Постанова

від 04.09.2022 по справі 400/2043/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2043/22

Головуючий в І інстанції: Гордієнко Т.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 15.06.2022 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Стас Л.В.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення № 32660 від 26.01.2022 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» критеріям ризиковості платника податків; зобов`язати виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» зареєстровано, як юридично особу, про що містяться відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, види економічної діяльності, зокрема, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний).

26 січня 2022 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 32660 про відповідність ТОВ «ГУДВАЙБРЕЙШН» критеріям ризиковості платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, податкова інформація у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному рішенні відповідачем не вказано, на підставі чого було прийнято таке рішення, відповідачем не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Суд першої інстанції зазначив, що оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення комісії не відповідає критеріям передбаченим ст. 2 КАС України, оскільки є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Так, з 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку № 1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п. 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно п.п. 40, 43-46 Порядку № 1165 під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Таким чином, Порядком № 1165 встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

З огляду на викладене, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

Однак, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання на господарські операції позивача, за наслідками яких позивачем подавались для реєстрації податкові накладні, моніторинг яких та платника податків і став підставою для прийняття такого рішення.

В ході розгляду справи відповідач так само не зазначає, які саме були подані позивачем для реєстрації податкові накладні та яка інформація щодо позивача стала підставою для прийняття рішення про відповідність його критеріям ризиковості.

В оскаржуваному рішенні лише зазначено про те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, без зазначення суті цих операцій, а також не вказано, в яких податкових накладних, поданих на реєстрацію, ці операції відображені.

Таким чином, вбачається, що оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що свідчить про порушення відповідачем Порядку № 1165, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 340/1098/20.

Також, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги Порядку № 1165 та КАС України, податковий орган, при розгляді судової справи щодо оскарження рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в поданих для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (п. 8), має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, оскаржуваним рішенням позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

При цьому, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом у розділі «Податкова інформація», який заповнюється у разі відповідності п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, зазначено наступне: «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій».

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не визначено, яка саме інформація досліджувалась комісією, щодо яких контрагентів позивача, щодо яких господарських операцій, тобто, в рішенні контролюючого органу не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові ПН/РК, в яких були зафіксовані такі операції.

Фактично в оскаржуваному рішенні лише процитовано п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Більш того, під час розгляду справи в суді відповідачем-1 не надано жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що у зв`язку з прийняттям наказів ДПС від 24.02.2022 року № 243-о, від 14.04.2022 року № 189 та ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.04.2022 року № 7-о і встановленням простою у роботі, зокрема, Головного управління ДПС у Миколаївській області, відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та підгодовувати докази і надати їх до суду колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 3-5, 8 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 1, 4, 5 статті 162 КАС України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неможливість подання до суду першої інстанції доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, не зазначає, які саме докази в обґрунтування правомірності прийнятого рішення є в наявності у відповідача, однак, такі докази не були ним надані до суду першої інстанції з поважних причин.

Також, колегія суддів наголошує, що як до апеляційної інстанції, так і після відкриття апеляційного провадження, відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в обґрунтування своєї позиції щодо правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення з обґрунтуванням підстав не подання цих доказів до суду першої інстанції, як того вимагають наведені положення КАСУ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту відкриття провадження у даній справі за ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2022 року та отримання цієї ухвали відповідачем в електронному суді, як зазначає сам відповідач 24.02.2022 року, та до моменту винесення судом першої інстанції рішення у цій справі у червні 2022 року відповідачем до суду першої інстанції не подавалось будь-яких клопотань про неможливість надання до суду відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування своєї позиції, клопотання, зокрема, про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву з доданими до нього відповідними доказами щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, відповідачем не заявлялось, що прямо суперечить наведеним вимогам КАС України.

Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, відповідач взагалі не посилається на наявність у нього будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції щодо правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, не вказує фактичні підстави для прийняття рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Досліджуючи зміст апеляційної скарги колегія суддів наголошує, що фактично позиція відповідача ґрунтується виключно на тому, що рішення по віднесенню платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не порушує права та інтереси позивача.

Однак, наведені доводи відповідача щодо неможливості оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Колегія суддів наголошує, що право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку № 1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Також, право на звернення до суду передбачено в затвердженій формі рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».

В свою чергу, висновки Верховного Суду, які наводяться відповідачем в апеляційній скарзі, не підлягають врахуванню у даній справі, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року, що втратив чинність і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, зокрема, в судовому порядку.

Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 16 лютого 2021 року у справі № 280/3235/20, від 22 липня 2021 року у справі № 520/480/20, від 19 листопада 2021 року у справі № 140/17441/20, від 23 червня 2022 року у справі № 640/6130/20.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на відповідні докази відповідачем в апеляційній скарзі не наводиться.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі відповідачем не виконано обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме не доведено суду правомірності прийняття рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості (що воно прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком № 1165 підстав), що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення із зобов`язанням податкового органу виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справах №№ 640/11321/20, 640/10988/20, від 22 липня 2021 року у справах №№ 520/480/20, 520/111/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 340/1098/20.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 4962 грн., з огляду на викладене.

За правилами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (інша вимога є похідною від цієї вимоги), позивач при поданні позовної заяви мав сплатити судовий збір у сумі 2481 грн. та саме ця сума судового збору підлягає розподілу між сторонами в порядку ст. 139 КАС України з огляду на задоволення судом заявленого позову. В свою чергу, надмірно сплачена позивачем сума судового збору не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а підлягає поверненню позивачу, як така, що сплачена надмірно за похідну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року змінити.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у наступній редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 43869327) судовий збір в сумі 2481 грн.».

Доповнити резолютивну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року абзацом наступного змісту:

«Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ГУДВАЙБРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 43869327) суму судового збору в розмірі 2481 грн., яка сплачена згідно платіжного доручення № 38 від 08.02.2022 року.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 05.09.2022 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька