Постанова

від 30.08.2022 по справі 544/968/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

30 серпня 2022 року?

м. Київ

справа № 544/968/17

провадження № 51-1364км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:?

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ОСОБА_5 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170000000366 від 28 липня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ?уродженця с.Залісся Київської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання із застосуванням у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня прибуття його до виправного центру для відбування покарання.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_7 28 липня 2017 року о 01:00, керуючи технічно-справним автомобілем «Рено Преміум», держаний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Метако», державний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський», на 155 км уПирятинському районі Полтавської області в напрямку м. Харків, грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. А саме: під час руху на ділянці дороги, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу для того, аби уникнути зіткнення та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_3 , який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині, після чого зіткнувся з автомобілем 3IЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 , який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , відносно до живої особи, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_8 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепу,щосупроводжувалися крововиливами під оболонки тавречовину головного мозку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , відносно до живої особи, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життявмомент їх спричинення, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_9 стала сполучна травма голови, грудної клітки, живота, що супроводжувалось шоком-крововтратою.

Переглядаючи вказаний вирок районного суду, 02 лютого 2022 року Полтавський апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання.

В цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за частиною 3 статті 286 КК у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

ОСОБА_7 взято під варту у залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 02 лютого 2022 року.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та просить закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного у зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу кримінального правопорушення на підставі статі 440 КПК. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що:

- обвинувальний акт взагалі не містить формулювання обвинувачення, що на переконання захисникає порушенням права на підготовку до захисту;

- суд першої інстанції не оцінив та взагалі не взяв його до уваги висновок судового експерта № 0267 від 27 листопада 2017 року, а решту доказів сторони захисту взяв лише формально, так і не надавши їм належної процесуальної оцінки, чим допустив порушення вимог статті 94 КПК;

- суд апеляційної інстанції, хоча і зазначив вказані висновки експертів у своєму вироку, однак зробив це формально, не досліджуючи його у судовому засіданні, при тому, що сторона захисту як у апеляційні скарзі, так і окремо заявляючи відповідне клопотання, просила суд апеляційної інстанції повторно дослідити ряд письмових доказів, яке судом апеляційної інстанції, у порушеннячастини 3 статті 404 КПК залишене без задоволення;

- виходячи з визначення понять «небезпека для руху» та «перешкода для руху», що викладені у пункті 1.10 ПДР України, захисник вважає, що можливо зробити висновок, що стоячі (нерухомі) автомобілі марки «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_3 , та марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_4 , для водія ОСОБА_7 були «перешкодами для руху»;

- захисник стверджує, що, залишивши свої транспортні засоби частково на узбіччі, частково на проїзній частині смуги руху, по якій рухався ОСОБА_7 ; у темну пору доби; у неосвітленому місці; не виставивши знак аварійної обстановки; зупинивши транспортні засоби на шляхопроводі (мосту), де це заборонено, водії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ось такими діями і створили аварійну ситуацію для водія ОСОБА_7 , а тому кримінальна відповідальність ОСОБА_7 виключається;

- судами першої та апеляційної інстанцій не визнано ряд доказів недопустимими, про що вказувалося стороною захисту у судових дебатах;

- при вирішенні питання про причинний зв`язок необхідно враховувати наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має;

- з висновків судових експертів, що були долучені до матеріалів судового провадження стороною захисту (три висновки судових експертів), в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на нерухомий автомобіль «ВАЗ 21213», який частково знаходився у смузі руху автомобіля «Renault Premium», шляхом зупинки автомобіля до місця наїзду, і, як зазначили судові експерти в діях ОСОБА_7 невідповідностей вимогам п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України не вбачається. У той же час, як вбачається із вказаних висновків судових експертів, дії водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 15.1, 15.2, 19.4, 9.9 «а», 9.10 «б» Правил дорожнього руху України, і вказані порушення знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

- з висновків судових експертів, що були долучені до матеріалів судового провадження стороною захисту (три висновки судових експертів), вбачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на нерухомий автомобіль «ВАЗ 21213», який частково знаходився у смузі руху автомобіля «Renault Premium», шляхом зупинки автомобіля до місця наїзду, і, як зазначили судові експерти в діях ОСОБА_7 невідповідностей вимогам п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України не вбачається.У той же час, як вбачається із вказаних висновків судових експертів, дії водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 15.1, 15.2, 19.4, 9.9 «а», 9.10 «б» Правил дорожнього руху України, і вказані порушення знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

- під час розгляду справи у суді першої інстанції захисником тричі подавались вмотивовані заяви про відвід судді ОСОБА_10 від участі у справі, у задоволенні яких тричі суд першої інстанції безпідставно та невмотивовано відмовлено.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за частиною 3 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 28 липня 2017 року о 01:00, керуючи технічно-справним автомобілем «Рено Преміум», держаний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Метако», державний номер НОМЕР_2 , під час руху на ділянці дороги, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу для того, аби уникнути зіткнення та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_3 , який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині, після чого зіткнувся з автомобілем 3IЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 , який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 померли.

Суди першої та апеляційної інстанцій вважали доведеним пред`явлене засудженому обвинувачення, що обґрунтували показаннями засудженого, свідків, експертів, потерпілих, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Разом з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановив, що кожен із учасників ДТП порушив Правила дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали:

- в діях водія автомобіля ВАЗ-21213, н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п.п.9.9.а, 9.10.б, 15.1, 15.2, 15.9.в, 19.4 Правил дорожнього руху України;

- в діях водія автомобіля ЗІЛ-130 ЗНГ, н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.п.9.9.а, 9.10.б, 15.1, 15.2, 15.9.в, 19.4 Правил дорожнього руху України;

- вдіях водія автомобіля «RENAULT Premium» н.з. НОМЕР_5 . з напівпричепом «МЕТАСО» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 за умовами видимості автомобіля ВАЗ-21213, н.з. НОМЕР_3 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали.

Визнаючи ОСОБА_7 винуватим, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що об`єктивну спроможність виявити автомобіль, на який стався наїзд було установлено під час слідчого експерименту. Про таку спроможність у судовому засіданні суду також повідомили особи, які були присутні під час проведення слідчого експерименту.

Суд не погодився з доводами сторони захисту про те, що час настання небезпеки слід рахувати як момент, коли ОСОБА_7 зрозумів, що автомобіль Нива частково знаходиться на смузі руху. Так, ДТП сталася на мосту, який з обох сторін відгороджений відбійниками, відстань між відбійником та суцільною лінією, яка позначає початок смуги руху є доволі обмежена, що було очевидно для кожного водія. А тому при виявленні попереду перешкоди, необхідно було відразу виконати вимоги п. 12.3 ПДР, не пересвідчуючись у достовірності, чи дійсно автомобіль виступає на смугу руху.

В основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання засудженого, потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_14 з-приводу висновку, проведеного відповідно до постанови слідчого, свідка ОСОБА_15 , який був зупинений працівниками поліції на місці пригоди, свідка ОСОБА_16 , який прибув на місце пригоди, свідка ОСОБА_17 , який був присутній 19 вересня 2017 року на слідчому експерименті, свідка ОСОБА_18 , який був понятим, експертів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які виготовляли висновки експертиз за заявою захисника обвинуваченого.

Також в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав безпосередньо досліджені наступні докази:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 липня 2017 року, схема та фототаблиця до протоколу огляду місця пригоди;

- протокол огляду трупа ОСОБА_9 від 28 липня 2017 року;

- висновок експерта № 155 від 28 липня 2017 року трупа ОСОБА_9 ;

- протокол огляду трупа ОСОБА_8 від 28 липня 2017 року;

- висновок експерта № 154 від 28 липня 2017 року трупа ОСОБА_8 ;

- протокол огляду від 08 серпня 2017 року;

- висновок експерта № 191 МК щодо дослідження одягу ОСОБА_8 ;

- протокол огляду від 08 серпня 2017 року;

- висновок експерта № 192 МК щодо дослідження одягу ОСОБА_9 ;

- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу автомобіля Рено Преміум, реєстраційний номер НОМЕР_1 № 00370-00732-17 від 12 липня 2017 року;

- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу Метако, реєстраційний номер НОМЕР_2 , № 00370-0783-17 від 17 липня 2017 року;

- копія журналу щозмінного перед рейсового медичного огляду 27 липня 2017 року ОСОБА_7

- висновок щодо результатів медичного огляду щодо ОСОБА_7 ;

- висновок експерта № 217 від 11 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 ;

- висновок судової автотехнічної експертизи № 421 від 12 вересня 2017 року щодо місця зіткнення автомобілів;

- висновок Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. № 1283 від 29 вересня 2017 року щодо дослідження лампочок заднього правого ліхтаря автомобіля ЗІЛ державний номер НОМЕР_4 ;

- висновок судової автотехнічної експертизи № 469 від 25 вересня 2017 року;

- протокол проведення слідчого експерименту від 21 листопада 2018 року;

- висновок експерта за результатами проведеної автотехнічної експертизи №2053 від 22 січня 2019 року;

- листи 01-20/729 від 14 серпня 2017 року наданого Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій, № 1055 від 13 січня 2020 року, № 01-02/1072 від 31 жовтня 2017 року Служби автомобільних доріг у Полтавській області інформація, № 509 від 13 жовтня 2020 року ТОВ «Дорстрой монтаж Київ»;

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій визнали недопустимими висновки експертиз, що були надані стороно захисту.

Зокрема, стороною захисту надано висновок автотехнічної експертизи, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_19 №646/20-52 від 04 березня 2020 року за фотокопіями матеріалів кримінального провадження, розміщених на флеш-накопичувачі, та висновок автотехнічної експертизи, складеної експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_20 № 19/12/1-13-СЕ/20 від 11 березня 2020 року за фотознімками матеріалів кримінального провадження № 12017170000000366 наданих на флешнакопичувач.

Вказані висновки експертиз судові експерти ОСОБА_19 та ОСОБА_20 роз`яснили та підтвердили в судовому засіданні.

Суд першої інстанції визнав такі висновки експертиз недопустимими з огляду на те, що експерти в порушення п. 1.8 та п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не належним чином попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Суд вважав, що не було перешкод щодо заявлення обґрунтованого клопотання захисником обвинуваченого як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду щодо призначення автотехнічної експертизи.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого та захисника засудженого, вважав підстави визнання недопустимими висновків експертиз помилковими.

Апеляційний суд вбачав, що висновки судових експертів № 646/20-52 від 04 березня 2020 року та 19/12/1-13-СЕ/20 від 11 березня 2020 року містять письмові відомості про попередження експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за статтями 384, 385 КК.

Одночасно, апеляційний суд вважав такі висновки експертів недопустимими, оскільки вони були проведені за зверненнями сторони захисту на підставі окремих матеріалів кримінального провадження, а не на підставі всіх зібраних доказів у своїй сукупності, які малися в матеріалах провадження.

Відповідно достатті 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлено, зокрема, порядком оцінки доказів і визначення відповідно достатті 94 КПКїх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Твердження у касаційних скаргах про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбаченихстаттею 244цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Відповідно достатті 86 КПКдоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ізстатті 87 КПКнедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією тазаконами України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У частині 2статті 87 КПКнадано перелік тих діянь, які суд безумовно зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а саме: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанції визнали недопустимими доказами висновки експертів, які були проведені за зверненням сторони захисту, з підстав того, що експерти не повідомлені про кримінальну відповідальність та були проведені за зверненнями сторони захисту на підставі окремих матеріалів кримінального провадження, а не на підставі всіх зібраних доказів у своїй сукупності.

Зі змісту висновків експертів №646/20-52 від 04 березня 2020 року та №19/12/1-13-СЕ/20 від 11 березня 2020 року вбачається наступне.

Такі висновки проведені за заявою адвоката ОСОБА_5 , разом з якою надано флеш-накопичувач з матеріалами справи в електронному вигляді (фотознімками), а саме: матеріали кримінального провадження в 1 томі на 257 арк, протокол проведення слідчого експерименту від 21 листопада 2018 року на 13 фотознімках, висновок експерта №2053 від 21 листопада 2019 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження.

В основу висновків таких експертиз покладено такі докази:

- висновок судової автотехнічної експертизи № 421 від 12 вересня 2017 року щодо місця зіткнення автомобілів;

- висновок експерта за результатами проведеної автотехнічної експертизи №2053 від 22 січня 2019 року;

- протокол проведення слідчого експерименту від 21 листопада 2018 року;

- обвинувальний акт.

Наведені докази, які були дослідженні у висновку експертів №646/20-52 від 04 березня 2020 року та №19/12/1-13-СЕ/20 від 11 березня 2020 року, були покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , а отже їх вихідні дані співпадають з тими, які були підставою для висновків експертиз, що покладені в основу обвинувального вироку.

Наведене свідчить, що підставою для визнання зазначених доказів недопустимими була якість змісту документів, складених у ході процесуальних дій, а не порушення вимог процесуальної форми їх призначення чи проведення.

Враховуючи, що жодної із вищезазначених у законі обставин для визнання доказів недопустимими судами обох інстанцій не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено порушень прав ОСОБА_7 , гарантованихКонституцією УкраїнитаКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому визнання висновків експертів №646/20-52 від 04 березня 2020 року та №19/12/1-13-СЕ/20 від 11 березня 2020 року недопустимими доказами не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Тобто, суд прийшов до висновку, що експертизи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження без їх дослідження.

Захисник стверджує, що суд першої інстанції не оцінив та взагалі не взяв його до уваги висновок судового експерта № 0267 від 27 листопада 2017 року, а суд апеляційної інстанції, не досліджуючи його у судовому засіданні, при тому, що сторона захисту як у апеляційні скарзі, так і окремо заявляючи відповідне клопотання, просила суд апеляційної інстанції повторно дослідити ряд письмових доказів, яке судом апеляційної інстанції, у порушеннячастини 3 статті 404 КПК залишене без задоволення.

Вказані доводи також знайшли свої підтвердження.

У матеріалах кримінального провадження наявне клопотання від 26 грудня 2019 року захисника ОСОБА_5 про долучення висновку експерта №0267 від 27 листопада 2017 року та заяви про проведення автотехнічної експертизи від 23 листопада 2017 року та сам висновок (т.4 а.п. 1-15).

Крім того, відповідно до розписки про відкриття додаткових матеріалів та надання доступу стороні обвинувачення до додаткових письмових документів сторони захисту у цьому кримінальному провадженні від 01 лютого 2018 року, захисник ОСОБА_7 надав стороні обвинувачення для ознайомлення, у тому числі висновок експерта №0267 від 27 листопада 2017 року (т. 2 а.п.198-200).

Такий висновок, окрім інших доказів, сторона захисту просила у апеляційній скарзі дослідити в порядку частини 3 статті 404 КПК під час апеляційного розгляду, вказуючи, що суд першої інстанції його не дослідив в судовому засіданні (т.5 а.п.148-163).

Попри це, суд першої інстанції вказаний висновок не дослідив та оцінки у вироку не надав, а апеляційний суд на вказане не звернув уваги та повторно не дослідив.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, посилався на неправильну оцінку місцевим судом наведених доказів та не дослідження доказів у провадженні, у зв`язку із чим просив скасувати цей вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

На виконання такої вимоги та, посилаючись на положення частини 3статті 404 КПК, просив про повторне дослідження доказів, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями вже і в судовому засіданні апеляційного суду (статей22,87 КПК).

Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Незважаючи на те, що кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винуватості має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який надає цьому доказу юридично значущу оцінку, без зазначення мотивів свого рішення, колегія суддів апеляційного суду, порадившись на місці, відмовила в задоволенні цього клопотання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінив докази у кримінальному провадженні без дотриманням безпосередності та змагальності й права на справедливий судовий розгляд відповідно до положень частини 3статті 404 КПК.

Що стосується інших доводів сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, то вони не можуть перевірятися касаційним судом без дотримання судами процесуального закону щодо дослідження та оцінки доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасних висновків про винуватість ОСОБА_7 , а тому вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У зв`язку з тим, що апеляційний суд процесуально уповноважений на дослідження доказів у кримінальному провадженні та на оцінку обставин в ньому, тощо, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати лише вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В свою чергу, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, оскільки він просив скасувати також і вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити усі доводи апеляційної скарги захисника засудженого, дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Оскільки ОСОБА_7 взято під варту в залі суду апеляційного суду, а вирок апеляційного суду скасовується, то він підлягає звільненню з-під варти негайно.

Керуючись статтями433,434,436,438,441,442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити засудженого ОСОБА_7 з-під варти негайно.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3