Рішення

від 01.09.2022 по справі 916/1158/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1158/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1158/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» (вул. Успенська, № 39/1, офіс 17, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39731044)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Онищенка Вадима Святославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 108 063,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

10.06.2022 ТОВ «Кадор-Трейд» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФОП Онищенка Вадима Святославовича, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті суборендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 108063,75 грн., який виник на підставі договору суборенди нерухомого майна № 10/06-21 від 10.06.2021у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами вказаного договору.

Так, позивач зазначає, що 10 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» та Фізичною особою-підприємцем Онищенком Вадимом Святославовичем), був укладений договір суборенди нерухомого майна №10/06-21, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в платне користування приміщення - нежитлове приміщення №302, загальною площею 97,1 квадратних метрів, розміщене на 3 поверсі в Адміністративному будинку № 2 за адресою: м. Одеса, вул. бульвар Французький, 66/2.

На думку позивача, укладений договір передбачає виконання певних умов та зобов`язань, які були погоджені орендарем та суборендарем для їх виконання, зокрема своєчасна оплата належних платежів.

Як пояснює позивач, орендар повністю виконав умови договору, а саме надав, а суборендар прийняв у платне строкове користування приміщення, про що свідчить Акт приймання-передачі приміщення від 14.06.2021 року.

Відповідно до п. 2.1. договору, за суборенду приміщення, суборендар сплачує орендарю щомісяця, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря, протягом 10-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку орендарем, протягом терміну дії договору, суборендну плату за поточний місяць. При цьому, згідно п. 2.3. Договору, суборендна плата нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення.

Позивач вказує, що сторони договору домовилися про те, що розрахунок та оплата орендної плати здійснюється в національній валюті України виходячи з суми суборендної плати в грошовому еквіваленті у доларах США згідно зі встановленому на міжбанківському валютному ринку України курсу продажу долара США до гривні на кінець дня, що передує дню виставлення рахунку. Оплата по даному договору здійснюється суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря в національній валюті України.

Крім того, як зауважує позивач, п. 4.1. та п. 4.3. договору передбачено, що суборендар сплачує плату за комунальні послуги, що споживаються суборендарем в приміщеннях. Плата за комунальні послуги вноситься суборендарем кожного місяця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення орендарем відповідного рахунку.

Виходячи із вищенаведених положень, позивач робить висновок, що сторонами було погоджено обов`язок суборендаря вносити платежі за суборенду та комунальні послуги в строки передбачені договором.

Між тим, позивач стверджує, що суборендар у порушення умов договору несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував суборендну плату та плату за спожиті комунальні послуги, оскільки не сплатив вказані кошти згідно виставлених позивачем рахунків.

З метою досудового врегулювання спору, 08.02.2022, позивач надіслав відповідачу, на його юридичну адресу вимогу за вих. № 07/02-22 про наявність заборгованості за договором суборенди нерухомого майна №10/06-21 від 10.06.2021, в якій, зокрема, було звернено увагу суборендаря на п. 9.1. договору, проте відповіді на дану вимогу орендар не отримав та наявна заборгованість суборендарем не була сплачена.

Окрім того, позивач вказує, що 23.02.2022 він направив відповідачу поштовою службою повідомлення за вих. №23/02-22 про розірвання договору суборенди нерухомого майна №10/06-21 від 10.06.2021, у якому зазначив, що договір вважається розірваним з 01.03.2022 року, у зв`язку з чим просив суборендаря повернути приміщення відповідно до розділу 7 договору.

Відтак, позивач наголошує, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором по сплаті суборендної плати та комунальних послуг, виконував не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 108 063,75 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022 позовна заява вх.№1204/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» (вх. № 1204/22 від 10.06.2022) - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

21.06.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№11053/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 13.06.2022, зокрема, надано належні докази направлення ФОП Онищенку Вадиму Святославовичу позовної заяви та доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

28.06.2022 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх.№1204/22 від 10.06.2022) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/1158/22 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Крім того, роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/1158/22 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 28.06.2022 на юридичні адреси учасників справи.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 у справі № 916/1158/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (вул. Лісова, № 4, кв. 4, с. Борщі, Подільський р-н, Одеська обл., 66320, яка є його місцезнаходженням, що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки ухвали з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

19.07.2022 за вх. № 10711/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Між тим, до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Крім того, з метою додаткового та належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 916/1158/22 судом було направлено копію ухвали від 28.06.2022, скріплену електронно-цифровим підписом судді, на адресу електронної пошти відповідача.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/1158/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

26.07.2022 до Господарського суду Одеської області від ФОП Онищенка В.С. надійшло клопотання (вх. № 14468/22) про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було задоволено та в той же день надано представнику відповідача можливість ознайомитись з матеріалами справи № 916/1158/22 та зробити необхідні фотокопії.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

17.08.2022 від відповідача ФОП Онищенка В.С. до канцелярії суду за вх. № 16576/22 надійшла заява, згідно якої останній просив суд розглянути справу №916/1158/22 в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що між сторонами у справі ідуть перемовини щодо можливості укладення мирової угоди у справі № 916/1158/22, зокрема, про зарахування гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості за договором суборенди, що укладений між сторонами, або про розстрочення наявної заборгованості на строк до 6 місяців.

29.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Фізичної особи-підприємця Онищенка Вадима Святославовича (вх. № 16576/22 від 17.08.2022) про розгляд справи № 916/1158/22 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

02.09.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Онищенком Вадимом Святославовичем (суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна №10/06-21, згідно з п.1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в платне користування приміщення, точні межі якого і площа вказані в Додатку №1 договору. Стан приміщення відображений в Додатку №2 договору.

При цьому, в договорі № 10/06-21 від 10.06.2021 визначено термін «приміщення» як - нежитлове приміщення №302, загальною площею 97,1 квадратних метрів, розміщене на 3 поверсі в адміністративному будинку № 2 за адресою: м. Одеса, вул. бульвар Французький, 66/2.

Пунктами 1.2., 1.3. договору встановлено, що використовується приміщення за наступним цільовим призначенням: офісне приміщення. Відновна вартість приміщення за погодженням сторін складає 1100 доларів США за 1 кв.м., що еквівалентно 29832 гривень за міжбанківським курсом, встановленим в інтернет ресурсі www.minfm.com.ua. станом на дату укладення договору.

З п. 1.4. договору вбачається, що орендар підтверджує, що на дату укладення цього договору згоду власника ТОВ «Глорі Плюс» на передачу приміщення в суборенду отримано.

За умовами п.п.2.1., 2.3. за суборенду приміщення суборендар сплачує орендарю щомісяця, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря, протягом 10-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку орендарем, протягом терміну дії договору суборендну плату за поточний місяць. Рахунок виставляється орендарем до 5-го числа кожного календарного місяця та передається суборендарю за місцем знаходження приміщення. В разі неможливості передати рахунок суборендарю наручно, орендар надсилає рахунок на електрону пошту суборендаря onishchenko.vadim@gmail.com. Дане електронне відправлення, вважається належним підтвердженням отримання рахунку суборендарем.

Розмір суборендної плати за 1 (один) місяць суборенди встановлюється в розмірі 39500,30 гривень, в тому числі ПДВ, за все суборендоване приміщення, що в грошовому еквіваленті зобов`язання становить 1456,50 доларів США, включаючи ПДВ, за встановленим згідно міжбанківському валютному ринку України (www.minfm.com.ua) курсу продажу долара США до гривні на дату укладення цього договору.

Розрахунок та оплата суборендної плати здійснюється в національній валюті України виходячи з суми суборендної плати в грошовому еквіваленті у доларах США згідно зі встановленому на міжбанківському валютному ринку України (www.minfm.com.ua) курсу продажу долара США до гривні на кінець дня, що передує дню виставлення рахунку. Оплата по даному договору здійснюється суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря в національній валюті України.

Суборендна плата нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.3 договору плата за комунальні послуги нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення. Виставлення орендарем рахунків здійснюється 1 (один) раз на місяць відповідно до показників приборів обліку (лічильників) спожитих послуг (щодо водопостачання, водовідведення та електропостачання), а щодо опалення - виходячи із суми загальних витрат на опалення всієї адміністративної будівлі, в якій знаходиться приміщення, пропорційно загальній площі приміщення. Показники лічильників знімаються відповідальною (-ими) особою(-ами) орендаря за участю відповідальної особи суборендаря.

Плата за комунальні послуги вноситься суборендарем кожного місяця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення орендарем відповідного рахунку. Рахунок виставляється орендарем до 10-го числа кожного календарного місяця та передається суборендарю за місцем знаходження приміщення. В разі неможливості передати рахунок суборендарю наручно, орендар надсилає рахунок на електрону пошту суборендаря onishchenko.vadim@gmail.com. Дане електронне відправлення, вважається належним підтвердженням отримання рахунку суборендарем.

Як встановлено п.п.5.2.4. п. 5.2. договору, орендар, серед іншого, має право тимчасово обмежити доступ до приміщення, у разі затримки суборендарем сплати суборендної плати та/або комунальних платежів, передбачених цим договором на строк більше, ніж 10 (десять) банківських днів, до моменту надходження зазначених платежів на рахунок орендаря, без будь-якого відшкодування орендарем збитку суборендареві за дане обмеження в майбутньому. Суборендна плата в такому випадку за такий період нараховується орендарем та підлягає сплаті суборендарем в загальному порядку, відповідно до умов п.2.1 та п. 2.2 цього договору.

В свою чергу, відповідно до п.п. 5.3.9., 5.3.11. п.5.3. договору суборендар повинен підписати Акт приймання-передачі приміщення « 14» червня 2021р. До моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення, орендар повинен сплатити Гарантійний платіж у повному обсязі. В разі несплати Гарантійного платежу у повному обсязі, орендар має право не підписувати Акт приймання-передачі приміщення (у даному випадку суборендар несе відповідальність відповідно п.10.2 договору).

Суборендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання Акту надання послуг від орендаря, підписати та повернути його орендарю. В разі неповернення даного Акту орендарю протягом визначеного строку, сторони домовились, що орендар має право підписати Акт односторонньо з відповідною відміткою. Такий Акт надання послуг матиме такі самі правові наслідки для суборендаря як і двосторонній акт.

Згідно з п.п.6.1., 6.2. договору строк суборенди складає 12 місяців, що починається з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме припинення договору, договір вважається продовженим на один рік без укладання будь-яких додаткових угод.

При цьому, відповідно до п. 6.3. договору у разі дострокового розірвання договору, сторона, яка є ініціатором розірвання договору, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону, не пізніше, ніж за 2 (два) місяці до такого розірвання. У разі недотримання цих зобов`язань, на винну сторону покладається штраф в розмірі суборендної плати за 2 (два) місяці суборенди.

За умовами п. 8.1. договору для забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим договором суборендар повинен сплатити орендарю Гарантійний платіж. Сума Гарантійного платежу дорівнює сумі двох місячних суборендних виплат. Сума Гарантійного платежу зараховується в рахунок суборендної плати за перший місяць та останній місяць суборенди приміщення або зараховуватись як штрафна санкція, відповідно до умов даного договору. У випадку розірвання договору передбаченого п. 9.1. договору, Гарантійний платіж за останній місяць утримується орендарем на свою користь як штрафна санкція. Сплата Гарантійного платежу відбувається протягом 10 (десяти) календарних днів після дати підписання договору.

Згідно з п. 9.1. договору на додаток до інших прав припинення/розірвання цього договору в односторонньому порядку, як передбачається у цьому договорі, орендар має право в односторонньому порядку припинити дію/розірвати договір з утриманням на свою користь Гарантійного платежу за останній місяць суборенди, якщо суборендар порушує свої зобов`язання за цим договором, зокрема:

а) суборендар не виконує свої платіжні зобов`язання згідно з умовами цього договору, включаючи (але не обмежуючись) сплатою суборендної плати, плати за комунальні послуги, тощо, та якщо відповідне невиконання триває 10 (десять) календарних днів, після направлення письмового повідомлення про це суборендарю, та протягом зазначеного строку суборендар не виправив відповідного порушення.

Відповідно до п. 9.2. договору незважаючи на права орендаря щодо стягнення штрафів, як передбачено розділом 10 договору, виключно в разі настання випадку невиконання зобов`язань з боку суборендаря, орендар має право в односторонньому порядку припинити дію/розірвати цей договір, направивши суборендарю відповідне повідомлення про припинення дії договору. Договір вважається припиненим/розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення про припинення дії договору або з моменту вказаного у повідомленні.

За умовами п.12.1. договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами..

14.06.2021 ТОВ «Кадор-Трейд» та ФОП Оніщенко В.С. підписали Акт приймання-передачі приміщення, що є додатком № 3 до договору суборенди № 10/06-21 від 10.06.2021, з якого вбачається, що орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду нежитлове приміщення №302, розташоване за адресою: м Одеса, бульвар Французький, 66/2 на умовах суборенди за договором, надалі за текстом «приміщення». Загальна площа приміщення, який передається суборендарю за цим Актом, складає 97,1 квадратних метрів.

За користування приміщенням в період з червня 2021 року по лютий 2022 року ТОВ «Кадор-Трейд» нараховано ФОП Онищенку В.С. 338458,55 грн суборендної плати, в зв`язку з чим виставлено рахунки на оплату, а саме: № 1387 від 11.06.2021 на суму 22383,50 грн; № 1407 від 01.07.2021 на суму 39769,70 грн; № 1657 від 02.08.2021 на суму 39034,20 грн; № 1914 від 01.09.2021 на суму 39238,10 грн; № 2186 від 01.10.2021 на суму 38721,10 грн; № 2462 від 01.11.2021 на суму 38269,50 грн; № 2755 від 02.12.2021 на суму 39828,00 грн; № 4 від 04.01.2022 на суму 39806,15 грн; № 164 від 02.02.2022 на суму 41408,30 грн.

Крім того, позивачем, на виконання умов договору, було виставлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг, а саме:

- № 1604 від 30.06.2021 на суму 414,62 грн. - відшкодування активної електроенергії, холодного водопостачання та підігріву води за червень 2021р.;

- № 1860 від 31.07.2021 на суму 371,41 грн. - відшкодування активної електроенергії та холодного водопостачання за липень 2021р.;

- № 2148 від 31.08.2021 на суму 490,54 грн. - відшкодування активної електроенергії та холодного водопостачання за серпень 2021р.;

- № 2408 від 30.09.2021 на суму 510,05 грн. - відшкодування активної електроенергії та холодного водопостачання за вересень 2021р.;

- № 2695 від 31.10.2021 на суму 508,82 грн. - відшкодування активної електроенергії та холодного водопостачання за жовтень 2021р.;

- № 2967 від 30.11.2021 на суму 4089,80 грн. - відшкодування активної електроенергії, холодного водопостачання та опалення за листопад 2021р.;

- № 3116 від 31.12.2021 на суму 6795,53 грн. - відшкодування активної електроенергії, холодного водопостачання та опалення за грудень 2021р.;

- № 197 від 31.01.2022 на суму 11127,41 грн. - відшкодування активної електроенергії та опалення за січень 2022р.;

- № 526 від 28.02.2022 на суму 4836,56 грн. - відшкодування активної електроенергії та опалення за лютий 2022р.

Також, в матеріалах справи наявний рахунок № 1386 від 11.06.2021 на оплату гарантійного платежу згідно п. 8.1. договору суборенди № 10/06-21 за останній місяць в сумі 39500,30 грн., який сплачено відповідачем згідно платіжного доручення № 62026418.1 від 11.06.2021.

В свою чергу, з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що ФОП Онищенком В.С. було сплачено 257244,10 грн. суборендної плати, з яких: № 62026892.1 від 11.06.2021 - 22383,50 грн; № 64994220.1 від 21.07.2021 - 39769,70 грн; № 67785101.1 від 30.08.2021 - 39034,20 грн; № 70671140.1 від 11.10.2021 - 39238,10 грн; № 72498311.1 від 02.11.2021 - 38721,10 грн; № 74871429.1 від 03.12.2021 - 38269,50 грн; № 78005213.1 від 13.01.2022 - 39828,00 грн; а також відшкодовано 2295,44 грн. комунальних платежів, а саме: № 146772804 від 14.07.2021 на суму 414,62 грн.; № 70671177.1 від 11.10.2021 на суму 490,54 грн.; № 70671167.1 від 11.10.2021 на суму 371,41 грн.; № 72498485.1 від 02.11.2021 на суму 510,05 грн.; № 74871360.1 від 03.12.2021 на суму 508,82 грн.

07.02.2022 ТОВ «Кадор-Трейд» направлено на адресу ФОП Онищенко В.С. вимогу стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 10/06-21 від 10.06.2021, де повідоми, що у зв`язку з виникненням у відповідача заборгованості по сплаті суборендної плати та плати за комунальні послуги в розмірі 61818,89 грн., позивач вимушений обмежити доступ відповідачу до приміщення з 07 лютого 2022 року. Також позивач звернув увагу, що в разі несплати ФОП Онищенком В.С. визначеної заборгованості до 14 лютого 2022 року, ТОВ «Кадор-Трейд» буде змушене розірвати договір суборенди нерухомого майна №10/06-21 від 10.06.2021 року та звернутися до суду за примусовим задоволенням його вимог.

В подальшому, ТОВ «Кадор-Трейд» повідомило ФОП Онищенко В.С. про розірвання договору оренди нерухомого майна №10/06-21 від 10 червня 2021 року, де зазначило, що договір вважається розірваним з 01.03.2022 (повідомлення № 23/02-22 від 23.02.2022).

Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «Кадор-Трейд», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по суборендній платі та заборгованість за комунальні послуги в загальній сумі 108 063,75 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Cтаттею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне викання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір суборенди нерухомого майна № 10/06-21 від 10.06.2021. Факт передачі в суборенду відповідачу нежитлового приміщення №302, загальною площею 97,1 кв.м., що розміщене на 3 поверсі в адміністративному будинку № 2 за адресою: м. Одеса, вул. бульвар Французький, 66/2, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі приміщення по договору суборенди №10/06-21 від 10.06.2021, підписаного та скріпленого печаткою уповноваженого представника з боку позивача та підписаного відповідачем 14.06.2021.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору суборенди від 10.06.2021. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст. 204 ЦК України).

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак суборендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором.

В свою чергу ФОП Онищенко В.С. у порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,759,762 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, ст.ст.283,285 ГК України, умов договору суборенди перераховував несвоєчасно та не в повному обсязі як орендні платежі за користування приміщенням, так і комунальні послуги за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, не дивлячись на те, що строк виконання грошових зобов`язань настав згідно ч.1 ст.530 ЦК України та домовленостей, закріплених в п.п.2.1, 4.3. договору суборенди.

Під час розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем у даній справі суд виходить із наявних в матеріалах справи первинних облікових документів (виставлених позивачем рахунків на оплату).

Враховуючи викладене, позов ТОВ «Кадор-Трейд» в частині вимоги про стягнення заборгованості з суборендної плати підлягає задоволенню в сумі 81214,45 грн., а в частині вимоги про стягнення вартості комунальних послуг - у сумі 26849,30 грн.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені пунктами 2.1. та 4.3. договору суборенди, є правовою підставою для стягнення суми загального боргу 108063,75 грн. у примусовому порядку.

При цьому, сторонами у договорі погоджено порядок розірвання договору у п. 9.1., відповідно до якого, на додаток до інших прав припинення/розірвання цього договору в односторонньому порядку, як передбачається у цьому договорі, позивач має право в односторонньому порядку припинити дію/розірвати договір з утриманням на свою користь Гарантійного платежу за останній місяць суборенди, якщо суборендар не виконує свої платіжні зобов`язання згідно з умовами цього договору, включаючи (але не обмежуючись) сплатою суборендної плати, плати за комунальні послуги, та якщо відповідне невиконання триває 10 календарних днів після направлення відповідного письмового повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту отримання письмового повідомлення ТОВ «Кадор-Трейд» з вимогою про стягнення заборгованості та про дострокове розірвання договору відповідач належним чином повідомив позивача про свій намір розірвати договір оренди.

Гарантійний платіж - це платіж, який виконує функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань суборендаря, що сплачується, використовується та/або повертається у випадку та на умовах, визначених цим договором.

Як відзначалось судом, договором встановлено, що позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір з утриманням на свою користь Гарантійного платежу за останній місяць суборенди, оскільки він виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання визначені договором, що стосуються оплати за користування нежитловим приміщенням та інших платежів виконані зі сторони відповідача не повністю належним чином, що підтверджуються рахунками на оплату та платіжними дорученнями про сплату відповідних платежів - орендної плати за користування орендним приміщенням та комунальних платежів, копії яких наявні в матеріалах справи. Відтак, на переконання суду, позивач правомірно врахував гарантійний платіж у розмірі 39500,30 грн. в якості штрафної санкції за неналежне виконання відповідачем умов договору, що потягнуло за собою розірвання позивачем договору на підставі п. 9.1.(а).

Суд зазначає, що відповідачем жодним чином наявність заборгованості не спростована, при цьому строк виконання зобов`язань з її оплати є таким, що настав.

За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, факт невиконання відповідачем зобов`язання перед позивачем за договором приймається судом як юридичний факт із подальшими відповідними наслідками.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку аргументам позивача, суд дійшов висновку, що позов є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність та законність позовних вимог та обґрунтованість заявленої до стягнення суми, так само як і факт порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 108063,75 грн. заборгованості по сплаті суборендної плати та комунальних платежів.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онищенка Вадима Святославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» (вул. Успенська, № 39/1, офіс 17, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39731044) заборгованість по сплаті суборендної плати та комунальних послуг в розмірі 108 063 (сто вісім тисяч шістдесят три) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський