Рішення

від 31.08.2022 по справі 490/1132/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/1132/22

Провадження № 2-о/487/80/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк В.М., заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Долганюк Ю.Ю.(в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2022 року до Заводського районного суду м. Миколаєва з Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Константиновською Н.П., заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, в якій просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, в Україні станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Заява мотивована тим, що заявник ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в м. Миколаєві, був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . У 1988 році отримав паспорт громадянина СРСР. В 1991, 1995, 1998, 2003 роках був судимий та відбував покарання в Казанківській виправній колонії управління ДПС України в Миколаївській області. Потім повернувся додому, де втратив паспорт. У зв`язку з цим звертався із заявою про втрату паспорту до Центрального РВ у м. Миколаєві, де встановили його особу, але не встановили належність до громадянства. Для отримання паспорту йому необхідно встановити факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року. Зазначає, що від народження він не покидав території України і встановлення цього факту йому необхідне для отримання паспорту. У зв`язку з цим заявник звернувся до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2022 року, головуючим у зазначеній справи визначено суддю Сухаревич З.М.

22 квітня 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано докази.

23.05.2022 до суду надійшло роз`яснення відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса).

20 червня 2022 року витребувано докази.

23.06.2022 до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшли письмові заперечення представника заінтересованої особи, в який представник посилається на те, що заявник не надав суду жодного документа, котрий підтверджує факт постійного проживання та безперервного проживання його на території України в оскаржуваний період, а також факт документування раніше паспортом громадянина СРСР. Також зазначає, що фактично для заявника має юридичне значення лише встановлення факту постійного проживання на території України станом на конкретну дату або станом на 24.08.1991 року, або станом на 13 листопада 1991 року. Натомість заявник зазначає обидві дати. Разом з цим, у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на даний час відключено від бази даних Єдиного державного демографічного реєстру та його інформаційних підсистем, через що об`єктивно позбавлено можливості перевірити чи були документовані паспортами громадян колишнього СРСР, паспортами громадян України батьки заявника.

14 липня 2022 року до суду надійшла відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса).

19 липня 2022 року до суду надійшла відповідь управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Миколаївській області.

12 серпня 2022 року надійшла відповідь управління кадрового забезпечення ГУ НП в Миколаївській області.

22 серпня 2022 року надійшла відповідь Центрального районного суду м. Миколаєва.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту заяви, уточнивши, що просить встановити факт постійного проживання в Україні станом на 24 серпня 1991 року. Також додав, що в 1991 році він уклав шлюб, а в 1994 році розірвав шлюб. І в 1991 році він звертався до паспортний стіл, де у паспорті йому поставили штам «громадянин України», але через кілька місяців його затримали органи поліції, тому він не замінив паспорт. Паспорт СРСР зберігався у матері, а коли він відбув покарання і повернувся додому, то мама вже померла і документів він не знайшов.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту письмових пояснень, додала, що залежно від дати, на яку заявник просить встановити факт його проживання на території України (24.08.1991 або 13.11.1991), є різний обсяг обставин, які йому слід доводити для отримання паспорту Громадянина України. Тому йому слід визначитися з датою проживання на території України. У зв`язку з тим, що Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на даний час відключено від бази даних Єдиного державного демографічного реєстру та його інформаційних підсистем і немає змоги перевірити документування паспортом СРСР, на сьогодні в Миколаївській області не розглядається питання громадянства. Всі відцифровані документи знаходяться в Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області, копії яких може отримати заявник за своїм зверненням. Просила прийняти рішення з урахуванням наявних у справі доказів, на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до підпункту а) пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, Встановлення належності до громадянства України стосується: громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі:

осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;

осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаїв. Його батьки: батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_3 (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 (копія актового запису про народження №5070, складеного 14.11.1972 р. на ОСОБА_1 ).

У період з 16 березня 1991 року по 09.05.1994 рік ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Під час реєстрації шлюбу ним було надано паспорт НОМЕР_1 виданий відділом внутрішніх справ Центрального райвиконкому м. Миколаєва 01.03.1990 р.( копія актового запису про шлюб № 241, складеного 16.03.1991 р.).

Згідно з відомостями управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 27.06.2022 вих. № 1262/21-2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса: АДРЕСА_1 , з 1991 року неодноразово судимий, а саме:

- 13.06.1991 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 81 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік. При цьому, 01.02.1990 року обрано запобіжний захід підписка про невиїзд;

- 27.07.1995 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі. При цьому, 01.02.1990 року обрано запобіжний захід арешт. 06.09.1996 р. звільнено з Жовтневої виправної колонії Харківської області;

- 09.06.1998 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 17, ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ст. 114, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі. При цьому, 05.11.1997 року обрано запобіжний захід арешт. 02.11.2001 р. звільнено з Казанківської виправної колонії Миколаївської області (№93);

- 12.05.2003 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. При цьому, 15.08.2002 року обрано запобіжний захід арешт. 28.03.2006 р. звільнено з Казанківської виправної колонії Миколаївської області (№93);

- 08.07.2010 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. При цьому, 11.09.2007 року обрано запобіжний захід арешт. 27.09.2013 р. звільнено з Казанківської виправної колонії Миколаївської області (№93).

Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_1 14 серпня 2021 року Центральним відділом у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області, він справді звертався до Центрального відділу у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області з заявою про втрату паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року. Поведеною перевіркою встановлено особу заявник, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

На переконання суду, досліджені судом докази в сукупності, доводять факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, а саме в м. Миколаєві, і цей факт має для заявника юридичне значення для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 76, 80, 81, 263-265, 315, 354, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , який народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, Миколаївської області, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, ЄДРПОУ: 37844163, адреса: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5А.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2022 року.

Суддя З.М.Сухаревич