Рішення

від 01.09.2022 по справі 904/1703/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1703/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 у загальному розмірі 439 854 грн. 82 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" (далі - відповідач) заборгованість за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 у загальному розмірі 439 854 грн. 82 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 316 320 грн. 00 коп. - основний борг;

- 159 грн.05 коп. - пеня;

- 99 768 грн. 77 коп. - інфляційні втрати;

- 23 607 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 в частині повного та своєчасного надання послуг з інженерного проектування, які були попередньо оплачені позивачем; відмову від договору у відповідності до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 316 320 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.12.2019 по 21.06.2020 в сумі 159 грн. 05 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2020 року по травень 2022 року у сумі 99 768 грн. 77 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.12.2019 по 16.06.2022 у сумі 23 607 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 04.07.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 23735/22 від 26.07.2022), в яких він просив суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- на поштову адресу відповідача та актуальну електронну адресу не надходив ані примірник позовної заяви з додатками, ані ухвала суду про призначення справи до розгляду, але з інформації, отриманої самостійно відповідачем на сайті, відповідач зазначає, що заперечує проти розгляду справи в спрощеному провадженні;

- позивач по справі вже звертався до суду з позовом до відповідача з аналогічними вимогами та предметом, а саме: рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/6462/20 від 21.04.2021 було задоволено позовні вимоги ПАТ "НАК "Надра України" до ТОВ "Елко-Буд" про стягнення суми боргу в розмірі 316 320 грн., пені в розмірі 159 грн. 05 коп., 3 % річних в розмірі 8 116 грн. 20 коп., інфляційної складової в розмірі 5 388 грн. 28 коп., частково; стягнуто з відповідача по справі ТОВ "Елко-Буд" на користь ПАТ "НАК "Надра України", пеню в розмірі 156 грн. 45коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 02 грн. 35 коп. у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено;

- спірні правовідносини, які є предметом розгляду цієї справи, вже були предметом розгляду іншої судової справи по якій винесено рішення, яке набуло законної сили, тому обставини, які викладені в позовній заяві, мають бути встановлені та досліджені в судовому засіданні з участю представників;

- відповідач виконав прийняті обов`язки за договором та направив позивачу листа від №32 від 30.01.2020 щодо надання на розгляд виготовлених збірних креслень та відомостей матеріалів на компоненти циркуляційної системи, відповідно до договору на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, на який отримав листа від позивача № 139\2\01\13 від 12.02.2020, згідно з яким, позивач запропонував провести зустріч 18.02.2020, відповідач забезпечив явку свого представника у призначений час, на підставі чого 18.02.2020 було проведено спільну технічну нараду та складено протокол. Таким чином, станом на 18.02.2020 технічні креслення були виготовлені відповідачем, надані для розгляду, але після їх розгляду, з боку позивача, були внесені зміни, які вимагали тривалого доопрацювання, за умови надання вихідних даних замовником - позивачем, які, позивач без поважних причин не надав відповідачу;

- відповідач не визнає невиконання зі свого боку зобов`язань за договором;

- на підставі наведених вище фактичних обставин, відповідач вважає, що з боку відповідача відсутнє порушення умов договору, дані обставини відповідач має намір довести в судовому засіданні поясненнями представника відповідача, доказами, у вигляді документів, на підтвердження належного виконання відповідачем умов договору, показами свідків, при цьому, враховуючи, наявність судового рішення між сторонами з того ж предмету спору, від 21.04.2021 по справі № 904/64/6220, всі обставини по справі мають бути встановлені в судовому засіданні за участі сторін в порядку загального провадження.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшли пояснення на заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 25271/22 від 05.08.2022), в яких він зазначає про безпідставність заперечень відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- Господарський суд Дніпропетровської області та Центральний апеляційний господарський суд у своїх судових рішеннях по справі № 904/6462/20 чітко та недвозначно встановили, що ТОВ "Елко-Буд" (виконавець) перед ПрАТ "НАК "Надра України" (замовник) не виконав свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором надання послуг № 255/19 від 26.06.2019;

- підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПрАТ "НАК "Надра України" було існування договірних зобов`язань між сторонами договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, незважаючи на закінчення строку дії (31.12.2019) відповідного договору; нерозірвання в односторонньому порядку з боку ПрАТ "НАК "Надра України" відповідного договору чи невизнання його недійсним. При цьому, суд першої та апеляційної інстанції за наявними поданими позивачем та відповідачем матеріалами справи №904/6462/20 встановили, що відповідач не виконав перед позивачем свої зобов`язання за договором надання послуг № 255/19 від 26.06.2019;

- на дату звернення до суду (21.06.2022) ПрАТ "НАК "Надра України" із позовом до ТОВ "Елко-Буд" по справі № 904/1703/22, договірні відносини сторін по договору надання послуг №255/19 від 26.06.2019 припинилися 22.11.2021 в силу його одностороннього розірвання з боку ПрАТ "НАК "Надра України".

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, а саме: враховуючи предмет та підстави позову, кількість сторін, а також обсяг наявних у справі доказів, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд приходить до висновку, що справа не є складною.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем у строки, визначені ухвалою суду від 04.07.2022 та статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував складність справи та наявність інших підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Крім того, відповідачем також не повідомлено суду про причини неможливості подання у встановлений в ухвалі суду від 04.07.2022 доказів.

Окремо суд наголошує на тому, що, посилаючись на неотримання позовної заяви та ухвали суду 04.07.2022, відповідач все-таки обізнаний про наявність даного судового провадження щонайменше з 25.07.2022 (дати складання заперечень проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження), але протягом більше ніж місяць не подав до суду жодного доказу, на підтвердження існування обставин, на які він посилається у запереченнях проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд відзначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до вимог частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, відповідач не повідомив суд про неможливість подання доказів по справі.

Таким чином, заперечення відповідача проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визнаються судом необґрунтованими.

Враховуючи вказане, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 20.07.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд відзначає, що у спірному договорі на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 відповідач зазначив свою електронну пошту - elkobud@ukr.net (а.с.21). Також суд зауважує, що в подальшому - 25.07.2022 у запереченнях проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідач також вказав дані вказаної в договорі електронної пошти - elkobud@ukr.net (а.с.106), отже вказана електронна адреса відповідача визнається судом його офіційною.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 04.07.2022 була доставлена на офіційну електронну адресу відповідача - elkobud@ukr.net - 04.07.2022 (а.с.98).

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 04.07.2022 отримав ухвалу суду від 04.07.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача.

Так, ухвалою суду від 04.07.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (04.07.2022), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 19.07.2022.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час (півтора місяці) господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 02.09.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Як було вказано вище, учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів; у даному випадку тривалість розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначена у статті 248 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 04.07.2022, отже дана справа, у відповідності до вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, підлягає розгляду у строк до 02.09.2022 включно.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи судом було здійснено запит матеріалів справи № 904/6462/20 та досліджені докази, наявні у матеріалах вказаної справи у двох томах.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику; факт розірвання договору та наявність підстав для повернення попередньої оплати (авансу), наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" (далі - виконавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - замовник, позивач) укладено договір на надання послуг №255/19 (далі - договір, а.с.19-21), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати за заявкою замовника наступні послуги згідно з ДК 021:2015 за кодом CPV - 71320000 - 7 "Послуги з інженерного проектування" (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

У пункті 1.2. договору визначено, що послуги, наведені в пункті 1.1. договору, включають в себе надання послуг з виготовлення наступної проектно-конструкторської документації:

- ємності блоку приготування бурового розчину об`ємом 20м3 (БПР-20);

- ємності блоку очищення та приготування бурового розчину об`ємом 20м3 (БОПР-20);

- ємності приймальної об`ємом 60м3 (ЄП-60);

- системи жолобної (СЖ);

- системи циркуляційної (СЦ).

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.

Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги;

- виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору;

- юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством.

Таким чином, основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як було вказано вище, у пункті 1.2. договору сторони визначили роботи, які підлягають виконання за договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що замовник надає затверджене технічне завдання (ТЗ) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5 до договору), а виконавець приступає до надання послуг за договором з моменту отримання від замовника затвердженого завдання (ТЗ), вихідних даних, технічних характеристик на обладнання, яке потребує послуг, та надходження на розрахунковий рахунок виконавця грошових коштів у розмірі 100% передплати.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у розділі 3 договору сторони погодили ціну та порядок оплати, зокрема:

- вартість надання послуг за договором є договірною. За надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю суму відповідно до протоколу погодження договірної ціни надання послуг (додатки №№ 11, 12, 13, 14, 15 до договору), та кошторису на надання послуг (додатки №№ 16, 17, 18, 19, 20 до договору), що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1. договору);

- оплата за послуги виконується шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів після підписання договору та надання виконавцем рахунку (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 10.1. договору невід`ємною частиною договору є:

- технічне завдання (ТЗ) - додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5;

- календарний план надання послуг - додатки №№ 6, 7, 8, 9, 10;

- протокол погодження договірної ціни - додатки №№ 11, 12, 13, 14, 15;

- кошторис на надання послуг - додатки №№ 16, 17, 18, 19, 20.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору сторонами були підписані такі додатки:

- технічне завдання (ТЗ) - додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5 (а.с. 22-35);

- календарний план надання послуг - додатки №№ 6, 7, 8, 9, 10 (а.с. 36-40);

- протокол погодження договірної ціни - додатки №№ 11, 12, 13, 14, 15 (а.с. 41-45);

- кошторис на надання послуг - додатки №№ 16, 17, 18, 19, 20 (а.с. 46-50).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Так, у пункті 2.3. договору сторони погодили, що термін надання послуг за договором: протягом 60-ти робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Послуги надаються згідно з календарним планом надання послуг (додатки №№ 6, 7, 8, 9, 10 до договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору виконавець зобов`язується не пізніше 3-х календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного у пункті 2.3. договору, надати замовнику послуги та скласти зі свого боку і підписати акт прийому-передачі.

За змістом пункту 9.2 договору усі зміни та доповнення до цього договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін. Усі доповнення до цього договору вважаються його невід`ємною частиною.

У відповідності до вказаних умов, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 від 24.12.2019 до договору, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 2.3. договору та викласти його у наступній редакції:

"2.3. Термін надання послуг за договором - протягом 110-ти робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Послуги надаються згідно з календарним планом надання послуг (додатки №№ 6, 7, 8, 9, 10 до договору)".

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди сторони домовились внести зміни до додатків № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 до договору, та викласти їх у новій редакції (додаються до даної додаткової угоди) (а.с.53-67).

Згідно із пунктом 6 вказаної вище Додаткової угоди сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли між ними, починаючи з 10.10.2019.

Також сторонами укладені додатки № 1-20 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019.

Відповідно до змісту додатку № 11 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Протокол погодження договірної ціни вартості послуги), вартість послуг з виготовлення проектно - конструкторської документації ємності блоку приготування бурового розчину об`ємом 20м3 БПР-20 становить 57 600грн. 00 коп. з ПДВ.

Також сторонами підписаний додаток № 16 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Кошторис на надання послуг "Ємність блоку приготування бурового розчину об`ємом 20м3 (БПР-20)), яким сторони визначили, що вартість послуг складає 57 600 грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до змісту додатку № 12 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Протокол погодження договірної ціни вартості послуги), вартість послуг з виготовлення проектно - конструкторської документації ємності блоку очищення та приготування бурового розчину об`ємом 20м3 (БОПР-20) становить 70 320 грн. 00 коп. з ПДВ.

Також сторонами підписаний додаток № 17 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Кошторис на надання послуг "Ємність блоку очищення та приготування бурового розчину об`ємом 20м3 (БОПР-20)), яким сторони визначили, що вартість послуг складає 70 320 грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до змісту додатку № 13 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Протокол погодження договірної ціни вартості послуги), вартість послуг з виготовлення проектно - конструкторської документації ємності приймальної об`ємом 60м3 (ЄП-60) становить 55 920 грн. 00 коп. з ПДВ.

Також сторонами підписаний додаток № 18 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Кошторис на надання послуг "Ємність приймальна об`ємом 60м3 (ЄП-60)), яким сторони визначили, що вартість послуг складає 55 920 грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до змісту додатку № 14 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Протокол погодження договірної ціни вартості послуги), вартість послуг з виготовлення проектно - конструкторської документації системи жолобної (СЖ) становить 57 600 грн. 00 коп. з ПДВ.

Також сторонами підписаний додаток № 19 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Кошторис на надання послуг "Система жолобна (СЖ)), яким сторони визначили, що вартість послуг складає 57 600 грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до змісту додатку № 15 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Протокол погодження договірної ціни вартості послуги), вартість послуг з виготовлення проектно - конструкторської документації системи циркуляційної (СЦ) становить 74 880 грн. 00 коп. з ПДВ.

Також сторонами підписаний додаток № 20 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 (Кошторис на надання послуг "Система циркуляційна (СЦ)), яким сторони визначили, що вартість послуг складає 74 880 грн. 00 коп. з ПДВ.

Перелічені додатки підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Таким чином, враховуючи зміст додатків № 11-20 до договору надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 загальна вартість послуг за договором складає 316 320 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як було вказано вище, умовами договору була передбачена 100% передплата робіт замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" 18.07.2019 була перерахована попередня оплата в сумі 316 320 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 18.07.2019 (а.с.73).

Враховуючи вказане, а також положення пункту 2.3. договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019), граничним строком для надання послуг (виконання робіт) за договором є 20.12.2019.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

При цьому, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано доказів виконання його обов`язків за договором, а саме: виготовлення проектно-конструкторської документації, визначеної пунктом 1.2. договору, на суму 316 320 грн. 00 коп.

Посилання відповідача у запереченнях проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та виготовлення станом на 18.02.2020 технічних креслень, судом відхиляються, як такі що не підтверджені жодним належним доказом.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх обов`язків за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 щодо виготовлення проектно-конструкторської документації, визначеної пунктом 1.2. договору, на суму 316 320 грн. 00 коп., матеріали справи не містять, жодного доказу такого виконання відповідач суду також не надав.

Враховуючи вказане, листом № 855/2/01/09 від 22.11.2021 позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" та повідомив про відмову від договору про надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, а також вимагав повернути на користь Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" суму коштів у розмірі 316 320 грн. 00 коп. протягом 7-ми днів з дня отримання цього листа у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України за вказаними у листі банківськими реквізитами ПрАТ "НАК "Надра України" (а.с.70-72). На підтвердження направлення вказаного листа позивач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305612832183 (№5005702665698), в якому наявні відомості про направлення за ним саме листа №855/2/01/09, але зі змісту вказаного повідомлення неможливо встановити дату отримання відправлення відповідачем, при цьому, суд відзначає, що саме представник відповідача не вніс відповідні відомості щодо дати отримання поштового відправлення з листом №855/2/01/09 від 22.11.2021 у відповідній графі поштового повідомлення. При цьому, відстеження вказаного відправлення на сайті АТ "Укрпошта" на даний час є неможливим, оскільки з моменту відправлення минуло більше 6 місяців.

Враховуючи вказані обставини, а також їх виникнення саме з вини відповідача, суд вважає за доцільне застосувати положення Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, з метою встановлення дати отримання відповідачем листа №855/2/01/09 від 22.11.2021.

Так, відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи, що поштове відправлення здійснювалось з м. Києва до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, нормативним строком отримання листа № 0305612832183 (№5005702665698) є 30.11.2021.

Як було вказано вище, у листі № 855/2/01/09 від 22.11.2021 позивач вимагав повернути грошові кошти в сумі 316 320 грн. 00 коп. протягом 7-ми днів з дня отримання вказаного листа.

Отже, граничним строком для повернення грошових коштів в сумі 316 320 грн. 00 коп. є 07.12.2021.

Так, позивач, звертаючись до суду із позовом до відповідача, посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 в частині повного та своєчасного надання послуг з інженерного проектування, які були попередньо оплачені позивачем; відмову від договору у відповідності до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 316 320 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.12.2019 по 21.06.2020 в сумі 159 грн.05 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2020 року по травень 2022 року у сумі 99 768 грн. 77 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.12.2019 по 16.06.2022 у сумі 23 607 грн. 00 коп.

Судом також враховано, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа № 904/6462/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, на що посилається відповідач у запереченнях проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, помилково вважаючи, що спір, що наразі розглядається, вже вирішений судом у справі № 904/6462/20. Вказані доводи відповідача відхиляються судом, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підстави позову у справі № 904/6462/20 та у справі, що розглядається, є різні; під час розгляду справи № 904/6462/20 судом було встановлено відсутність факту припинення зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, що і зумовило результат розгляду справи. В свою чергу, у справі, що розглядається, позивач посилається на те, що договір на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 є розірваним, отже підстави для стягнення заборгованості за вказаним договором у цих двох справах є різними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 320 Господарського кодексу України якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (зобов`язання).

Відповідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо відповідальності за порушення зобов`язань слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, та при цьому, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, що визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам господарювання, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання іншою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на якій сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Як установлено судом, позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, сплатив авансовий платіж, який передбачений умовами договору, в сумі 316 320 грн. 00 коп.

Проте, всупереч положень закону та умов вказаного договору відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо виконання робіт у встановлені договором строки. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач порушив власне господарське зобов`язання за вказаним договором перед позивачем.

У зв`язку з тим, що відповідач не приступив своєчасно до виконання робіт, внаслідок чого закінчення робіт у термін, встановлений договором стало неможливим, у позивача в силу закону (частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України) виникло право на відмову від договору та відшкодування збитків.

Про свою відмову від укладеного між сторонами договору на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, у зв`язку з тим, що відповідач не приступив до виконання робіт за цим договором, позивач повідомив відповідача листом № 855/2/01/09 від 22.11.2021, який було отримано відповідачем, як встановлено судом 30.11.2021.

Поряд з цим, відповідач не повернув позивачу 316 320 грн. 00 коп. грошових коштів в розмірі здійсненого позивачем на користь відповідача авансового платежу за договором.

При цьому, як було вказано вище, у зв`язку з відмовою позивача від укладеного між сторонами договору на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, в порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача в силу закону (статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України) виникло право на відмову від договору та на відшкодування збитків.

Порушення господарського зобов`язання має своїм наслідком відшкодування збитків, що завдані порушенням.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, що передбачена статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, з наступними обов`язковими його складовими (елементами): збитки; протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу господарського правопорушення, які необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків.

Збитками є втрачене позивачем при виконанні своїх зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 майно, а саме грошові кошти в розмірі вчиненого позивачем авансового платежу за вказаним договором, а саме: 316 320 грн. 00 коп.

Протиправна поведінка відповідача полягає в односторонній відмові від виконання власних договірних зобов`язань за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, яка суперечить положенням вказаного договору та приписам частин 1, 2 та 7 статті 193 та статті 318 Господарського кодексу України).

Причинний зв`язок між вказаною протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за укладеним між ними договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, позивач замість сплачених в якості авансового платежу грошових коштів отримав би від відповідача виконані за договором роботи відповідної (аналогічної) вартості. Фактично ж, внаслідок добросовісного виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним договором втрачено право власності на грошові кошти в розмірі вчиненого позивачем авансового платежу за договором, але, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач не отримав від відповідача виконані за договором роботи відповідної (аналогічної) вартості.

У справі відсутні докази наявності вини інших осіб, крім відповідача, у невиконанні господарського зобов`язання перед позивачем за укладеним між позивачем та відповідачем договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019. Так само, у справі відсутні докази того, що відповідач, керуючись приписами закону (частини 2 статті 193 та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України) та договору, вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання свого договірного зобов`язання перед позивачем та недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, в силу закону (частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України) у позивача виникло право на стягнення з відповідача 316 320 грн. 00 коп. на відшкодування збитків за вчинене відповідачем господарське правопорушення, у вигляді невиконання ним свого господарського зобов`язання за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як було встановлено судом вище, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано доказів виконання його обов`язків за договором, а саме: виготовлення проектно-конструкторської документації, визначеної пунктом 1.2. договору, на суму 316 320 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з відмовою позивача від укладеного між ним та відповідачем договору на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019, через те, що відповідач не приступив до виконання передбачених договором робіт та, відповідно, не завершив ці роботи у встановлені вказаним договором строки, позивач має право на відшкодування власних збитків за цим договором, якими, зокрема, є грошові кошти в сумі 316 320 грн. 00 коп., які позивач сплатив відповідачеві в якості авансу за цим договором.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 316 320 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.12.2019 по 21.06.2020 в сумі 159 грн. 05 коп.

При цьому, обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилається, серед іншого, на умови пункту 5.3. договору, норми статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а також на порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення здійсненої позивачем попередньої оплати.

В той же час, суд відзначає, що відповідно до умов пункту 5.3 договору виконавець несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов`язань за договором і у таких розмірах:

- у разі порушення встановленого умовами договору строку надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі передбаченому частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме: 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості простроченого зобов`язання, за кожний день прострочення;

- за порушення умов зобов`язання щодо якості послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі передбаченому частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, двадцять відсотків вартості неякісних послуг, та зобов`язується безоплатно усунути такі недоліки протягом 21 робочого дня з моменту їх виявлення замовником.

Таким чином, положення пункту 5.3. договору, на який посилається позивач, передбачають умови щодо пені за порушення строку надання послуг, а не порушення строку повернення суми здійсненої замовником попередньої оплати.

Слід також відзначити, що судовим рішенням у справі № 904/6462/20 вже була стягнута пеня за порушення строку виконання робіт у відповідності до умов пункту 5.3. договору.

Суд відзначає, що положень щодо розміру та порядку застосування штрафних санкцій, зокрема пені, у випадку несвоєчасного повернення суми здійсненої замовником попередньої оплати, умови договору не містять.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Господарський суд відзначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 159 грн. 05 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2020 року по травень 2022 року у сумі 99 768 грн. 77 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але період прострочення було визначено невірно, оскільки, як встановлено судом вище, граничним строком виконання зобов`язання відповідача з повернення грошових коштів в сумі 316 320 грн. 00 коп. є 07.12.2021, отже прострочення його виконання виникло лише з 08.12.2021.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений до позовної заяви (а.с. 15-16), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що за прострочення повернення грошових коштів в сумі 316 320 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з грудня 2021 року по травень 2022 року та в цей період складають 46 067 грн. 48 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 46 067 грн. 48 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 21.12.2019 по 16.06.2022 у сумі 23 607 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але період прострочення було визначено невірно, оскільки, як встановлено судом вище, граничним строком виконання зобов`язання відповідача з повернення грошових коштів в сумі 316 320 грн. 00 коп. є 07.12.2021, отже прострочення його виконання виникло саме з 08.12.2021.

Отже, розрахунок 3% річних, долучений до позовної заяви (а.с. 17-18), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового обов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що за прострочення повернення грошових коштів в сумі 316 320 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 08.12.2021 по 16.06.2022 та в цей період складають 4 965 грн. 79 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 965 грн. 79 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 5 510 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 255/19 від 26.06.2019 у загальному розмірі 439 854 грн. 82 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко-Буд" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, будинок 5; ідентифікаційний код 35600377) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03057, м. Київ, вулиця Євгенії Мірошниченко, будинок 10; ідентифікаційний код 31169745) 316 320 грн. 00 коп. - основного боргу, 46 067 грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 4 965 грн. 79 коп. - 3% річних та 5 510 грн. 30 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.09.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко