Постанова

від 23.08.2022 по справі 320/6766/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6766/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Торкаєнко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Промпобутсервіс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Промпобутсервіс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2020 №0110895104, №0110885104, №0110875104.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Промпобутсервіс» задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, апелянт просить замінити Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 серпня 2022 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

23 серпня 2022 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням відповідального юриста на лікарняному.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні сторін. Окрім того, до клопотання не додано доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Щодо клопотання ГУ ДПС у Київській області про заміну відповідача у даній справі на його правонаступника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема ГУ ДПС у Київській області.

Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. N 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Згідно з Положенням Головне управління ДПС у Київській області затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 р. № 643 (далі - Положення), Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Київської області і є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43141377) до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

В свою чергу, Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) втратило адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики на території Київської області.

Отже, враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «КП Промпобутсервіс» є юридичною особою, код 40190772, юридична адреса: Україна, 07502, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Баришівка, вул. Софіївська, будинок 34/200, керівник (згідно статуту) - ОСОБА_1 з 11.09.2019.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «КП Промпобутсервіс», за наслідками якої складний акт від 14.05.2020 №2207/10-3651/40190772 (т. 1, а.с. 10-31).

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено порушення підприємством у квітні 2020 року граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України.

ГУ ДПС у Київській області направило позивачу письмовий запит від 13.05.2020 №15757/10/10-36-51-04 про надання інформації та письмових пояснень щодо господарських операцій з придбання (одержання) товарів, робіт (послуг), у т.ч. факту (законного) джерела реального їх походження щодо отримання товарів від контрагентів-постачальників у квітні 2020 року (т. 1, а.с. 33).

Також ГУ ДПС у Київській області направило позивачу письмовий запит від 17.06.2020 №19656/10/10-36-51-04 про надання інформації стосовно покупця ТОВ «Макро-Сервіс» за квітень 2020 року (т. 1, а.с. 34).

Позивач надав контролюючому органу відповідь на запит від 13.05.2020 в якому заперечив укладення зазначених договорів з ТОВ «Макро-Сервіс», вказав, що з18.01.2020 підприємством не оформлювався електронний цифровий підпис, у квітні 2020 року посадові особи підприємства не мали електронного цифрового підпису не могли вносити до реєстру податкові накладні. Також повідомлено, що у березні 2020 року невідома особа оформила за фіктивними документами електронні ключі.

Разом з тим, позивач подав до контролюючого органу письмові заперечення на Акт перевірки, в яких заперечив наявність цифрового підпису та внесення податкових накладних у квітні 2020 року до Єдиного реєстру.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2020:

- №0110895104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 112 673,16 грн (т. 1, а.с. 56),

- №0110875104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 919 355,79 грн (т. 1, а.с. 58),

- №0110885104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 2 482 457,94 грн (т. 1, а.с. 64).

Вважаючи протиправними вказані рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Промпобутсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація податкових накладних у межах спірних відносин від імені товариства відбулася через підроблення документів.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 120 1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначеному цією статтею розмірі.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 320/15011 від 16.04.2008 р. (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 6 розділу 2 Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Відповідно до розділу 6 Додатку І Інструкції договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Відповідно до пп. 14.1.60. п. 14.6 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок), відповідно до якого до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 Порядку податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових, накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що реєстрації підлягають податкові накладні складені саме за господарськими операціями з постачання товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 1 Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону № 996 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З викладеного слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до контролюючого органу з повідомленням та запереченнями на акт перевірки, в яких вказував, що фактично господарські операції з ТОВ ТОВ «Макро-Сервіс» не здійснювалися та позивачем накладні 22.04.2020 не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, контролюючий орган будь-яких дій для перевірки повідомлених позивачем обставин не вчинив.

Необхідно вказати, що в вищевказаному випадку суб`єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office , принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( «Лелас проти Хорватії» , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (« Онер`їлдіз проти Туреччини» , п. 128, та «Беєлер проти Італії» , п. 119).

Наразі, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 120-1.1 пункту статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно наголошено, що в даному випадку необхідно дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Отже, наведений податковим органом аргумент застосування штрафних санкцій саме за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних до платника податків без встановлення всіх обставин, які зумовили такі наслідки, не є достатньо вагомим.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ключові системи» на адвокатський запит представника позивача повідомило листом від 06.08.2020 №1143, що електронна довірча послуга була надана ОСОБА_1 05.03.2020 зі строком дії 1 рік.

Наразі, сертифікат відкритого ключа був скасований 27.05.2020 на підставі заяви про скасування (т. 1, а.с. 141).

До вказаного листа було додано документи, на підставі яких надавались послуги: копію заявки на сертифікацію від 05.03.2020, копію виписки з Єдиного державного реєстру по ТОВ «КП Промбутсервіс», копію опису документів, копію наказу від 11.09.2019 №11-09/19, копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 18.08.2020 №14953, підписи від імені ОСОБА_1 , зображення яких містяться у рядках «підпис користувача» та «підпис керівника» на третьому аркуші технічної копії заявки на сертифікацію для отримання посиленого сертифіката відкритого ключа від імені юридичної особи ТОВ «КП Промпобутсервіс» від 05.03.2020, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 154-157).

Щодо наданої ТОВ «Ключові системи» фотокопії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , суд першої інстанції встановив, що вказаний документ має тотожні серію та номер паспорту, виданого ОСОБА_1 Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.08.2009. Проте, у ньому відмінне місце народження ОСОБА_1 - замість селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області вказано смт. Баришівка Київської області. Крім того, у цих документах відмінні фотокартки на першій та третій сторінках.

Разом з тим, на запит суду Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області листом від 02.02.2021 №8010.14-4502/80.3-21 повідомило, що в результаті перевірки картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, виявлено оригінал заяви про видачу паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області. В п. 3 заяви про видачу паспорта зазначено місце народження смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області (т. 13, а.с. 5, 6).

Також, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги фотокопії картки платника податків ОСОБА_1 надані ТОВ «Ключові системи», оскільки зі змісту вказаного документа слідує, що його видано ДПІ Києво-Святошинського району міста Києва 23.11.2009, в той час, як станом на 23.11.2009 ДПІ Києво-Святошинського району міста Києва не існувала що підтверджено письмовими поясненнями відповідача (т. 2, а.с. 57).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що реєстрація податкових накладних у межах спірних відносин від імені Товариства відбулася через підроблення документів, відтак, оскаржувані рішення є протиправними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 02.09.2022р.)