Постанова

від 30.08.2022 по справі 760/10722/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 760/10722/15-ц

провадження № 61-13014св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд»,

заінтересовані особи: Приватне підприємство «Максі Паритет», Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Голд») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником.

На обґрунтування заяви посилалося на таке. 22 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Груп» (далі - ТОВ «ФК Смарт Груп») та ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 погасив заборгованість Приватного підприємства «Максі Паритет» (далі - ПП «Максі Паритет») за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК Смарт Груп», та ПП «Максі Паритет».

Отже, ОСОБА_1 є новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01 на підставі договору поруки від 22 вересня 2014 року.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі № 760/10722/15-ц за позовом ТОВ «ФК Смарт Груп» до ПП «Максі Паритет», ТОВ «Траєкторія», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП «Максі Паритет», ТОВ «Траєкторія», ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Смарт Груп» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01 у розмірі 40 195,07 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

29 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (далі - ТОВ «ФК «Фактор Груп») укладений договір відступлення права вимоги № 29/10.18, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фактор Груп» став новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01.

10 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ФК «Сіті Голд» укладений договір відступлення права вимоги № 10/04.2020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Голд» став новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01.

Відповідно до пункту 2.2 договору відступлення прав вимоги від 10 квітня 2020 року № 10/04.2020 новий кредитор зобов`язаний протягом одного року сплатити на користь первісного кредитора ціну договору.

На цей час новий кредитор частково сплатив ціну договору, а саме кошти у розмірі 3 854 536,50 грн.

Отже, правонаступником ТОВ «ФК Смарт Груп» як кредитора ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01 є ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язані.

З урахуванням наведеного заявник просив замінити у справі № 760/10722/15-ц позивача ТОВ «ФК «Смарт Груп» на правонаступника - ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Сіті Голд» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ОСОБА_1 , що є боржником у справі № 760/10722/15-ц, укладений договір про відступлення прав вимоги № 29/10.18 та 10 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ФК «Сіті Голд» укладений договір відступлення права вимоги № 10/04.200. Отже, у справі № 760/10722/15-ц фактично відбулася заміна боржника.

Заявник не надав договір відступлення права вимоги за договором, укладеним з позивачем, а саме ТОВ «ФК «Смарт Груп», та інших доказів переходу права вимоги саме від позивача на користь якого стягнуто 40 195,07 грн за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі № 760/10722/15-ц.

Тобто, заявник не надав, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Смарт Груп» як позивача до ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Голд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони у справі задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірному випадку відбулася заміна боржника, а не стягувача.

Суди не врахували, що після погашення ОСОБА_1 заборгованості ПП «Максі Паритет» перед ТОВ «ФК «Смарт Груп» до нього як до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпеченого порукою, на підставі частини другої статті 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Отже, ОСОБА_1 став новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01.

Згодом у порядку цесії права вимоги перейшли від ОСОБА_1 до ТОВ «Фактор Груп», а надалі від ТОВ «ФК «Фактор Груп» до ТОВ «Сіті Голд». Тобто правонаступником у цих правовідносинах є ТОВ «ФК «Сіті Голд», яке набуло право вимоги у порядку цесії.

Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність правових підстав для заміни стягувача та позбавили правонаступника можливості виконати рішення та стягнути належні йому кошти, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Суди не врахували, що новий кредитор сплатив суму у розмірі 40 195,07 грн, стягнення якої передбачене рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі № 760/10722/15.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статей 512, 514, 515 ЦК України, статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постановах Верховного суду від 09 грудня 2019 року у справі

№ 2-3627/09, від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 29 березня 2021 року у справі № 5356/10, від 24 березня 2020 року у справі № 2-5518/11, Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У вересні 2021 року надійшов відзив, в якому ПП «Максі Паритет» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 29 жовтня 2018 року № 29/10.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» був розірваний 30 жовтня 2018 року, тому не було правових підстав для подальшого відступлення права вимоги до ТОВ «Сіті Голд». Заінтересована особа не надала належних та допустимих доказів щодо переходу права вимоги від ТОВ «ФК Смарт Груп». Крім того, сплив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Сіті Голд».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі № 760/10722/15-ц позов ТОВ «ФК «Смарт Груп» до ПП «Максі Паритет», ТОВ «Траєкторія», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ПП «Максі Паритет», ТОВ «Траєкторія» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Груп» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01 у розмірі 40 195,07 грн. Стягнуто з ПП «Максі Паритет», ТОВ «Траєкторія» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Груп» витрати зі сплати судового збору в сумі 133,98 грн з кожного. У задоволенні інших вимог позовних вимог відмовлено.

22 вересня 2014 року між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 погасив заборгованість ПП «Максі Паритет» за кредитним договором № К/12/01.

29 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» укладений договір відступлення права вимоги № 29/10.18, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фактор Груп» став новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01.

10 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ФК «Сіті Голд» укладений договір відступлення права вимоги № 10/04.2020, відповідно умов до якого ТОВ «ФК «Сіті Голд» став новим кредитором ПП «Максі Паритет» за кредитним договором від 28 лютого 2012 року № К/12/01.

Відповідно до пункту 2.2 договору відступлення прав вимоги від 10 квітня 2020 року № 10/04.2020 новий кредитор зобов`язаний протягом одного року сплатити на користь первісного кредитора ціну договору.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Сіті Голд» про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник не надав належних та допустимих доказів переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Смарт Груп» як позивача до ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у спірному випадку підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Отже, зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

Підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладення виконання зобов`язань, відповідно до частини першої статті 528 ЦК України, є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтями 513, 521 ЦК України врегульоване питання форми правочину щодо заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні та передбачено, що такий правочин має бути вчинений у формі основного зобов`язального правочину.

Заявник, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилався, зокрема, на договір поруки від 22 вересня 2014 року, укладений між ТОВ «Смарт Груп» та ОСОБА_1 , та вказував про те, що на підставі цього договору ОСОБА_1 сплатив заборгованість ПП «Максі Паритет» за кредитним договором № К/12/01 та став новим кредитором ПП «Максі Паритет», а надалі були укладені договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № К/12/01 від ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фактор Груп» та між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Відповідно до частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Аналіз частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання.

Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (див. постанову Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 711/5087/17 (провадження № 61-15739св19).

Крім того, за відповідної конструкції спірних правовідносин заміна сторони позивача не допускається, а заявник може у загальному порядку відповідно до статті 556 ЦК України ініціювати питання про стягнення коштів з боржника, що виходить за межі виконання рішення у розглянутій справі.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у цій справі фактично відбулася заміна боржника.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявник не надав належних та допустимих докази переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Смарт Груп» як позивача, на користь якого стягнуто 40 195,07 грн за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі № 760/10722/15-ц, до ТОВ «ФК «Сіті Голд».

Також у спірному випадку заявник має статус правонаступника боржника, а не стягувача, що унеможливлює задоволення його заяви про заміну сторони стягувача (сторони виконавчого провадження) у цій справі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 29 березня 2021 року у справі № 5356/10, від 24 березня 2020 року у справі № 2-5518/11, Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 зазначено, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі

№ 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з підстав ненадання заявником належних доказів на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ФК Смарт Груп» до ТОВ «ФК «Сіті Голд».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик