Постанова

від 29.08.2022 по справі 686/4327/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4327/22

Провадження № 22-ц/4820/1439/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Кошельника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Татьяна» про розірванням договору оренди,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до СФГ «Татьяна» про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.01.2007 року між ОСОБА_1 та СФГ «Татьяна» було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності позивачці, строком на 15 років. В той же день підписано Акт прийомки-передачі орендованої земельної ділянки. У 2017 році, на усне звернення позивача з проханням розірвати договір, їй було повідомлено про те, що строк дії договору має припинитись 04 січня 2022 року. Вважаючи, що спірний договір має припинитись 04.01.2022 року, ОСОБА_1 в листопаді 2021 року звернулась до голови СФГ «Татьяна» із заявою про відмову в продовженні строку дії договору оренди. Проте, в грудні 2021 року вона отримала повідомлення, про відмову в задоволенні заяви, оскільки строк дії вказаного договору закінчується 15.12.2025 року, так як договір оренди було зареєстровано в державному реєстрі лише 15.12.2010 року.

Позивач зазначає, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки до державної реєстрації укладеного договору оренди орендарем, минуло майже 4 роки. На думку позивача, орендар умисно ухилився від державної реєстрації речового права з метою протиправно без згоди орендодавця продовжити строк дії Договору оренди землі, чим порушив умови договору та вимоги закону, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, як орендодавця. Крім того, відповідач фактично використовував земельну ділянку та сплачував орендну плату за оренду землі з 04.01.2007 року без державної реєстрації договору оренди, що порушує вимоги законодавства, а тому вказаний договір підлягає розірванню.

Посилаючись на зазначене, просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Татьяна» в особі голови господарства Буняк В.І. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087300:03:002:0088, площею 2,2491га, що знаходиться на території Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Крім того, суд вважав, що позивач пред`явленням такого позову в будь-якому випадку не досягне поставленої цілі щодо відновлення порушеного права власності на землю та повернення належної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначала, що висновок суду першої інстанції щодо неефективного способу захисту обраного позивачем, не відповідає положенням закону та установленій судовій практиці. Сторонами при укладенні договору оренди досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а тому договір є укладеним. Крім того, обов`язок провести державну реєстрацію речового права, а саме, права оренди землі, покладається на орендаря. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки укладено було 04 січня 2007 року строком на 15 років, а державна реєстрація його орендарем була проведена тільки 15 грудня 2010 року, майже через чотири роки після його укладення, таким чином строк дії договору закінчується в 2025 року, що є істотним порушенням умов договору, позивачка позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Застосований у позовній заяві спосіб захисту, як розірвання договору оренди у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків (не проведенням державної реєстрації) є загальним за своєю сутністю та повністю відповідає ст.16 ЦК України і може застосовуватись у подібних правовідносинах.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Відповідач Селянське фермерське господарство «Татьяна» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 як власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825087300:03:002:0088, площею 2,2491га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю Р1№761149 від 11.10.2002 року, та СФГ «Татьяна» в особі голови господарства Буняк В.І. укладено договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2007 року. В той же день сторони оформили Акт прийомки-передачі, за яким вказана земельна ділянка передана в користування орендарю, відповідачу по справі, та почала ним використовуватись для вирощування сільськогосподарських культур.

Строк дії договору визначений п.7 договору оренди на 15 років.

У пункті 20 договору оренди визначено, що передача земельної ділянки здійснюється не пізніше 30-ти денного терміну після державної реєстрації договору за актом приймання передачі.

Відповідно до п.36 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав передбачених законом.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.41 Договору).

В матеріалах справи наявне повідомлення ОСОБА_1 , адресоване голові СФГ «Татьяна», про намір припинити договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6825087300:03:002:0088, надана в оренду на 15 років з 04.01.2007 по 04.01.2022.

Листом від 08 грудня 2021 року позивачку повідомлено про відсутність наміру припинення договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087300:03:002:0088, оскільки внаслідок державної реєстрації договору оренди землі 15.12.2010 року, датою припинення оренди є грудень 2025 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано за СФГ «Татьяна» 15.12.2010 року.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 04 січня 2007 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон «Про оренду землі» (далі - Закон №161-XIV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону №161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Із матеріалів справи вбачається, що сторони підписали договір оренди земельної ділянки 04 січня 2007 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 7 договору строк його дії - 15 років, у пункті 20 передбачили що передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше 30-ти денного терміну після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. У пункті 31 договору зобов`язано орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі зареєстрованим в установленому порядку.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано за СФГ «Татьяна» 15.12.2010 року.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону № 161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

Однак, у пункті «Ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі з підстав передбачених частиною 2 статті 651 ЦПК України, не зазначила та не довела у суді об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що вона як орендодавець розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки, адже умовами договору оренди землі, а саме, у пункті 20 сторони передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше 30-ти денного терміну після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. У пункті 31 договору зобов`язано орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі зареєстрованим в установленому порядку. Пунктом 41 договору оренди земельної ділянки від 04.01.2007 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зважаючи на зазначене, позивач мав можливість цікавитися та контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться пізніше.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог є правильним.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем заявлено неефективний спосіб захисту є помилковим та на правильність вирішення позову по суті не впливає.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2022 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І.Ярмолюк