Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/444/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/444/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 8149,87 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 1110,66 грн. трьох процентів річних та 7039,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 на суму страхового відшкодування в розмірі 13366,02 грн. за полісом № АІ/4454201.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на нього покладений обов`язок з відшкодування за ліквідованого страховика виключно шкоди, до якої законом не віднесено сплату пені, 3% річних та інфляційні втрати. У той же час, заявлені позивачем вимоги були включені до реєстру кредиторів до четвертої черги задоволення вимог кредиторів до ПрАТ «СК «Україна» та вважаються погашеними за недостатністю майнових активів боржника. При цьому, відповідач не є правонаступником ПрАТ «СК «Україна» та стороною договору обов`язкового страхування, а тому не відповідає за грошові зобов`язання вказаного товариства. Крім того, оскільки строк позовної давності починається з дати настання страхового випадку, строк позовної давності за даними вимогами сплив ще 20.02.2016 року. Одночасно, відповідач просив поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ураховуючи наведені відповідачем підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку поновити такий строк та прийняти відзив до матеріалів справи.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 по вул. Уборевича, 11 в місті Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Subaru, державний номер НОМЕР_1 , не витримав безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi, держаний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.03.2015 у справі №759/2880/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Subaru, державний номер НОМЕР_1 , застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі полісу № АІ/4454201.

Відповідно до звіту № 188 від 12.03.2015 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Mitsubishi, держаний номер НОМЕР_2 , становить 16639,22 грн.

24.02.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування, однак грошової виплати не отримав.

Надалі, 23.10.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли за фактом настання ДТП за участю автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована в ПрАТ «СК «Україна» за полісом № АІ/4454201.

У подальшому, 31.10.2015 між фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-10/2015, у відповідності до пункту 1.1. якого та додатку № 1 клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4454201 від 30.12.2014 року.

У силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).

Як передбачено пунктом 1.3 договору та додатком № 1, загальна сума боргу (характеристика переданих прав) 13366,02 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору та додатком № 1 зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 ; страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі, за договором № 5/31-10/2015 від 31.10.2015, за яким заявлено серед іншого, по первісному кредитору ОСОБА_2 13366,02 грн. страхового відшкодування, 1110,66 грн. трьох процентів річних, 7039,21 грн. інфляційних втрат, 3341,51 грн. пені. Вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" у сумі 9547674,57 грн. віднесено до вимог першої черги задоволення, 3916198,78 грн. - четвертої черги задоволення, 1835120,95 грн. - шостої черги задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

У зв`язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна", позивач звернувся 30.08.2019 до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у сумі 24857,40 грн., з якої: 13366,02 грн. страхового відшкодування, 1110,66 грн. трьох процентів річних, 7039,21 грн. інфляційних втрат, 3341,51 грн. пені.

18.09.2019 відповідачем прийнято рішення №3.1-05/30344 про виплату страхового відшкодування у розмірі 13366,02 грн. по справі № 61822 щодо відшкодування ОСОБА_2 шкоди в результаті ДТП, яка мала місце 20.02.2015, за участі транспортного засобу Mitsubishi, держаний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається з банківської виписки по рахунку відповідача, останній 19.09.2019 виплатив позивачу 13366,02 грн. відшкодування шкоди по справі № 61822.

З огляду на те, що відповідач здійснив виплату лише суми страхового відшкодування, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 1110,66 грн. трьох процентів річних та 7039,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 13366,02 грн. за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 року.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями (3% річних, інфляційних втрат, пені), частина яких є предметом спору у цій справі.

У силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 24857,40 грн. (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.

У разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини 2 статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 зроблений правовий висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства.

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Відтак, спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, у зв`язку з чим місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.

Отже, до МТСБУ перейшли обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ураховуючи наведене, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

До того ж, у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" визнано кредиторські вимоги позивача до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних та інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 викладено правовий висновок про те, що з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 753/15214/16-ц спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), є правомірним та справедливим покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ, до якого перейшли обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Оскільки правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням, право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Отже, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як стверджує відповідач.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

Таким чином, звернення позивача з даним позовом до суду 10.01.2022 здійснено в межах строку позовної давності.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1110,66 грн. трьох процентів річних та 7039,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 на суму страхового відшкодування в розмірі 13366,02 грн. за полісом № АІ/4454201, та визнаних у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна", підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4600 грн., суд дійшов висновку про наступне.

01.06.2020 між Адвокатським об`єднанням «Дефендерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 96, згідно з пунктом 3.1 якого розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги, визначеної у пункті 1.2 договору та порядок його сплати визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 01.06.2020 № 1 до договору гонорар за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги сплачується клієнтом у формі фіксованої оплати відповідно до цін (тарифів), визначених у додатку № 1 до даної додаткової угоди.

У пункті 3 додаткової угоди від 01.06.2020 № 1 встановлено, що гонорар сплачується на підставі та за реквізитами авансового рахунку або акту приймання-передачі наданої правової допомоги, підписаного сторонами або узгодженого сторонами шляхом обміну листами, електронними листами, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання або узгодження.

До вказаної додаткової угоди від 01.06.2020 № 1 сторонами підписано додаток № 1 із зазначенням виду правової допомоги та її вартості.

Також, 06.01.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 391 на суму 4600 грн., з якої: ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн., підготовка та подання позовної заяви до суду - 4000 грн.

Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020 з додатковою угодою від 01.06.2020 № 1 та додатком № 1, а також підписаний сторонами акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 391 на суму 4600 грн. з детальним описом виконаних робіт, суд дійшов висновку про достатність відповідних доказів для розподілу понесених позивачем судових витрат.

У той же час, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, характеру спірних правовідносин сторін, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціни позову, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду позивачем документів, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2300 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" задовольнити повністю.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський б-р, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код 37686922) 1110 (одну тисячу сто десять) грн. 66 коп. трьох процентів річних, 7039 (сім тисяч тридцять дев`ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2300 (дві тисячі триста) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова