Постанова

від 04.09.2022 по справі 904/8764/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8764/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2022р. у справі №904/8764/21

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос", м. Дніпро

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на оплату земельного податку за договором №186/0704 від 01.07.2018 у загальному розмірі 131905,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2022р. у справі №904/8764/21 (повний текст складено - 15.02.2022р., суддя - Фещенко Ю.В., м. Дніпро) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 120425,97 грн. - заборгованості з витрат на оплату земельного податку, 7921,66 грн. - пені, 2013,96 грн. - інфляційних втрат, 1504,50 грн. - 3% річних та 2269,32 грн. - частину витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що докази на підтвердження фактичного продовження строку дії договору №186/0704 від 01.07.2018р. по 01.07.2020р. на новий строк є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. Отже, суд вважає, що з 01.07.2020р. подальші дії, як позивача, так і відповідача щодо систематичного фактичного та повного виконання всіх своїх зобов`язань за договором №186/0704 від 01.07.2018р. свідчать про його продовження з 01.07.2020р. на новий строк. Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №186/0704 від 01.07.2018р. в сумі 120425,97 грн., що становить суму відшкодування витрат на оплату земельного податку в період з березня по травень 2021 року. Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості, але невірно визначено період прострочення за зобов`язанням квітня 2021 року, оскільки не було враховано, що з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Граничним строком сплати відшкодування за користування земельною ділянкою у квітні 2021 року в сумі 40141 грн. 99 коп. є 17.05.2021р., відповідно, пеня підлягає нарахуванню з 18.05.2021р.. Більше того, в частині зобов`язань за березень та травень 2021 року позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, але здійснено арифметично невірний розрахунок. Отже, розрахунки пені та інфляційних втрат, визнані судом необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Оскільки позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаних судом періодах пеню та інфляційні втрати, розміри яких є меншими ніж розраховані судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки воно винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права;

- в період з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. відповідач добровільно здійснював перерахування грошових коштів на користь позивача за договором, однак з 01.07.2020р. у відповідача відпала потреба у продовженні дії договору. У відповідності до п. 7.2. договору відповідач 26.05.2020р. направив на адресу позивача повідомлення від 26.05.2020р. про намір розірвати договір. Таким чином, з 01.07.2020р. договір припинив свою дію. За період з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. оплата за договором проводилася в повному обсязі як регулярні платежі. У зв`язку з допущеною технічною помилкою грошові кошти помилково продовжували списуватися на рахунок позивача деякий час після припинення дії договору;

- строки оплати компенсації за договором не передбачені;

- щодо посилань позивача у позовній заяві відносно направлення відповідачеві 13.08.2021р. за №186/254 досудової вимоги, опису за накладною №49000810343392, звертає увагу суду, що відповідач 25.08.2021р. отримав відправлення №4900810343392 - пустий конверт (без опису вкладення та будь-яких документів), про що був складений відповідний акт;

- п. 2.3. договору визначено підставу для проведення відповідачем оплати - виставлення рахунку позивачем до 15 числа місяця, наступного за звітним. Позивач серед додатків до позовної заяви зазначив платіжні вимоги-доручення: №У-4236 від 31.03.2021р., №У-4531 від 30.04.2021р., №У-4827 від 31.05.2021р., проте ані платіжних вимог-доручень, ані рахунків на оплату компенсації за березень 2021, квітень 2021, травень 2021 року відповідачеві не надавав;

- за березень - травень 2021 позивач не надавав відповідачеві первинних документів, які б підтверджували існування зобов`язання за договором;

- сплата податків регулюється податковим законодавством та не може бути господарським зобов`язанням. Звертає увагу суду, що позивач та відповідач ніяких договорів оренди щодо частини земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0019) - не укладали. Зазначена вище частина земельної ділянки за актом приймання-передачі відповідачеві не передавалася;

- позивач не подавав доказів понесення ним витрат зі сплати податку на землю за частину земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0019). Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для проведення оплати компенсації за березень 2021, квітень 2021, травень 2021, також позивачем у позовній заяві №186/331 від 02.11.2021р. та доданих до неї документах не наведено підстав виникнення у відповідача обов`язку сплачувати на користь позивача компенсації за березень-травень 2021 року. Тому вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 120425,97 грн. задоволенню не підлягають;

- під час судового засідання 10.02.2022р. представник позивача зазначила, що позивач прийняв рішення не нараховувати та не сплачувати податок на землю у квітні 2020 року. При цьому, позивач здійснив оплату за договором як за березень 2020, так і за квітень 2020. Таким чином, станом на 01.07.2020р. у відповідача існувала переплата принаймні за 1 місяць, в якому позивач вирішив не нараховувати та не сплачувати податок на землю, а тому твердження позивача, що у відповідача існувала заборгованість на 01.07.2020р. не відповідають дійсності;

- позивач не довів факт направлення на адресу відповідача відповідних рахунків, як це передбачено п. 2.3. договору. У матеріалах справи відсутні рахунки за березень, квітень, травень 2021 року.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві не погоджується з доводами апеляційної скарги. Вважає висновки відповідача про те, що з 01.07.2020р. договір про відшкодування витрат з податку на землю №186/0704 від 01.07.2018р. припинив свою дію на підставі повідомлення відповідача від 26.05.2020р., п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 2020 ГК України помилковими. Зазначає, що до теперішнього часу жодна зі сторін не заявила про свій намір розірвати договірні відносини, тому договір є дійсним на теперішній час. Згідно з доданою позивачем до матеріалів справи довідки про стан розрахунків з ТОВ "Альбатрос" за період з 01.07.2018р. по 15.10.2021р., станом на 01.07.2020р. відповідач мав заборгованість перед позивачем у сумі 40141,99 грн., тобто відповідно пункту 7.1. договору, за наявності заборгованості договір не підлягав розірванню. Подана відповідачем до суду копія повідомлення про розірвання договору №186/0704 від 01.07.2018р. засвідчена неналежним чином, оскільки не проставлена дата засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, а також невірно проставлений відтиск печатки. Крім того, якщо відповідач завірив копію повідомлення про розірвання договору №186/0704 від 01.07.2018р., це означає, що оригінал документу знаходиться у нього, тобто воно не відправлялося позивачу. Те, що повідомлення не було надіслано відповідачем позивачу доказується іншими матеріалами справи, а саме: згідно довідки №186/20 від 19.01.2022р. на адресу позивача в період травень-червень 2020 від відповідача не поступало повідомлення про дострокове розірвання договору, отже договір слід вважати таким, що діє на теперішній період часу. Щодо опису вкладення позивач зазначає, що на ньому відсутній номер ТТН Укрпошти, а друк поштового відділення 49101 на описі - старого зразка (до 2017 року), тобто до створення АТ "Укрпошта". У зазначеній ТТН вказаний інший отримувач та поштовий індекс, аніж у позивача. У період після 01.07.2020р. відповідач продовжував (та продовжує до теперішнього часу) користуватися земельною ділянкою та регулярно перераховувати договірну суму, згідно виставлених платіжних вимог - доручень до березня 2021 року. Отже, дії позивача і відповідача після 01.07.2020р. доводять, що договір про відшкодування витрат по податку на землю №186/0704 від 01.07.2018р. дійсний до теперішнього часу. Твердження відповідача про те, що останній не отримав досудову вимогу від 13.08.2021р. №186/254 на суму 120425,97 грн. про сплату заборгованості не відповідають дійсності, оскільки досудова вимога була спрямована відповідачеві рекомендованим листом, з відміткою "З описом" і з повідомленням про вручення (ТТН №4900810343392 від 13.08.2021р. з оголошеною цінністю) та 25.08.2021р. була вручена у відділенні зв`язку представникові відповідача без зауважень, що підтверджується підписом представника відповідача. Доводи відповідача про те, що він не виконав свої договірні обов`язки тому, що не отримував платіжні вимоги - доручення та первинних документів не відповідає дійсності, оскільки, позивачем до матеріалів справи долучено платіжні вимоги-доручення №У-4236 від 31.03.2021р., №У-4531 від 30.04.2021р. та №У-4827 від 31.05.2021р.. Всі платіжні вимоги та акти виконаних робіт надсилались, за сформованою практикою, на електронну адресу i.verbivska@gmail.com регулярно та своєчасно. Заперечення відповідача в частині того, що позивач та відповідач ніяких договорів оренди щодо частини земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0019) не укладали, а також щодо того, що позивач не надав доказів понесених ним витрат зі сплати податку на землю за частину земельної ділянки, відхиляються, з огляду на принцип свободи договору передбачений ст. 627 ЦК України, а також відсутність у договорі №186/0704 від 01.07.2018р. умов щодо обов`язку позивача подавати відповідачу докази понесення витрат зі сплати податку на землю за частину земельної ділянки та передавати земельну ділянку за актом приймання-передачі.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2022р. у справі №904/8764/21. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

01.07.2018р. Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" (далі - сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" (далі - сторона-2, відповідач) укладено договір №186/0704 (а.с.7-8), відповідно до умов пункту 1.1. якого сторони домовились про те, що сторона-2 зобов`язується відшкодувати стороні-1 витрати з податку на землю щодо земельної ділянки, яка використовується стороною-2 на зберігання товарно-матеріальних цінностей у розмірі, який відповідає площі частини земельної ділянки, яка використовується стороною-2 згідно з додатком 2 та зареєстрована у Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:202:0019.

У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони передбачили, що договір набуває силу з моменту його підписання і діє до 01.07.2019р. та до повного виконання зобов`язань за договором. Обов`язковою умовою розірвання договору є повний взаєморозрахунок сторін. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договірні відносини, договір вважається пролонгованим на тих же умовах з урахуванням всіх змін та доповнень до договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що в період з 01.07.2018р. по 30.06.2020 відповідач добровільно здійснював перерахування грошових коштів на користь позивача за договором, однак з 01.07.2020р. у відповідача відпала потреба у продовженні дії договору, у зв`язку з чим у відповідності до пункту 7.2 договору відповідач 26.05.2020р. направив на адресу позивача повідомлення від 26.05.2020р. про намір розірвати договір, тому, як вважає відповідач, з 01.07.2020р. договір припинив свою дію. При цьому, відповідач вказує, що у зв`язку з допущеною технічною помилкою грошові кошти помилково продовжували списуватися на рахунок позивача деякий час вже після припинення дії договору.

Позивач заперечує факт припинення договору, посилаючись на те, що повідомлення про припинення договору від 26.05.2020р., як і будь-яких інших листів щодо наміру розірвати договір позивач від відповідача не отримував, більше того, позивач посилається на те, що відповідач до лютого 2021 року включно, регулярно здійснював щомісячні оплати за спірним договором що, на думку позивача, свідчить про його продовження на новий строк з 01.07.2020р.

В матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ "Альбатрос" про розірвання договору №186/0704 від 01.07.2018р. (а.с.32); також відповідачем були долучені докази його направлення відповідачу 26.05.2020р. - поштова квитанція, поштовий опис вкладення у цінний лист та накладна №491010752784.

В той же час, в матеріалах справи також наявні платіжні вимоги та банківські виписки, які підверджують, що зокрема, відповідачем виконувалися умови договору №186/0704 від 01.07.2018р., оскільки в період з липня 2020 року по лютий 2021 року, тобто з моменту повідомлення про розірвання договору відповідач протягом 8 місяців поспіль продовжував виконувати свої зобов`язання за договором, шляхом щомісячної сплати визначеного договором розміру відшкодування витрат на оплату земельного податку, а саме: відповідачем було здійснено вісім платежів, що підтверджується наступними доказами:

1) банківською випискою від 02.09.2020р., з якої вбачається, що 02.09.2020р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у липні 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-1888" (а.с.83-85);

2) банківською випискою від 14.09.2020р., з якої вбачається, що 14.09.2020р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у серпні 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-2197" (а.с.86-89);

3) банківською випискою від 15.10.2020р., з якої вбачається, що 15.10.2020р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у вересні 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-2471" (а.с.90-94);

4) банківською випискою від 23.11.2020р., з якої вбачається, що 23.11.2020р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у жовтні 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-2743" (а.с.95-96);

5) банківською випискою від 16.12.2020р., з якої вбачається, що 16.12.2020р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у листопаді 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-3069" (а.с.97-98);

6) банківською випискою від 25.01.2021р., з якої вбачається, що 25.01.2021р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у грудні 2020 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-3362" (а.с.99-100);

7) банківською випискою від 22.02.2021р., з якої вбачається, що 22.02.2021р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у січні 2021 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-3613" (а.с.101-103);

8) банківською випискою від 23.03.2021р., з якої вбачається, що 23.03.2021р. відповідачем на користь позивача було перераховано 40141 грн. 99 коп. з призначенням платежу "відшкодування за користування земельною ділянкою у лютому 2021 року згідно з договором №186/0704 від 01.07.2018; платіжна вимога №У-3910 від 28.02.2021" (а.с.104).

Також у матеріалах справи наявні платіжні вимоги позивача за період з липня 2020 року по лютий 2021 року.

Нездійснення відшкодування витрат на оплату земельного податку з боку відповідача за період з березня по травень 2021 року й стало підставою для звернення до суду з позовом.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт укладення Соціально-побутовим управлінням Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені А.М. Макарова" та ТОВ "Альбатрос" договору №186/0704 від 01.07.2018р. (далі - договір), відповідно до якого сторони домовились про те, що ТОВ "Альбатрос" зобов`язується відшкодувати ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. А.М. Макарова" витрати на податок на землю за земельну ділянку, що використовується ТОВ "Альбатрос" під зберігання ТМЦ, в розмірі, що відповідає площі земельної ділянки, займаної ТОВ "Альбатрос" згідно додатку 2 та зареєстрованим в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:202:0019. (п. 1.1. договору).

Місячний розмір відшкодування витрат на оплату земельного податку встановлюється в грошовій формі (в гривнях), згідно доданому розрахунку (додаток №1). Нарахування ПДВ здійснюється згідно діючого законодавства. (п. 2.1. договору).

Відшкодування земельного податку з урахуванням ПДВ здійснюється стороною -2 щомісячно та не залежить від результатів господарської діяльності сторони - 2. Сторона -2 відшкодовує стороні-1 плату за користування земельною ділянкою на підставі виставленого рахунку до 15 числа місяця, наступного за звітним. У випадку зміни суми податку на землю, сума договору підлягає коригуванню. (п.п. 2.1.-2.4. договору).

Відповідно п. 7.1., 7.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01 липня 2019 року та до повного виконання зобов`язань за цим договором. Обов`язковою умовою розірвання договору є повний взаєморозрахунок сторін. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявила про свій намір розірвати договірні відносини, договір вважається щорічно пролонгованим на тих же умовах з урахуванням всіх змін та доповнень до цього договору.

Додатком 1 до договору визначено, що місячна сума відшкодування земельного податку без ПДВ складає 40141,99 грн.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується відшкодування відповідачем податку за користування земельною ділянкою в період з липня 2020 року по лютий 2021 року відповідно платіжних вимог №У-1888, №У-2197, №У-2471, №У-2743, №У-3069, №У-3362, №У-3613, №У-3910.

В платіжних документах за період з липня 2020р. по лютий 2021р. в якості призначення платежу зазначено саме відшкодування за користування земельною ділянкою згідно договору №186/0704 від 01.07.2018р.

Таким чином підтверджується належне виконання сторонами умов договору щодо нарахування та відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з липня 2020 рок по лютий 2021 року. Водночас, наведеним спростовуються доводи відповідача про припинення дії договору з 01.07.2020р., оскільки останній продовжував протягом восьми місяців поспіль, а саме після 01.07.2020р., сумлінно виконувати взяте на себе зобов`язання з відшкодування податку згідно договору. Такі дії сторін свідчать про продовження дії договору з 01.07.2020 року на новий строк.

Направлення відповідачем повідомлення позивачу від 26.05.2020р. про розірвання договору за умови вчинення в подальшому відповідачем дій щодо виконання умов договору №186/0704 не може свідчити про припинення його дії з 01.07.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

Відповідачем не надано до суду доказів сплати відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з березня по травень 2021 року згідно платіжних вимог №У-4236, №У-4531, №У-4827 в загальному розмірі 120425, 97 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 120425,97 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата з урахуванням ПДВ, нарахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується зі сторони-2 (відповідач) стороною-1 (позивачем) відповідно чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, відповідно за кожен день прострочки, враховуючи день оплати.

На виконання п. 3.2. договору та у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з відшкодування земельного податку позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення з 16.04.2021р. по 15.10.2021р. в сумі 7954,65 грн.

Перевіривши розрахунок пені, що міститься в матеріалах справи, господарський суд встановив, що позивачем було допущено помилку у розрахунку, а саме невірно визначено період прострочення грошового зобов`язання для нарахування штрафних санкцій.

Отже, здійснивши власний розрахунок, господарський суд встановив, що у вказаному періоді пеня становить більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі 7954,65 грн.

Також позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати за період прострочення з травня по вересень 2021 року в сумі 2013,96 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, суд апеляційної інстанції встановив, що для такого розрахунку позивачем було невірно визначено період для нарахування, а також він містить арифметичні помилки.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду погоджується з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом першої інстанції з застосуванням меж періодів, визначених позивачем в розрахунку, за результатом якого у вказаних періодах інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем. Оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у зазначеному періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший, ніж розрахований судом, то вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2013,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.04.2021р. по 15.10.2021р. загальною сумою 1511,10 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, що здійснений позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що граничним строком з оплати витрат на оплату земельного податку у квітні 2021 року в сумі 40141 грн. 99 коп., з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 17.05.2021; вказаний платіж відповідачем не здійснено, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 18.05.2021 по 15.10.2021 та за цей період складають 498 грн. 20 коп.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних за березень та травень 2021 року, зроблений позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних правомірно задоволені місцевим господарським судом частково в сумі 1504,50 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" - залишити баз задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2022р. у справі №904/8764/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко