Постанова

від 29.08.2022 по справі 910/14139/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. Справа№ 910/14139/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022

(повне рішення складено 11.04.2022)

у справі № 910/14139/20 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Биховцова О.А.;

від позивача: Пилипчук І.І.;

від відповідача: Коненко Д.Ю.;

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Альвіс Інвест" про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Київради земельну ділянку площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі міста Києва (далі - спірна земельна ділянка), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", площею 665,2 кв.м, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363), з посиланням на положення статей 43, 44, 58, 60, 61, 116, 125, 126, 152, 212 ЗК України, статей 88, 89 ВК України, статей 215, 216, 228, 236, 328, 375, 376, 391 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на незаконне використання ТОВ "Альвіс Інвест" земельної ділянки водного фонду без оформлення правовстановлюючих документів на неї, чим порушується право територіальної громади міста Києва на користування землею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, у позові відмовлено повністю.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 12, 13, 15, 16, 376, 377 ЦК України, статей 120, 125, 187, 212 ЗК України, статей 1, 2, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), статей 11, 13, 74, 75- 79, 86, 269, 277 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) відповідач не здійснював та не здійснює будівництво нежитлового приміщення на спірній земельній ділянці, тому до нього не підлягають застосуванню визначені ч. 4 ст. 376 ЦК України наслідки у виді зобов`язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлового приміщення; 2) приймаючи участь в електронних торгах, отримуючи акт про проведені електронні торги від 11.04.2017 та свідоцтво про право власності на спірну будівлю від 27.04.2017, відповідач і Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва діяли правомірно, на підставі та у межах, встановлених законом; 3) прокурор не довів наявності підстав для позбавлення відповідача права власності на нежитлове приміщення, а задоволення позовних вимог не відповідатиме статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде суперечити практиці Верховного Суду та ЄСПЛ щодо застосування принципу втручання у право мирного володіння майном (власністю); 4) звернення прокурора з позовом про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від спірної будівлі, без ініціювання спору щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Альвіс Інвест" на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці, є передчасним та неефективним способом захисту, оскільки неспроможне захистити порушене право.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2021 касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/14139/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки суди не сприяли всебічному та повному з`ясуванню підстав для звернення позивача з вимогами про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, відмовивши у задоволенні вказаних позовних вимог як таких, що подані передчасно.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки та не спростували доводів скаржника про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та водного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, а розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 позов задоволено повністю; зобов`язано ТОВ "Альвіс Інвест" повернути територіальній громаді в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", площею 665,2 кв.м, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363); стягнуто з відповідача на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в розмірі 9 459,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва, закріплена на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у відповідача права власності або права користування земельною ділянкою, площею 0,01 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

За висновком суду першої інстанції, державна реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, загальною площею 665,2 кв.м, частина якого розташована на спірній земельній ділянці, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку є незаконною, а факт реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці з обліковим кодом 63:397:0026.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що нежитлова будівля, площею 665,2 кв.м, власником якої на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.04.2017 № 583 є ТОВ "Альвіс Інвест" є самочинним будівництвом, а відповідач не є добросовісним набувачем, в розумінні положень ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Суд першої інстанції також зазначив, що, розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Альвіс Інвест" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Скаржник наполягає на добросовісності та законності набуття ним права власності на нежитлову будівлю, а також відсутності підстав для зобов`язання його повернути Київській міській раді земельну ділянку шляхом приведення у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлової будівлі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альвіс Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20, справу призначено до розгляду на 21.06.2022.

20.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому перший заступник Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Альвіс Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 та залишити останнє без змін.

За твердженням прокурора, Київрада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки ТОВ "Компанія Вторсплав", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чи ТОВ "Альвіс Інвест" у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, а отже наявні підстави для зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від об`єкта самочинного будівництва.

