Рішення

від 01.09.2022 по справі 520/26239/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2022 року № 520/26239/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суд Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Светоприбор" (проспект Льва Ландау, буд. 44, м. Харків, ЄДРПОУ 40482767) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/001811/2 від 11.11.2021;

визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2021/002103, видану Харківською митницею;

стягнути понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/001811/2 від 11.11.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2021/002103, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача, надав відзив на адміністративний позов, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що в ході вивчення отриманої від позивача митної декларації виникли сумніви щодо можливого заниження митної вартості товарів. Після аналізу отриманих документів та наявної у митного органу інформації щодо інших поставок було прийнято рішення про складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості. Отже відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності та у спосіб, визначені Митним кодексом України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Між ТОВ «СВЕТОПРИБОР» (Покупець) і ZHEJIANG LEAIAO IMPORT EXPORT CO. LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт від 10 12 2018 №10/12/2018CN. Згідно умов контракту (п. 11). Продавець продає товари, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати товари згідно асортименту і кількості товару, вказаного у Додатках, які є невід`ємною частиною контракту.

Вартість кожної окремої поставки визначається згідно інвойса, який оформлюється на кожну партію товару (п 2 2 ). Оплата здійснюється на рахунок Продавця в строки, вказані в інвойсі

Згідно п 2 3. контракту, умови поставки FOB - Ningbo.

В межах вказаного контракту позивач відповідно до інвойсу від 07.09.2021 №АІІа2102-1 придбав товар - вимикачі електричні клавішні для напруги 220-250В, електричну апаратуру для приєднання до електричних кіл; з`єднувачі та контактні елементи для приєднання електричних кіл; частини, призначені виключно до апаратури для вимикання.

Товар доставлено до України морським транспортом, згідно коносаменту від 06.09.2021 №SZYH21080776, і по Україні відповідно до CMR від 05.11.2021 №8133.

Доставка з порту Нінгбо до Одеси згідно умов контракту покладено на позивача, у зв`язку з чим укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №069/ФСР від 20 12.2019, в межах якого позивач уклав заявку №6 від 02.09.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування

Відповідно до рахунку-фактури на оплату транспортних послуг від 10 11.2021 №1725, довідки про транспортні витрати від 04.11.2021, платіжного доручення про оплату транспортних послуг від 26.11.2021 №464, вартість міжнародного морського перевезення вантажу згідно коносаменту від 06.09.2021 №SZYН21080776 в контейнері INKU6708133 склала 165312 грн

В подальшому товар о заявлено до митного оформлення у Харківській митниці Держмитслужби згідно митної декларації від 10.11.2021 UА807170/2021/074927

Разом з митною декларацією подано пакувальний лист від 07.09.2021 №АІІа2102-1, рахунок-фактура (інвойс) від 07.09.2021 №АІІа2102-1, коносамент від 06.09.2021 №SZYН21080776, автотранспортна накладна № 8133 від 05.11.2021, декларація про походження товару від 07.09.2021 №АІІа2102-1, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500040/2021/4860 від 07.11.2021, документ на підтвердження вартості товару, що перевозиться 04.11.2021-1 від 04.11.2021, висновок про вартісні характеристики товару , підготовлений спеціалізованою експертною організацією висновок ДЗІ 113/182 від 06.05.2021, інвойс №АІІа2004-2 від 23.03.2021, зовнішньоекономічний контракт з додатками 10/12/2018 CN від 10.12.2018, договір про надання послуг митного брокера від 21.06.2017 № 21/06/17, акт від 07.11.2021 № 402834, фото (опис) вантажу 11.03.2019, копія митої декларації країни відправлення 310120210516936513 від 03.0.2021.

Митну вартість товару заявлено за першим методом (ціною контракту) в розмірі 8753.48 доларів США за першу позицію митної декларації, 25650.90 доларів США за другу позицію митної декларації, 26389.41 доларів США за третю позицію митної декларації. Згідно умов поставки РОВ - Ningbo вартість доставки від порту Нінгбо до місця ввезення на митну територію України покладена на покупця, у зв`язку з чим, вартість доставки в розмірі 165312 грн додана до заявленої митної вартості.

За результатом розгляду наданих документів митним органом надано позивачу електронне повідомлення, в якому зазначено, що у зв`язку з надходженням до ВМВ запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення вартості товарів, у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Позивач на запит митного органу додатково надав прайс-лист виробника товару, калькуляцію, проформу і висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» про вартісні характеристики товару від 11.10.2021 №11/139.

11.11.2021 року позивачеві відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2021/002103 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 11.11.2021 UA807000/2021/001811/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару в розмірі 14524.53 доларів США за першу позицію митної декларації. 52990.60 доларів США за другу позицію митної декларації, 45040.07 доларів США за третю позицію митної декларації.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що його прийнято у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості (відповідно до п 44 Контракту №10/12/2018СN відправник повинен завірити експортну митну декларацію, але на копії митної декларації відсутні факти завірення документа та прайс повинен бути завірено ТПП, не надана будь-яка цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист, калькуляція) від виробника товару, довідка щодо транспортних витрат надана від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи із коносаменту, договір транспортних послуг не надано). Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація МД №UА500020/2021/214863 від 05.10.2021, №UА500490/2021/205773 від 24.10.2021. При прийнятті рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 746. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: тов. №1 8,01 дол.США/кг; тов. 2 7,12дол.США/кг; тов. №3 6,16 дол.США/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, наведено у електронному повідомленні декларанту.

У зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. З ст. 53 МК України митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості

Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості суми митних платежів до сплати збільшились на 67428.54 грн мита і 283199 84 грн. ПДВ.

Сплата донарахованих митних платежів забезпечена шляхом надання гарантій відповідно до ст. 55 МК України, товар випущено у вільний обіг відповідно до митної декларації UA807170/2021/075317 від 11.11.2021.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України , суд зазначає наступе.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 частини 4 статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

За результатами розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією №UА807170/2021/074927 від 10.11.2021 документів відповідачем встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про:а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:1) фізичні характеристики;2) якість та репутація на ринку;3) країна виробництва;4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в п.5-7 ч.10 ст.58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна гуртуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного резервного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.

При цьому у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, саме за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Аналіз наведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов`язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;- у документах, зазначених у частині другій ст. 53 МК України, наявні ознаки підробки;- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 4 ст.54 МК України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №826/21860/15.

Судом встановлено, що електронне повідомлення відповідача про необхідність надання додаткових документів містить перелік документів, який повністю відтворює положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України. У вказаному повідомленні відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст. 53 МК України, повинен надати позивач для підтвердження заявленої митної вартості за поданими до митного оформлення митними деклараціями. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо відсутності засвідчення експортної митної декларації і прайсу, то відповідно до контракту обов`язки з їх засвідчення покладались на продавця. Незасвідчення продавцем експортної митної декларації і прайсу є підставою для покладення на позивача негативних наслідків у вигляді прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки порушує принципи індивідуальної відповідальності особи.

Слід зазначити, що дійсність експортної митної декларації, сертифікату про походження товару і рахунку завірено листом Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати від 18.10.2021 №121.

Щодо твердження про те, що довідка шодо транспортних витрат надана особою, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи із коносаменту

Суд зазначає, що залучення експедитором третіх осіб для здійснення перевезень не заборонено ані Митним кодексом України, ані іншими нормативно-правовими актами, і відповідає звичайній практиці виконання договорів міжнародного транспортно-експедиційного обслуговування, а тому не може бути причиною сумнівів в заявленій митній вартості.

Право експедитора на залучення третіх осіб для транспортно- експедиційного обслуговування, в тому числі укладання договорів від свого імені і доручення виконання договору третім особам прямо передбачено договором транспортно- експедиторського обслуговування від 20 12.2019 №069/ФСР (п. 2.2.1., п. 2 2.6 договору).

Суд зазначає, що долучений до матеріалів справи коносамент від 06.09.2021 № SZYH21080776 містить відбиток печатки експедитора, що свідчить про його участь в транспортуванні товару; рахунок на оплату і довідка про транспортні витрати містять посилання на номер контейнера і коносаменту, що підтверджує виконання обов`язку з транспортування експедитором і належність здійснених витрат саме до транспортування товару.

Щодо ненадання до митного оформлення договору транспортного обслуговування, то відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів

Згідно п 11. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС), коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest), інші документи, визначені законами України 3 аналізу наведених норм, слід зазначити, що законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка (калькуляція) про транспортні витрати є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування Більш того, вказана довідка у відповідності до вимог ст 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Таким чином, позивачем в повному обсязі підтверджені витрати на транспортування, і відповідно до п. 6 ч. 2 ст 53 МК України надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів

З огляду на викладене, договір транспортно-експедиторського обслуговування від 20.12.2019 №069/ФСР не є документом, який підтверджує факт надання послуги при перевезенні, не містить відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів, атому не є тим документом, який повинен був надаватись до митного оформлення відповідно до п 6 ч 2 ст. 53 МК України.

На виконання приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України позивачем до митного оформлення надавалась автомобільна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading), рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг, довідку про транспортні витрати, якими повністю підтверджено факт надання транспортних послуг та їх вартість для цілей митного оформлення.

Суд також зазначає, що текст рішення відповідача про коригування митної вартості товару не містить відомостей про подібність, ідентичність товарів за поданою заявником через декларанта МД по товарам за МД №UА500020/2021/214863 від 05.10.2021, №UА 500490/2021/205773 від 24.10.2021

Крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (в тому числі резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають достатніх підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. При цьому доводи відповідача на обґрунтування заперечень проти позову фактично зводяться до обґрунтування підстав виникнення сумнівів у заявленій декларантом митній вартості, а не доводять саме підстав відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до приписів частини 6 статті 54 МК України.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд також визнає необґрунтованим.

Отже, суд приходить до висновку, що у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Щодо позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

Відтак, об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/001811/2 від 11.11.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2021/002103, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи, які складають 28000,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Суд звертає увагу, відповідачем не надано до суду заперечень щодо суми понесених витрат на правничу допомогу та її зменшення.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Як свідчать матеріали справи, Судом встановлено, що між ТОВ «Светоприбор» (Клієнт) та адвокатом Паркулаб А.В. (Виконавець) укладено договір №116/11-21 від 29.11.2021 року про надання професійної правничої допомоги адвоката, предметом якого є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетоприбор» до Харківської митниці ро визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/001811/2 від 11.11.2021 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2021/002103

Розрахунком суми вартості послуг №1 від 19.11.2021 року, який підписано сторонами договору про надання професійної правничої допомоги адвоката, визначено, що сторони узгодили надання наступних послуг, зокрема: підготовка позовної заяви, що включає: первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням практики під час підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів і замовлення перекладу документів (за необхідності); підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах), їх оформлення відповідно до процесуальних вимог; підписання і подача позовної заяви в суд. На вказані послуги витрачено 21 година. Загальна вартість наданих послуг складає 28000 грн.

Актом прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.12.2021 року також підтверджено надання Виконавцем Клієнту в рамках укладеного договору, аналогічних послуг, а також кількість витраченого часу та вартість, що і в розрахунку суми вартості послуг №1 від 29.11.2021 року .

Копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 29.11.2021 року підтверджено сплату у безготівковій формі Клієнтом на рахунок Виконавця 28000,00 грн. за послуги, надані за договором №116/11-21 від 29.11.2021 року про надання професійної правничої допомоги адвоката.

Суд враховує, що вчинення адвокатом таких дій як підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах), їх оформлення відповідно до процесуальних вимог; підписання і подача позовної заяви в суд неможливо вважати самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу 28000,00 грн., копію якої отримано представником митного органу, що підтверджено матеріалами справи.

Однак, відповідачем не надано до суду заперечень щодо суми понесених витрат на правничу допомогу та її зменшення.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В той час, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 року по справі №826/9047/16.

Враховуючи предмет позову та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг в рамках договору про надання правової допомоги, а також враховуючи зміст адміністративного позову, його обґрунтування, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн.

Таким чином, заявлене представником позивача клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/001811/2 від 11.11.2021.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2021/002103, видану Харківською митницею.

Стягнути з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Светоприбор» за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в розмірі 5259 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 44 коп.

Стягнути з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Светоприбор» за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.