Рішення

від 29.08.2022 по справі 20/906/43-б/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 20/906/43-Б/13-Г (906/141/21)

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Українська фінансова об`єднана група"

до Приватного підприємства "Бізнес Тріумф"

про банкрутство

(заява про визнання недійсним свідоцтв, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності)

Суддя Гнисюк С.Д,

Представники:

- від заявника: Стасишин Р.М. - адвокат (в режимі відеоконференції).

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №20/906/43-Б/13-Г про банкрутство Приватного підприємства "Бізнес Тріумф".

В межах справи розглядається позовна заява ОСОБА_1 від 04.02.2021 про визнання недійсним свідоцтв, рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.07.2022 розгляд справи по суті призначено на 30.08.2022.

В засіданні суду 30.08.2022 розглядалась заява ОСОБА_1 від 04.02.2021 про визнання недійсним свідоцтв, рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності.

Представник ОСОБА_1 в засіданні суду заяву підтримав та надав усні пояснення і її обгрунтування. Просив суд задовольнити заяву.

Інші представники учасників провадження в засідання суду не з`явились.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасника провадження, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.2013, зокрема, порушено провадження у справі № 20/906/43-Б/13-Г про визнання банкрутом ПП "Бізнес Тріумф" за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 (далі - Закону про банкрутство в редакцій до 19.01.2013).

Постановою Господарського суду Житомирської області від 08.08.2013, зокрема, визнано банкрутом ПП "Бізнес Тріумф"; відкрито його ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ПП "Бізнес Тріумф" арбітражного керуючого Козія В.Ю.

У своїй заяві (з урахуванням додаткових пояснень від 04.02.2022 та заяви від 04.02.2022 про зміну підстави позову), як підстави для визнання недійсним свідоцтв, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності, заявник зазначає про те, що ОСОБА_1 , є кредитором банкрута із сумою грошових вимог 42 653,45 грн. згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 20/906/43-Б/13-Г. Повідомляє про те, що за результатами розгляду його заяви було визнано результати аукціону з продажу майна банкрута та договори купівлі-продажу - недійсними. Майно, яке реалізоване на аукціоні, зареєстровано за покупцем ТОВ "Ватер Фор". Вказує, що визнання судовим рішенням недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна не тягне за собою автоматичного припинення реєстрації права власності покупця на придбане майно. Посилається на ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Змінив підставу позову шляхом врахування обставин, встановлених рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021.

Вважає, що обраний ним спосіб захисту ефективний. Посилається на практику Верховного суду з подібними вимогами.

Таким чином вважає, що для відновлення становища, яке існувало до незаконного відчуження за результатами проведених аукціонів нерухомого майна банкрута, як похідні вимоги від вимог про визнання недійсними результатів аукціонів та визнання недійсним договорів купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, необхідно:

1) визнати недійсним свідоцтво, видане 10.03.2017 Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 724;

2) визнати недійсним свідоцтво, видане 10.03.2017 Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 722;

3) визнати недійсним свідоцтво, видане 10.03.2017 Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 726;

4) визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34218829 від 10.03.2017 17:05:36, прийняте Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області;

5) визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34218604 від 10.03.2017 16:58:38, прийняте Олефіром Романом Васильовичем приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області;

6) визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34219893 від 10.03.2017 17:43:58, прийняте Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області;

7) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на земельну ділянку площею 0,2825 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер. 4623685600:14:000:0017, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 940532846236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

8) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на земельну ділянку площею 0,8 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623685600:14:000:0001, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 940748046236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

9) скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на цех по розливу безалкогольних напоїв (перша черга) заг. пл. 394,6 кв. м., трансформаторна, каптажна споруда з артезіанською свердловиною, за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р., с. Раковець, вулиця Лісова, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1191357346236;

10) припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на земельну ділянку площею 0,2825 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради (Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623685600:14:000:0017, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 940532846236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

11) припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на земельну ділянку площею 0,8 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623685600:14:000:0001, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 940748046236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

12) припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕР ФОР" (ЄДРПОУ 40805365, місцезнаходження: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195) на цех по розливу безалкогольних напоїв (перша черга) заг.пл. 394,6 кв.м., трансформаторна, каптажна споруда з артезіанською свердловиною, за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р., с. Раковець, вулиця Лісова, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1191357346236;

13) визнати право власності Приватного підприємства "БІЗНЕС ТРІУМІФ" (ЄДРПОУ 32477815, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Котовського, 61) на земельну ділянку площею 0,2825 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623685600:14:000:0017, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 940532846236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

14) визнати право власності Приватного підприємства "БІЗНЕС ТРІУМІФ" (ЄДРПОУ 32477815, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Котовського, 61) на земельну ділянку площею 0,8 га, яка розташована на території Раковецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623685600:14:000:0001, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 940748046236, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

15) визнати право власності Приватного підприємства "БІЗНЕС ТРІУМІФ" (ЄДРПОУ 32477815, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Котовського, 61) на цех по розливу безалкогольних напоїв (перша черга) заг. пл. 394,6 кв. м., трансформаторна, каптажна споруда з артезіанською свердловиною, за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р., с. Раковець, вулиця Лісова, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1191357346236.

Товариство з обмеженою відповідальність "Ватер Фор" відзиву на заяву не надало.

Інші учасники провадження у справі відзивів також не надали.

Як вбачається з матеріалів справи №20/906/43-Б/13-Г відповідно до протоколу № 6-019 від 28.09.2016 проведення аукціону з продажу майна підприємства банкрута ПП "Бізнес Тріумф" у відповідності до вимог Закону про банкрутство переможцем аукціону за лотом № 1 визначено учасника аукціону № 1 - ТОВ "Ватер Фор", яким запропоновано найвищу ціну в ході аукціону: 13524,00 грн. без ПДВ.

На підставі вищезгаданого протоколу аукціону між ПП "Бізнес Тріумф" та ТОВ "Ватер Фор" укладено договір № 1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 28.09.2016, відповідно до пункту 2.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю наступне майно: лот № 1: дві свердловини: артезіанська свердловина глибиною 60 м, дебітом 20,0 м куб./год; артезіанська свердловина глибиною 62 м, дебітом 5,0 м куб./год; адреса місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Раковець, вул. Лісова.

Реалізоване на аукціоні майно згідно акту приймання - передачі 05.10.2016 продавцем було передано покупцю.

Відповідно до протоколу № 6-035 від 18.11.2016 проведення аукціону з продажу майна підприємства банкрута ПП "Бізнес Тріумф" у відповідності до вимог Закону про банкрутство зі змінами та доповненнями, організатор - Товарна біржа "Наша" переможцем аукціону за лотом № 1 визначено учасника аукціону № 1 - ТОВ "Ватер Фор", яким запропоновано найвищу ціну в ході аукціону: 340 053,75 грн. без ПДВ.

На підставі вищезгаданого протоколу аукціону між ПП "Бізнес Тріумф" та ТОВ "Ватер Фор" укладено договір № 2 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 18.11.2016, відповідно до пункту 2.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно, а саме: 1) Земельна ділянка площею 0,8 га (кадастровий номер 4623685600:14:000:0001), що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с/рада Раковецька. Інформація про земельну ділянку: Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Інженерні комунікації відсутні. Власник: ПП Бізнес Тріумф. 2) Земельна ділянка площею 0,2825 га (кадастровий номер 4623685600:14:000:0017), що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с/рада Раковецька. Інформація про земельну ділянку: Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Інженерні комунікації відсутні. Власник. ПП Бізнес Тріумф. 3) Об`єкти нерухомого майна: Цех по розливу безалкогольних напоїв/перша черга/ загальною площею 394,6 кв.м. (літ А-1); трансформаторна, загальною площею 7 кв.м. (літ В- 1); каптажна споруда з артезіанською свердловиною, загальною площею 9.2 кв.м. (літ Б-1). Адреса місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський р-н.,с. Раковець, вул. Лісова, буд. 1.

Договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 18.11.2016 № 2 нотаріально не посвідчений.

Реалізоване на аукціоні майно згідно акту приймання - передачі від 25.11.2016 продавцем було передано покупцю.

10.03.2017 між ПП "Бізнес Тріумф" та ТОВ "Ватер Фор" укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, який було посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Олефір Р.В. за реєстраційний номером 720.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно, а саме: 1) Земельна ділянка площею 0,8 га (кадастровий номер 4623685600:14:000:0001), що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с/рада Раковецька. Інформація про земельну ділянку: Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Інженерні комунікації відсутні. Власник: ПП Бізнес Тріумф. 2) Земельна ділянка площею 0,2825 га (кадастровий номер 4623685600:14:000:0017), що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с/рада Раковецька. Інформація про земельну ділянку: Цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Інженерні комунікації відсутні. Власник. ПП Бізнес Тріумф. 3) Об`єкти нерухомого майна: Цех по розливу безалкогольних напоїв /пера черга/ загальною площею 394,6 кв.м. (літ А-1); трансформаторна, загальною площею 7 кв.м. (літ В-1); каптажна споруда з артезіанською свердловиною, загальною площею 9.2 кв.м. (літ Б-1). Адреса місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Раковець, вул. Лісова, буд. 1.

10.03.2017 приватним нотаріусом Олефір Р.В. видано свідоцтва про право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 заяву Гнатува Є.М. від 19.10.2019 з урахуванням заяви від 04.02.2021 про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна Приватного підприємства "Бізнес Тріумф", визнання недійсними договорів купівлі-продажу задоволено частково; визнано недійсними результати аукціону, проведеного 28.09.2016 Товарною біржею "Наша" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 251, код ЄДРПОУ 32484157) з продажу майна Приватного підприємства "Бізнес Тріумф" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код ЄДРПОУ 32477815), оформлені протоколом № 6-019 від 28.09.2016; визнано недійсним договір № 1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 28.09.2016, укладений між Приватним Підприємством "Бізнес Тріумф" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код ЄДРПОУ 32477815) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватер Фор" (79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд. 195, код ЄДРПОУ 40805365); визнано недійсними результати аукціону, проведеного 18.11.2016 Товарною біржею "Наша" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 251, код ЄДРПОУ 32484157) з продажу майна Приватного підприємства "Бізнес Тріумф" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код ЄДРПОУ 32477815), оформлені протоколом № 6-035 від 18.11.2016; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, укладений 10.03.2017 між Приватним підприємством "Бізнес Тріумф" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код ЄДРПОУ 32477815) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватер Фор" (79031, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, буд. 195, код ЄДРПОУ 40805365), посвідчений Олефіром Романом Васильовичем - приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 720; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Згідно зі статтями 8,55 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, метою господарського судочинства є таке вирішення судом спорів, яке має наслідком ефективного захисту порушених, або оспорюваних прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Тобто, з моменту ведення в дію Кодексу України з процедур банкрутств, результатом розгляду заяв, стороною яких є боржник, визначено ухвалення рішення за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, визначення складу учасників спору (сторони - позивач; відповідач; треті особи).

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Щодо визнання недійсними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як убачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності, тобто права, яке вже мало виникнути до її проведення.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону (в редакції, чинній з 16.01.2020), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

З огляду на зазначене, рішення державних реєстраторів є самостійним предметом розгляду судом для визначення їх законності, такі рішення можуть бути скасовані судом.

Крім того слід зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Такий правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Заявником заявлено вимоги про визнання недійсними рішень державних реєстраторів.

Нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено такого способу захисту порушеного права, як визнання недійсним рішення, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Суд не приймає доводи заявника в цій частині так як вони суперечать чинному законодавству України та практиці Верховного суду.

Щодо визнання недійсними свідоцтв суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.10 Закону, нотаріусам державою надано повноваження державного реєстратора.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

За приписами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а саме підпункту 4.1 пункту 4 глави 12 розділу II придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 цього Закону.

Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону (пп.4.2 пункту 4 глави 12 розділу II). До протоколу обов`язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону (пп.4.4 пункту 4 глави 12 розділу II).

Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації. Позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не відповідає належному способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. (постанова Великої палати Верховного суду по справі №200/606/18 від 22.06.2021).

Закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права заявника (постанова Верховного суду від 28.07.2021 у справі № 360/2626/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" проголошує: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Крім того, суд також повинен ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду, а саме, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою, враховуючи, що альтернативний спосіб захисту гарантує практичну та ефективну можливість такого захисту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Також слід зазначити про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 та інших.

Крім того, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 та інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Крім того суд зазначає про те, що відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Таким чином, вимоги про визнання недійсними рішення та свідоцтв не відповідає належному способу захисту у цій справі.

Обрання заявником неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Щодо скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання права власності, суд розглядає їх у сукупності та зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 ЦК України).

Приписами ст.316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз.3 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.1 та ч.4 ст. 334 ЦК України).

Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Відповідно до приписів статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.112018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19)).

Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

З огляду на те, що судом відмовлено у визнанні недійсними рішення державного реєстратора, наразі право власності на майно, яке виникло з моменту державної реєстрації, наявне у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватер Фор" та не може бути позбавлене у спосіб визначений заявником таким як скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності, а отже як наслідок - визнання права власності за банкрутом.

Отже, враховуючи, що вимоги про визнання недійсними рішення державного реєстратора та визнання недійсними свідоцтв задоволенню не підлягають, та те, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання права власності є не ефективним способом захисту та таким, що не зможе забезпечити і гарантувати заявнику відновлення порушеного права, а відтак не спроможний надати особі ефективний захист її прав, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даних вимог.

Крім того слід зазначити, що з 16.01.2020 (нова редакція Закону), законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, суд зазначає, що обраний спосіб захисту є не ефективним та таким, що не зможе забезпечити і гарантувати заявнику відновлення порушеного права, а відтак не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Враховуючи встановлене, суд не приймає доводи заявника так як вони суперечать чинному законодавству України та не відповідають висновкам Великої Палати Верховного суду та сталій практиці Верховного суду.

З огляду на те, що суд встановив, що спосіб захисту, обраний заявником, не слугує поновленню порушених прав або захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість вимог не на відновлення порушеного права, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Також суд не приймає посилання заявника на практику Верховного суду (справа №904/3388/15 постанова від 18.06.2019), так як законодавство та практика Верховного суду у врегулюванні питань, які були предметом розгляду у справі, змінились і наразі діє нова редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Кодекс України з процедур банкрутства.

Крім того слід зауважити про те, що питання формування ліквідаційної маси банкрута є обов`язком ліквідатора.

Відповідно до ст. 61 Кодексу про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно ст. 62 Кодексу про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тобто, ліквідатор здійснює усі дії щодо ліквідаційної процедури, у тому числі щодо наповнення ліквідаційної маси.

Статус кредитора у справі, визначений у ст. 1 Закону про банкрутство. Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, кредитори здійснюють контролюючу функцію, а не виконують повноваження ліквідатора.

У той час, кредитори не позбавлені права узгоджувати з ліквідатором дії щодо питань, які виникають при проведенні ліквідаційної процедури, у тому числі щодо ліквідаційної маси (у даному випадку витребування майна).

Суд наголошує ліквідатору банкрута врахувати викладене та здійснити дії, спрямовані на повернення майна, реалізованого на аукціоні, результати якого були визнані недійсними.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

При розгляді справи судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються правовідносин у даній справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.02.2021 про визнання недійсним свідоцтв, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.02.2021 про визнання недійсним свідоцтв, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та визнання права власності відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.09.22

Суддя Гнисюк С.Д.