Крім того, прокурор наполягає, що право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 665,2 кв.м., цокольний поверх літ. "А" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363), розташовану, нібито, за адресою: АДРЕСА_1, а фактично на острові Венеціанський, в межах прибережної захисної смуги на пляжі "Золотий" у м. Києві (обліковий код земельної ділянки 63:397:0026) відповідачем набуто з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема Конституції України, ЦК України, ЗК України, ВК України, Законів "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

03.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення Київської міської прокуратури, в яких прокурор пояснює статус земель водного та природно-заповідного фондів як обмежено оборотоздатних об`єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави, та наполягає на недобросовісності дій відповідача під час набуття у приватну власність нерухомого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 розгляд справи було відкладено на 19.07.2022. В судовому засіданні оголошувались перерви до 16.08.2022 та 30.08.2022.

В судове засідання представники третьої особи не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від третьої особи не надходили клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності її представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за відсутні представників третьої особи за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор та позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті обстежень земельної ділянки, проведених 30.11.2017 (в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 25.09.2003 № 16/890 та листа Київської міської прокуратури № 10 вих. № 43-7932вих17 від 16.11.2017) та 26.06.2019 (на підставі запиту Київської міської прокуратури № 10 від 23.05.2019 № 41-3289вих19), у Гідропарку у Дніпровському районі м. Києва, обліковий код 63:397:0026, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було виявлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовано господарські будівлі, спортивні майданчики, тимчасові споруди розважального закладу та об`єкти незавершеного будівництва, що відображено у відповідних актах обстеження земельної ділянки відповідно № 17-2006-04 від 30.11.2017 та № 19-0460 від 26.06.2019. Окремо в акті № 17-2006-04 від 30.11.2017 зазначено, що на частині зазначеної земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га, розташована недобудована цегляна будівля (збудовано цокольний та недобудований перший поверх); земельна ділянка (на якій розташована будівля) не огороджена.

З відповіді Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - КП "Плесо") на запит Київської місцевої прокуратури № 10 (лист від 18.06.2020 № 077/221-2152 на № 41-3254вих-20 від 12.06.2020) вбачається, що наказом № 30 від 04.04.1997 "Про передачу основних фондів комунальної власності м. Києва" (в редакції наказу № 505 від 18.10.2016) на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.1996 № 1641 "Про реорганізацію Управління парків та установ дозвілля" визначено, що за КП "Плесо" (у редакції розпорядження № 502 від 08.04.2008) закріплено на праві повного господарського відання пляж "Предмісна Слобідка" - Дніпровський район (о. Венеціанський); водний об`єкт - р. Дніпро, що згодом було розділено на пляж "Предмісна Слобідка" - 11,4757 га та пляж "Золотий" - 8,2950 га на підставі відповідних технічних звітів, що підтверджується даними чергового кадастрового плану-витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 04.06.2008 та реєстру земельних ділянок станом на 03.06.2008.

Наявність нежитлових будівель та споруд на пляжі "Предмісна Слобідка" підтверджується додатком до наказу № 30 від 04.04.1997 "Про передачу основних фондів комунальної власності м. Києва" (в редакції наказу № 505 від 18.10.2016).

Опис земельної ділянки пляжу "Золотий" у наявному у матеріалах справи технічному звіті, складеному ТОВ "Укрземресурси" на замовлення КП "Плесо" у лютому 2007 року, свідчить, що на земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення.

13.07.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі запиту Київської міської прокуратури № 10 від 24.06.2020 № 41-3807вих20 проведено обстеження земельної ділянки у Гідропарку у Дніпровському районі м. Києва, обліковий код 63:397:0026, в ході якого встановлено, що земельна ділянка площею 8,2950 га (обліковий код 63:397:0026) відповідно до даних міського земельного кадастру у Гідропарку обліковується за КП "Плесо".

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки № 20-0425-04 від 13.07.2020, в якому зазначено дані про земельну ділянку та її стан, а саме, що документ на користування - відсутній; цільове призначення - не визначено; фактичне використання: спортивні майданчики, тимчасові споруди, об`єкти незавершеного будівництва та зелені насадження.

В акті зазначено, що за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність). Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі - відсутня.

Під час обстеження встановлено, що на частині вищезазначеної земельної ділянки, орієнтованою площею 0,10 га, розташована нежитлова будівля, площею 665,2 кв.м, власником якої на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.04.2017 № 583 є ТОВ "Альвіс Інвест" (дата державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1038628880363). Відповідно до даних Міського земельного кадастру територія земельної ділянки, на якій розташована вказана нежитлова будівля потрапляє в межі Венеціанського острову, який входить до складу регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови", створеного на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 878/2288.

До акту № 20-0425-04 від 13.07.2020 додано план схему земельної ділянки (обліковий код 63:397:0026), на якому позначена земельна ділянка, орієнтовною площею 0,10 га, на якій розташована нежитлова будівля, власником якої є ТОВ "Альвіс Інвест".

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, ТОВ "Альвіс Інвест" набув розташований на спірній земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва як переможець електронних торгів з реалізації арештованого майна, проведених ДП "Сетам" 30.03.2017, що підтверджується протоколом № 246578 про проведені електронні торги від 30.03.2017.

ТОВ "Альвіс Інвест" сплатило за придбане на електронних торгах нежитлове приміщення на рахунок Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві грошові кошти у сумі 971 550 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.04.2017 № 2 і № 3 та банківською випискою від 17.03.2017.

11.04.2017 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві склав акт про проведення електронних торгів, який у розумінні п. 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

На підставі акта про проведені електронні торги від 11.04.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберник А.М. 27.04.2017 видала свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 583), яким посвідчено, що ТОВ "Альвіс Інвест" належить на праві власності спірна будівля, а також внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 20178842 про реєстрацію за відповідачем права власності на вказану нежитлову будівлю.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого напису № 910 від 29.11.2016, відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передано на реалізацію нежитлову будівлю, цокольного поверху, літ. А, загальною площею 665,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на праві власності.

Отже, проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна відбулось на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої І.А. від 29.11.2016 (зареєстровано у реєстрі за № 910) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 невиплачених на підставі договору позики від 17.10.2016 грошових коштів у сумі 1 000 000 грн.

В акті про проведені електронні торги від 11.04.2017 зазначено, що продане з торгів майно належить боржнику - ОСОБА_2 на підставі правовстановлюючих документів: договору купівлі-продажу, № 6371 від 11.10.2016 та договору купівлі-продажу № 6368 від 11.10.2016. Відповідна інформація була відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухому майно.

17.10.2016 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 744 договір позики, за умовами якого позичальник отримав позику в розмірі 1 000 000 грн. У договорі позики зазначено, що в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язується передати нежитлову будівлю, цокольний поверх, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

До позовної заяви додано два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу по 1/2 частини нежитлової будівлі, укладені 11.10.2016 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), відповідно до яких ОСОБА_2 придбав частини нежитлової будівлі, цокольний поверх літ "А", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 665,2 кв.м. В договорах вказано, що нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, виданого 27.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Також до позовної заяви додано свідоцтво видане 27.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яким засвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", загальною площею 665,2 кв.м, вартістю 2 800 000 грн, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що раніше належало ТОВ "Компанія Вторсплав" на підставі рішення Торезького міського суду від 25.02.1999, та було зареєстроване в Київському БТІ 23.12.1999.

Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" у відповідь на запит Київської місцевої прокуратури № 10 (лист від 07.07.2017 № 062/14-8228 (И-2017) на № 43-4394 від 16.06.2017) повідомило, що згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду по АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось, інвентаризаційної справи за вказаною адресою в архіві не існує, інвентаризація в Бюро не замовлялась та не виконувалась. Проте, в листі міститься зауваження, що технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна можуть проводити не лише Бюро, але й інші суб`єкти господарювання; порядку передачі інвентарних справ до єдиного місця зберігання не розроблено; Бюро не відомо чи проводилась технічна інвентаризація об`єкту нерухомого майна, за адресою, зазначеною в запиті, іншими суб`єктами господарювання.

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, пославшись на повноваження надані Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, у відповідь на запит Київської місцевої прокуратури № 10 (лист від 18.05.2020 № 103/3527/35/2 на № 41-2711вих-20 від 13.05.2020) повідомила, що не присвоювала нерухомому майну поштову адресу: АДРЕСА_1, літ "А".

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданою на запит Київської місцевої прокуратури № 10 (лист від 04.06.2020 № 055-6133 на № 41-2712вих20 від 13.05.2020), в Реєстрі адрес, який розроблений в м. Києві згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 та Тимчасовим порядком присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094, відсутні відомості про документи щодо присвоєння будь-яким об`єктам нерухомості поштової адреси: АДРЕСА_1, літ "А".

Проте, до позовної заяви додані документи, які стверджують, що 27.03.2014 відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (лот № 1, нежитлова будівля, загальною площею 665,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1), яке належить ТОВ "Компанія Вторсплав" (код ЄДРПОУ 37892573) та їх переможцем визнано ОСОБА_1 , ціна продажу 2 800 000 грн, що підтверджується протоколом № 1/15/2 від 27.03.2014. Акт державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку про проведені прилюдні торги при примусовому виконанні виконавчого листа від 17.08.2012 № 0551/9913/2012 про стягнення з ТОВ "Компанія Вторсплав" на користь ТОВ "Аудит Тон" заборгованості в сумі 2 500 200 грн, складений 28.03.2014 є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та оформлення за ОСОБА_1 права власності на майно. В акті вказано дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: рішення Торезького міського суду від 25.11.1999, зареєстроване в Київському БТІ 23.12.1999.

14.06.2018 Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено вирок у справі № 761/16314/18, яким визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 358 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , достеменно розуміючи, що не приймав участі у торгах, які проводило ПП "Нива-В.Ш." 27.03.2014, поставив власний підпис, прізвище та ініціали в графах "переможець прилюдних торгів" та "протокол отримав" в протоколі № 1/15/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ "Компанія Вторсплав" від 27.03.2014, відповідно до якого ОСОБА_1 за 2 800 000 грн став власником нежитлової будівлі: цокольний поверх літ "А", що за адресою АДРЕСА_1, тим самим втілив спільний злочинний умисел на підробку офіційного документу. Крім того, ОСОБА_1 , достеменно розуміючи, що документи мають явні ознаки підробки, надав їх приватному нотаріусу КМНО Змисловській Т.В., яка в подальшому на підставі вказаних документів видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, цокольний поверх літ. "А", що за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до ст. 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Аналогічні положення закріплені у ст. 20 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням VI сесії XXIV скликання Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок), який розроблено з врахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в м. Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель.

Повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3.1 Порядку Головне управління (нині Департамент) при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Згідно із Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, що затверджений рішенням Київської міської ради № 182/382 від 19.12.2002 (далі - Положення) Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до п. 2.2 Положення основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Будь-яких доказів щодо невідповідності нормативно-правовим актам дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при обстеженні спірної земельної ділянки відповідачем суду не надано, а дії по проведенню обстеження земельної ділянки у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувались.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірна земельна ділянка, орієнтовною площею 0,10 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва, закріплена на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка передана у власність чи користування будь-яким особам матеріали справи не містять.

За інформацією КП "Плесо" рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 878/2288 створено регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови". Острів Венеціанський, площею 187,5 га входить до переліку територій, на основі яких створено регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови" та рекомендовано використовувати для стаціонарної рекреації.

Оцінюючи доводи прокурора про те, що: "1) спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та водного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц); 2) розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном", колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 88 ВК України на островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ст. 85 ВК України не виключали і не виключають надання у користування на умовах оренди земельних ділянок прибережних захисних смуг юридичним особам для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 89 ВК України встановлює режим обмеженої господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Так, у прибережних захисних смугах на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Тобто, положення ВК України не лише не виключають можливість користування юридичними особами на умовах оренди земельними ділянками прибережних захисних смуг, а й допускають наявність на них об`єктів нерухомості.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку.

При цьому, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, функції по контролю за охороною та ефективним використанням земель відносяться до основних пріоритетних напрямків загальних засад та державної політики держави.

Для реалізації цього напрямку законодавчим органом держави були прийняті та втілені в життя ряд законодавчих актів по забезпеченню дієвого контролю за охороною земель та ефективним використанням земельних ресурсів.

Так, відповідно до ст. 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ст. 188 ЗК України).

Положеннями п. "е" ст. 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради віднесено прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, проте таке повноваження, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є не дієвим. Так, якщо міська рада й прийме рішення з цього питання, а особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку не виконала його, то примусово виконати це рішення органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень не зможуть, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення міської ради не є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється виконавче провадження.

Разом з тим, як обґрунтовано визначив суд першої інстанції, механізм повернення самовільно зайнятої земельної ділянки встановлений у ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 152 ЗК України унормовано, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється фактичне володіння та/або користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому законом порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельний сервітут) або не передавалась у власність.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Дійсно, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у ТОВ "Альвіс Інвест" права власності або права користування земельною ділянкою, площею 0,10 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що матеріали справи не містять належних доказів і того, що ТОВ "Альвіс Інвест" користується земельною ділянкою, саме площею 0,10 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва. Доводи прокурора та позивача щодо розміру земельної ділянки, яка фактично використовується ТОВ "Альвіс Інвест" під розміщення об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363), ґрунтуються на припущенні, а додані до позовної заяви докази містять суперечливу інформацію щодо розміру земельної ділянки, фактично зайнятої об`єктом незавершеного будівництва.

В акті про виявлення факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу від 20.08.2020 Державна екологічна інспекція столичного округу зазначила, що нею виявлено об`єкт незавершеного будівництва, на якому зазначено адресу: АДРЕСА_1. Площа зайнятої земельної ділянки об`єктом незавершеного будівництва складає 588 кв.м. та 408 кв.м.

При цьому, за ТОВ "Альвіс Інвест" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А", загальною площею лише 665,2 кв.м. (збудовано цокольний та недобудований перший поверх). А при обстеженні земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів було виявлено, що земельна ділянка не огороджена.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави визнавати, що земельна ділянка, яка фактично використовується ТОВ "Альвіс Інвест" за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А", складає 0,10 га, тобто є значно більшою від розміщеної нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363).

Колегія суддів також не вбачає правових підстав для висновку про самовільне зайняття ТОВ "Альвіс Інвест" спірної земельної ділянки, враховуючи лише обставини набуття ТОВ "Альвіс Інвест" об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, літ "А" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом вказаної статті, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас, Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

За змістом п.п. 68, 70 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; для державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, подається такий договір.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19, предметом позову Дніпровської міської ради в якій є, зокрема зобов`язання фізичної особи повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, викладено такий правовий висновок:

"Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці (з обліковим кодом 63:397:0026), у разі їх встановлення на підставі належних та допустимих доказів.

Проте, обґрунтовані посиланням на листи-відповіді про відсутність інформації та документів Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" доводи прокурора про незаконність набуття ТОВ "Альвіс Інвест" права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, та самочинність будівництва, не враховують часових меж пошуку інформації. Так, ні Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація ні Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не виключили можливість присвоєння нерухомому майну поштову адресу: АДРЕСА_1, літ "А", до набрання чинності Тимчасовим порядком присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві від 22.05.2013. А Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" прямо вказало на можливість проведення технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна, за адресою, зазначеною в запиті, іншими суб`єктами господарювання та відсутність єдиного архіву.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 761/16314/18 є обов`язковим для господарського суду про правові наслідки дій ОСОБА_1 лише в питанні, чи мала місце підробка ОСОБА_1 протоколу № 1/15/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ "Компанія Вторсплав" від 27.03.2014 в графах "переможець прилюдних торгів" та "протокол отримав", та чи був використаний ОСОБА_1 підроблений протокол № 1/15/2 від 27.03.2014 для отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, цокольний поверх літ. "А", що за адресою: АДРЕСА_1.

Відомості, зазначені в акті державного виконавця про проведені прилюдні торги, складеному 28.03.2014, щодо правовстановлюючих документів, що підтверджували право власності ТОВ "Компанія Вторсплав" на нежитлову будівлю, загальною площею 665,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, вироком Шевченківського районного суду від 14.06.2018 у справі № 761/16314/18 не спростовано.

Сам лише факт незаконності державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яка в подальшому була куплена з прилюдних торгів ТОВ "Альвіс Інвест", без встановлення обставин забудови спірної земельної ділянки, не доводить самочинність будівництва.

Всупереч положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, суд першої інстанції, встановивши лише той факт, що Київрада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки ТОВ "Компанія Вторсплав", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Альвіс Інвест" у власність або користування та про те, що будь-яких дозвільних документів на будівництво саме за цією адресою компетентні органи не видавали, а також з огляду встановлення вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 761/16314/18 факту підроблення протоколу № 1/15/2 проведення прилюдних торгів від 27.03.2014 з реалізації арештованого нерухомого майна, на підставі якого за ОСОБА_1 , як власником, дійшов передчасного, недоведеного висновку, що нежитлова будівля, площею 665,2 кв.м, власником якої на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.04.2017 № 583 є ТОВ "Альвіс Інвест", є самочинним будівництвом.

Такий висновок місцевого господарського суду, на переконання колегії суддів, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки зроблений без дослідження обставин зайняття спірної ділянки під будівництво, без з`ясування дати початку зведення спірної будівлі та особи забудовника (замовника), без врахування того, що спірна земельна ділянка на час її забудови могла не мати вказаної поштової адреси, оскільки вона є лише частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, на якій в момент її передачі КП "Плесо" знаходились об`єкти нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується із безпідставністю застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 388 ЦК України, встановивши продаж самочинного будівництва Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва під час електронних торгів, оформлення акта про проведені електронні торги від 11.04.2017 і свідоцтва про право власності на спірну будівлю від 27.04.2017, позаяк за змістом положень ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тоді як передумовою для подальшого набуття ТОВ "Альвіс Інвест" права власності на об`єкт самочинного будівництва є проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої І.А. від 29.11.2016 (зареєстровано у реєстрі за № 910), що не слід ототожнювати з процедурою примусового виконання судового рішення.

В той же час висновок місцевого господарського суду про те, що ТОВ "Альвіс Інвест" не є добросовісним набувачем купленого на прилюдних торгах нерухомого майна, матеріалами справи не підтверджено, оскільки жодний доказ не свідчить, що ТОВ "Альвіс Інвест" знав чи міг знати, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Альвіс Інвест" набуло у власність нежитлову будівлю, цокольний поверх літ. "А", що за адресою: АДРЕСА_1, за нікчемним в розумінні ст. 228 ЦК України правочином, оскільки саме по собі придбання арештованого державним виконавцем майна з публічних торгів не порушує публічний порядок.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Обставини, які б свідчили про можливість витребувати у ТОВ "Альвіс Інвест" набуте за відплатним договором нерухоме майно, ні прокурором ні позивачем не наведені. Недобросовісність набуття ТОВ "Альвіс Інвест" нежитлової будівлі (об`єкта незавершеного будівництва) з прилюдних торгів жодним доказом не підтверджена.

Належних доказів на підтвердження самовільного зайняття частини земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026 під самочинне будівництво нежитлової будівлі (в подальшому зареєстрованої як об`єкт нерухомого майна під номером 1038628880363) матеріали справи не містять. Без встановлення самого факту правопорушення, тобто, того за яких обставин, коли, було зведено недобудову, доводи про самочинність будівництва ґрунтуються лише на припущенні.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У даній справі спростування прокурором та позивачем правомірності забудови спірної земельної ділянки неможливе без надання ними доказів для встановлення обставин вчинення правопорушення, про яке вони стверджують, а саме: обставин заволодіння незабудованою земельною ділянкою прибережної захисної смуги шляхом самочинного будівництва.

При цьому, прокурор та позивач належними та допустимими доказами не довели самовільність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки об`єктом самочинного будівництва, не обґрунтували законності вимоги про знищення шляхом знесення нерухомого майна, яке належить ТОВ "Альвіс Інвест".

За встановлених обставин, з огляду на недоведеність порушення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача (держави), на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Встановлений ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Понесені "Альвіс Інвест" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест" (вул. Дніпроводська, буд. 1, офіс 22, місто Київ, 04077; ідентифікаційний код: 41089724) 3 153,00 грн судових витрат.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/14139/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2022.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз