Рішення

від 04.09.2022 по справі 320/8010/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року м. Київ справа №320/8010/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію № 2374/ІПК/99-0021-03-02-06 від 10 червня 2021 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача щодо отримання податкової консультації з питань податкових наслідків списання лікарських засобів як відходів. Відповідачем надано таку консультацію, з якою позивач не згоден, оскільки жоден із зазначених ним нормативних актів не був врахований. Вказує, що з моменту отримання статусу «неякісні лікарські засоби» будь-яке подальше використання (продаж, постачання, реалізація, вживання) таких неякісних лікарських засобів законодавством прямо заборонено. Господарською діяльністю є не лише діяльність з виробництва, виготовлення та реалізацією товарів, а також діяльність яка пов`язана з такими діями, але не є безпосереднім виробництвом/виготовленням чи реалізацією. Зв`язок знешкодження відходів лікарських засобів із забезпеченням належної реалізації товарів полягає у забезпеченні недопущення забруднення якісних лікарських засобів, що зберігаються у суб`єкта господарювання для подальшого постачання, будь-яким впливом відходів лікарських засобів шляхом вчасного і належного вивезення та знешкодження цих відходів. Законодавство України прямо передбачає знищення та утилізацію відходів лікарських засобів саме в рамках діяльності суб`єкта господарювання при здійсненні закупівлі, зберігання та постачання лікарських засобів - тобто всієї діяльності як оптового торговця лікарськими засобами.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що у випадку списання суб`єктом господарювання неякісних лікарських засобів, внаслідок чого вони набувають статус «відходів» та передаються спеціалізованому підприємству для утилізації та знищення, такий платник податку за вказаною нормою не повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за такою операцією, оскільки: придбавалися лікарські засоби як товари для подальшої реалізації, але через набуття лікарськими засобами статусу відходів такі товари припинили існування і замість них з`явилася не товари і не активи, а «відходи» лікарських засобів; відходами лікарських засобів є неякісні лікарські засоби, будь-яке використання яких як лікарських засобів заборонено законодавством; операції з утилізації і знищення відходів лікарських засобів є частиною господарської діяльності суб`єкта господарювання. Вказує, що надана консультація відносить такі лікарські засоби (відходи) до активів та товару, проте не зазначає, в який спосіб визначити їх вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із урахуванням наведеного суд зазначає, що за час розгляду справи відповідач правом надання до суду відзиву не скористався, необхідні документи до суду не подав, не зазначив про об`єктивну причину їх ненадання і не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписами ст.77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач 18 серпня 1994 р. зареєстрований, як юридична особа із місцезнаходженням: 07850, Київська область, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, буд. 44Б, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (код КВЕД 21.20).

5 квітня 2021 р. позивач звернувся до відповідача із запитом про надання індивідуальної консультації. У ньому вказав, що під час придбання лікарських засобів ним відповідно до статті 198 ПК України та на підставі отриманих податкових накладних формується податковий кредит. В ході здійснення господарської діяльності, а саме під час транспортування, зберігання тощо, частина придбаних лікарських засобів виявляється непридатною для використання (споживання) через брак, псування, закінчення строку придатності, внаслідок цього такі лікарські засоби не підлягають подальшій реалізації через встановлену законодавством заборону такої реалізації і тому позивач здійснює їх списання.

На виконання вимог законодавства, що регулює порядок дій при виявленні неякісних лікарських засобів, позивач веде суворий контроль якості лікарських засобів, в результаті якого виявляються товари, які не підлягають подальшій реалізації та списуються, а потім передаються на утилізацію спеціалізованим установам. У зв`язку зі списанням лікарських засобів, заборонених до подальшої реалізації, у позивача виникла необхідність в отриманні роз`яснення щодо податкових наслідків, що виникають в результаті виявлення лікарських засобів, які є непридатними (забороненими) для подальшої реалізації та використання (споживання), набуття ними зв`язку з цим статусу відходів і, як наслідок, їх списання. У запиті позивач вказав норми Законів України «Про відходи», «Про лікарські засоби», Правила утилізації та знищення лікарських засобів.

У прохальній частині запиту позивач просив надати податкову консультацію з питань застосування норм, положень ПК України щодо оподаткування операції зі списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів:

1) які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів?

2) у чому полягає термін «використання товару» в розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України?

3) які операції (у чому повни полягають) не відносяться до господарської діяльності платника податків та якими нормами законодавства такі операції визначенні?

4) чи підпадають неякісні лікарські засоби, які набули статусу відходів відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», під категорію «товари», зазначені в пункті 198.5 статті 198 ПК України?

10 червня 2021 р. відповідачем надано податкову консультацію № 2374/ІПК/99-0021-03-02-06, в тексті якої зазначено таке: правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України. Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правила формування податкових зобов`язань з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187 і 201 розділу V ПК України.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПК України).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України податкові зобов`язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, у разі, якщо зазначені у зверненні лікарські засоби придбавалися/виготовлялися з податком на додану вартість, але виникли обставини, у зв`язку з якими вони набувають статусу «відходів», то з огляду на положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України такі лікарські засоби розцінюються як товари, що починають використовуватися в операції, яка не є господарською діяльністю платника податку. При цьому у такого платника податку виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за такою операцією відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України.

Не погоджуючись з наданою податковою консультацією, позивач звернувся до суду про її скасування, що і стало предметом спору у справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) надано визначення поняттю податкова консультація; це - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до вимог пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Надаючи оцінку щодо наявності у спірній індивідуальній податковій консультації всіх обов`язкових складових, суд бере до уваги таке.

За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, положення наведеної норми дають підстави для висновку про те, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися у передбачених підпунктами а-г пункту 198.5 статті 198 ПК України операціях, то у платника податку на додану вартість виникає зокрема обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання.

Такими, виходячи із положень підпункту г пункту 189.5 статті 198 ПК України, є операції, які не є господарською діяльністю платника податку.

Під терміном «господарська діяльність» з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто, з наведеного вище слідує, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Надаючи оцінку висновкам щодо податкових наслідків операції зі списання на утилізацію лікарських засобів через брак, псування, закінчення строку придатності внаслідок чого такі лікарські засоби не підлягають подальшій реалізації через встановлену законодавством заборону такої реалізації, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 2 Закону України «Про лікарські засоби» надано визначення лікарського засобу: лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

За змістом статті 21 цього Закону реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником, забороняється.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про лікарські засоби» неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, та інших вимог законодавства.

Тобто в разі виявлення неякісних лікарських засобів, включаючи тих, термін придатності яких закінчився, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок щодо їх утилізації.

Утилізація за своєю сутністю зумовлена звичайним перебігом господарської діяльності. Необхідність здійснення таких дій, внаслідок яких лікарські засоби набувають статусу відходів, виникає внаслідок закупівлі, зберігання та реалізації лікарських засобів. Відтак, якщо брак, псування, закінчення строку придатності частини придбаних товарів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості), таких що не перебували в прямій залежності від платника податку на додану вартість причин, сама по собі утилізація частини лікарських засобів в майбутньому та набуття такими статусу відходів не може свідчити про негосподарський характер операції з придбання товарів (лікарських засобів).

Отже, якщо операції зі списання лікарських засобів та набуття ними статусу відходів поставлені в залежність від діяльності платника податків, яка обумовлена господарською, тобто такою що спрямована на отримання доходу, діяльністю у платника податку на додану вартість не виникає передбаченого пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України обов`язку щодо визначення зобов`язань з податку на додану вартість.

Щодо поставленого позивачем питання щодо можливості віднесення неякісних лікарських засобів, які набули статусу відходів відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», до категорії «товари», зазначені в пункті 198.5 статті 198 ПК України, то зміст дослідженої податкової консультації, наданої відповідачем, свідчить що вона містить лише загальні норми Податкового кодексу України щодо визначення товару, при цьому відповіді на конкретно поставлене питання в ній не міститься.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин суд вважає, що тлумачення відповідачем положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації, щодо обов`язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України нараховувати податкові зобов`язання внаслідок списання лікарських засобів, у зв`язку з чим вони набувають статусу «відходів», є хибним, оскільки така діяльність самостійно, без урахування конкретних обставин не може свідчити про здійснення діяльності, яка позбавлена господарської мети.

Суд зазначає, що загалом надана позивачу індивідуальна податкова консультація складається фактично лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи при цьому порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась з позивачем. Відповідачем не надано належного аналізу та тлумачення вказаним позивачем нормам Законів України «Про відходи», «Про лікарські засоби», Правилам утилізації та знищення лікарських засобів у взаємозв`язку із ПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 р. у справі №160/1446/19.

Отже, надана податкова консультація всупереч приписам ст.52 ПК України не містить обов`язкових складових - обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що прийнята контролюючим органом індивідуальна податкова консультація № 2374/ІПК/99-0021-03-02-06 від 10 червня 2021 р., є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 25 червня 2021 р. № 243 позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2270 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2270 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправноюта скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 2374/ІПК/99-0021-03-02-06 від 10 червня 2021 р. надану на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО".

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ - 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" (код ЄДРПОУ 20390397) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО", адреса: вул. Карла Маркса, 44б, смт. Клавдієво-Тарасове, Київська область, 07850, код ЄДРПОУ - 20390397.

Відповідач Державна податкова служба України, адреса: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 43005393.

Суддя Журавель В.О.