Постанова

від 31.08.2022 по справі 500/952/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/952/22 пров. № А/857/6188/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Сеника Р. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Баб`юком П. М. у м.Тернополі) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пан Транс» до Тернопільської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

10.02.2022 Приватне підприємство «Пан Транс» (далі ПП «Пан Транс») звернулося в суд із адміністративним позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.01.2021 №0000001/7.25-19 та № 0000002/7.25-19.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення протиправно збільшено йому суму грошових зобов`язань за платежами - мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, та податком на додану вартість, оскільки ввезений на територію спірний товар є таким, що походить з Європейського Союзу та на нього розповсюджується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті митним органом правомірно, на підставі та в межах повноважень, визначених законом, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, оскільки позивачем безпідставно було застосовано зменшені ставки ввізного мита та преференції за кодом «410» у зв`язку з тим, що на вимогу уповноважених органів Республіки Польща експортер товару HOL. TRUCK. SERVIS не надав документів для підтвердження преференційного статусу походження товарів, тому бувший у використанні транспортний засіб «сідельний тягач RENAULT Premium 450.18 DXi, ідентифікаційний номер, № шасі: НОМЕР_1 », ввезений в Україну згідно з декларацією походження, складеною на інвойсі від 27.02.2019 №FA/1/EX/2019, не має статусу преференційного походження відповідно до Доповнення I до Регіональної конвенції. В свою чергу, невідповідність спірного товару вимогам Угоди, позбавляє позивача права застосовувати при його розмитненні пільги (тарифні преференції), встановлені Митним кодексом України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши письмові докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Пан Транс» зареєстроване 28.08.2001, перебуває на обліку у контролюючих органах як платник податку на додану вартість та суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 49.41 є вантажний автомобільний транспорт; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.30 - роздрібна торгівля пальним, 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі контракту від 27.02.2019 №64 позивачем згідно з митною декларацією від 12.03.2019 №UА403010/2019/005317 ввезено на митну територію України «Сідельний тягач RENAULT Premium 450.18 DXi, 2008 року випуску, який був у використанні, модельний рік 2008, колісна формула 4х2, ідентифікаційний номер, номер шасі: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10837 куб.см, потужність двигуна 332 кВт, тип двигуна дизельний, колір білий, номер двигуна - не визначено, призначений для перевезення напівпричепів. Торговельна марка «RENAULT». Виробник фірма «RENAULT SAS» Франція /FR». Фактурна вартість товару 4302,33 євро (згідно із встановленим Національним банком України курсом на дату митного оформлення 127 965,19 грн).

При ввезенні вказаного вище товару декларантом визначено митну вартість такого за резервним методом в розмірі 163 971,78 грн та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, яка відображена в графі 36 митної декларації - FR (Франція).

На підтвердження країни походження товару декларантом, під час здійснення митного оформлення, надано декларацію про походження, складену на рахунку-фактурі (інвойс) №FA/1/EX/2019 від 27.02.2019.

На підставі наказу Тернопільської митниці від 22.12.2021 №242 в період з 28.12.2021 по 29.12.2021 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ПП «Пан Транс» вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 12.03.2019 № UA403010/2019/005317, за результатами якої складено акт перевірки від 13.01.2022 № 13/7.25-19/31195073.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини другої статті 48, частини першої статті 257 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 12.03.2019 №UA403010/2019/005317 на загальну суму 16397,18 грн; вимог підпункту "в" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 12.03.2019 №UA403010/2019/005317 на загальну суму 3 279,43 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару позивачем безпідставно застосовано пільги (тарифні преференції), встановлені Митним кодексом України.

Так, керуючись положеннями статті 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України було направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі декларацію про походження, складену на рахунку-фактурі (інвойс) вартістю до 6000 Євро від 27.02.2019 № FA/1/EX/2019. Листом від 01.11.2021 № 15/15-03-01/7.4/5078 Державна митна служба України інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польщі (лист від 13.10.2021 № 1401-IOС.4331.21.2021), згідно із якою преференційне походження товару, зазначеного у декларації інвойсі №FA/1/EX/2019 від 27.02.2019, не підтверджене. Уповноважений орган Республіки Польща повідомив, що польські митні органи підтверджують справжність документів про походження. Однак експортер не надав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару, тому товари не підлягають пільговому режиму.

На підставі вказаного вище акта перевірки, Тернопільською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення від 27.01.2021 № 0000001/7.25-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 20496,48 грн, з якої за податковими зобов`язаннями - 16397,18 грн та за штрафними санкціями - 4099,30 грн; № 0000002/7.25-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4099,29 грн, з якої за податковими зобов`язаннями - 3279,43 грн та штрафними санкціями - 819,86 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем сертифікат про походження товарів, містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, будь-які розбіжності у документах про країну походження товару відсутні, тобто позивачем підтверджено країну походження задекларованого митною декларацією товару у відповідності до вимог Митного кодексу України, а тому контролюючий орган не мав правових підстав самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3.6 статті 54 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України (далі -МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу І).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу І).

Відповідно до частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (пункту 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (пункт 5).

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угодою про асоціацію, зокрема, Протоколом І до цієї угоди, передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польща щодо перевірки декларації про походження, складеної на інвойсі від 27.02.2019 №FA/1/EX/2019, яка була подана ПП «Пан Транс» до митного оформлення.

За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь (лист від 13.10.2021 № 1401-ІОС.4331.23.2021), у якій зазначено, що товар, ввезений позивачем за МД від 12.03.2019 №UA403010/2019/005317, не підпадає під преференційний режим. В ході проведення перевірки експортер товарів (HOL. TRUCK. SERVIS) не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що компанія-експортер товару повідомила компетентні органи Республіки Польща про походження товарів з території ЄС лише декларативно через інвойс від 27.02.2019 №FA/1/EX/2019, але при проведенні перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаного товару. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді зазначено, що інвойс від 27.02.2019 №FA/1/EX/2019 є дійсним (видавався), але не пройшов перевірку і не може застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.

Таким чином, оскільки відповідачем отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до компетентних органів Республіки Польща про непідтвердження преференційного походження товарів, так як в ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів, тому документи на імпортований товар, які використовувалися позивачем для визначення країни походження товарів, не можуть прийматися до уваги та слугувати підставою для надання відповідних преференцій.

Апеляційний суд звертає увагу, що лист уповноваженого органу Республіки Польща від 13.10.2021 № 1401-ІОС.4331.23.2021 є достатнім доказом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу.

Відтак, зазначення ПП «Пан Транс» відомостей про характеристики товару (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (податковий орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно з Митним тарифом України.

Що стосується наявного в матеріалах справи сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 07.03.2019 серії УТС №121482, то такий не спростовує зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції, оскільки містить відомості про місцезнаходження виробника ввезеного позивачем товару, що не є тотожним країні виробництва такого товару.

Враховуючи викладене, митним органом підставно визначено позивачу податкові зобов`язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог ПП «Пан Транс» та наявність підстав для відмови в їх задоволенні.

За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №500/952/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Пан Транс» до Тернопільської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 01.09.2022