Рішення

від 16.08.2022 по справі 640/19015/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року м. Київ № 640/19015/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домс-Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Домс-Трейд» (03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, офіс 1а, код ЄДРПОУ 42379225) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2021 №00283300702, згідно з яким ТОВ «Домс-Трейд» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 69 703,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки позивачем під час проведення перевірки було надано вичерпний перелік підтверджуючих документів щодо реалізації придбаних товарів та взаємовідносин із контрагентами.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження зберігання товарів та їх транспортування до кінцевих споживачів, відтак вважає що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі та у межах повноважень, наданих йому законодавством.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 18.02.2021 № 3100/26-15-07-02-06 та № 3099/26-15-07-02-06 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.02.2021 № 1319-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача шодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 № 9370173690 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 18.03.2021 року № 21948/26-15-07-02-06-17/42379225, в якому виявлені наступні порушення норм Податкового кодексу України:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за грудень 2020 року на суму 112 764 гривень.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI із змінами та доповненнями, щодо своєчасності реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення на нього, за результатами розгляду яких листом від 07.04.2021 року №6161/І/26-15-07-02-06-22 було відмовлено у їх задоволенні.

В подальшому відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00283300702 від 14.04.2021 року.

Незгода позивача із винесеним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що на формування показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 - 8) за період грудень 2020 року мало вплив здійснення операцій з реалізації на території України сухих кормів для тварин.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивачем було укладено договір поставки товару № 01/2018 від 08.10.2018 з ТОВ «О.С.А. ТРЕЙДІНГ», згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати окремими партіями продукцію, пов`язану з годуванням непродуктивних тварин (далі - «Товар») у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати даний товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 4.2 даного договору в ціну товару включена вартість самого товару, упаковки, піддонів (у випадку відвантаження на піддонах), послуг по зберіганню на складі Постачальника сплаченого товару Покупцем, та завантаженню товару в транспортний .засіб Покупця.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем зазначено, що в даному договорі поставки не зазначені умови, терміни зберігання товару, відповідальна особа та документальну оформлення зберігання товару, що на думку відповідача свідчить про нереальність здійснених операцій.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Наявність залишків, що знаходяться на відповідальному зберіганні підтверджено в матеріалах справи актами звірок та інвентаризаційними матеріалами, зокрема інвентаризаційним описом необоротних активів від 31.12.2020 року, інвентаризаційним описом запасів від 31.12.2020 року, актом інвентаризації розрахунків від 31.12.2020 року, а також договором № 07/09/20 від 07.09.2020 року про надання послуг відповідального зберігання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про надання послуг відповідального зберігання від 07.09.2020 № 07/09/20 ТОВ «СТЕМАР» надав ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей останнього (в т.ч. товарів) за адресою АДРЕСА_1.

В зв`язку з чим, на виконання положень Договору поставки від 02.09.2020 № 02/09/2020, укладеного між ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_1 , останнім було підписано видаткові накладні на поставку товару на умовах EXW (самовивозу зі складу Постачальника) за адресою АДРЕСА_1 .

В свою чергу, товар, придбаний ФОП ОСОБА_1 згідно з вказаним договором, було передано на відповідальне зберігання ТОВ «СТЕМАР», що підтверджується накладними Нової Пошти від 08.11.2020 № 20450300225561, від 13.11.2020 № 20450302942888 та від 13.11.2020 № 20450302938734.

Вказані матеріали були надані контролюючому органу під час проведення перевірки.

Таким чином, позивачем було надано підтверджуючі документи щодо переходу права власності на товар, щодо його руху та відповідно відображення вказаних операцій у бухгалтерському обліку.

Послуги по відвантаженню товару за Договором від 09.09.2019 № 2019/364 з ТОВ «РОЗЕТКА.УА» здійснювалися постачальником. Супровідні документи щодо самостійної поставки ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» таких товарів орендованим транспортним засобом містяться в матеріалах справи та були надані позивачем під час перевірки.

Відтак, твердження контролюючого органу щодо не підтвердження господарських операцій із ТОВ «О.С.А. ТРЕЙДІНГ», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «РОЗЕТКА.УА» спростовуються в матеріалах справи бухгалтерськими та іншими первинними документами.

Крім того, відповідач зазначає, що до перевірки не було надано експрес-накладні з даними про транспортування та отримання товару фізичними особами, згідно із публічним договором оферти, при купівлі дистанційним способом, тобто через Інтернет- магазин: http://Chicopee.in.ua.

Суд звертає увагу, що під час розгляду заперечень до Акта перевірки ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» на підтвердження реалізації товарів та відповідно їх доставки фізичним особам було надано Акти приймання-передачі наданих послуг Експедитором ТОВ «Нова Пошта»,відповідно до Договору від 19.11.2018 № 247217 за вересень-грудень 2020 року, а також реєстр Експрес-накладних.

Вказані документи також долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Таким чином, твердженні відповідача про недоведеність факту транспортування та отримання товару фізичними особами спростовано в матеріалах справи вищенаведеними доказами.

Під час розгляду справи, суд встановив, що висновки контролюючого органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, враховуючи, що обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 КАСУ покладається на відповідача, проте спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи документами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як незаконне та необґрунтоване.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 139, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домс-Трейд» (03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, офіс 1а, код ЄДРПОУ 42379225) задовольнити повністю;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2021 №00283300702, згідно з яким ТОВ «Домс-Трейд» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 69 703,00 грн;

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домс-Трейд» (03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, офіс 1а, код ЄДРПОУ 42379225) сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа