Рішення

від 11.08.2022 по справі 640/6092/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2022 року м. Київ № 640/6092/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Спецагролізинг» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

11.03.2020 Державне підприємство (далі ДП) «Спецагролізинг» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомісія), в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомісії від 19.11.2019 №2328 про анулювання ліцензії.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням законодавства, оскільки відповідач при здійсненні заходів державного контролю зобов`язаний дотримуватись Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877-V), проте захід контролю був здійснений без наявності підстав, визначених у статті 6 вказаного Закону, а відтак воно підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 02.04.2020 прийнято позовну заяву ДП «Спецагролізинг» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за їх позовом. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

У відзиві на позовну заяву, з достатнім на думку суду обґрунтуванням строку подання, представник відповідача вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, зокрема, з огляду на те, що твердження позивача щодо відсутні у Нацкомісії повноважень на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення юридичної особи, оскільки під час здійснення такого заходу контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов органами ліцензування підлягають застосуванню положення Закону України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі Закон №222-VIII), пунктом 4 частини дев`ятої статті 19 якого визначено, що позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі обґрунтованого звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині, а також відсутністю у Нацкомісії обов`язку заздалегідь повідомляти суб`єкта господарювання про проведення позапланового заходу державного нагляду (контрою).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Агротехкомпанія» звернулась до Нацкомісії із зверненням, у якому було висловлено прохання: перевірити чи не веде ДП «Спецагролізинг» фіктивну діяльність на ринку фінансових послуг; перевірити дії співробітників Нацкомісії, які надали ліцензію ДП «Спецагролізинг» на надання послуг з фінансового лізингу і місцем надання таких послуг зазначили житлову квартиру, у якій підприємство фактично не знаходиться; наявності у підприємства актів огляду на предмет виконання вимог розпорядження про організацію доступу для осіб з інвалідністю та малорухливих верств населення до фінансових установ; перевірити наявність ліцензії у ДП «Спецагролізинг» та у разі наявності, призупинити її дію та провести перевірку діяльності ДП «Спецагролізинг» на предмет дотримання законодавства в частині «Ліцензування окремих видів фінансових послуг, надання фінансових послуг та інші передбачені законодавством».

12.04.2019 Нацкомісія звернулась до Державної регуляторної служби України за погодженням на здійснення позапланової перевірки додержанням позивачем ліцензійних умов позивача. Листом від 27.05.2019 № 3582/0/20 Державна регуляторна служба України погодила відповідачу проведення (здійснення) органом ліцензування позапланової перевірки додержання ДП «Спецагролізинг» вимог пункту 24 Ліцензійних умов та з підстави, визначеної пунктом 4 частини дев`ятої статті 19 Закону № 222-VIII.

Розпорядженням від 07.11.2019 № 2245 «Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП «Спецагролізинг» Нацкомісія постановила здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки ДП «Спецагролізинг» на предмет дотримання вимог абзаців четвертого десятого, чотирнадцятого, сімнадцятого дев`ятнадцятого, двадцять першого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913 (чинних на час виникнення спірних відносин; далі Ліцензійні умови), тривалістю 2 робочі дні з 13.11.2019 до 14.11.2019, включно, за період з 07.09.2017 до 14.11.2019.

Згідно із направленням на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 12.11.2019 № 272/2019-16-4 для здійснення вказаного вище позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП «Спецагролізинг» направлено за місцезнаходженням останнього відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги: 01004, м. Київ, вул. Горького, 11, заступника начальника відділу інспектування департаменту регулювання та нагляду за фінансовими компаніями (керівник інспекційної групи) Степанчук Н.Г., заступника директора департаменту - начальника відділу захисту прав споживачів департаменту регулювання та нагляду за фінансовими компаніями (член інспекційної групи) - Клюс Л.М.

13.11.2019 Нацкомісія направила до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» запит № 1 про надання інформації та документів, у якому, зокрема запитано таку інформацію: чи є ДП «Спецагролізинг» орендарем приміщень у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за адресою: 01004, м. Київ, вул. Горького, 11, якщо ні, то з якого часу та з яких підстав (розірвання договору оренди, закінчення терміну оренди, несплата орендних платежів, відсутність договірних відносин); стосовно наявності протягом дня 13.11.2019 керівника, працівників або уповноважених працівників позивача за вказаним місцезнаходження; чи відомо КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» місце провадження господарської діяльності ДП «Спецагролізинг» та/або знаходження його посадових осіб або його законних представників за іншою адресою, відмінною від адреси: м. Київ, вул. Горького, 11; іншу інфоррмацію або документи, які дадуть змогу посадовим особам Нацкомісії знайти посадових осіб або його законних представників ДП «Спецагролізинг».

13.11.2019 Нацкомісія направила до Головного управління ДПС у м. Києві запит № 2, у якому, зокрема запитано таку інформацію: чи проводились працівниками Головного управління ДПС у м. Києві перевірки позивача за вказаною вище адресою та чи встановлене знаходження посадових осіб ДП «Спецагролізинг» або його законних представників; чи відомо Головному управлінню ДПС у м. Києві місце провадження господарської діяльності ДП «Спецагролізинг» та/або знаходження його посадових осіб або його законних представників за іншою адресою, відмінною від адреси: м. Київ, вул. Горького, 11.

14.11.2019 посадовими особами Нацкомісії складено акт № 1904/16-4/6 про відмову ДП «Спецагролізинг» у проведенні перевірки Нацкомісією, у якому, зокрема зафіксовано, що інспекційною групою Нацкомісії вжито всіх можливих заходів щодо встановлення місцезнаходження ДП «Спецагролізинг» та особи, уповноваженої представляти інтереси вказаного підприємства на час проведення перевірки з метою проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), у тому числі: 13.11.2019 інспекційною групою відповідача було здійснено зовнішній огляд усіх приміщень та входу до нежитлового цокольного поверху та першого поверху з метою з`ясування місця розташування ДП «Спецагролізинг» за адресою: м.Київ, вул. Горького, буд. 11 та не виявлено жодної вивіски цього підприємства, графіка його роботи, або іншої інформації, яка би свідчила про наявність підприємства, а також його працівників за вищевказаною адресою; з метою визначення місцезнаходження ДП «Спецагролізинг» та особи, уповноваженої представляти інтереси Підприємства на час проведення перевірки, інспекційна група біля будинку 11 на вулиці Горького намагалась зв`язатись із представниками ДП «Спецагролізинг» та зателефонувала за номерами телефону 044 490 40 49 та 044 490 90 49, що містяться в Реєстрах для отримання інформації або визначення місцезнаходження ДП «Спецагролізинг», проте у слухавці на телефонний виклик не відповідали.

Для отримання інформації визначення місцезнаходження ДП «Спецагролізинг» та осіб, уповноважених представляти інтереси ДП «Спецагролізинг», інспекційною групою зроблені, зокрема. запити: від 13.11.2019 № 1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», від 13.11.2019 № 2 до Головного управління ДПС України в м. Києві. щодо:

Зазначені факти стали підставою для зафіксованих в акті від 14.11.2019 № 1904/16-4/6 висновків про відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ДП «Спецагролізинг» особи, уповноваженої представляти інтереси ДП «Спецагролізинг» на час проведення перевірки, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Закону №222-VIII свідчить про відмову ДП «Спецагролізинг» у проведенні перевірки Нацкомісії.

Листом від 15.11.2019 № 9351/16-8 Нацкомісія направила на адресу позивача (м. Київ, вул. Горького, буд. 11) вказаний вище акт.

Розпорядженням Нацкомісії від 19.11.2019 № 2328 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ДП «Спецагролізинг» на підставі пункту 8 частини другої статті 16 Закону № 222-VIII (у зв`язку із відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом та надання ліцензування) позивачу анульована ліцензія на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з фінансового лізингу, що видана розпорядженням Нацкомісії від 07.09.2017 № 3718.

ДП «Спецагролізинг» не погодившись з розпорядженням від 19.11.2019 № 2328 звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V.

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених № 222-VIII.

Відповідно до статті 3 Закону № 877-V серед принципів державного нагляду (контролю) визначені такі як здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, відкритість, прозорість, плановість й системність державного нагляду (контролю).

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону № 222-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 222-VIII державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 частини дев`ятої статті 19 Закону № 222-VIII позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності обґрунтованого звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині.

Отже, обґрунтоване звернення юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси може бути підставою для проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині.

Звернення ТОВ «Агротехкомпанія», яке стало підставою для ініціювання відповідачем перевірки позивача, обґрунтовано тим, що відповідно до абзацу другого пункту 28 Ліцензійних умов приміщення, у яких здійснюється обслуговування клієнтів (споживачів), повинні бути доступними для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що документально підтверджується фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. Інформація про умови доступності приміщення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення розміщується у місці, доступному для візуального сприйняття клієнтом (споживачем). Проте, директор вказаного товариства як особа з інвалідністю через невиконання позивачем вказаних Ліцензійних умов, не може скористатись наданим їй правом.

Таким, чином суд визнає необґрунтованими доводи позивача про те, що ініціювання відповідачем перевірки було здійснено з порушенням законодавства.

При цьому, на виконання статті 3 Закону №222-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 затверджений перелік органів ліцензування (далі постанова № 609).

Згідно із переліком затвердженим постановою № 609 відповідача віднесено до органу ліцензування за видом господарської діяльності надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Частиною першою статті 6 Закону України № 222-VIII встановлено, що орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини другої вказаної правової норми орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 Закону України № 222-VIII підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається у тому числі (…) відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Згідно із частиною дванадцятою статті 19 Закону України № 222-VIII метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

Частиною тринадцятою статті 19 Закону України №222-VIII передбачено, що про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.

Отже, зміст частин дванадцятої та тринадцятої статті 19 Закону №222-VIII передбачають обов`язок органу контролю вжити заходів щодо повідомлення суб`єкта господарювання щодо початку позапланової перевірки у день її проведення та наведені можливі засоби повідомлення.

Водночас за приписами частини сьомої статті 19 Закону України № 222-VIII контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону № 877-V з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, законодавець передбачив субсидіарне застосування Закону № 222-VIII та Закону № 877-V щодо регламентації проведення планових і позапланових перевірок.

Стаття 10 Закону № 877-V надає право суб`єкту господарювання під час здійснення державного контролю, серед іншого, бути поінформованим про свої права та обов`язки; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Таким чином, частини дванадцята та тринадцята статті 19 Закону № 222-VIII чітко передбачають обов`язок органу контролю вжити усіх заходів щодо повідомлення суб`єкта господарювання щодо початку позапланової перевірки у день її проведення, та неможливість її проведення без відповідного повідомлення та за відсутності представника ліцензіата.

Неповідомлення встановленими законом способами ліцензіата про перевірку спричиняє порушення гарантованих законом прав суб`єкта господарювання, що відповідно до Закону № 877-V унеможливлює застосування органом контролю будь-яких заходів та призводить до їх незаконності у випадку застосування.

Тотожний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17.

Отже, з огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не було повідомлено ліцензіата про проведення позапланової перевірки, суд приходить до висновку, що невжиття контролюючим органом передбачених законом заходів щодо повідомлення ліцензіата про проведення перевірки, не може розцінюватись як недопуск суб`єктом господарювання до проведення перевірки, оскільки законодавець чітко передбачив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.

В постановах Верховного Суду від 17.09.2018 у справі № 826/7786/18 та від 29.04.2020 у справі №826/2338/17 було зазначено наступне:

«колегія суддів наголошує, що в даному випадку недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки, акт про не допуск не підписаний жодним представником підприємства.

Водночас згідно із частиною сьомою статті 4 Закону № 877-V у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.»

Отже, за сформованою Верховним Судом правовою позицією, відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки.

У справі що розглядається, судами встановлена відсутність повідомлення органом контролю суб`єкта господарської діяльності про проведення позапланового заходу відповідно до вимог частини тринадцятої статті 19 Закону №222-VIII.

Отже, у спірних відносинах недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутність посадових осіб суб`єкта господарювання у день перевірки за наведеною вище адресою, за відсутності доказів належного та завчасного повідомлення про проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки.

При цьому, відповідач не позбавлений був можливості внести зміни щодо дати проведення позапланового заходу, тим самим забезпечивши участь суб`єкта господарювання в ньому.

До того ж, суд звертає увагу на те, що позивач створений відповідно до Господарського кодексу України та Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» наказом Міністерства аграрної політики України від 05.05.2010 № 225 «Про створення державного підприємства «Спецагролізинг» на базі частини майна державного підприємства «Український науково-виробничий інженерний центр по охороні праці у сільському господарстві «Укрсільгоспохоронпраці» (код ЄДРПОУ 21603889, адреса: пр. Гагаріна, 23, м. Київ, 02094), згідно з додатком 1, розмістивши його за адресою: вул. Горького, 11, м. Київ, 01004.

При цьому, позивач зазначає, що він в силу вказаного наказу не набув права власності на приміщення, у якому його було розміщено рішенням засновника, проте воно отримує поштову кореспонденцію, у тому числі від відповідача, надіслану на адресу його місцезнаходження (вул. Горького, 11, м. Київ, 01004).

Водночас на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України відповідач не надав доказів знаходження позивача в іншому приміщені або не знаходження за місцем реєстрації.

Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.

На підставі вище викладеного, суд доходить до висновку, що анулювання ліцензії, як найсуворіша санкція застосована безпідставно, а тому оскаржуване розпорядження відповідача від 19.11.2019 № 2328 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із платіжним дорученням від 11.03.2020 № 88, яке містяться в матеріалах справи позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2021, 00 грн, у зв`язку із чим вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Державного підприємства «Спецагролізинг» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19.11.2019 №2328 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Державному підприємству «Спецагролізинг»».

Стягнути на користь Державного підприємства «Спецагролізинг» за рахунок Національного банку України понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2021, 00 грн (дві тисячі двадцять одну гривню 00 копійок), сплаченого згідно із платіжним дорученням від 11.03.2020 № 88.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач Державне підприємство «Спецагролізинг» (вул. Горького, 11, м. Київ, 01004; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37118591).

Відповідач Національний банк України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00032106).

Суддя О.М. Чудак