Постанова

від 21.02.2023 по справі 640/19015/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19015/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Беспалова О.О.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМС-ТРЕЙД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМС-ТРЕЙД» (далі по тесту - позивач, ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просило суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2021 року №00283300702, згідно з яким ТОВ «Домс-Трейд» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 69 703,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки позивачем під час проведення перевірки було надано вичерпний перелік підтверджуючих документів щодо реалізації придбаних товарів та взаємовідносин із контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року даний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження зберігання товарів та їх транспортування до кінцевих споживачів, відтак при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, наданих йому законодавством.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 18 лютого 2021 року № 3100/26-15-07-02-06 та № 3099/26-15-07-02-06 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12 лютого 2021 року № 1319-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2021 року № 9370173690 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 18 березня 2021 року № 21948/26-15-07-02-06-17/42379225, в якому виявлені наступні порушення норм Податкового кодексу України:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за грудень 2020 року на суму 112 764 гривень.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI із змінами та доповненнями, щодо своєчасності реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення на нього, за результатами розгляду яких листом від 07 квітня 2021 року №6161/І/26-15-07-02-06-22 було відмовлено у їх задоволенні.

В подальшому відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00283300702 від 14 квітня 2021 року.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що на формування показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 - 8) за період грудень 2020 року мало вплив здійснення операцій з реалізації на території України сухих кормів для тварин.

Так, ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» було укладено договір поставки товару № 01/2018 від 08 жовтня 2018 року з ТОВ «О.С.А. ТРЕЙДІНГ», згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати окремими партіями продукцію, пов`язану з годуванням непродуктивних тварин (далі - «Товар») у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати даний товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 даного договору поставка Товару по Договору здійснюється на умовах EXW-склад Постачальника (INCOTERMS 2000).

Відповідно до п. 4.2 даного договору в ціну товару включена вартість самого товару, упаковки, піддонів (у випадку відвантаження на піддонах), послуг по зберіганню на складі Постачальника сплаченого товару Покупцем, та завантаження товару в транспортний засіб Покупця.

Відповідно до висновків акту перевірки, в даному договорі поставки не зазначені умови, терміни зберігання товару, відповідальна особа та документальну оформлення зберігання товару, що, на думку, відповідача свідчить про нереальність здійснених операцій.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.2, 3 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідачем встановлено, що основними покупцями товарів позивача за перевіряємий період були такі підприємства:

- згідно Договору поставки № 01/10/2019 від 01 жовтня 2019 року з ТОВ «УкрЗооГруп» (код 41571407, далі - Покупець) відповідно до якого, ТОВ «ДОМС - ТРЕЙД» (далі - Постачальник) зобов`язується передати окремими партіями продукцію, пов`язану з годуванням непродуктивних тварин у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати даний Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

- згідно Договору поставки № 2019/364 від 09 вересня 2019 року з ТОВ «РОЗЕТКА.УА» (код 37193071, далі - Покупець) відповідно до якого, Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар в сортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «ДОМС~ТРЕЙД» згідно договору експлуатації транспортного засобу від 15 липня 2020 року № 15/07/20 з TOB «О.С.А. ТРЕИДІНГ» (код 42216823) має право на платній основі багаторазово тимчасово використовувати транспортний засіб - легковий автомобіль марки FORD TOUNEO CONNECT, VIN: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , технічний паспорт: НОМЕР_3 .

ТОВ "ДОМС-ТРЕЙД" надано подорожні листи вантажно-пасажирського автомобіля за підписом бухгалтера Сифонової А.Ю. та водія ОСОБА_2 по маршруту: м. Київ - м. Вишневе - м. Бровари.

До перевірки також надано Договір публічної оферти, відповідно до п. 1.1 якого Справжня оферта, є офіційною пропозицією ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» укласти договір купівлі-продажу товарів дистанційним способом, тобто через Інтернет-магазин і розміщує Публічну оферту (пропозицію) на офіційному інтернет-сайті Продавця http://Chicopee.in.ua.

Відповідно до п. 6.1 Договору публічної оферти доставка товарів, придбаних в Інтернет-магазині, здійснюється до складів транспортних компаній, де і здійснюється видача замовлень.

Транспортування Товару здійснювалась згідно Договору від 19 листопада 2018 року № 247217 з Експедитором ТОВ «Нова Пошта» (код 31316718).

Згідно п. 3.3.2. Договору до обов`язків замовника відноситься: «Відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес - накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес - накладну Експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес - накладній». Тобто дана експрес-накладна підтверджує операцію з транспортування товару та має всі реквізити товарно-транспортної накладної.

- згідно Договору поставки № 02.09.2020 від 02 вересня 2020 року з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_4 , далі - Покупець) відповідно до якого, Постачальник зобов`язується передати окремими партіями продукцію, пов`язану з годуванням непродуктивних тварин (далі - «Товар») у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати даний Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Так, відповідно до висновків акту перевірки, в розглядуваному договорі поставки не зазначені умови, терміни зберігання товару, відповідальна особа та документальну оформлення зберігання товару, що на думку відповідача свідчить про нереальність здійснених операцій.

Колегія суддів з таким твердженням не погоджується, оскільки наявність залишків, що знаходяться на відповідальному зберіганні підтверджено в матеріалах справи актами звірок та інвентаризаційними матеріалами, зокрема, інвентаризаційним описом необоротних активів від 31 грудня 2020 року, інвентаризаційним описом запасів від 31 грудня 2020 року, актом інвентаризації розрахунків від 31 грудня 2020 року, а також договором № 07/09/20 від 07 вересня 2020 року про надання послуг відповідального зберігання.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, на виконання умов Договору про надання послуг відповідального зберігання від 07 вересня 2020 року № 07/09/20 ТОВ «СТЕМАР» надав ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей останнього (в т.ч. товарів) за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання положень Договору поставки від 02 вересня 2020 року № 02/09/2020, укладеного між ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_3 , останнім було підписано видаткові накладні на поставку товару на умовах EXW (самовивозу зі складу Постачальника) за адресою АДРЕСА_1 .

В свою чергу, товар, придбаний ФОП ОСОБА_3 згідно з вказаним договором, було передано на відповідальне зберігання ТОВ «СТЕМАР», що підтверджується накладними Нової Пошти від 08 листопада 2020 року № 20450300225561, від 13 листопада 2020 року № 20450302942888 та від 13 листопада 2020 року № 20450302938734.

Таким чином, позивачем було надано підтверджуючі документи щодо переходу права власності на товар, щодо його руху та відповідно відображення вказаних операцій у бухгалтерському обліку.

Послуги по відвантаженню товару за Договором від 09 вересня 2019 року № 2019/364 з ТОВ «РОЗЕТКА.УА» здійснювалися постачальником. Супровідні документи щодо самостійної поставки ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» таких товарів орендованим транспортним засобом містяться в матеріалах справи та були надані позивачем під час перевірки.

Відтак, твердження контролюючого органу щодо не підтвердження господарських операцій з ТОВ «О.С.А. ТРЕЙДІНГ», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «РОЗЕТКА.УА» спростовуються бухгалтерськими та іншими первинними документами.

Крім того, відповідач зазначив, що до перевірки не було надано експрес-накладні з даними про транспортування та отримання товару фізичними особами, згідно із публічним договором оферти, при купівлі дистанційним способом, тобто через Інтернет- магазин: http://Chicopee.in.ua.

Однак, під час розгляду заперечень до Акта перевірки ТОВ «ДОМС-ТРЕЙД» на підтвердження реалізації товарів та відповідно їх доставки фізичним особам було надано Акти приймання-передачі наданих послуг Експедитором ТОВ «Нова Пошта» відповідно до Договору від 19 листопада 2018 року № 247217 за вересень-грудень 2020 року, а також реєстр Експрес-накладних.

Таким чином, твердження відповідача про недоведеність факту транспортування та отримання товару фізичними особами спростовано в матеріалах справи вищенаведеними доказами.

Слід зазначити, що на час здійснення спірних операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані юридичними особами (ФОП) та платниками ПДВ; у позивача наявні первинні/бухгалтерські документи по операціям з вказаними контрагентами і такі документи були надані до перевірки; позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед зазначеними суб`єктами господарювання та вчасно відобразив проведені операції у бухгалтерському обліку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт придбання товарів та послуг, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 14 квітня 2021 року №00283300702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.О. Беспалов

Я.М. Собків