Постанова

від 31.08.2022 по справі 390/1427/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2022 року м. Кропивницький

справа № 390/1427/20

провадження № 22-ц/4809/920/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

ОСОБА_1 представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її адвоката Верби Аркадія Івановича на заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.06.2022, суддя Терещенко Д.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа -Кропивницька районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Назарівського старостинського округу територіального відділення №5 Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, третя особа Кропивницька районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування скарги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, що розташована на території Соколівської сільської ради та житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 .

На день смерті батька, разом з ним проживала його мати - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_6 бабусею позивача.

14.03.2020, як єдина рідна донька ОСОБА_5 та єдина онука ОСОБА_6 , подала заяву до Кропивницької районної державної нотаріальної контори по прийняття спадщини за законом.

16.04.2020 отримала відповідь з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину, а спадкову справу передано до архіву.

31.07.2020 в друге надіслала заяву до державного нотаріуса Лебедченко А.Д. про прийняття спадщини за законом.

11.08.2020 отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням встановленого ст. 1270 ЦК України 6-ти місячного строку для прийняття спадщини.

Зазначає, що несвоєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини пояснюється тим, що вона не знала про смерть свого батька та бабусі, між місцем її проживання та реєстрації (Донецька область) і місцем знаходження спадкового майна є велика відстань, крім того нотаріусом в порушення вимог Закону України «Про нотаріат» не публікувалось у регіональній пресі про смерть спадкодавців, не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємців, крім того війна на сході України або війна на Донбасі - збройний конфлікт, який розпочався у квітні 2014 року також є причиною тривалості пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Просила суд визначити додатковий строк для подання заяв про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.06.2021 замінено первісного відповідача Назарівського старостинського округу територіального відділення №5 Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на належного відповідача Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19.10.2021 замінено первісного відповідача Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області на належних відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.06.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставитьсяпитання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі, не з`ясував яким чином позивач дізнався про смерть батька та бабусі лише в 2020 році.

Існування непереборних, істотних і незалежних від позивача обставин таких як відсутність інформації про смерть батька та смерті бабусі, а також велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця (Донецька обл.) і місцем знаходження спадкового майна (Кіровоградська обл.) перешкодили вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, суд першої інстанції не врахував обставини недобросовісної поведінки відповідачів.

Державний нотаріус не вчинив дій для розшуку спадкоємців відповідно до законодавства.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.08.2022 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.08.2022 справу призначено до розгляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданим повторно 20.12.2019 Селидівським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 7 (т.1 а.с.9).

Суд першої інстанції зазначив, що з копії спадкової справи № 279/2005 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка витребувана судом вбачається, що згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 1-270 від 26.04.2005, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповів належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,65 га під номером двісті п`ятнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0215, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, - ОСОБА_3 , 1935 року народження. Заповіт складено у двох примірниках, один залишився на зберіганні в справах Кіровоградської районної державної нотаріальної контори, а другий, викладений на бланку нотаріальних документів, виданий заповідачу ОСОБА_5 (т.1 а.с.183 на звороті).

03 серпня 2005 року спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_3 подано до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно заповіту, посвідченого Кіровоградською районною нотаріальною конторою 26 квітня 2005 року за р.№ 1-270.

В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 зазначено, що інших спадкоємців зазначеним заповітом немає але є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку, це мати спадкодавця - ОСОБА_6 (т.1 а.с.180).

Згідно довідки, виданої Назарівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області № 2 від 12.01.2006, ОСОБА_5 згідно по господарської книги № 1 особовий рахунок № НОМЕР_2 до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.184 на звороті).

06 лютого 2006 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, що належала померлому.

В заяві зазначила, що крім неї спадщину прийняла мати спадкодавця ОСОБА_6 , 1918 року народження, інших спадкоємців, передбачених законом та вищевказаним заповітом, немає (т.1 а.с.179).

06 лютого 2006 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-98, спадкоємцю зазначеному в заповіті - ОСОБА_3 , на 1/2 частку майна ОСОБА_5 , що складається з права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,65 га під номером двісті п`ятнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0215, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна на ім`я ОСОБА_6 , не видавалось (т.1 а.с.186).

Суд першої інстанції зазначив, що таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом на земельну ділянку та за законом на інше майно, що не охоплено заповітом та належало спадкодавцю. Спадщину за заповітом на земельну ділянку прийняла відповідач по справі ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса та отримала на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку земельної ділянки, та мати спадкодавця ОСОБА_6 , 1918 року народження, як спадкоємець першої черги за законом, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною за віком, та яка прийняла спадщину у відповідності до ст.1268 ЦК України, як спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку вищевказаної земельної ділянки та на інше майно, не отримувала.

Суд першої інстанції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданим 09.01.2009 Назарівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1 а.с.126).

З копії спадкової справи № 31/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , яка витребувана судом вбачається що, відповідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстровано у реєстрі за № 4 від 22.08.2005, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право своєму синові - ОСОБА_4 . Заповіт складено у двох примірниках, один залишився на зберіганні в справах Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а другий, викладений на бланку нотаріальних документів, виданий заповідачу ОСОБА_6 (т.1 а.с.128 на звороті).

23 січня 2009 року ОСОБА_4 , який також відповідно до ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавця (свідоцтво про народження т.1 а.с.126 на звороті), прийняв спадщину за заповітом, посвідченого виконавчим комітетом Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 22 серпня 2005 року за р.№ 4 - на все майно, подавши до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_4 зазначив, що вищевказаним заповітом інші спадкоємці не передбачені. Осіб, які мають право на обов`язкову частку, а саме: непрацездатні діти, друге подружжя та батьки спадкодавця, відповідно до ст.1241 ЦК України, а також малолітніх, неповнолітніх та осіб цивільна дієздатність яких обмежена, немає. Інші спадкоємці, передбачені законом, відсутні (т.1 а.с.122 на звороті).

20 травня 2010 року ОСОБА_4 , як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 010045.

Згідно довідки, виданої Назарівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області № 214 від 18.05.2010, ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована з 1978 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_6 в вищезазначеному будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований (т.1 а.с.129 на звороті.)

20 травня 2010 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 31/2009, спадкоємцю зазначеному в заповіті - сину спадкодавця ОСОБА_4 , на майно ОСОБА_6 , що складається з права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 5,24 га під номером двісті чотирнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0214, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1 а.с.132 на звороті).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_6 , нотаріусом не видавалось. Спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, яка відкрилась за заповітом після смерті ОСОБА_6 , відсутні.

Отже, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина за заповітом на все майно, що належало спадкодавцю, яку прийняв відповідач по справі ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець за заповітом, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом на земельну ділянку, яку прийняла відповідач по справі ОСОБА_3 та спадщина за законом на інше майно, що не охоплено заповітом, яку прийняла ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги за законом.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина за заповітом на все майно, що належало спадкодавцю, яку прийняв відповідач по справі ОСОБА_4 .

Позивач, яка відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом, як дочка померлого ОСОБА_5 (т.1 а.с.6 свідоцтво про народження) та відповідно до ст.1265 ЦК України спадкоємцем п`ятої черги за законом, як онука померлої ОСОБА_6 , після їх смерті із заявами по прийняття спадщини за законом до нотаріуса в установленим законом шестимісячний строк, не зверталась.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2020 позивач направила до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та баби ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16.04.2020 отримала відповідь від державного нотаріуса Кропивницької районної державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу, видано свідоцтво про право на спадщину, та спадкову справу передано до архіву, доступ до архівних документів тимчасово обмежений, що не дає можливості встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Також нотаріусом повідомлено, що після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу, яку прийняв інший спадкоємець на підставі заповіту (т.1 а.с.11).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.08.2020 № 641/02-31, вбачається, що 07.08.2020 на адресу Кіровоградської районної державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, належного ОСОБА_5 .

Даною постановою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з пропущенням встановленого ст.1270 ЦК України 6-ти місячного строку для прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.12).

Судом встановлено, що позивач дійсно на час відкриття спадщини щодо майна померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та протягом шести місяців після смерті останніх, постійно проживала в Донецькій області. Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 у зв`язку з постійним проживанням на території Донецької області, об`єктивно була позбавлена можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в інший, передбачений законом спосіб, без особистої присутності (поштове відправлення, подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем свого проживання тощо). Та обставина, що між місцем постійного проживання позивача та місцем знаходження майна є велика відстань, сама по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів, що позивач дізналась про смерть батька та баби лише в 2020 році, суду не надано.

Відповіддю від 20.09.2021 № 852/01-16, яка надана завідуючим Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_6 , спадкоємцем, який прийняв спадщину за заповітом, було повідомлено про відсутність інших спадкоємців, передбачених заповітом, та спадкоємців, передбачених ст.1241 ЦК України, а також малолітніх, неповнолітніх, та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, у зв`язку з чим нотаріусом інші спадкоємці не закликалися до прийняття спадщини шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі (т.1 а.с.211).

Отже, як вбачається з копій спадкових справ, спадщина після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась за заповітом, яку прийняли відповідачі по справі. Жодна із зазначених спадкових справ не містить відомостей про позивача ОСОБА_1 , а тому нотаріусу не було відоме про її існування, як спадкоємця за законом, право на обов`язкову частку у спадщині остання не має, і як наслідок у нотаріуса був відсутній обов`язок щодо її повідомлення про відкриття спадщини.

Суд враховував, що спадщина відкрилась у 2005 та у 2009 роках, а збройний конфлікт на Донбасі розпочався у 2014 році, тобто через 9 років після смерті ОСОБА_5 та через 5 років після смерті ОСОБА_6 .

Суд першоїінстанції дійшоввисновку,що позивач не надала суду доказів поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а причини, наведені нею в обґрунтування позовних вимог, не є поважними в розумінні положень ст. 1272 ЦК України та правових позицій, викладених в постановах ВСУ, а тому позов не підлягає задоволенню.

Справа розглядаласьсудом апеляційноїінстанції за правилами,встановленими для розгляду справи впорядку спрощеного позовногопровадження з викликом учасниківсправи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно доч.1ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимкодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4ст. 10 ЦПК Україниіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 . (т.1 а.с.9).

З копії спадкової справи № 279/2005 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 1-270 від 26.04.2005, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповів належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,65 га під номером двісті п`ятнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0215, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, - ОСОБА_3 , 1935 року народження.(т.1 а.с.183).

03 серпня 2005 року ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, згідно заповіту, посвідченого Кіровоградською районною нотаріальною конторою 26 квітня 2005 року за р.№ 1-270.

В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 зазначено, що інших спадкоємців зазначеним заповітом немає, але є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку, мати спадкодавця - ОСОБА_6 (т.1 а.с.180).

Згідно довідки, виданої Назарівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області № 2 від 12.01.2006, ОСОБА_5 згідно погосподарської книги № 1 особовий рахунок № НОМЕР_2 до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.184 на звороті).

06 лютого 2006 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, що належала померлому. (т.1 а.с.179).

06 лютого 2006 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-98, спадкоємцю зазначеному в заповіті - ОСОБА_3 , на 1/2 частку майна ОСОБА_5 , що складається з права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,65 га під номером двісті п`ятнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0215, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна на ім`я ОСОБА_6 , не видано (т.1 а.с.186).

Матеріали справи свідчать, що мати спадкодавця, ОСОБА_6 , 1918 року народження, як спадкоємець першої черги за законом, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною за віком, та яка прийняла спадщину у відповідності до ст.1268 ЦК України, як спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку вищевказаної земельної ділянки та на інше майно, не отримувала.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.126).

З копії спадкової справи № 31/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , вбачається, що згідно заповіту посвідченого секретарем виконкому Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстрованого у реєстрі за № 4 від 22.08.2005, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право своєму синові - ОСОБА_4 (т.1 а.с.128).

23 січня 2009 року ОСОБА_4 , який відповідно до ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавця прийняв спадщину за заповітом, посвідченого виконавчим комітетом Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 22 серпня 2005 року за р.№ 4 - на все майно, подавши до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_4 зазначив, що вищевказаним заповітом інші спадкоємці не передбачені. Осіб, які мають право на обов`язкову частку, а саме: непрацездатні діти, друге подружжя та батьки спадкодавця, відповідно до ст.1241 ЦК України, а також малолітніх, неповнолітніх та осіб цивільна дієздатність яких обмежена, немає. Інші спадкоємці, передбачені законом, відсутні (т.1 а.с.122).

20 травня 2010 року ОСОБА_4 , як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 010045.

Згідно довідки, виданої Назарівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області № 214 від 18.05.2010, ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована з 1978 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_6 в вищезазначеному будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований (т.1 а.с.129.)

20 травня 2010 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 31/2009, ОСОБА_4 , на майно, що складається з права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 5,24 га під номером двісті чотирнадцять, кадастровий номер 3522584800:02:000:0214, що розташована на території Назарівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1 а.с.132 на звороті).

З матеріалів справи вбачається,що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_6 , нотаріусом не видавалось.

Докази на підтвердження, що спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, яка відкрилась за заповітом після смерті ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2020 позивач направила до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та баби ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16.04.2020 отримала відповідь від державного нотаріуса Кропивницької районної державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу, видано свідоцтво про право на спадщину, та спадкову справу передано до архіву, доступ до архівних документів тимчасово обмежений, що не дає можливості встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Також нотаріусом повідомлено, що після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу, яку прийняв інший спадкоємець на підставі заповіту (т.1 а.с.11).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.08.2020 № 641/02-31, вбачається, що 07.08.2020 на адресу Кіровоградської районної державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, належного ОСОБА_5 .

Даною постановою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з пропущенням встановленого ст.1270 ЦК України 6-ти місячного строку для прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.12).

Згідно зі статтею 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218,1231 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першоюстатті 1268ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 1270ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьоюстатті 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Необізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавців без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).

Посилання в апеляційній скарзі, як на одну із підстав неподання вчасно заяви про прийняття спадщини на значну відстань проживання батька та позивача є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено яким чином відстань між місцем проживанням спадкодавця і позивача може вплинути на розгляд даної справи по суті, оскільки позивач зазначає, що про смерть батька і бабусі позивач дізналась по сплину 15, та 11 років відповідно.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що основна причина пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини є незнання позивачем про смерть батька та бабусі.

Посилання позивача на недобросовісність поведінки інших спадкоємців - відповідачів є безпідставними, тому що вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що посилання позивача на обставини, зазначені в позові не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українисуд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її адвоката Верби Аркадія Івановича залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07.06.2022 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.09.2022.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: