Постанова

від 01.09.2022 по справі 205/9203/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4900/22 Справа № 205/9203/21 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від 15 липня 2021 року та додаткове рішення Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» в особі Шахової Тетяни Олександрівни про визнання заборгованості безпідставною і такою, що підлягає скасуванню та зобов`язання списати заборгованість з особового рахунку, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» в особі Шахової Т.О. (далі ОСББ Метробудівська 8) про визнання заборгованості безпідставною і такою, що підлягає скасуванню та зобов`язання списати заборгованість з особового рахунку,мотивуючи йоготим,що він є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 м2, на підставі свідоцтва про право власності б/н від 29 грудня 2008 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

Зазначав, що загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 17 лютого 2019 року були проведені із істотними процесуальними порушеннями, які полягали, зокрема, у відсутності, на момент проведення зборів, списку співвласників, які проголосували за створення ОСББ, не затвердження такими зборами кошторису, річного звіту, та розміру матеріального і іншого заохочення голови та членів правління, а також, не затверджено порядку обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання.

Вказував, що він є учасником бойових дій, в той же час нарахування плати за внесками по утриманню багатоквартирного будинку здійснюється без врахування відповідних пільг.

Посилаючись на вказані обставини, а також на факт нарахування заборгованості по внескам за період коли фактично ОСББ не обслуговувало будинок, адже останнє прийняло його на баланс з 01 вересня 2019 року шляхом передачі такого будинку за актом від КП «Жилсервіс-2», просив суд визнати заборгованість квартири, розташованої у АДРЕСА_3 , перед відповідачем у розмірі 687 грн. безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, та зобов`язати відповідача списати з особового рахунку заборгованість у розмірі 687 грн.

Рішенням Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від28квітня 2022року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Метробудівська 8» в особі Шахової Т.О. стягнуто понесені та документально підтверджені витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на їх необґрунтованість та незаконність.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зважаючи на те, що судові рішення було ухвалено за відсутності сторін, в той час як розгляд справи проводився в порядку загального позовного провадження. Вказує, що додаткове рішення було ухвалено за відсутності на це відповідних процесуальних підстав, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу було подано 12 квітня 2022 року, тобто після спливу п`яти днів з дня прийняття рішення суду по суті справи. Відповідне клопотання йому не направлялося, що позбавило надати власні заперечення щодо розміру відповідних витрат. Вказує, що правильність обраного ним способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №766/20797/18. Судом першої інстанції було проігноровано наявність у нього пільг на сплату комунальних послуг як учасника бойових дій, які не враховувалися ОСББ під час нарахування плати за утримання майна.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСББ «Метробудівська 8» відповідач по справі не скористався.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 687 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 м2, на підставі свідоцтва про право власності б/н від 29 грудня 2008 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (а.с.4).

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2016 року (а.с.7).

10 червня 2019 року ОСББ «Метробудівська 8» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (а.с.45-46).

Відповідно до Статуту ОСББ «Метробудівська 8», метою створення об`єднання є забезпечення і захист співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством за Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарство забезпечення діяльності об`єднання здійснює власними силами (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (а.с.13-20).

Згідно листа КП «Жилсервіс-2» ДМР від 27 червня 2019 року №3/1214 таким комунальним підприємством з 01 вересня 2019 року було припинено обслуговування будинку АДРЕСА_2 , і виконавцем послуг з обслуговування такого будинку визначено відповідача (а.с.26,30).

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2019 року по 16 грудня 2019 року борг за липень та серпень 2019 року в розмірі 687 грн. (а.с.24).

Судом також встановлено, що в даному випадку між сторонами виник спір стосовно правомірності нарахування вказаним ОСББ позивачеві суми у розмірі 687 грн. за надання послуг з управління будинком АДРЕСА_2 за період за липень та серпень 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання заборгованості перед відповідачем у безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, та зобов`язання відповідача списати з особового рахунку заборгованість, на думку суду, є не ефективним, та таким, що не ґрунтується на законі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

За змістомстатті 1Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» (даліЗакон) ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, а співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 2 цей Закон, зокрема, регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

Згідно зі статтею 4 Закону ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 18 Закону ОСББ відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам ОСББ; забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; виконувати свої договірні зобов`язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об`єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між членами об`єднання, асоціації витрат на експлуатацію та ремонт неподільного та загального майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами ОСББ.

Згідно зі статтею 11 Закону ОСББ після набуття статусу юридичної особи може, зокрема, прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV; тут і далі, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Частиною шостою статті 19 Закону №1875-IV визначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За змістом статей 23,24 Закону № 1875-IV власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу, який має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти ним, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, і одночасно зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що ОСББ - це юридична особа, учасник відносин у сфері житлово-комунальних послуг і суб`єкт, уповноважений здійснювати управління майном житлового будинку чи комплексу будинків і забезпечувати їх належну експлуатацію та утримання разом із прибудинковою територією, яка одночасно може бути й балансоутримувачем та виконувати його функції.

В той же час, управління майном житлового будинку та нарахування плати за надані послуги здійснюється безпосередньо після передачі відповідного майна на баланс управителю.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки лише з 01 вересня 2019 року на підставі акту приймання-передачі будинку, вищевказаний будинок було передано з балансу КП «Жилсервіс-2» ДМР на баланс ОСББ «Метробудівська 8», то саме з вказаної дати КП «Жилсервіс-2» ДМР перестав бути виконавцем комунальних послуг щодо вказаного будинку, а управління будинком з правом нарахування плати за надані послуги перейшло до ОСББ «Метробудівська 8».

В той же час, як вбачається з матеріалів цивільної справи, зокрема, з акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2019 року по 16 грудня 2019 року, позивачу було нараховану плату за управління багатоквартирним будинком за липень та серпень 2019 року в розмірі 687 грн. Тобто до отримання відповідного майна на баланс та початку здійснення управління вказаним майном, що у свою чергу призвело до порушення прав останнього, зокрема до нарахування подвійної оплати за відповідні послуги з боку фактичного надавача послуг в цей період - КП «Жилсервіс-2» ДМР та відповідача по справі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було надано доказів реальності надання відповідних послуг у спірний період.

Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №520/10383/16-ц, провадження №61-32746 св 18 та постанові від 13 лютого 2019 року по справі №711/1788/17, провадження №61-26360св18.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, в той же час суд першої інстанції, ухвалюючи відповідне рішення про відмову в задоволенні позову виходив з того, що останнім було обрано неефективний спосіб захисту.

Колегія суддів не погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57)).

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 26 жовтня 2021 року по справі №766/20797/18, провадження №14-137цс20, предметом якого також було визнання боргу безпідставним, його скасування та зобов`язання списати заборгованість, в той же час заборгованість в дійсній справі була за спожитий газ, дійшла висновку, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.

Крім того, ефективним способом захисту прав позивачки є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

При цьому, вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивач вважає, що борг за вказані місяці відсутній.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову скасуванню підлягає і додаткове рішення суду першої інстанції, яким було вирішено питання щодо стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (речення перше частини шостої статті 141 ЦПК України).

Таким чином, з відповідача ОСББ «Метробудівська 8» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1816 грн. та апеляційної скарги в розмірі 2724 грн., а всього 4540 грн.

Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від15липня 2021року тадодаткове рішенняЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» в особі Шахової Тетяни Олександрівни про визнання заборгованості безпідставною і такою, що підлягає скасуванню та зобов`язання списати заборгованість з особового рахунку задовольнити частково.

Визнати заборгованість квартири, розташованої в АДРЕСА_3 по внескам на утримання будинку перед Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» у розмірі 687 грн. нарахованою безпідставною.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» списати з особового рахунку заборгованість у розмірі 687 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 8» в дохід держави судовий збір в розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.