Постанова

від 24.08.2022 по справі 380/22083/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22083/21 пров. № А/857/10039/22пров. № А/857/10040/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бодеро» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року (суддя першої інстанції Сидор Н.Т., м. Львів, повний текст рішення складено 09.06.2022, повний текст додаткового рішення складено 23.06.2022)

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року Приватне підприємство «Бодеро» (далі ПП «Бодеро») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2021/700139/2 від 09.11.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209160/2021/000217.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2021/700139/2 від 09.11.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2021/000217. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь ПП «Бодеро» 4540 грн сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 221 від 17 листопада 2021 року.

06.06.2022 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути на користь ПП «Бодеро» 8700,00 грн судових витрат, із яких 6000,00 грн витрати на правову допомогу та 2700,00 грн витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року заяву ПП «Бодеро» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь ПП «Бодеро» суму сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 2700 грн та 3500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог ПП «Бодеро» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Із такими судовими рішеннями не погодилась Львівська митниця та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що згідно з ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA209160/2021/013585 від 09.11.2021 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. У зв`язку з цим відповідачем витребувано у позивача додаткові документи. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України. Відповідач зазначив, що неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Таким чином, відповідачем застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 29.10.2021 №UA209160/2021/13032, де митна вартість такого товару становить 3,50 дол. США/кг. Отже, рішення про коригування митної вартості № UА 209000/2021/700139/2 від 09.11.2021 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо додаткового рішення відповідач зазначив, що дана категорія справи не є складною і написання позовної не потребувало значного проміжку часу. Крім того, договір про надання правової допомоги не містить жодних умов, зокрема і таких як порядок обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, отже відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та позивачем. Щодо стягнення витрат на переклад, апелянт вказав, що в ході розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалось, відтак немає підстав для стягнення таких витрат.

У судовому засіданні представник апелянта Саган Ю.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Бодеро» та BTZ Export Sanay VE Tigaret Ltd.Sti укладено контракт №5 від 27.09.2021, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар пряжу бавовняну поліестерову з регенерованих волокон (митний код 52061200), країна походження Турція. Ціна бавовняно-полеістерової трикотажної пряжі становить 2,15 дол. США за кілограм нетто ваги та 2,20 дол. США за спеціальні кольори за кілограм нетто ваги на умовах FCA Ушак Туреччина згідно рахунку №5 від 27.09.2021.

На виконання умов вказаного контракту позивачем до митного оформлення надано митну декларацію №UA209160/2021/013585 від 09.11.2021. На підтвердження митної вартості товару, який ввозився, позивач надав митному органу:

- сертифікат якості від 01.11.2021;

- пакувальний лист від 03.11.2021;

- рахунок проформу від 27.09.2021;

- рахунок-фактуру (інвойс) №GIB2021000000052 від 03.11.2021;

- автотранспортну накладну №052494 від 03.11.2021 (CMR);

- сертифікат про проходження товару форми А №С0972450 від 03.11.2021;

- договір-заявка на транспортний засіб №5 від 28.10.2021;

- банківський платіжний документ №17 від 29.09.2021 про оплату вартості пряжі;

- банківський платіжний документ №18 від 26.10.2021 про оплату вартості пряжі;

- банківський платіжний документ №19 від 02.11.2021 про оплату вартості пряжі;

- рахунок-фактуру №56 від 08.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг (платіжне доручення №211 від 08.11.2021);

- довідку про транспортні витрати від 08.11.2021 №3, що підтверджує вартість перевезення;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.11.2021;

- контракт №5 від 27.09.2021;

- специфікація №5 до контракту №5 від 01.11.2021;

- додаткову угоду №1 від 01.11.2021 до контракту №5 від 01.11.2021;

- договір на транспортне обслуговування від 20.05.2021;

- копію митної декларації країни відправлення;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю від 06.11.2021.

Вартість товару склала 1 252 548,47 грн (48 026,06 дол. США), із яких 1 2019 137,91 (46745,01 дол. США) грн це вартість самої пряжі та 33 410,56 грн (1281,05 дол. США) вартість міжнародного перевезення з місця відвантаження у Туреччині до митного поста Порубне.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становить 2,15 дол. США за кілограм нетто ваги та 2,20 дол. США за спеціальні кольори за кілограм нетто ваги.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів, відповідно до ч. 3-4 ст. 53 МК України.

Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA209160/2021/013585 від 09.11.2021 відповідачем опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено наступне:

- постачання товару здійснювалось на умовах поставки FCA-TR-Usak. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FCA(Dree Carrier (… named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до ч.10 ст.58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів;

- відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.11.2021 №56 та договір про перевезення від 20.05.2021 №1 не містять всіх відомостей про такі витрати, а саме відомостей про страхування та експедиційні витрати;

- у поданій до митного оформлення оцінюваного товару CMR від 03.11.2021 №052494 відсутні відомості у графах: 3 (місце розвантаження вантажу), 5 (документи), 14 та відсутні підписи відправника та перевізника у графах 22 та 23, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V;

- у рахунку-фактурі від 01.11.2021 №GIB2021000000052 наявні розбіжності щодо характеристики товару, а саме у екземплярі фактури з QR-кодом відсутній термін REGENERATED YARN, також дана формація щодо якісних характеристик товару відсутня у CMR від 03.11.2021 №052494, та у документі за кодом 9610 копія митної декларації країни відправлення від 03.11.2021 №21352800ЕХ001063;

- за умовами зовнішньоекономічного договору від 27.09.2021 №5 розділом 2 передбачено, що у вартість пряжі входить вартість упаковки (тари), а саме конуси бобін, нейлонові мішки, картон, однак документи, подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення таких складових ціни товару;

- наявні розбіжності у щодо загальної суми договору та суми у рахунку-фактурі;

- прайс-лист від 01.11.2021 №б/н, заявлений у графі 44 митної декларації, містить інформацію лише по конкретних позиціях товару для конкретного покупця, тому не відповідає визначенню документа за кодом 314 Прайс-лист виробника товару, оскільки відомості у даному документі не є систематизованим переліком товарів (послуг) із зазначенням цін та умов продаж, що передбачено визначенням поняття Прайс-лист (прейскурант). У поданому документі умови продажу товару EXW не відповідають умовам продажу оцінюваного товару;

- доданий додатково висновок експерта від 13.10.2021 №21/1/403 про вартісні характеристики товару не стосується оцінки митної вартості даної партії товару;

- документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2021/700139/2 від 09.11.2021.

Підставою для коригування митної вартості визначено п.2 ч.6 ст. 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 ст. 53 МК України. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 29.10.2021 №UA209160/2021/13032, де митна вартість такого товару становить 3,50 дол. США/кг.

Також Львівська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209160/2021/000217.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з таких підстав.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митними органами під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному орган зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

При вирішення спору суд першої інстанції правильно вказав, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1-2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Встановлено, що при поданні до оформлення митної декларації №UA209160/2021/013585 позивачем на підтвердження митної вартості товару подано наступні документи: сертифікат якості від 01.11.2021; пакувальний лист від 03.11.2021; рахунок проформу від 27.09.2021; рахунок-фактуру (інвойс) №GIB2021000000052 від 03.11.2021; автотранспортну накладну №052494 від 03.11.2021 (CMR); сертифікат про проходження товару форми А №С0972450 від 03.11.2021; договір заявка на транспортний засіб №5 від 28.10.2021; банківський платіжний документ №17 від 29.09.2021 про оплату вартості пряжі; банківський платіжний документ №18 від 26.10.2021 про оплату вартості пряжі; банківський платіжний документ №19 від 02.11.2021 про оплату вартості пряжі; рахунок-фактуру №56 від 08.11.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг (платіжне доручення №211 від 08.11.2021); довідку про транспортні витрати від 08.11.2021 №3, що підтверджує вартість перевезення; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.11.2021; контракт №5 від 27.09.2021; специфікація №5 до контракту №5 від 01.11.2021; додаткову угоду №1 від 01.11.2021 до контракту №5 від 01.11.2021; договір на транспортне обслуговування від 20.05.2021; копію митної декларації країни відправлення; інформацію про позитивні результати державних видів контролю від 06.11.2021.

На вимогу митного органу позивачем надано додаткові документи: лист б/н від 01.11.2021 щодо ваги нетто товару; пакувальний лист до рахунку-фактури №GIB2021000000052 від 01.11.2021; проформа-інвойс від 27.09.2021, висновок експерта від 13.10.2021 №21/1/403; видаткова накладна №РН-000249 від 20.09.2021.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в позивачем митному органу було надано разовий договір-заявку №5 від 28.10.2021, укладений між ПП «Бодеро» та ТОВ «Грінд-Транс» щодо перевезення цього вантажу з м. Usak (Туреччина) до м. Червоноград Львівської області. Відповідно до рахунку на оплатку №56 від 08.11.2021 вартість міжнародного перевезення з м. Usak (Туреччина) до митного поста «Порубне» (Чернівецька область) становила 33 410,56 грн (що входить до складу митної вартості) та 8 352,64 грн внутрішнього перевезення з митного поста «Порубне» до м. Червоноград, яка не входить до складу митної вартості, оскільки відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Щодо посилання відповідача на відсутність відомостей про страхування, суд зазначає, що позивачем було надано документи, з яких видно, що страхування товару не проводилось.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, позивачем надано документи на підтвердження того, що в митну вартість товару включено вартість перевезення та страхування товару не проводилось, втому исновки відповідача у цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що у рахунку-фактурі від 01.11.2021 №GIB2021000000052 наявні розбіжності щодо характеристики товару, а саме у екземплярі фактури з QR-кодом відсутній термін REGENERATED YARN, також дана формація щодо якісних характеристик товару відсутня у CMR від 03.11.2021 №052494, та у документі за кодом 9610 копія митної декларації країни відправлення від 03.11.2021 №21352800ЕХ001063, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не обґрунтовано, як зазначені ним розбіжності щодо якісних характеристик товару впливають на визначення митної вартості товару.

При цьому відсутність відомостей у графах 3 (місце розвантаження вантажу), 5 (документи), 14 (умови оплати) у СМR від 03.11.2021 №052494. а також відсутність підписів відправника у графах 22 та 23 при тому, що у вказаних графах проставлені печатки відправника та перевізника, не спростовує задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих позивачем документів.

Щодо зауважень митного органу, що за умовами зовнішньоекономічного договору від 27.09.2021 №5 у вартість пряжі входить вартість упаковки (тари), а саме конуси бобін, нейлонові мішки, картон, однак документи, подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення таких складових ціни товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 2.3 розділу 2 «Ціна» контракту №5 від 27.09.2021 передбачено, що вартість упаковки (тари), а саме конуси, бобін, нейлонові мішки, картон входить у вартість пряжі по нетто вазі.

Отже, вартість упаковки (тари) вже включена до митної вартості товару, а згідно з пп. б,в п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товарів додається вартість упаковки чи тари лише у тому випадку, якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відтак висновки митного органу у цій частині є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 2.1 Контракту №5 розділу 2 «Ціна» від 27.09.2021 передбачено, що загальна сума договору становить 45 845 дол. США.

При цьому у матеріалах справи міститься доповнення №1 від 01.11.2021 до контракту №5 від 27.09.2021, у якому зазначено, що сторони домовились збільшити суму договору до 46 745, 01 дол. США, що і відображено у рахунку-фактурі (інвойсі) №GIB2021000000052 від 03.11.2021.

Щодо зауважень митного органу, що прайс-лист від 01.11.2021 №б/н, заявлений у графі 44 митної декларації, містить інформацію лише по конкретних позиціях товару для конкретного покупця, тому не відповідає визначенню документа за кодом 314 Прайс-лист виробника товару, оскільки відомості у даному документі не є систематизованим переліком товарів (послуг) із зазначенням цін та умов продаж, що передбачено визначенням поняття Прайс-лист (прейскурант), суд апеляційної інстанції вказує, що вимоги до вказаного документа законодавством не встановлені, а обов`язок його подання при поданні декларації відсутній.

Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі № 825/1575/17.

Також Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 зазначив, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми і змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо зауваження митного органу, що доданий додатково висновок експерта від 13.10.2021 № 21/1/403 про вартісні характеристики товару не стосується даної партії товару, отже має обмеження в достовірності оцінки вартості даного товару, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин, визначених положенням ч. 3 ст. 53 МК України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 327 МК України орган доходів зборів наділений правом залучати спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного оформлення.

Отже, доводи відповідача щодо обмежень в достовірності оцінки вартості даного товару, викладений у висновку експерта від 13.10.2021 № 21/1/403, не містять жодних зауважень по суті дослідження.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та статті 58 МК України. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним. Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією №UA209160/2021/013585.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не спростовані доводи позивача щодо того, що у митного органу була наявна інформація про вартість ідентичного (аналогічного) товару, а саме декларації типу ІМ 40 ДЕ UA209160/2021/005883 (вартість аналогічного товару становить 2,05 дол. США за кг), ІМ 40 ДЕ UA209160/2021/007555 (вартість аналогічного товару становить 2,1 5 дол. США за кг) та ІМ 40 ДЕ UA209160/2021/010336 (вартість аналогічного товару становить 2,1 5 дол. США за кг), а тому була можливість для визначення митної вартості товару за методами 2а та 2б.

Крім того, Правилами заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17, від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 25.09.2020 у справі № 810/2520/16, від 13.10.2020 у справі №826/13139/15.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція також підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Відповідачем не обґрунтовано неможливості застосування позивачем основного методу визначення митної вартості, а також підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості, а позивачем доведено надання всіх необхідних документів на підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту),

Отже, відповідач діяв не в спосіб визначений законом та не надав суду достатніх доказів правомірності свого рішення, відтак рішення про коригування митної вартості товарів UА 209000/2021/700139/2 від 09.11.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209160/2021/000217 є протиправними та правильно скасовані судом першої інстанції.

Щодо додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно із нормами частин першої, третьої-п`ятої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застереження про необхідність компенсації вартості витрат на правову допомогу було здійснене позивачем до ухвалення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2022.

Так, 25.01.2021 позивача подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копії договору доручення на правове обслуговування (представництво) від 13.11.2021, укладеного між ПП «Бодеро» та ТОВ «Юридичний захист» та копії платіжного доручення №222 від 19.11.2021 про здійснення позивачем оплати 6000,00 грн. У вказаній заяві позивач зазначив, що інші докази на підтвердження понесення цих витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем в ході судового розгляду.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу позивачем надано:

копію договору №21/11/13-1 про представництво інтересів (надання професійної правничої допомоги) від 13.11.2021, укладеного між ПП «Бодеро» та адвокатом Савкою Р.І.;

копію договору-доручення на правове обслуговування (представництво) від 13.11.2021;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001643 від 16.08.2019;

ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1105658;

детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі №380/22083/21 від 06.06.2022;

платіжне доручення №222 від 19.11.2021 про оплату 6000,00 грн за надання послуг згідно договору про правову допомогу від 13.11.2021 по справі про оскарження дій митного органу про корегування митної вартості та картки відмови;

довідку від 06.06.2022 про те, що адвокат Савка роман Іванович з 15.01.2014 по даний час знаходиться в трудових відносинах з ТОВ «Юридичний центр прав власників»;

відомості з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України.

Згідно з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) по справі №380/22083/21 від 06.06.2022, адвокатом виконано наступні роботи та надані послуги:

- підготовка позовної заяви до її розгляду в суді та збір доказів 8 год;

- підготовка відповіді на відзив відповідача 5 год;

- складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань) у суд першої інстанції 2 год;

- додатково затрачений час на безпосереднє представництво інтересів ПП «Бодеро».

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що в кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв`язок із даними спором.

Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Щодо покликання апелянта на те, що йому не надходили копії договору доручення на правове обслуговування (представництво) від 13.11.2021, укладеного між ПП «Бодеро» та ТОВ «Юридичний захист» та копії платіжного доручення №222 від 19.11.2021, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач ознайомився з такими документами у судовому засіданні суду першої інстанції 20.06.2022.

Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно врахував принцип співмірності із складністю справи й часом витраченим адвокатом на її підготовку, врахувавши, що справа є справою незначної складності і встановив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, 3500 грн.

Щодо стягнення з відповідача 2700,00 грн за надання послуг з перекладу документів з англійської та турецької мови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 3 ст. 137 КАС України передбачено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Згідно частин 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Встановлено, що у підготовчому судовому засіданні 28.04.2022 суд першої інстанції зобов`язав позивача додати до матеріалів справи документи, які долучались ПП «Бодеро» до позовної заяви, із офіційним перекладом на українську мову.

Згідно з актом виконаних робіт №486/р від 26.04.2022 ПП «Бодеро» в особі директора Коростенського А.О. з одного боку та ФОП ОСОБА_1 з іншого боку уклали цей акт про надання послуг перекладу з англійської та турецької мов на українську мову на загальну суму 2700,00 грн.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №311 від 26.04.2022, згідно з яким ПП «Бодеро» оплатило ФОП ОСОБА_1 суму у розмірі 2700,00 грн за послуги перекладу документів згідно акта виконаних робіт №486/р від 26.04.2022.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20260326 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним із видів діяльності якого є надання послуг перекладу.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 2700,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 05.09.2022.