточнення) визнати протиправними та незаконними дії державного виконавця щодо підготовки та направлення документів виконавчого провадження №45573721 для проведення реалізації майна боржника на електронних торгах, а саме: виробничого комплексу, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 приміщення літ. А, літ. Б, літ. В (реєстраційний номер лота: 82821); виробничого комплексу, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, приміщення літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г (реєстраційний номер лота: 82794).

6.6. Скарга мотивована тим, що державний виконавець провів оцінку майна, рецензування звітів з оцінки майна, з якими боржник не погодився та звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця. Втім, державний виконавець, отримавши повідомлення про судове оскарження своїх дій у виконавчому провадженні щодо проведення оцінки арештованого майна, продовжив підготовку до реалізації арештованого майна та направив документи виконавчого провадження для проведення реалізації майна на прилюдних торгах, що, за твердженням боржника, суперечить частині четвертій статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій.

6.7. З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2014 головним державним виконавцем ДВС Селезньовим М.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.03.2014.

6.8. ДВС 21.01.2015 проведено опис та накладено арешт на частину нерухомого майна, належного Товариству.

6.9. Постановою головного державного виконавця ДВС Селезньова М.О. від 13.02.015 призначено Жирова А.К. суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні.

6.10. Експерт-оцінювач Жиров А.К. 17.03.2015 склав:

- звіт про оцінку вартості майна боржника №1703.3/15 та висновок про вартість майна - виробничого комплексу, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, який належить боржнику на праві власності, вартість за яким визначена в сумі 33 478 753 грн;

- звіт про оцінку вартості майна боржника №1703.4/15 та висновок про вартість майна виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, який належить боржнику на праві власності, вартість за яким визначена в сумі 25 903 165 грн.

6.11. У зв`язку з надходженням заперечень проти результатів оцінки та пропозиції про призначення рецензування звітів постановою заступника начальника ДВС Селезньова М.О. від 14.05.2015 призначено Коваленка С.Л. суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (рецензентом) у виконавчому провадженні щодо боржника та постановлено рецензенту Коваленку С.Л. провести рецензування звітів про оцінку майна, виконаних суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Жировим А.К., про вартість належного боржникові майна.

6.12. Рецензент-оцінювач Коваленко С.Л. 28.05.2015 склав рецензії на звіти про вартість майна та зробив висновки, що звіти не в повній мірі відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та мають значні недоліки, які вплинули на достовірність звітів, але можуть використовуватись з метою, визначеною у звітах, після виправлення відповідних недоліків.

6.13. Рецензент-оцінювач Коваленко С.Л. 11.06.2015 склав рецензії на звіти про вартість арештованого майна та надав висновки, в яких встановлено відповідність звітів нормативно-правовим актам з оцінки майна та можливість їх використання для мети, передбаченої у звіті.

6.14. За рецензіями Коваленка С.Л. від 11.06.2015 вартість арештованого майна склала:

- виробничий комплекс, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, - 33 478 753 грн;

- виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, - 25 903 165 грн.

6.15. Повідомлення про результати рецензії від 11.06.2015 на звіти про оцінку майна отримано боржником 16.06.2015.

6.16. Товариство 26.06.2015 звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця ДВС, в якій оскаржило звіт про ринкову вартість майна від 17.03.2015 №1703.4/15 та від 17.03.2015 №1703.3/15, рецензії від 28.05.2015 та від 11.06.2015 на звіти про ринкову вартість у межах виконавчого провадження №45573721.

6.17. Вказана скарга передана до відділення поштового зв`язку 26.06.2015, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому скарга надійшла до суду, зареєстрована в суді 30.06.2015. Тобто скарга на дії державного виконавця була подана боржником у межах десятиденного строку на оскарження, що встановлений частиною четвертою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

6.18. Боржник 26.06.2015 також подав до ДВС повідомлення від 26.06.2015 №113, в якому зазначив про те, що Товариство подало до Господарського суду міста Києва скаргу на дії державного виконавця. В додатках до повідомлення зазначено: копія скарги на дії ДВС; докази направлення скарги до суду.

6.19. Факт отримання ДВС вказаного вище повідомлення підтверджується підписом уповноваженої особи Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України Бесараб Є.О. 26.06.2015 о 12 год. 40 хв. із проставлянням печатки Департаменту Міністерства юстиції. Тобто боржник повідомив державного виконавця про оскарження його дій з оцінки арештованого майна у належний та допустимий спосіб.

6.20. Боржник 16.07.2015 отримав від державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України повідомлення від 09.07.2015 №16708/01-06 про те, що на виконання абзацу третього пункту 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014, на торги виставлено таке арештоване майно:

1. Відомості про предмет іпотеки - виробничий комплекс, загальною площею 8 588,70 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 приміщення літ. А, літ. Б, літ. В. День та час проведення електронних торгів - 05.08.2015 о 09 год. 00 хв. Початкова ціна продажу майна - 30 130 877,70 грн. Реєстраційний номер лота - 82821;

2. Відомості про предмет іпотеки - виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, приміщення літ. А, літ. Б, літ. В, Г. День та час проведення електронних торгів - 05.08.2015 о 09 год. 00 хв. Початкова ціна продажу майна - 23 312 848,50 грн. Реєстраційний номер лота - 82794.

6.21. Отже, отримавши від боржника повідомлення про оскарження оцінки арештованого майна, державний виконавець передав його для реалізації на прилюдних торгах - електронному аукціоні, що стало підставою для оскарження таких дій боржником до господарського суду.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №4/30 за касаційною скаргою Банку на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.08.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №4/30, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №4/30 за касаційною скаргою Товариства на підставі абзацу другому частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.2016, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, якою задоволено скаргу Товариства на дії ДВС, визнано незаконними дії ДВС щодо підготовки та направлення документів виконавчого провадження №45573721 для проведення реалізації майна боржника на електронних торгах, а саме:

- виробничого комплексу, загальною площею 8 588,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, приміщення літ. А, літ. Б, літ. В (реєстраційний номер лота: 82821);

- виробничого комплексу, загальною площею 4 409,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, приміщення літ. А, літ. Б. літ. В, Г (реєстраційний номер лота: 82794). .

8.2. Банк, обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказав, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарські суди неправильно витлумачили норми права, не надали належної оцінки істотним обставинам справи та постановам Верховного Суду у подібних правовідносинах (справи №152/2419/13-ц, №753/3055/18), що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема статей 37, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

8.3. У свою чергу, ДВС, обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказала, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарські суди неправильно витлумачили норми права, не надали належної оцінки істотним обставинам справи та постановам Верховного Суду у подібних правовідносинах (справи №152/2419/13-ц, №753/3055/18, №766/6997/18, №2-2394/10), що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема статей 37, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

8.4. Отже, скаржники вказують на порушення норм матеріального права, а саме статей 37, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

8.5. Слід зазначити, що стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на дату вчинення оскаржуваних виконавчих дій) визначає обставини, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження.

8.6. Разом з тим, стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на дату вчинення оскаржуваних виконавчих дій) регулює визначення вартості та оцінки майна боржника.

8.7. Водночас оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що державний виконавець порушив приписи пункту 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 (далі - Інструкція).

8.8. Слід зазначити, що Банком і ДВС визначено низку постанов Верховного Суду, в яких викладені правові висновки щодо застосування норм права, які, на думку скаржників, не враховані судом апеляційної інстанції, а саме у справах №152/2419/13-ц, №753/3055/18, №766/6997/18 та №2-2394/10.

8.9. Так, у справі №152/2419/13-ц предметом розгляду є таке:

- визнання дій начальника Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та заступника начальника щодо направлення до Вінницької філії державного підприємства «Сетам» заявки на реалізацію арештованого майна на підставі звіту оцінювача протиправними;

- визнання бездіяльності Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області щодо проведення реалізації арештованого майна на підставі звіту оцінювача протиправною;

- зобов`язання Вінницький РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області вчинити дії щодо відкладення виконавчих дій з метою приведення оцінювачем звіту у відповідність до вимог Закону України "Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність" та виправлення недоліків, зазначених у рецензії оцінювача.

8.9.1. ДВС і Банк зазначають, що постанова Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №152/2419/13-ц містить правовий висновок такого змісту:

"Згідно частин третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом".

8.9.2. Разом з тим, зі змісту вказаної постанови вбачається, що Верховним Судом процитовано частини третю, п`яту та сьому статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій: липень - жовтень 2019 року.

8.9.3. Водночас у даній справі виконавчі дії вчинені у 2016 році та не можуть регулюватися Законом України "Про виконавче провадження" у редакції, що діяла у 2019 році.

8.9.4. Так, Закон України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на дату вчинення оскаржуваних виконавчих дій, тобто у 2016 році) не містив норми такого змісту: "Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом".

8.10. Також, на думку скаржників, судом апеляційної інстанції не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.04.2021 у справі №753/3055/18, предметом розгляду у якій є таке:

- визнання незаконними дії приватного виконавця з оцінки майна у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів у справі № 753/6449/17 про стягнення коштів;

- визнання протиправною оцінки майна відповідно до висновків про вартість майна щодо земельної ділянки та садового будинку;

- зупинення передачі на реалізацію земельної ділянки та садового будинку.

8.10.1. Скаржники вказують, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2021 у справі №753/3055/18, такого змісту:

"Правильним є висновок судів і про відмову у задоволенні скарги в частині вимог про зупинення передачі на реалізацію спірних земельної ділянки та садового будинку, оскільки питання зупинення вчинення виконавчих дій - це виключні повноваження виконавця під час виконавчого провадження.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №766/6997/18 (провадження №61-48013св18), від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10 (провадження №61-19310св19), тому не заслуговують на увагу доводи скарги з приводу відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"".

8.10.2. Разом з тим, виконавчі дії, які оскаржувалися у справі №753/3055/18, вчинялися у 2018 році, що свідчить про регулювання відносин у редакції Закону України "Про виконавче провадження", чинній на дату проведення виконавчих дій.

8.10.3. Крім того, вимоги скарги у даній справі та у справі №753/3055/18 є різними, оскільки у даному випадку оскаржувалися дії щодо підготовки та направлення документів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника на електронних торгах, а не дії з оцінки майна у виконавчому провадженні.

8.11. Таким чином, доводи скаржників щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки у вказаних Банком і ДВС справах правовідносини, які виникли в процесі виконання судового рішення, регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" у редакції, яка діяла значно пізніше, ніж правовідносини, які виникли у даній справі.

8.12. У касаційних скаргах Банк і ДВС наголошують на необхідність застосування у даному випадку частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав, з огляду на які виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню.

8.13. Верховний Суд відзначає, що у даному випадку Товариство просило суд визнати протиправними та незаконними дії щодо підготовки та передачі документів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника, а не бездіяльності, яка полягала б у не зупиненні виконавчого провадження.

8.14. Як було зазначено вище, задовольняючи скаргу, суди першої та апеляційної інстанції застосували, зокрема, приписи пункту 5.12.5 Інструкції.

8.15. Так, Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження", визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

8.16. Відповідно до абзацу шостого пункту 5.12.5 Інструкції державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим - дев`ятнадцятим пункту 5.11 цієї Інструкції.

8.17. Отже, законодавець чітко визначив алгоритм дій державного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію.

8.18. При цьому обов`язковою умовою для підготовки та передачі документів є закінчення строку оскарження оцінки та відсутність повідомлення про оскарження такої оцінки.

8.19. Водночас у даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення державним виконавцем вказаного алгоритму, що має своїм наслідком визнання його дій з підготовки та направлення документів для проведення реалізації майна боржника незаконними.

8.20. Також слід зазначити, що дана справа розглядалася судами неодноразово.

8.20.1. Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 касаційну скаргу Банку задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №4/30 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

8.20.2. При цьому Вищим господарським судом України зазначено, що, задовольняючи скаргу щодо неправомірності дії ДВС під час підготовки та направлення документів виконавчого провадження №45573721 для проведення реалізації майна боржника на електронних торгах, суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи щодо повідомлення боржником державного виконавця ДВС про оскарження оцінки, з огляду на що є передчасними висновки щодо неправомірності дій державного виконавця при вчиненні передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення.

8.21. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано вказівку касаційної інстанції та встановлено, що:

- заявник 26.06.2015 подав до ДВС повідомлення від 26.06.2015 №113, в якому зазначено, що Товариство подало до Господарського суду міста Києва скаргу на дії державного виконавця. В додатках, що вказані у цьому повідомленні, зазначено: копія скарги на дії ДВС; докази направлення скарги до Господарського суду міста Києва;

- факт отримання ДВС вказаного вище повідомлення підтверджується підписом повноважної особи виконавчого органу Бесараб Є.О. 26.06.2015 о 12 год. 40 хв. на реєстрі передачі документів та проставлянням печатки на цьому ж реєстрі Департаментом організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України;

- наявна в матеріалах справи копія реєстру передачі документів є належним та допустимим, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 24.10.2016), доказом повідомлення боржником (Товариством) державного виконавця ДВС про оскарження оцінки нерухомого майна.

8.22. У свою чергу, ДВС зазначає, що судами не встановлено повідомлення боржником саме державного виконавця як незалежної особи під час здійснення професійної діяльності.

8.23. Разом з тим, скаржник-2 жодним чином не обґрунтовує та документально не підтверджує, що Бесараб Є.О. не є уповноваженою на отримання такого повідомлення і лише державний виконавець відповідальний за прийняття документів від боржника.

8.24. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.25. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.26. Отже, скаржниками не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо дослідження доказів та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

8.27. З огляду на викладене доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження, і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги відсутні.

8.28. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.29. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.30. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.31. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.32. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційні скарги Банку та ДВС слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги Банку та ДВС Суд залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №4/30 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №4/30 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №4/30 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко