Рішення

від 03.08.2022 по справі 910/21273/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2022Справа № 910/21273/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/21273/21

за позовом Приватного підприємства "Лагуна"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Ковальчука Сергія Павловича

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ПАТ "Дельта Банк"; 2) АТ «Альфа-Банк»

про скасування записів у Державному реєстрі іпотек

За участю представників сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Лагуна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про скасування записів у Державному реєстрі іпотек.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору-купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 положень ст. 24, 34 Закону України "Про нотаріат" та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 позовну заяву Приватного підприємства "Лагуна" було залишено без руху.

10.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2021. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Дельта Банк".

Присутній у судовому засіданні 10.02.2022 представник позивача подав суду клопотання про залучення у справу третьої особи на стороні відповідача - АТ «Альфа-Банк». Дане клопотання обґрунтовано тим, що фактичним кредитором та стороною, на інтереси якої може вплинути рішення у даній справі є АТ «Альфа-Банк», який на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2019 придбав у ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 11148811000 від 26.04.2007 та договором іпотеки від 28.04.2007, на яких, зокрема, ґрунтуються заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Альфа-Банк», як нового кредитора за кредитним договором № 11148811000 від 26.04.2007 та договором іпотеки від 28.04.2007, оскільки рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 910/21273/21 на 24.02.2022, у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Альфа-Банк». При цьому, суд зобов`язав позивача надати до 21.02.2022 докази надіслання на адресу АТ «Альфа-Банк» копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За наведених обставин, призначене на 24.02.2022 о 14:30 год. підготовче засідання з розгляду справи № 910/21273/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Згідно з указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

05.04.2022 та 07.04.2022 на адресу суду від позивача надійшли заяви щодо надання інформації про стан розгляду справи № 910/21273/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 відкладено підготовче засідання без визначення дати наступного судового засідання.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З метою виконання завдань господарського судочинства, визначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на обставини, які свідчать про появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження, 16.05.2022 суд постановив ухвалу про призначення судового засідання у справі № 910/21273/21 на 09.06.2022. При цьому, суд зобов`язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 10.02.2022.

Крім того, 20.05.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про призначення справи до розгляду.

07.06.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заява про розгляд справи без участі представника.

08.06.2022 на електронну пошту суду від представника АТ «Альфа-Банк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В підготовче засідання 09.06.2022 учасники справи не з`явились. Відповідач та третя особа-1 не повідомили суд про причини неявки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 30.06.2022.

15.06.2022 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заява про розгляд справи без участі представника, які 07.06.2022 були направлені на електронну пошту суду.

23.06.2022 на електронну пошту суду, а 29.06.2022 на поштову адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази виконання вимог ухвали суду від 10.02.2022 щодо надіслання на адресу залученої третьої особи - АТ «Альфа Банк» копії позовної заяви з додатками.

29.06.2022 через канцелярію суду від третьої особи - АТ «Альфа Банк», надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, та заява про розгляд справи за відсутності представника.

В підготовче засідання 30.06.2022 учасники справи не з`явилися. Позивач, відповідач та третя особа-1 не повідомили суд про причини неявки. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату і час проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/21273/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2022.

13.07.2022 від третьої особи - АТ «Дельта Банк», надійшли пояснення, в яких Банк зазначає, що 09.12.2019 було укладено між АТ "Дельта Банк" та АТ «Альфа-Банк» договір про відступлення права вимоги № 2098/К від 09.12.2019, а тому, починаючи з 09.12.2019, АТ «Дельта Банк» не є кредитором за кредитним договором № 11148811000. При цьому, третя особа просить здійснювати розгляд справи без участі її представника та вирішити спір за наявними у справі доказами.

29.07.2022 засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача адвоката Гунька О.Ю. надійшли заява про підтримання позовних вимог та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Гунька О.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки клопотання було подано без дотримання вимог ст. 197 ГПК України.

03.08.2022 на електронну пошту суду від третьої особи - АТ «Альфа Банк», надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Банку, в якій також третя особа просить залишити позовні вимоги без задоволення.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 04.08.2022 не з`явилися. Проте, враховуючи наявність заяв позивача та третіх осіб про розгляд справи без їх участі, а також наявність доказів належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

26.04.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11148811000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 120 000,00 швейцарських франків, який зобов`язувався повернути в повному обсязі в строк до 25.04.2014 року і сплатою 8,99% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та приватним підприємством «Лагуна», як іпотекодавцем, 28.04.2007 укладений договір іпотеки.

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 12691829 від 25.05.2007 на підставі договору іпотеки внесено відповідний запис про обтяження, а також внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в Івано-Франківській області, м. Калуш, вул. Пушкіна, будинок 1. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003.

За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 916 955,00 грн.

Між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», як продавцем, та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 08.12.2011, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Згідно п. 2.3. договору від 08.12.2011, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов`язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі; зобов`язання продавця передати права вимоги за кредитами є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами на дату закриття.

Датою закриття розділу 1 договору від 08.12.2011 є 19.12.2011.

Зі змісту договору вбачається, що серед іншого, його додатками, які свідчать про передачу прав вимог за кредитами, є, зокрема, Перелік права вимоги за кредитами (додаток І), форма Акту приймання-передачі Прав вимоги за кредитами (додаток ПІ), та інше (а.с. 29-30).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергієм Павловичем до державного реєстру іпотек були внесені реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме - внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№ 12210564 від 07.04.2014 та № 12200537 від 05.04.2014).

ПП «Лагуна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 індексний номер: 12210564, 12210573, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем щодо зміни умов обтяження об`єкту із місцезнаходженням: вулиця Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - перереєстрація іпотеки не відповідають вимогам закону, у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном.

Також позивач зазначає, що беззаперечним доказом неправомірності та протиправності дій відповідача та прийнятих ним оскаржуваних рішень є лист Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.12.2016 за № 29448/0/11-16, 31352/0/11-16, 31351/0/11-16, в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки за скаргою ПП «Лагуна» встановлено, що дії нотаріуса, направлені на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, зазначені в плані літерою «А»,, загальною площею 463,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,1134 га, що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Пушкіна, 1, Івано-Франківської області, здійснено з порушенням абзаців 2 та 3 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій).

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2013 (далі - Закон №898-IV, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша ст. 3 Закону № 898-IV).

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок відступлення прав за іпотечним договором.

За змістом вказаної правової норми Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.4 Закону №898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відносини, які виникли у сфері проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень та створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно частини першої до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно абзацу 2 частини п`ятої ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Згідно з частини першої ст. 9 Закону № 1952-IV передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

При цьому, у своїх поясненнях третя особа - АТ «Альфа-Банк», зазначила, що відповідач правомірно провів реєстраційні дії, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 410 від 31.03.2004, якою затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек (далі - Порядок), оскільки п. 5 вказаного Порядку передбачалось, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Однак, згідно абзацу 2 частини п`ятої ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергієм Павловичем до державного реєстру іпотек були внесені реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме - внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№ 12210564 від 07.04.2014 та № 12200537 від 05.04.2014).

Враховуючи, що відповідач не вчиняв жодної з перелічених у статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальних дій з об`єктом нерухомості, зокрема, не посвідчував договір купівлі-продажу прав вимоги за іпотечним договором, то відповідач не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Тобто, відповідні нотаріальні дії та державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена різними нотаріусами та в різний час.

Станом на час прийняття оскаржуваних рішень у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 в контексті Закону №1952-IV.

На час вчинення дій, відповідач повинен був відповідно до п. 5-5 частини першої ст.24 Закону №1952-IV відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

При цьому, частина друга ст. 24 Закону № 1952-IV передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Тобто наведена частина статті передбачає обов`язок відповідача приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності на це підстав, зокрема передбачених наведеною вище частиною першою ст. 24 Закону № 1952-IV.

Норми абз. 3 частини п`ятої ст. 3, частини дев`ятої ст. 15 Закону № 1952-IV мають імперативний характер і підлягають обов`язковому виконанню.

Нотаріус, при здійсненні ним функцій державного реєстратора прав, позбавлений можливості на власний розсуд обирати інший спосіб поведінки, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV. Проведення нотаріусом, як державним реєстратором, державної реєстрації прав та їх обтяжень, за наявності передбачених Законом № 1952-IV підстав для відмови у її проведенні, є протиправною.

У той же час, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ст. ст. 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; а обов`язком позивача є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 індексний номер: 12210564, 12210573, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем щодо зміни умов обтяження об`єкту із місцезнаходженням: вулиця Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, мав довести порушення його прав зі сторони відповідача, зокрема, які негативні наслідки мали місце для позивача внаслідок проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, всупереч положеннями ст. 73, 74, 76, 77, 79 позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав проведеними реєстраційними діями.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що за приписами частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.

Згідно частини першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави.

Аналогічним чином, відповідно до частини 17 Закону № 898-IV іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17 зазначено, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Крім того, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час звернення з позовом), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як вбачається з підстав заявленого позову, позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів як правомірність укладання між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як покупцем, Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 08.12.2011, так і в подальшому укладання між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 2098/К від 09.12.2019, відповідно до умов якого іпотекодержателем нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, зазначені в плані літерою «А», загальною площею 463,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,1134 га, що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Пушкіна, 1, Івано-Франківської області, виступає АТ «Альфа-Банк».

Фактично позовна заява взагалі не міститься визначення які саме речові права позивача були порушені діями відповідача.

Серед іншого суд також звертає увагу на відсутності у матеріалах справи і належних доказів, з якими закон пов`язує можливість припинення права іпотеки.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що станом на момент звернення з позовом до суду, відповідачем порушено права позивача, а отже в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за вказаних позивачем підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.09.2022.

Суддя А.І. Привалов