Постанова

від 26.12.2022 по справі 320/9490/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9490/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Миронівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка;

- зобов`язати Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:

Визнано протиправною бездіяльність Миронівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка.

Зобов`язано Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, рішенням сесії Миронівської міської ради від 29.10.2021 року було відмовлено у наданні земельної ділянки.

Крім того, відповідач зазначає, що ним виготовлялись проекти рішень, питання розглядались на засіданнях комісії та виносились на сесію.

Також, апелянт вказує, що на даний час існує діючий договір оренди вказаної земельної ділянки.

21 грудня 2022 року до Шостого апеляційногоадміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема щодо доводів апеляційної скарги позивач вказує, що рішення Миронівської міської ради від 29.10.2021 року, на яке посилається апелянт, стосується іншого звернення, яке мало місце після звернення до суду із цим позовом. В решті, позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції, зазначаючи, що належним способом захисту позивача є саме зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Миронівської міської ради з заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться за межами м. Миронівка, кадастровий номер 3222910100:03:015:0030.

До вказаної заяви позивачем було додано такі документи: копія паспорта громадянина України; копія ідентифікаційного коду; графічне розташування ділянки.

З аналогічними заявами позивач почав звертатись до відповідача 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021.

На адресу позивача надходили листи у відповідь на заяви позивача, в яких зазначено, що за результатами голосування депутатами рішення не прийнято у зв`язку з не набранням більшості голосів.

Вважаючи бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю та зазначив, що за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, однак, на сесіях Миронівської міської ради, рішення щодо надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою або щодо відмови у наданні дозволу за результатами поіменного голосування депутатами не було прийнято.

Також з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне зобов`язати Миронівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 1 - 3 та 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

В свою чергу, Земельний кодекс України визначив вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, розгляд відповідачем питань у сфері земельних правовідносин має вирішуватися на його пленарних засіданнях.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у межах даної адміністративної справи позивач звертався до відповідача із відповідними заявами, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направляв позивачу відповіді у формі листа.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, надані відповідачем лисит не можуть сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 820/4433/17, від 25.09.2019 у справі № 815/6094/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, бездіяльність Миронівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка, є протиправною.

Щодо доводів апелянта про те, що рішенням сесії Миронівської міської ради від 29.10.2021 року було відмовлено у наданні земельної ділянки, колегія суддів зазнає наступне.

Так з вищевказаного рішення сесії Миронівської міської ради від 29.10.2021 року (а.с. 134) не вбачається, а відповідачем не доведено, що останнє було прийнято саме за наслідками розгляду звернень від 28.04.2021, а також аналогічних поданих заяв від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021, бездіяльність щодо розгляду яких є предметом оскарження в цій справі.

Окрім того, колегія суддів враховує, що оскільки частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк, а останнє з вказаних звернень датоване 29.06.2021, то належжним чином оформлене рішення мало бути прийняте відповідачем не пізніше ніж 29.07.2021 року, в той час як рішення, на яке посилається апелянт, датоване лише 29.10.2021 року, що в будь-якому випадку лише підтверджує бездіяльність відповідача в межах спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків та зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

В той же час щодо позовної вимоги про зобов`язання Миронівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання про яке просить позивач, в частині зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, перебуває поза компетенцією адміністративного суду, оскільки до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов`язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів місцевого самоврядування.

Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 200/2260/19-а, від 13.01.2021 у справі № 1340/5638/18.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Таким чином, способом захисту порушеного права позивача, який би відповідав положенням пункту 4 статті 245 КАС України та був найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права, є саме зобов`язати Миронівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 від 28.04.2021, а також аналогічні подані заяви від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та прийняти за наслідком розгляду належним чином оформлене рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з врахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради, не врахував, що заяви позивача взагалі не розглядались на предмет їх відповідності земельному законодавству ані відповідачем, ані судом, відтак, належним способом захисту в межах спірних правовідносин є саме зобов`язання розглянути вказані заяви по суті та за наслідком їх розгляду прийняти передбачене законодавством рішення.

Відтак у вказаній вище частині щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправиьним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у вказаній частині з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Миронівської міської ради про зобов`язання Миронівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та відноситься до земель комунальної власності Миронівської міської ради та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Миронівську міську раду (код ЄДРПОУ 04054984) розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.04.2021, а також аналогічні подані заяви від 05.09.2019, 01.10.2019, 15.11.2019, 24.12.2019, 04.02.2020, 02.03.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 25.09.2020, 15.10.2020, 24.05.2021 та 29.06.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами м. Миронівка та прийняти за наслідком розгляду належним чином оформлене рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з врахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

Л.Т. Черпіцька