Постанова

від 30.08.2022 по справі 372/1710/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1710/19

провадження № 61-5802св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтв про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Першотравенська сільська рада), ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в с. Перше Травня»; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2018 року індексний номер: 43567934 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, що розташована в с. Перше Травня Обухівського району Київської області; стягнення з відповідачів на користь прокуратури Київської області судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилався на те, що під час опрацювання інформації органів державної влади прокуратура виявила порушення вимог земельного та лісового господарства при виділенні земельних ділянок на території Першотравенської сільської ради та встановлено, що рішенням 46 сесії 7 скликання Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,2308 га, кадастровий номер: 3223186600:02:020:0026, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах с. Перше Травня за рахунок земель комунальної власності.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На думку, прокурора рішення Першотравенської сільської ради було прийнято поза межами її компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказану земельну ділянку відбулося з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, з інформації від 04 лютого 2019 року № 02-02/94, наданої ДП «Київське лісове господарство», та інформації від 25 лютого 2019 року № 87, наданої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0026 розташована на землях лісогосподарського призначення кварталу 3 Обухівського лісництва та входить до складу єдиного масиву лісових насаджень.

Таким чином, рішення Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 прийняте всупереч вимогам пункту «ґ» частини четвертої статті 84 та частини другої статті 56 ЗК України.

Крім того, згідно з інформації Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 04 лютого 2019 року останнє згоди на вилучення чи припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою не надавало, а тому, цільове призначення вищевказаної земельної ділянки було змінено всупереч вимог частини п`ятої статті 116 та частин першої-третьої статті 149 ЗК України.

У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.

У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» звернувся до суду Київської області з позовом до Першотравенської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 842 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»; визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0014, серія та номер: 18263030, виданого 26 лютого 2014 року; стягнення з відповідачів на користь прокуратури Київської області судового збору.

У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Першотравенської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 851 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»; визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0018, серія та номер: 18264816, виданого 26 лютого 2014 року; стягнення з відповідачів на користь прокуратури Київської області судового збору.

У травні 2019 року Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Першотравенської сільської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 841 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»; витребування на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0007, що розташована на території Першотравенської сільської ради; стягнення з відповідачів на користь прокуратури Київської області судового збору.

Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 13 вересня 2019 року об`єднав в одне провадження вказані цивільні справи, присвоївши об`єднаній справі № 372/1710/19.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, що розташована в с. Перше Травня та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0018, що розташована в с. Перше Травня та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0014, що розташована в с. Перше Травня та належить на праві власності ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, а тому його посилання на порушення прав чи інтересів держави та відповідних установ і підприємств у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту, є недоведеними. Крім того, наявні у справі докази не дають достатніх підстав для задоволення позову і позбавлення відповідачів права власності на зазначені земельні ділянки.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 23 вересня 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Визнав недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в с. Перше Травня».

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43567934 від 19 жовтня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2308 га з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0026, що розташована в селі Перше Травня.

Визнав недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 842 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Визнав недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0014, серія та номер: 18263030, видане 26 лютого 2014 року.

Визнав недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 851 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Визнав недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0018, серія та номер: 18264816, видане 26 лютого 2014 року.

Визнав недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 841 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Витребував на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0007, що розташована на території Першотравенської сільської ради.

Стягнув з Першотравенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рахунок прокуратури Київської області судовий збір по 6 403,33 грн з кожного.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки з фрагментів з публічної кадастрової карти України Обухівського лісництва державного підприємства «Київський лісгосп» видно, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується наявними в матеріалах справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Обухівського лісництва державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» за 2003 рік. Разом з тим, з листів ДП «Київське лісове господарство» від 04 лютого 2019 року № 02-02/94 та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 04 лютого 2019 року № 04-48/236 відомо, що ці установи не надавали погодження на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок. Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень Першотравенської сільської ради щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів. Оскільки право власності на спірні земельні ділянки до відповідачів перейшло на підставі рішень, які є незаконними, то видані на їх підставі свідоцтва про право власності також підлягають визнанню недійсними.

Крім того, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» спірної земельної ділянки.

Верховний Суд постановою від 17 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишив без змін.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц та постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 372/1030/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 372/772/16, від 23 січня 2020 року справі № 916/2128/18, від 08 липня 2020 року у справі № 755/57019/17-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 496/3663/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 707/584/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про доведеність заявлених вимог з посиланням на те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, стосовно яких законом встановлено обмеження щодо їх використання у цивільному обороті, адже надані позивачем планово-картографічні матеріали не відповідають вимогам закону, оскільки не були погоджені ні територіальними органами земельних ресурсів, ні територіальними органами з питань охорони навколишнього природного середовища. На копіях планово-картографічних матеріалів немає відміток, які б свідчили про їх погодження даними державними органами. Таким чином, ці матеріали не є належними доказами на підтвердження того, яка саме площа земельних ділянок перебувала у користуванні ДП «Київське лісове господарство» на момент винесення сільською радою спірних рішень. У зв`язку з цим, у суду не було можливості встановити дійсне розташування земель лісогосподарського призначення відповідного кварталу, а позивач не заявив клопотання про призначення експертизи для встановлення цих обставин. Отже, висновок апеляційного суду про те, що спірні земельні ділянки входили до кварталу 3 та перебували у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» ґрунтуються на неналежних доказах.

Також апеляційний суд не врахував і того, що проєкт землеустрою щодо встановлення і зміни меж ради і села Перше Травня, виготовлений у 2004 році, тобто на момент відведення спірних земельних ділянок даним проектом були визначені межі земель Першотравенської сільської ради. Тобто, Першотравенська сільська рада мала повноваження щодо виділення земельних ділянок у власність фізичних осіб та приймаючи рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність відповідачам, керувалась Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріалами проєкту землеустрою щодо встановлення і зміни меж ради та села, Генеральним планом, поєднаним з детальним планом с. Перше Травня і технічною документацією із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) адміністративно- територіального утворення меж с. Перше Травня. При цьому земельні ділянки відповідачам були виділені не за рахунок земель лісогосподарського призначення, а за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування, які знаходились у межах села і відображені в експлікації. Разом з цим апеляційний суд не дослідив проєкт землеустрою та дійшов помилкового висновку про неправомірність рішень сільської ради щодо виділення земельних ділянок у власність фізичних осіб. Крім того апеляційний суд безпідставно застосував статтю 149 ЗК України до спірних правовідносин, адже земельні ділянки були виділені фізичним особам у передбаченому законом порядку за рахунок земель, не наданих у власність, а не лісогосподарського призначення. Такі землі знаходились в межах села згідно з експлікації (яка міститься в проєкті землеустрою Першотравенської сільської ради).

Вирішуючи питання про позбавлення права власності апеляційний суд не вирішив питання про відшкодування відповідачам як добросовісним набувачам понесених ними витрат (пов`язаних з виготовленням землевпорядної документації, оплатою відновної вартості зелених насаджень на виділених земельних ділянках, оплата робіт щодо розчищення, вирівнювання земельних ділянок, вивезення сміття та ін.).

Крім того, апеляційний суд, дійшовши висновків про обґрунтованість заявлених вимог, неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності про застосування якої було заявлено в суді першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 липня 2021 року справа № 372/1710/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що рішенням 6-ої сесії 7-го скликання Першотравенська сільська рада від 04 лютого 2016 року № 91 надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель та споруд у с. Перше Травня із земель сільської ради - землі житлової та громадської забудови відповідно до Генерального плану населеного пункту (іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм та державних стандартів).

Відповідно до висновку відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з актом перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності встановлено, що через земельну ділянку, яка знаходиться у с. Перше Травня площею 0,2308 га, наданої ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не проходять межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисні зони, зони особливого режиму використання земель.

Рішенням 46-ої сесії 7-го скликання Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 затверджено проєкт землеустрою, розроблений фізичною особо-підприємцем ОСОБА_6 , щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2308 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, кадастровий номер: 3223186600:02:020:0026, що розташована у селі Перше Травня, за рахунок земель комунальної власності Першотравенської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2308 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3223186600:02:020:0026, що розташована у селі Перше Травня Обухівського району Київської області.

З листа ДП «Київське лісове господарство» від 04 лютого 2019 року № 02-02/94 відомо, що останнє не надавало погодження на вилучення земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026.

З листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 04 лютого 2019 року відомо, що зазначене управління не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026.

З фрагменту з публічної кадастрової карти України видно, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186600:02:020:0026 знаходиться у межах кварталу № 3 Обухівського лісництва державного підприємства «Київське лісове господарство».

Висновком Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 17 травня 2004 року погоджено розроблений проєкт землеустрою щодо встановлення і зміни меж Першотравенської сільської ради і села Перше Травня, яким передбачено площу земель у межах Першотравенської сільської ради - 3164,1 га, у тому числі площа села Перше Травня - 764,8 га.

Згідно з рішенням 30-ої сесії 24-го скликання Обухівської міської ради Київської області від 21 травня 2004 року та додатком до нього внесено Київській обласній раді подання про встановлення меж селища Козин, села Перше Травня, населених пунктів на території Старобезрадичівської сільської ради; погоджено проєкт землеустрою щодо встановлення меж населених пунктів за їх переліком та площею земель згідно з додатком.

Рішенням Київської обласної ради від 27 травня 2004 року та додатків до нього затверджено межі окремих населених пунктів Київської області згідно з відповідними проєктами землеустрою; встановлено, що проєкти землеустрою щодо встановлення меж населених пунктів зберігаються у відповідних районних відділах земельних ресурсів; визнано таким, що втратив чинність пункт 4 додатка 5 до рішення Київської обласної ради від 18 вересня 2003 року № 117-09-XXIV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області»; контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин.

Згідно з довідкою відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру від 14 листопада 2017 року станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка площею 0,2264 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться у с. Перше Травня, на території Першотравенської сільської ради намічена до відведення у власність ОСОБА_1 , рахується згідно з Державною статистичною звітністю (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), інші лісовкриті площі - для відпочинку (номер стовпця - 33).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржена лише в частині задоволених вимог позову заявлених до Першотравенської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради від 10 вересня 2018 року № 472/19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в с. Перше Травня»; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2018 року індексний номер: 43567934 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, а тому переглядається Верховним Судом тільки в частині вирішення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої вказаної статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Київське лісове господарство», яке не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень. На зазначену обставину апеляційний суд не звернув уваги і не надав цій обставині належної правової оцінки з відповідними процесуальними наслідками.

Крім того, у цій справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок про те, що «прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. …Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави».

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері лісових відносин визначені, зокрема, Розділом III Глави 3 ЛК України.

Апеляційний суд на зазначені обставини та вимоги закону також не звернув уваги, не з`ясував, до компетенції якого органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта належать повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, і відповідно, який орган має бути належним позивачем у спірних правовідносинах.

Вказані обставини мають важливе значення для з`ясування питання щодо належного позивача та відповідних процесуальних наслідків (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі 912/2385/18).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З метою необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21),від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині вирішення позову заявленого до Першотравенської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також щодо вирішення питання про розподіл судових витрат за цими вимогами - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням того, що при розгляді встановлено підставу, яка зумовлює скасування оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції не аналізує інших підстав відкриття касаційного провадження.

При цьому колегія судів бере до уваги те, що постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року переглянута постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року за касаційною скаргою лише ОСОБА_2 . У мотивувальній частині постанови суд касаційної інстанції надав оцінку законності рішення сільської ради про надання земельної ділянки та правомірності набуття зазначеним відповідачем права власності на земельну ділянку. Постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині вирішення вимог інших позовів, які об`єднані в одне провадження фактично не переглядалася.

Враховуючи принцип диспозитивності за касаційною скаргою ОСОБА_1 не оскаржена постанова Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог заявлених до Першотравенської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень, визнання недійсним свідоцтв про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому вона в частині вирішення зазначених вимог не є предметом касаційного перегляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині вирішення вимог позову заявлених до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 10 вересня 2018 року № 472/19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в с. Перше Травня»; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2018 року індексний номер: 43567934 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2308 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0026, що розташована в с. Перше Травня Обухівського району Київської області, а також розподілу судових витрат щодо цих вимог скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов