Рішення

від 04.09.2022 по справі 320/9490/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року № 320/9490/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Миронівської міської ради

про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Миронівської міської ради, у якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Миронівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка;

-зобов`язати Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що після його неодноразових звернень до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не прийняв жодного рішення, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач проти задоволення позву заперечував, пояснив, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні третьої особи на праві оренди, тому у відповідача відсутні повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04.08.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 29.09.2021 о 14:45.

29.09.2021 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене 21.10.2021 о 13:00.

21.10.2021 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Відповідач направив на адресу суду відзив. Суд ухвалив відкласти підготовче засідання для надання відповіді на відзив на 29.11.2021 о 15:00.

29.11.2021 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначене 09.12.2021 о 11:15.

09.12.2021 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 14.02.2022 о 11:00.

14.02.2022 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 21.03.2022 о 11:30.

Ухвалою суду від 13.06.2022 справа №320/9094/21 прийнята до провадження судді Леонтовича А.М., судовий розгляд вирішено здійснювати спочатку, призначено підготовче засідання на 05.07.2022 о 14:30.

05.07.2022 у судове засідання не прибув відповідач, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представника не забезпечив. Суд ухвалив відкласти судове засідання у зв`язку з неявкою представника відповідача на 18.07.2022 о 14:00.

18.07.2022 у судове засідання прибули сторони, судове засідання відкладено для витребування додаткових доказів з відповідача на 01.08.2022 о 14:30.

01.08.2022 у судове засідання прибули сторони, у судовому засіданні оголошено перерву для витребування додаткових доказів з відповідача на 11.08.2022 о 14:30.

11.08.2022 у судове засідання прибули сторони. Суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 22.08.2022 о 15:30.

22.08.2022 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Представниками сторін подано до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності за наявними доказами в порядку письмового провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених сторін та клопотання представника позивача, на підставі частини дев`ятої статті 205, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом проведено судове засідання без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного запису у справі та вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 звернувся до Миронівської міської ради з заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться за межами м. Миронівка, кадастровий номер 3222910100:03:015:0030.

До вказаної заяви позивачем було додано такі документи: копія паспорта громадянина України; копія ідентифікаційного коду; графічне розташування ділянки.

З аналогічними заявами позивач почав звертатись до відповідача 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021.

На адресу позивача надходили листи у відповідь на заяви позивача, в яких зазначено, що за результатами голосування депутатами рішення не прийнято у зв`язку з не набранням більшості голосів.

Враховуючи протиправні дії відповідача у вигляді неприйняття за результатом розгляду по суті заяв позивача відповідного рішення про надання або відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі №140/1992/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи слідує, що на сесіях Миронівської міської ради, рішення щодо надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою або щодо відмови у наданні дозволу за результатами поіменного голосування депутатами не було прийнято.

Як суб`єкт владних повноважень Миронівська міська рада не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділена законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на неї. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України, оскільки останній зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись наведеними приписами Конституції України, ЗК України Миронівська міська рада зобов`язана вжити заходів щодо своєчасного у місячний строк розгляду заяв позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по встановленій законом процедурі.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем заяв позивача на засіданнях були присутні більшість депутатів (рішення від 27.09.2019, 25.10.2019, 20.12.2019, 24.12.2019, 31.01.2020, 28.02.2020, 21.05.2020, 25.06.2020, 16.10.2020, 30.06.2021, 30.07.2021, 31.07.2021, 29.01.2021, 26.02.2021, 21.05.2021, 28.08.2021, 24.09.2021), які приймали участь у розгляді питань порядку денного та становили потрібний кворум для прийняття рішення щодо надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Тобто відповідач міг і повинен був прийняти рішення по суті розгляду заяв позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість Миронівська міська рада без належних нормативних підстав не виконує своїх повноважень щодо прийняття у встановлений законом місячний строк рішення про надання/або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відтак неприйняття рішення Миронівською міською радою за заявами позивача свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Не приймаючи у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяв позивача, Миронівська міська рада діє не у спосіб, що передбачений ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», недобросовісно та необґрунтовано. А сам факт не прийняття Миронівською міською радою жодного із рішень, передбачених ст. 118 ЗК України, за наслідками розгляду поданої позивачем заяв свідчить про протиправність дій Миронівської міської ради.

Тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльяності Миронівської міської ради щодо не прийняття рішення щодо заяв ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Миронівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є повноваженням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих їм відповідним законодавством повноважень.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки були розглянуті відповідачем, однак рішення не було прийнято (рішення від 27.09.2019, 25.10.2019, 20.12.2019, 24.12.2019, 31.01.2020, 28.02.2020, 21.05.2020, 25.06.2020, 16.10.2020, 30.06.2021, 30.07.2021, 31.07.2021, 29.01.2021, 26.02.2021, 21.05.2021, 28.08.2021, 24.09.2021), в той же час, відповідачем 10.06.2021 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3222910100:03:015:0030 за результатом аукціону з Фермерським господарством «Агро-Вектор», при цьому, не приймаючи рішення ані про надання дозволу позивачу ані про відмову у такому дозволі.

Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що позивач подавав заяви про надання дозволу для виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка перебувала в оренді та всупереч вимогам Земельного кодексу України не подавав погодження землевпорядника. Однак суд звертає увагу, що договір оренди був укладений 10.06.2021, а позивач звертався із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще в 2019 році, тобто, відповідач, фактично ігноруючи заяви позивача, уклав договір оренди на спірну ділянку з ФГ "Агро-Вектор".

Відтак, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне зобов`язати Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав;

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно позивача звільнено від сплати судового збору. Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат, будь-які судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Миронівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка.

Зобов`язати Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 05.09.2022