Постанова

від 23.11.2022 по справі 910/21273/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. Справа№ 910/21273/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Гунько О.Ю;

від інших учасників справи: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Лагуна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 (повний текст рішення підписано 05.09.2022)

у справі №910/21273/21 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного підприємства «Лагуна»

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ПАТ "Дельта Банк",

2) АТ «Альфа-Банк»,

про скасування записів у Державному реєстрі іпотек, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2021 року Приватне підприємство «Лагуна» (далі - ПП «Лагуна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (далі - Ковальчук С.П.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014, індексний номер 12200537, 12200702, та від 07.04.2014, індексний номер 12210564, 12210573, щодо зміни умов обтяження об`єкта за місцезнаходженням: вул. Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська обл.

В обґрунтування заявлених вимог ПП «Лагуна» вказує на порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 положень ст. ст. 24, 34 Закону України «Про нотаріат» та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Позивач вважає, що дії нотаріуса з прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - перереєстрація іпотеки - не відповідають вимогам закону у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном.

На думку ПП «Лагуна», додатковим беззаперечним доказом неправомірності та протиправності дій відповідача та прийнятих ним оскаржуваних рішень є лист Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.12.2016 за №29448/0/11-16, 31352/0/11-16, 31351/0/11- 16, в якому зазначено таке. За результатами проведеної перевірки за скаргою ПП «Лагуна» встановлено, що дії нотаріуса, направлені на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, зазначені в плані літерою «А», загальною площею 463,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,1134 га, що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Пушкіна, 1, Івано-Франківської області, здійснено з порушенням абзаців 2 та 3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, що станом на момент звернення з позовом до суду відповідач порушив права позивача, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за вказаних позивачем підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022, ПП «Лагуна» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП «Лагуна» вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, що у своїй сукупності в цілому та зокрема стало наслідком ухвалення незаконного рішення.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно послався на Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004 (далі - Порядок), п. 5 якого передбачено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором, оскільки цей нормативно-правовий акт не є імперативним, має меншу юридичну силу та суперечить абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV (далі - Закон України №1952-ІV), згідно з яким державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

На думку апелянта, на час вчинення спірних дій відповідач повинен був відповідно до п. 5-5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1952-ІV відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Частина 2 ст. 24 Закону України №1952-ІV передбачає обов`язок відповідача приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав і їх обтяжень за наявності на це підстав, передбачених ч. 1 ст. 24 Закону України №1952-ІV.

ПП «Лагуна» вказує, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження за договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 в контексті Закону України №1952-ІV, а тому такі рішення відповідача як реєстратора є протиправними, вчиненими всупереч вимогам закону та, як наслідок, підлягають скасуванню.

Щодо підстав звернення позивача до суду та порушення його прав, скаржник вважає, що беззаперечним є факт юридичної приналежності та правових наслідків, які мали місце щодо правового статусу майна позивача після вчинення відповідачем оскаржуваних позивачем рішень.

21.11.2022 ПП «Лагуна» надало письмові пояснення щодо доведеності та обґрунтованості апеляційних вимог, у яких з метою додаткового підтвердження апеляційний вимог, їх доведеності та обґрунтованості, окрім викладених в апеляційній скарзі доводів наводить додаткові пояснення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022 справу №910/21273/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Лагуна» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/21273/21. Розгляд справи призначено на 10.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги ПП «Лагуна» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у справі №910/21273/21 задоволено. Справу № 910/21273/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 справа №910/21273/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 прийнято апеляційну скаргу ПП «Лагуна» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/21273/21 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2022.

Судове засідання 07.11.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. та судді Корсака В.А. на навчанні у Національній школі суддів України з 07.11.2022 по 11.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 призначено судове засідання на 23.11.2022.

У судовому засіданні 23.11.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений 14.12.2022 у зв`язку з численними тривалими перервами в енергопостачанні суду та після виходу судді Попікової О.В з лікарняного (з 05.12.2022 по 13.12.2022).

Позиції учасників справи.

Від інших учасників справи відзиви / заперечення / пояснення щодо апеляційної скарги не надходили.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

26.04.2007 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» як кредитодавець (далі - АКБ «УкрСиббанк») та фізична особа ОСОБА_1 як позичальник уклали Договір про надання споживчого кредиту №11148811000 (далі - договір кредиту від 26.04.2007), за умовами п. 1.1 якого позичальник отримав кредит в сумі 120 000,00 швейцарських франків, який зобов`язався повернути в повному обсязі у строк до 25.04.2014 зі сплатою 8,99% річних.

28.04.2007 на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором АКБ «УкрСиббанк» (як іпотекодержатель) та ПП «Лагуна» (як іпотекодавець) уклали договір іпотеки (далі - договір іпотеки від 28.04.2007), за умовами п. 1.1 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв. м, які є власністю іпотекодавця та розташовані в Івано-Франківській області, м. Калуш, вул. Пушкіна, будинок 1. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003.

За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 916 955,00 грн.

28.04.2007 приватний нотаріус Калуського нотаріального округу Тихан О.М. на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням договору іпотеки наклав заборону на відчуження зазначених в договорі нежитлових будівель в цілому, які належать ПП «Лагуна», до припинення дії договору іпотеки. Зареєстровано в Реєстрі за №Д-518.

28.04.2007 приватний нотаріус Калуського нотаріального округу Тихан О.М. на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням договору іпотеки наклав заборону на відчуження зазначеної в договорі земельної ділянки, яка належить ПП «Лагуна», до припинення дії договору іпотеки. Зареєстровано в Реєстрі за №Д-519.

Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №12691829 від 25.05.2007 на підставі договору іпотеки внесено відповідний запис про обтяження, а також внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

08.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» (як продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (як покупець) уклали договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

За умовами п. 2.1 договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов`язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі; зобов`язання продавця передати права вимоги за кредитами є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги за кредитами на дату закриття (п. 2.3 договору).

Датою закриття розділу 1 цього договору є 19.12.2011.

Зі змісту договору вбачається, що серед іншого, його додатками, які свідчать про передачу прав вимог за кредитами, є, зокрема, Перелік права вимоги за кредитами (додаток І), форма Акта приймання-передачі Прав вимоги за кредитами (додаток ІІІ), та інше.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вніс до державного реєстру іпотек реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№12210564 від 07.04.2014 та № 12200537 від 05.04.2014).

Вважаючи, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - перереєстрація іпотеки - не відповідають вимогам закону у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном, ПП «Лагуна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про скасування записів у Державному реєстрі іпотек.

ПП «Лагуна» просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014, індексний номер 12200537, 12200702, та від 07.04.2014, індексний номер: 12210564, 12210573, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. щодо зміни умов обтяження об`єкта із місцезнаходженням: вулиця Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область.

У поданій позовній заяві ПП «Лагуна» просило залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Дельта Банк», на підставі звернення якого та подання останнім заяви як особою, котра вважала себе правонаступником кредитора на підставі укладення 08.12.2011 з АТ «УкрСиббанк» відповідного договору купівлі-продажу прав вимоги.

ПП «Лагуна» також звернулось до господарського суду першої інстанції з клопотанням про залучення у справу третьої особи на стороні відповідача, у якому просить залучити до розгляду справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АТ «Альфа-Банк».

ПП «Лагуна» у поданому клопотання вказує, що 19.12.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами, серед яких договір №11148811000 від 26.04.2007, укладений між АКБ «УкрСиббанк» та Фединяк Ф.Г., а також додаткові угоди та договори забезпечення виконання зобов`язань, а саме договір іпотеки від 28.04.2007, предметом якого є нерухоме майно - нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв. м, розташовані в Івано-Франківській області, м. Калуш, вул. Пушкіна, будинок 1; предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003, та запис про обтяження якого є предметом оскарження та розгляду судом у цій справі.

До поданого клопотання ПП «Лагуна» долучило копію договору від 19.12.2019 купівлі-продажу прав вимог, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк».

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та від 10.02.2022 залучено до участі у розгляді справи третіми особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Дельта Банк» (за зверненням якого відповідачем було вчинено спірні реєстраційні дії щодо нерухомого майна позивача) та АТ «Альфа-Банк» (нового кредитора за кредитним договором №11148811000 від 26.04.2007).

Разом з тим зазначені вище обставини не призвели до зміни позивачем предмета позову.

ПП «Лагуна» звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про розгляд справи без участі його представника, у якій вказало, що позовні вимоги та позов в цілому підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, виходячи з наведених у позовній заяві доводів та обґрунтувань, а також доказів, які містяться в матеріалах справи.

ПП «Лагуна» також надало письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України, у яких навело доводи на підтвердження доведеності та обґрунтованості позовних вимог, які просить суд взяти до уваги.

Від АТ «Альфа-Банк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, у якій заявник просить позовні вимог ПП «Лагуна» залишити без задоволення та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Також АТ «Альфа-Банк» надало письмові пояснення, у яких проти задоволення позову заперечує, вважає, що у відповідача станом на час прийняття оскаржуваних рішень були наявні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 в контексті Порядку №410 та Закону №1952-ІV. АТ «Альфа-Банк» зауважує, що з 16.01.2020, тобто станом на дату звернення ПП «Лагуна» з позовом, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, а тому обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону та є неефективним.

АТ «Дельта-Банк» надало пояснення, у якому вказує, що не є кредитором за кредитним договором, просить суд вирішити спір за наявними у справі доказами та здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Заявою про підтримання позовних вимог ПП «Лагуна» повідомило суд, що підтримує позовні вимоги і позов в повному обсязі та просило їх задовольнити виходячи з наданих суду доказів їх доведеності та обґрунтованості, які містяться в матеріалах справи.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку» №898-ІV від 05.06.2013 (далі - Закон №898-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону №898- ІV).

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок відступлення прав за іпотечним договором.

За змістом вказаної правової норми відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 4 Закону №898-ІV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відносини, які виникли у сфері проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень та створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія (абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону №1952-ІV).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1952-ІV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вніс до державного реєстру іпотек реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№12210564 від 07.04.2014 та №12200537 від 05.04.2014).

Оскільки відповідач не вчиняв жодної з перелічених у ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальних дій з об`єктом нерухомості, зокрема, не посвідчував договір купівлі-продажу прав вимоги за іпотечним договором, відповідно, він (відповідач) не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Тобто, відповідні нотаріальні дії та державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена різними нотаріусами та в різний час.

Станом на час прийняття оскаржуваних рішень у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 в контексті Закону №1952-ІV.

На час вчинення дій відповідач повинен був відповідно до п. 5-5 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-ІV відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

При цьому ч. 2 ст. 24 Закону №1952-ІV передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Тобто наведені положення Закону передбачають обов`язок відповідача приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності на це підстав, передбачених наведеною вище ч. 1 ст. 24 Закону №1952-ІV.

Норми абз. 3 ч. 5 ст. 3, ч. 9 ст. 15 Закону №1952-ІV мають імперативний характер та підлягають обов`язковому виконанню.

Нотаріус при здійсненні ним функцій державного реєстратора прав позбавлений можливості на власний розсуд обирати інший спосіб поведінки за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст. 24 Закону №1952-ІV. Проведення нотаріусом як державним реєстратором державної реєстрації прав та їх обтяжень, за наявності передбачених Законом №1952-ІV підстав для відмови у її проведенні, є протиправною.

Водночас згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом та вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014, індексний номер 12200537, 12200702, та від 07.04.2014, індексний номер 12210564, 12210573, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. щодо зміни умов обтяження об`єкта із місцезнаходженням: вул. Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, ПП «Лагуна» мало довести порушення його прав відповідачем, зокрема, те, що для позивача мали місце негативні наслідки внаслідок проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Крім того, однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі (у розумінні «справедливого балансу» між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд зазначає, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частина 1 ст. 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Однак, всупереч вимогам ст. ст. 73, 74, 76, 77, 79 ГПК України, позивач належними засобами доказування не довів порушення його прав проведеними реєстраційними діями.

Господарський суд першої інстанції зауважив, що за приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.

Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави.

Аналогічним чином відповідно до ч. 17 Закону №898-ІV іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно, скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у п. 96 постанови від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, у п. 10.29 постанови від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (п. 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (п. 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Крім того, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) викладено у новій редакції.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час звернення з позовом), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач не оскаржує та не ставить під сумнів як правомірність укладання ПАТ «УкрСиббанк» як продавцем та ПАТ «Дельта Банк» як покупцем договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 08.12.2011, так і в подальшому укладення між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №2098/К від 09.12.2019, за умовами якого іпотекодержателем нерухомого майна виступає АТ «Альфа-Банк».

Фактично позовна заява взагалі не містить визначення того, які саме речові права позивача були порушені діями відповідача.

Господарський суд першої інстанції також відзначив відсутність у матеріалах справи і належних доказів, з якими закон пов`язує можливість припинення іпотеки.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів, що станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач порушив його (позивача) права, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за вказаних позивачем підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лагуна» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/21273/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/21273/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/21273/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак