Постанова

від 23.11.2022 по справі 910/14139/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14139/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Скрипка М.В.,

позивача - Поліщук М.В.,

відповідача - Зінченко О.В.,

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 (у складі колегії суддів: Хрипун О.О. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Київської місцевої прокуратури № 10 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Міськрада, Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс Інвест" (далі - ТОВ "Альвіс Інвест", Відповідач) про зобов`язання Відповідача повернути територіальній громаді в особі Міськради земельну ділянку площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А" площею 665,2 кв.м, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним використанням ТОВ "Альвіс Інвест" земельної ділянки водного фонду без оформлення правовстановлюючих документів на неї, чим порушується право територіальної громади м. Києва на користування землею.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ТОВ "Альвіс Інвест" повернути територіальній громаді в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", площею 665,2 кв.м, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: проспект Броварський, 10-Ю у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1038628880363). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у Відповідача права власності або права користування земельною ділянкою, площею 0,01 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

За висновком суду першої інстанції, державна реєстрація за Відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, загальною площею 665,2 кв.м, частина якого розташована на спірній земельній ділянці, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку є незаконною, а факт реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці з обліковим кодом 63:397:0026.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що нежитлова будівля, площею 665,2 кв.м, власником якої на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.04.2017 № 583 є ТОВ "Альвіс Інвест" є самочинним будівництвом, а Відповідач не є добросовісним набувачем, у розумінні положень частини другої статті 388 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції також зазначив, що розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі № 910/14139/20 скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна інстанція виходила з того, що Прокурор та Позивач належними та допустимими доказами не довели самовільність зайняття Відповідачем спірної земельної ділянки об`єктом самочинного будівництва, не обґрунтували законності вимоги про знищення шляхом знесення нерухомого майна, яке належить ТОВ "Альвіс Інвест".

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15 та постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/14139/20;

3.3. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку природно-заповідного та водного фонду з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди, придбаної набувачем за результатами прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна у процедурі виконавчого провадження, право власності на яке на даний час зареєстровано за Відповідачем.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу КП "Плесо" підтримало вимоги касаційної скарги.

3.5. ТОВ "Альвіс Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 27.03.2014 відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (лот № 1, нежитлова будівля, загальною площею 665,2 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 10-Ю), яке належить ТОВ "Компанія Вторсплав" та їх переможцем визнано ОСОБА_1 , ціна продажу 2 800 000,00 грн, що підтверджується протоколом № 1/15/2 від 27.03.2014.

4.2. 28.03.2014 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку при примусовому виконанні виконавчого листа від 17.08.2012 № 0551/9913/2012 про стягнення з ТОВ "Компанія Вторсплав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудит Тон" заборгованості в сумі 2 500 200,00 грн склав акт про проведені торги, який є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та оформлення за ОСОБА_1 права власності на майно.

4.3. 27.09.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В. видала свідоцтво, яким засвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", загальною площею 665,2 кв.м, вартістю 2 800 000,00 грн, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ТОВ "Компанія Вторсплав".

4.4. 11.10.2016 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено два договори купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, відповідно до яких ОСОБА_2 придбав частини нежитлової будівлі, цокольний поверх літ "А", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

4.5. 17.10.2016 між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 744 договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 1 000 000,00 грн. У договорі позики зазначено, що в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язується передати нежитлову будівлю, цокольний поверх, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

4.6. 29.11.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска І.А. вчинила виконавчий напис (зареєстровано у реєстрі за № 910) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 невиплачених на підставі договору позики від 17.10.2016 грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн.

4.7. 30.03.2017 Державним підприємством "Сетам" було проведено електронні торги з реалізації спірної будівлі, переможцем яких визнано ТОВ "Альвіс Інвест", що підтверджується протоколом № 246578 про проведені електронні торги від 30.03.2017.

4.8. ТОВ "Альвіс Інвест" сплатило за придбання на електронних торгах нежитлового приміщення на рахунок Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві грошові кошти у сумі 971 550,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.04.2017 № 2 і № 3 та банківською випискою від 17.03.2017.

4.9. 11.04.2017 Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві склав акт про проведення електронних торгів, який у розумінні пункту 8 розділу X Порядку № 2831/5 є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

4.10. На підставі акта про проведені електронні торги від 11.04.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберник А.М. 27.04.2017 видала свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 583), яким посвідчено, що ТОВ "Альвіс Інвест" належить на праві власності спірна будівля, а також внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 20178842 про реєстрацію за відповідачем права власності на вказану нежитлову будівлю.

4.11. 14.06.2018 Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено вирок у справі №761/16314/18, яким визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 і 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком встановлено факт підроблення таких документів як акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 28.03.2014, підписаний нібито державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку (на підставі цього акта ОСОБА_1 виступив як покупець на проведених торгах), а також протокол № 1/15/2 проведення прилюдних торгів від 27.03.2014 з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ "Компанія Вторсплав" (на підставі цього протоколу ОСОБА_1 за 2 800 000,00 грн став власником нежитлової будівлі, цокольний поверх літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

4.12. 13.07.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт № 20-0425-04 обстеження земельної ділянки, яким зафіксовано, що: 1) земельна ділянка площею 8,2950 га (обліковий код 63:397:0026) згідно з даними міського земельного кадастру у Гідропарку обліковується за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"; 2) за поданням Департаменту земельних ресурсів Київрада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); 3) на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га розташовано нежитлову будівлю площею 665,2 кв.м, власником якої на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.04.2017 № 583 є ТОВ "Альвіс Інвест" (дата державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1038628880363); 4) відповідно до даних міського земельного кадастру територія земельної ділянки, на якій розташована вказана нежитлова будівля, потрапляє в межі Венеціанського острову, який входить до складу регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови", створеного на підставі рішення Київради від 23.12.2004 № 878/2288.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

5.3. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).

5.4. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

5.5. За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

5.6. Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17.

5.7. Місцевим господарським судом встановлено, що Міськрада рішень про передачу вищенаведеної земельної ділянки у власність чи користування будь-яким особам не приймала.

При цьому, земельна ділянка площею 0,1 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва, закріплена на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

5.8. Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

5.9. Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

5.10. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

5.11. Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

5.12. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

5.13. При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

5.14. Господарським судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у Відповідача права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,01 га, яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 63:397:0026, що знаходиться на Венеціанському острові у Дніпровському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

5.15. Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

5.16. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

5.17. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

5.18. Зі встановлених місцевим судом обставин справи убачається, що споруджений на спірній земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом оскільки, він споруджений на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

5.19. В такий спосіб, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що факт реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці з обліковим кодом 63:397:0026.

5.20. Посилання Відповідача на те, що він є добросовісним набувачем у якого, відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України не може бути витребувано майно, оскільки воно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, спростовуються, зокрема, встановленими обставинами справи, а також вказівкою Верховного Суду у цій справі, яка була сформована при направленні справи на новий розгляд, відповідно до якої передумовою для подальшого набуття Відповідачем права власності на об`єкт самочинного будівництва є проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, що не слід ототожнювати з процедурою примусового виконання судового рішення.

Таким чином, вищезазначене не виключає можливості для витребування майна та не спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що Відповідач не є добросовісним набувачем, у розумінні положень частини другої статті 388 Цивільного кодексу України.

5.21. Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

5.22. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, висновок місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від розміщеного на ній майна, у тому числі будівель та споруд, відповідає обставинам спору та законодавству, що регулює дані правовідносини.

5.23. Додатково Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.24. Як вбачається з рішення суду першої інстанції він, фактично оцінивши наявність таких складових, як законність втручання у право власності, легітимність мети такого втручання та справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами, дійшов висновку про те, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню, у тому числі з мотивів, що їх задоволення забезпечить відновлення прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва як власника спірної земельної ділянки з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції".

5.25. При цьому, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки та нелегітимності або непропорційності втручання, яке відбувається внаслідок задоволення позовних вимог.

5.26. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі № 910/14139/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/14139/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий