Постанова

від 27.11.2023 по справі 910/444/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 910/444/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022

у справі №910/444/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 8 149,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі, відповідач або МТСБУ) про стягнення 1 110,66 грн трьох процентів річних та 7 039,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 на суму страхового відшкодування в розмірі 13 366,02 грн за полісом №АІ/4454201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на відповідача відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов`язок з відшкодування шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих у зв`язку із недостатністю коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, а саме ПрАТ «СК Україна».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 1 110 (одну тисячу сто десять) грн 66 коп. трьох процентів річних, 7 039 (сім тисяч тридцять дев`ять) грн 21 коп. інфляційних втрат, 2 300 (дві тисячі триста) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що на підставі п.20.3. статті 20 та статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід прав та обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком (Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна») виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою/частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначив, що в контексті спірних правовідносин право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.

Таким чином, звернення позивача з даним позовом до суду 10.01.2022 здійснено в межах строку позовної давності.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд враховував висновки, викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 21.09.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Моторно (транспортне) страхове бюро України через Господарський суд міста Києва звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 та відмовити у задоволенні позовних вимог, розгляд апеляційної скарги проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції належним чином не дослідив строк, коли позивач дізнався про своє порушене право, дійшовши помилкового висновку, що про своє порушене право позивач дізнався з моменту винесення ухвали про визнання банкрутом ПрАТ «СК «Україна», а не з моменту ДТП;

- судом покладено додатковий обов`язок на МТСБУ щодо виплати інфляційних втрат та 3% річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу. На підтвердження даного твердження відповідачем до апеляційної скарги доданий також висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди №126/26-е від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко;

- пеня, інфляційні втрати та 3% річних - це відповідальність страховика-банкрота за порушення грошового зобов`язання, які ухвалою визнано погашеними. Така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- позивачу за договором про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування не переходило право вимоги щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних до відповідача, а отже звернення з позовом є безпідставним та не ґрунтується на договорі.

Супровідним листом №01-11.1/533/22 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

14.11.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (стаття 625 Цивільного кодексу України та пункт 26.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування;

- у даній справі до вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором страхування АІ/4454201 не може бути застосований строк позовної давності, оскільки розмір заборгованості за договором страхування уже встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/842/18; позовна давність до вимог, які були заявлені позивачем у справі №910/842/18, не могла бути застосована, оскільки не була пропущена; іншої заборгованості за договором страхування АІ/4454201, не встановленої рішенням суду, позивач не просить стягнути з відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді:Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/444/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

03.10.2022 матеріали справи №910/444/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 залишено без руху. Роз`яснено Моторному (транспортному) страховому бюро України, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у сумі 3 721,50 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу у справі листом з описом вкладення.

17.10.2022 на виконання вищезазначеної ухвали через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення №9806933 Акціонерного товариства «Укрексімбанк» від 23.09.2022 про сплату судового збору на суму 3 721,50 грн. Також скаржником додано докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу у справі листом з описом вкладення.

Також 17.10.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про зупинення провадження у справі, яка мотивована тим, що до Верховного Суду були направлені касаційні скарги на рішення, прийняті у подібних правовідносинах до правовідносин у справі №910/444/22. Так, ухвалами Верховного Суду від 05.10.2022 у справах №910/16820/21, №910/16713/21 відкрито касаційні провадження. Апелянтом зазначено, що однією з підстав відкриття касаційних проваджень Верховний Суд зазначив необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. У прохальній частині МТСБУ просить суд зупинити провадження у справі №910/1102/22 до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 та №910/16713/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 8 149,87 грн, отже вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті спору, інших заяв та клопотань.

Також у мотивувальній частині названої ухвали суд відмовив у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про зупинення провадження у справі №910/444/22 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022, оскільки пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Після відкриття провадження у справі колегія суддів, дослідивши матеріали справи, апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022, встановила, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2022 справу №910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи вказану ухвалу, суд касаційної інстанції, зважаючи на предмет спору у справі, що розглядається, значну кількість справ з такої категорії спорів, дійшов висновку, що вимагає більш змістовного підходу в тлумаченні правової природи сплати регламентної виплати МТСБУ у разі ліквідації страховика в аспекті виникнення обов`язку в МТСБУ зі сплати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування пені, інфляційних втрат та 3% річних, що може мати наслідком конкретизацію (уточнення) висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 з цього питання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 зупинено провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 до перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/16820/21; зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/16820/21, надавши відповідні процесуальні документи.

07.08.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про поновлення провадження у справі, відповідно до якої відповідач просить поновити апеляційне провадження у даній справі; врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21; задовольнити апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат - стягнути з позивача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. з 31.07.2023 по 13.08.2023, 17.08.2023 по 18.08.2023 та судді: Скрипка І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 перебували у щорічних відпустках.

Після виходу головуючого судді та членів судової колегії з відпусток ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи у строк до 05.09.2023 надати суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.02.2015 по вул. Уборевича, 11 в місті Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Subaru, державний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.03.2015 у справі №759/2880/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Subaru, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» згідно полісу №АІ/4454201.

Відповідно до звіту №188 від 12.03.2015 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2 , становить 16 639,22 грн.

24.02.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування, однак грошової виплати не отримав.

23.10.2015 між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами та на підставі якого власник пошкодженого автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2 , відступив цесіонарію - Фізичній особі-підприємцю Шияну Денису Сергійовичу всі права вимоги, які виникли у цедента у зв`язку з настанням ДТП за участю автомобіля марки Subaru, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4454201 у страховій компанії ПрАТ «СК «Україна».

Пунктом 1.2. означеного договору цесії передбачено, що внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування понесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, у передбачених законом випадках.

Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається, складає 13 366,02 грн (пункт 1.3. договору цесії).

У подальшому, 31.10.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-10/2015 (далі, Договір факторингу), за умовами якого, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 23.10.2015 на суму 13 366,02 грн.

У силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 1.4. Договору узгоджено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (пункт 31 Додатку №1 до Договору); страхова компанія Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

Як зазначає позивач у позовній заяві, починаючи з 31.10.2015 кредитором у договірному зобов`язанні, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.02.2015 по вул. Уборевича, 11 в місті Києві, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».

Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», порушуючи умови договору обов`язкового страхування (полісу) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4454201, не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк (протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тобто до 26.05.2015, а у подальшому не здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «Маркс.Капітал».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».

27.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», у тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі страхової події від 20.02.2015 за договором (полісом) №АІ/4454201.

24.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» було подано уточнення до заяви про грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у справі №910/842/18. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна», в тому числі, за договором № 5/31-10/2015 від 31.10.2015, за яким заявлено серед іншого, по первісному кредитору ОСОБА_2 13 366,02 грн страхового відшкодування, 1 110,66 грн трьох процентів річних, 7 039,21 грн інфляційних втрат, 3 341,51 грн пені. Вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» у сумі 9 547 674,57 грн віднесено до вимог першої черги задоволення, 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Враховуючи ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», листом від 30.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у сумі 24 857,40 грн, з якої: 13 366,02 грн страхового відшкодування, 1 110,66 грн трьох процентів річних, 7 039,21 грн інфляційних втрат, 3 341,51 грн. пені.

18.09.2019 відповідачем прийнято рішення №3.1-05/30344 про виплату страхового відшкодування у розмірі 13 366,02 грн по справі №61822 щодо відшкодування ОСОБА_2 шкоди в результаті ДТП, яка мала місце 20.02.2015, за участі транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається з банківської виписки по рахунку відповідача, останній 19.09.2019 виплатив позивачу 13 366,02 грн відшкодування шкоди по справі №61822.

Зважаючи на часткове задоволення відповідачем вимог позивача та сплату останнім лише основної суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 110,66 грн трьох процентів річних та 7 039,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 на суму страхового відшкодування в розмірі 13 366,02 грн за полісом №АІ/4454201.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначав, що не порушував жодного грошового зобов`язання перед позивачем, тому на нього не може бути покладена відповідальність в порядку статті 625 Цивільного кодексу України; інфляційні втрати та 3% річних є повністю погашеними та не входять до зобов`язань, передбачених підп. г) п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності для їх заявлення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 Цивільного кодексу України).

За положенням статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері страхування.

Як визначає стаття 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який був чинний на час порушення справи про банкрутство СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.

Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-«д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

При цьому пунктом 41.3 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Пунктом 22.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 Цивільного кодексу України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 Цивільного кодексу України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.

Із матеріалів справи вбачається, що МТСБУ виплатило позивачу суму страхового відшкодування і в цій частині спір між сторонами відсутній.

У даній справі до МТСБУ заявлені вимоги про стягнення з МТСБУ 1 110,66 грн трьох процентів річних та 7 039,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.05.2015 по 02.03.2018 на суму страхового відшкодування в розмірі 13 366,02 грн за полісом №АІ/4454201, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик -СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.

Разом із цим, МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Водночас, установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку зі здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є невиконання ліквідованим страховиком зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати позивачу 1 110,66 грн трьох процентів річних та 7 039,21 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, яку суд враховує з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що:

- за змістом положень чинного законодавства, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги;

- перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду;

- якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість, а лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем;

- враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи судом першої інстанції, які були присуджені до стягнення судом першої інстанції.

У заяві про поновлення провадження у справі відповідач, окрім витрат по сплаті судового збору, просив стягнути з позивача 1 500,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що планує понести судові витрати у розмірі 10 000,00 грн (на вивчення та аналіз позовної заяви, підготовки правової позиції по справі, подання відзиву на позов, участі адвоката судовому процесі, у разі необхідності подання апеляційної скарги та касаційної скарги).

МТСБУ на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи на суму 1 500,00 грн додано до заяви про поновлення провадження такі документи: копію договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» про надання послуг в сфері права; копію додаткової угоди №729 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021.

Зі змісту копії додаткової угоди №729 до договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 вбачається, що замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника, в тому рахунку, справи №840/21(61822) (внутрішній обліковий номер) за позовом ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ із сумою позову 8 149,87 грн, що є ціною позову та вартістю відповідних послуг у розмірі 1 500,00 грн.

Правову допомогу відповідачу у даній справі надавав адвокат Проц А.В., який діяв на підставі довіреностей МТСБУ, виданих на виконання договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021, яким подавались відзив на позовну заяву, апеляційна скарга та клопотання і заяви по справі.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та підтримані Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі 910/433/22, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, МТСБУ згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України довело обставини надання останньому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтувало заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг.

Колегією суддів встановлено, що докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, які були долучені до клопотання про поновлення провадження у справі, були надіслані на адресу позивача 05.08.2023.

Водночас позивач, у свою чергу, не заявив клопотання про зменшення розміру вказаних витрат та не подавав заперечень щодо їх розміру, при цьому у позовній заяві позивач заявляв про стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на правову допомогу, тому заявлений відповідачем розмір витрат є розумним.

За встановлених обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 1 500,00 грн та стягненню з позивача на користь відповідача.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/444/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/444/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка