Постанова

від 04.09.2022 по справі 906/1313/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року Справа № 906/1313/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 р. у справі № 906/1313/21 (суддя Шніт А.В., повний текст рішення складено 24.05.2022 р.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс"

про стягнення 153 910, 80 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" (далі - відповідач) 153 910, 80 грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 3478 від 12.09.2019 р. щодо оплати послуг з утримання земельної ділянки.

Правовими підставами позову є положення ст. 509, 525, 526, 626, 627, 628, 638 ЦК України та ст. ст. 179, 181, 193 ГК України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 р. у справі № 906/1313/21 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 11 500 грн заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача 142 410, 80 грн заборгованості та 2308,66 грн витрат на сплату судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем позовних вимог умовами укладеного сторонами договору № 3478 від 12.09.2019 р., а також ст. ст. 11, 509, 526 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", нормами ст. ст. 2, 71, 77 Статуту залізниць України, п. 32 Збірника тарифів та Тарифного керівництва № 1.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 11 500 грн боргу, суд першої інстанції провадження у справі закрив за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості та судового збору, стягнувши з відповідача 116 759 грн заборгованості, а також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх розрахунків, а саме податкової накладної про нарахування та сплату ПДВ в сумі 25 651, 80 грн, тому без дотримання положень ст. 201.1. ПК України та за відсутності актів та зареєстрованих в ЄДПР податкових накладних, вимоги позивача необгрунтовані. Також, як вказує скаржник, на сьогодні не існує зобов`язань по сплаті сум ПДВ, що вказані у позовній заяві, а тому вимоги є безпідставними.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 р. відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 11.07.2022 р. та отримана учасниками справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що грошові кошти, які отримуються у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг, та такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем. В свою чергу, обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем. З огляду на викладене, позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" надіслало до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що позивачем, як платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ), не подавалися контролюючому органу податкові декларації, розрахунки у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а тому, відсутні підстави до зобов`язань відповідача по сплаті сум ПДВ, що відмічені у позовній заяві. Відповідач вказує, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх розрахунків, а саме податкової накладної, про нарахування та сплату ПДВ в сумі 25 651, 80 грн, тому без дотримання вищенаведених положень ПК України та за відсутності актів та зареєстрованих в ЄДПР податкових накладних (ст. 187, 201 ПК України) вимоги позивача не є обгрунтованими. З огляду на наведене, просить суд апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Cуд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Трансграніт-Сервіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 р. у справі № 906/1313/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 12.09.2019 р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" (користувач, відповідач) укладено договір № 3478 про подачу та зберігання вагонів при станції Новоград-Волинський 1 Південно-Західної залізниці (а.с. 10-11).

Відповідно до п.1 договору згідно із статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, та на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить залізниці та примикає стрілочним переводом № 60 до колії № 36 станції Новоград-Волинський 1 Південно-Західної залізниці і обслуговується локомотивом залізниці.

Пунктом 3 договору встановлено, що в межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 2100 кв.м.

За змістом п. 14 договору користувач сплачує залізниці плату, зокрема, за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці згідно Тарифного керівництва № 1 не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця за ставками, визначеними калькуляціями за формулою: (П+К)*S, де П діюча ставка місцевого земельного податку за 1кв.м; К витрати залізниці на утримання 1кв.м землі в межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вивішування оголошень у товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб, виходячи з умов технології роботи станції); S площа земельної ділянки, зайнята під`їзною колією у межах смуги відведення.

Пунктом 20 договору визначено, що він укладається терміном з 12.09.2019р. по 31.12.2021р.

З наявних у матеріалах справи довідок від 01.09.2020 р. та від 01.04.2020 р., розмір плати за утримання ділянки землі у смузі відведення залізниці становить 5 876 грн та 8 375 грн відповідно (а. с. 43-44).

Відповідно до Правил розрахунків та перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. (з відповідними змінами), нараховані суми були включені позивачем до накопичувальних карток № 18060002 від 18.06.2020 р., №22070002 від 22.07.2020 р., № 21080003 від 21.08.2020 р., № 21090004 від 21.09.2020 р., №21100005 від 21.10.2020 р., № 23110006 від 23.11.2020 р., № 22120007 від 22.12.2020 р., №20010001 від 20.01.2021 р., № 19020002 від 19.02.2021 р., № 19030003 від 19.03.2021 р., №19040004 від 19.04.2021 р., № 19050005 від 19.05.2021 р., № 19060006 від 19.06.2021 р., №19070007 від 19.07.2021 р., № 19080008 від 19.08.2021 р., № 21090009 від 21.09.2021 р., №20100010 від 21.10.2021 р., № 19110011 від 19.11.2021 р. (а. с. 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79).

У зв`язку з тим, що відповідач не з`явився для підписання накопичувальних карток, позивачем складено відповідні акти загальної форми № 1 від 18.06.2020 р., № 2 від 22.07.2020 р., № 3 від 21.08.2020 р., № 5 від 21.09.2020 р., № 6 від 21.10.2020 р., № 7 від 23.11.2020 р., № 8 від 22.12.2020 р., № 1 від 20.01.2021 р., № 2 від 19.02.2021 р., № 3 від 19.03.2021 р., № 4 від 19.04.2021 р., № 5 від 19.05.2021 р., № 6 від 19.06.2021 р., № 7 від 19.07.2021 р., № 8 від 19.08.2021 р., № 9 від 21.09.2021 р., № 10 від 20.10.2021 р., № 11 від 19.11.2021 р. (а. с. 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80).

Позивач на адресу відповідача направив листи № 25 від 17.06.2020 р., № 30 від 24.07.2020 р., № 43 від 27.11.2020 р., в яких зазначив про необхідність здійснення відшкодування витрат на утримання смуги відведення залізниці (а. с. 81-83).

Відповідач, за період з 20.06.2020 р. по 06.12.2021 р., не здійснював відшкодування витрат на утримання смуги відведення залізниці (такі докази в матеріалах справи відсутні), що призвело до виникнення у нього заборгованості в сумі 153 910, 80 грн разом з ПДВ.

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 153 910, 80 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором № 3478 від 12.09.2019 р. щодо оплати послуг з утримання земельної ділянки.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, а відповідно до ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.68 Земельного Кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. затверджено статут залізниць України, п. 2 якого визначено, що статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 71 статуту визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок та умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначається договором.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. затверджені Правила обслуговування залізничних під`їзних колій, п. п. 1.1, 2.1, 2.2 розділу 12 яких передбачено, що до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам суб`єктам підприємницької діяльності.

Залізничні під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним, транспортом загального користування.

Під`їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватись в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації залізниць України.

Взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під`їзних колій або окремих вантажних фронтів.

В силу ст. 77 статуту залізниць України, термін дії договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії і договору на подачу та забирання вагонів визначається сторонами. У випадку зміни технологічного устаткування або технології роботи станції чи залізничної під`їзної колії окремі пункти договору або увесь договір за вимогами однієї із сторін можуть бути переглянуті до закінчення терміну його дії.

12.09.2019 р. сторонами спору було укладено договір про подачу та забирання вагонів №3478, який підписано обома сторонами і скріплено печатками.

Колегія суддів вказує, що перелік робіт (послуг) за вільними тарифами встановлюється відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 р. та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 644 від 21.11.2000 р.

Пункт 32 Збірника тарифів встановлює перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів).

Розрахунки за роботи й послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються суб`єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Вільні тарифи визначаються виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей робіт і послуг.

При реалізації послуг за вільними тарифами сторони визначають методи погодження тарифу: підписання протоколу за допомогою засобів зв`язку тощо виходячи з умов реалізації (терміновості реалізації та ін.).

З огляду на викладене, враховуючи загальні вимоги законодавства щодо договірних відносин, норми Збірника тарифів, а також залежність суми плати за примикання під`їзної колії від розміру відповідної земельної ділянки, позивачем у п. 3 договору № 3478 від 12.09.2019 р. визначено, що в межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 2100 кв.м.

Також у відповідності до п. 14 договору, відповідач зобов`язався відшкодовувати плату, зокрема, за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці згідно Тарифного керівництва №1 не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця за ставками, визначеними калькуляціями за формулою: (П+К)*S, де П діюча ставка місцевого земельного податку за 1кв.м; К витрати залізниці на утримання 1кв.м землі в межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома підприємств шляхом вивішування оголошень у товарній касі станції (або шляхом направлення повідомлень чи в будь-який інший спосіб, виходячи з умов технології роботи станції); S площа земельної ділянки, зайнята під`їзною колією у межах смуги відведення.

Таким чином, плата за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці визначається окремим розрахунком, а не додатковою угодою. Дані умови договору погоджені відповідачем шляхом підписання договору.

До матеріалів справи позивачем долучено довідки від 01.09.2020 р. та від 01.04.2020 р., згідно яких останнім було здійснено розрахунок розміру плати за утримання ділянки землі у смузі відведення залізниці в розмірі 5 876 грн та 8 375 грн - відповідно вказаних довідок (а. с. 43-44).

Також на виконання вимог Правил розрахунків та перевезення вантажів, нараховані суми були включені позивачем до накопичувальних карток за червень 2020 р. по листопад 2021 р. (а. с. 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 розділу 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності накопичувальна картка є документом на підставі якого справляються платежі за надані додаткові послуги з платників.

Згідно пункту 2.6 Правил облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Відповідачем не було вчинено будь-яких дій щодо оскарження розміру плати за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці чи умов договору щодо відшкодування цих витрат. В свою чергу, умовами договору та чинним законодавством не передбачено обов`язку залізниці надсилати накопичувальні картки платнику (відповідачу).

Натомість, всі ставки зборів за вільними тарифами, перелік цін на виконання робіт (послуг), які надаються за вільними тарифами АТ "Укрзалізниця" оприлюднюються до відома власників під`їзних колій, в т.ч. і відповідача на офіційному веб-порталі АТ "Українська залізниця" в мережі Інтернет за посиланням www.uz.gov.ua.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено вчасно відшкодування витрат на утримання смуги відведення залізниці за спірний період, у нього перед позивачем, станом на день подачі позову, існувала заборгованість у розмірі 153 910, 80 грн з ПДВ.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що вже після звернення позивача до суду із вказаним позовом, відповідачем було сплачено позивачу 11 500 грн заборгованості за договором №3478 від 12.09.2019 р., що підтверджується копією реєстру документів (а. с. 117).

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача 11 500 грн боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 142 410, 80 грн заборгованості за утримання смуги відведення залізниці є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача про те, що рішення суду у даній справі підлягає частковій зміні у розмірі 20 % податку на додану вартість, так як позивачем не надано доказів реєстрації податкових накладних, суд оцінює критично, враховуючи наступне.

За змістом пп. б) п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є зобов`язанням платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем.

Відповідно до п. 62 статуту залізниць України, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника (пункт 2.4 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Пунктом 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Відповідно до п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Отже, твердження відповідача про безпідставне стягнення суми ПДВ, нарахованої на розмір витрат на утримання смуги відведення залізниці, спростовується вимогами, визначеними чинним законодавством, зокрема, Податкового кодексу України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 908/3406/19.

Суд звертає увагу на те, що відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Суд вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 р. у справі № 906/1313/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансграніт-Сервіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 р. у справі № 906/1313/21 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.