ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.09.2022Справа № 910/1296/22
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 284 398,71 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідач) про стягнення 284 398,71 грн., з яких 203 895,07 грн. інфляційних втрат та 80 503,64 грн. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача за період з квітня 2021 по грудень 2021 інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 284 398,7 грн. за прострочення оплати суми заборгованості, яку стягнуто на користь позивача за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 910/10373/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1296/22, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
21.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач зазначає, що вимога позивача про сплату 284 398,71 грн. є безпідставною, оскільки у даному випадку мало місце не прострочення грошового зобов`язання, а притримання оплати товару. У разі відсутності підстав для відмови у позові, відповідач просить зменшити розмір стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
17.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" (покупець) укладено Договір на поставку товару з супутніми послугами №УГВС545/41-18 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві обладнання лабораторії тампонажних розчинів (далі - товар), надати послуги з встановлення, підключення цього обладнання, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу покупця роботі на обладнанні (далі - послуги), зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги. Найменування, асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.
Згідно із специфікацією №1, що є додатком №1 до Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар вартістю 79 956 000,00 грн.
Пунктом 4 специфікації №1 передбачено умови та строки оплати покупцем отриманого товару та послуг від постачальника, зокрема: оплата за поставлений товар здійснюється після факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної (або акту приймання-передачі); оплата за виконані роботи/надані послуги здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт/наданих послуг.
Ціна цього договору вказується в специфікації №1 в гривнях з урахуванням ПДВ (пункт 3.1 Договору).
У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару/послуг або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/-ях або з урахуванням умов передбачених п. 3.5. цього Договору.
Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що строк поставки/надання, умови та місце поставки/надання товару/послуг, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в графіку поставки.
Відповідно до графіку поставки, складеного сторонами у вигляді додатку №7 до Договору, строк поставки товару встановлено не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору.
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.3. Договору).
Передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця спричинені такими недоліками (пункт 5.9. Договору).
У пункті 7.9. Договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару та/або надання послуг у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення надання.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 8.1. Договору).
Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дію цих обставин, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. (пункт 8.2. Договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини (пункт 8.3. Договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього Договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 10.1. Договору).
Вимоги забезпечення виконання зобов`язання по договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів: 1) у формі грошових коштів; 2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору (пункт 10.2. Договору).
15.10.2018 року між ПАТ «КБ «Глобус» (банк-гарант) та ТОВ «Тек Інжиніринг» (принципал) було укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій №11836/ЮГ-18, відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням Додаткового договору №3 від 21.12.2018 року) договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (далі - гарантія чи гарантійне зобов`язання) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов Договору поставки.
Відповідно до п. 1.2. Генерального договору про надання банківських гарантій №11836/ЮГ-18 від 15.10.2018 року (з урахуванням Додаткового договору №3 від 21.12.2018 року) гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром (Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс») основного зобов`язання, а саме: невиконання та/або неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань за Договором поставки.
Сума і валюта гарантії: 3 997 800,00 грн. Строк дії гарантії - з 21 грудня 2018 року по 31 липня 2019 року включно. (пункти 2.1., 2.2. Генерального договору про надання банківських гарантій №11836/ЮГ-18 від 15.10.2018 року (з урахуванням Додаткового договору №3 від 21.12.2018 року)
21.12.2018 року банком-гарантом було видано банківську гарантію №11836/3.
16.07.2019 року відповідач звернувся до банку (ПАТ «КБ «Глобус») з вимогою №01/9-5684 про сплату 3 997 800,00 грн за банківською гарантією у зв`язку з порушенням принципалом зобов`язань, у забезпечення яких видавалась гарантія, а саме: принципал не виконав зобов`язань за Договором в частині поставки товару у строк до 26.06.2019 року.
30.07.2019 року банком на підставі зазначеної вимоги було здійснено виплату банківської гарантії в розмірі 3 997 800,00 грн.
13.08.2019 року банк звернувся до позивача з листом №1-8314, в якому просив відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу.
Позивачем було здійснено перерахування банку суми коштів в розмірі 3 997 800,00 грн.
Не погоджуючись із тим, що позивачем порушено умови Договору в частині строків поставки товару, ним на адресу відповідача було надіслано претензію №0301 від 03.01.2020 року, в якій позивач вимагав перерахувати суму гарантії в розмірі 3 997 800,00 грн.
Листом №41-01/4-67 від 13.01.2020 року філія «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» повідомила позивача, що повернення суми гарантії не в межах компетенції філії.
Вважаючи, що гарантія була сплачена позивачем без належних на те правових підстав та в порушення порядку забезпечення зобов`язання, а кошти в сумі 3 997 800,00 грн. в якості гарантії набуті відповідачем без належних правових підстав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 3 997 800,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 17.11.2021 у справі № 910/10373/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" суму коштів в розмірі 3 997 800,00 грн. (три мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 198 631,06 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч шістсот тридцять одна гривна 06 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 352 638,29 грн. (триста п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 29 копійок), суму судового збору в розмірі 68 236,04 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті тридцять шість гривень 04 копійки) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 73 064,79 грн. (сімдесят три тисячі шістдесят чотири гривни 79 копійок).
Позивач зазначає, що зобов`язання відповідача щодо сплати основної заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 910/10373/20 було виконане відповідачем 07.12.2021 у розмірі 4 690 370,18 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати на 3 % річних у періоди, які не були охоплені позовними вимогами у справі № 910/10373/20 до дати фактичної сплати заборгованості.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 17.11.2021 у справі № 910/10373/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" суму коштів в розмірі 3 997 800,00 грн (три мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 198 631,06 грн (сто дев`яносто вісім тисяч шістсот тридцять одна гривна 06 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 352 638,29 грн (триста п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 29 копійок), суму судового збору в розмірі 68 236,04 грн (шістдесят вісім тисяч двісті тридцять шість гривень 04 копійки) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 73 064,79 грн (сімдесят три тисячі шістдесят чотири гривни 79 копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факти, які підтверджують наявність грошового зобов`язання відповідача щодо оплати заборгованості за Договором поставки № УГВС 545/41-18 від 28.12.2018, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 910/10373/20, в силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 203 895,07 грн. збитків від інфляції та 80 503,64 грн. 3 % річних за період з 06.04.2021 року по 06.12.2021.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.
Як встановлено судом, суму безпідставно отриманих грошових коштів, яку було стягнуто за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 910/10373/20 сплачено відповідачем 07.12.2021 у розмірі 3 997 800,00 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на суму 203 895,07 грн. збитків від інфляції та 80 503,64 грн. 3 % річних за період з 06.04.2021 року по 06.12.2021 за розрахунком позивача.
Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.п. 5.4, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).
Таким чином, твердження відповідача, що в даному випадку мало місце не прострочення грошового зобов`язання, а притримання оплати товару судом відхиляються.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: «з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника».
Отже, суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
При цьому зменшення розміру заявлених до стягнення відсотків річних є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення відсотків річних.
Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваних відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваних 3 % річних та інфляційних втрат наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" підлягають задоволенню у розмірі 203 895,07 грн. інфляційних втрат та 80 503,64 грн. 3 % річних грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 284 398,71 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02141 м. Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6-А, ідентифікаційний код 32767776) 203 895 (двісті три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 80 503 (вісімдесят тисяч п`ятсот три) грн. 64 коп. 3 % річних, 4 265 (чотири тисячі двісті шістдесят п`ять) грн. 98 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.09.2022.
Суддя С. В. Стасюк
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.09.2022 |
Оприлюднено | 06.09.2022 |
Номер документу | 106049898 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Стасюк С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні