Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/20811/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/20811/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІКО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА»

про стягнення 4 845 510,33 грн та виселення

за участі представників:

позивача - Мирний Є.М.,

відповідача - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА» про стягнення 2 285 253, 15 грн, з яких 55 106, 62 грн основного боргу, 4 323, 44 грн пені, 5 331, 30 грн штрафу, 928, 95 грн 3% річних, 2 219 562, 84 неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення та виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 1 344, 7 кв.м., розташованого за адресою: 03026, м. Київ, вул. Нова, 1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/21 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2021 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати за квітень 2021 року, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, штрафу та 3% річних, просить позивач. Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач повідомив відповідача про відмову від договору, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок звільнити об`єкт оренди. Враховуючи, що відповідач прострочив повернення орендованого майна, позивач просить стягнути з нього неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі та виселити його із займаного приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

22.12.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2022.

18.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

18.01.2022 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 18.01.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 15.02.2022.

11.02.2022 від представника відповідача надійшла заява про припинення подальшої участі у справі як представника.

14.02.2022 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про продовження строку на його подання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що позивач, шляхом видання наказу № 12 від 17.02.2021 обмежив доступ відповідачу до об`єкта оренди, що мало наслідком неможливість його використання й, як наслідок є підставою для звільнення від плати за весь період дії таких обставин на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України. Після односторонньої відмови ТОВ «ФІКО» від договору оренди, співробітники позивача продовжували не допускати відповідача до об`єкта оренди задля забезпечення демонтажу та вивезення обладнання, у зв`язку з чим останній не міг виконати обов`язок щодо повернення орендованого майна. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про наявність підстав для відстрочення повернення об`єкта оренди та безпідставність нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати за користування орендованим майном.

У підготовчому засіданні 15.02.2022 суд прийняв відзив відповідача до розгляду, встановив позивачеві час на надання відповіді на відзив до 01.03.2022 та відкладав підготовче засідання на 15.03.2022.

22.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заявник вказує на хибність доводів, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог. Додатково позивач зазначив, що відповідачем не доведено неможливості використання орендованим майном, а також вказав на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/8662/21 щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 01/21 від 05.01.2021 за період з січня по березень 2021 року.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 сторін було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 10.08.2022.

09.08.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 55 106,62 грн основного боргу, 4 323,44 грн пені, 5 331,30 грн штрафу, 928,95 грн 3% річних, 4 779 820,02 грн неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення та виселити відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 1 344, 7 кв.м., розташованого за адресою: 03026, м. Київ, вул. Нова, 1.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати виходячи із ціни позову в сумі 4 845 510,33 грн та закрив підготовче засідання і призначив справу до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув.

У судовому засіданні 06.09.2022 суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, заслухав промову представника позивача у судових дебатах, яким також було зроблено заяву до закінчення судових дебатів про намір подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, та, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідністю «ФІКО» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА» (орендар) укладено договір № 01/21 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець згідно умовами договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування (без права викупу) нежитлові приміщення, відповідно до переліку площ, що орендуються, який є невід`ємною частиною даного Договору (додаток № 1), на умовах і порядку, передбачених цим договором, а саме частину приміщення загальною площею 1 344, 7 кв.м., зокрема:

- частини всередині виробничого корпусу № 6 виробничі площі - 1 323, 7 кв.м.;

- частини адміністративної площі - 17, 00 кв.м.;

- прицехова територія 4, 00 кв.м.

Адреса за якою знаходиться об`єкт оренди: 03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Нова, будинок № 1 (п. 1.2 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе за цим Договором зобов`язань. Строк дії договору з дня його підписання до 31 липня 2021 року.

Згідно п. 3.6 Договору орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку без сплати компенсації, у випадку несвоєчасної оплати орендарем продовж 10 днів після настання строку для оплати орендної плати і платежів за фактично спожиті енергоносії (електроенергію), природний газ, водовідведення та водопостачання, каналізацію, стічні води.

За змістом п. 4.2, 4.3 Договору орендодавець зобов`язаний передати орендареві належним чином підготовлений об`єкт оренди у користування протягом 10 днів з моменту підписання сторонами цього Договору. В момент фактичної передачі об`єкта оренди сторони складають акт приймання-передачі об`єкта оренди, в якому також фіксується стан об`єкту в цілому та його складових частин на момент підписання акту приймання - передачі.

У момент підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, орендодавець передає орендареві ключі від приміщення чи орендар міняє замки, якщо орендодавець не передає ключі. Після цього працівникам, контрагентам, партнерам та іншим відвідувачам орендаря забезпечується безперешкодний доступ до об`єкта оренди (у приміщення і до обладнання).

Згідно п. 4.7 Договору повернення об`єкта оренди орендодавцеві здійснюється протягом останнього дня спливу строку дії цього Договору в належному технічному стані, не гіршому ніж те, в якому орендар прийняв об`єкт оренди, придатному для подальшого використання за винятком фактичного зносу, передає (повертає) ключі та погашає всі заборгованості (відновлення місць розташування обладнання тощо). У випадку дострокового розірвання договору повернення об`єкта оренди відбувається у строки, встановлені даним договором.

Об`єкт оренди вважається переданим (повернутим) орендодавцеві з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди з оренди (п. 4.9 Договору).

Відповідно до п. 4.12 Договору до моменту повернення об`єкта оренди (підписання сторонами акту приймання передачі об`єкта оренди) після припинення або спливу строку дії цього Договору, орендна плата нараховується в порядку передбаченому законодавством України.

Розділ 5 Договору регулює питання орендної плати та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 5.1 Договору, розмір орендної плати за площі, що орендуються, встановлюється за кожен календарний місяць (незалежно від кількості днів) з моменту підписання цього договору до 31 липня 2021 року за умов простою (відсутності виробничої діяльності) орендаря та складає (з урахуванням вимог п. 1.1 цього Договору):

- 4,72 $ США за 1 кв.м. в місяць, у тому числі ПДВ за орендовані виробничі площі - 1 323, 7 кв.м.;

- 9,0 $ США за 1 кв.м. в місяць у тому числі ПДВ за орендовані адміністративні площі - 17, 00 кв.м.;

- 1,0 $ США за 1 кв.м. в місяць у тому числі ПДВ за використану прицехову територію - 4, 00 кв.м.

Згідно пункту 5.2 Договору розрахунки по Договору проводяться у безготівковій формі. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України за курсом НБУ на день здійснення платежу на банківський рахунок орендодавця на реквізити зазначені у п. 5.3 цього Договору.

Також, у п. 5.5, 5.6 Договору сторони домовилися про обов`язкову компенсацію орендарем вартості фактично спожитих енергоносіїв (електроенергію), водовідведення та водопостачання, каналізацію, стічні води за відсутності виробничої діяльності Орендарем на строк дії даного договору згідно з коефіцієнтом, який визначається шляхом ділення орендної площі на загальну площу виробничого корпусу 1 323, 7 кв.м.: 8 568, 0 = 0, 1545. Передплати лімітованих на наступний місяць енергоносіїв здійснюється у строк до 25 числа поточного місяця. Компенсація вартості спожитих енергоносіїв сплачується до 15 числа наступного місяця. Орендар зобов`язується надавати Орендодавцю щодня до 09:00 графік погодинного споживання енергоносіїв на наступну добу. Протягом дня, якщо змінюється погодинний графік орендар має право його змінити, дія зміненого графіку запроваджується через 2 години. Додаткове споживання замовленого орендарем об`єму електроенергії, оплачується орендарем у повному обсязі. Перевищення лімітів енергоносіїв та недовикористання енергоносіїв з вини орендаря, оплачується орендарем за цінами постачальника. Сторони домовилися про обов`язкову компенсацію орендарем вартості фактично спожитого природного газу, за відсутності виробничої діяльності орендарем на строк дії даного договору, із застосуванням коефіцієнта, який визначається шляхом ділення орендної площі на загальну площу виробничого корпусу 1 323, 7 кв.м.: 8 568, 0 = 0, 1545.

Відповідно до п. 5.8 Договору оплата наданих послуг (орендна плата) здійснюється орендарем за січень 2021 року до 25 лютого 2021 року включно та за лютий 2021 року до 15 березня 2021 року включно, за наступні місяці - до 15 числа поточного місяця. Оплата обов`язкової компенсації, передбаченої в п.п. 5.5, 5.6 здійснюється орендарем протягом 5 днів з моменту надання рахунку/акту наданих послуг орендодавцем, з урахуванням п.п. 5.5, 5.6 Договору.

У пункті 8.8 Договору визначено, що орендодавець повинен забезпечити орендареві вільний в`їзд та виїзд з автомобільних доріг, розташованих поряд з територією об`єкта оренди, а також забезпечити орендареві, його працівникам, контрагентам, партнерам та іншим відвідувачам цілодобовий вільний проїзд, прохід та інший доступ до об`єкта оренди.

Із наведеним кореспондується право орендаря, закріплене у п. 13.5 Договору, користуватися об`єктом оренди та прилеглою до нього територією, включаючи права доступу і користування місцями загального користування протягом строку дії Договору без будь-яких перешкод зі сторони орендодавця.

Розділ 9 Договору визначає права та обов`язки орендаря, до яких належить, зокрема зобов`язання своєчасно (у визначені строки) підписувати акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) у строк протягом 3 робочих днів з моменту їх отримання, здійснювати всі дії для своєчасного (у визначені строки) повернення об`єкта оренди (п. 9.4); не пізніше дня закінчення дії Договору або дострокового припинення дії Договору, орендар звільняє об`єкт оренди та повертає його орендодавцю у належному стані за актом приймання-передачі (п. 9.8).

Відповідно до п. 10.3 Договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченої орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Сплата пені не звільняє орендаря від обов`язку виконання умов цього Договору. У випадку використання об`єкту оренди всупереч його цільовому призначенню та/або пошкодження або знищення об`єкта оренди з вини орендаря та/або не виконання розділу 9.3 цього Договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10 відсотків місячної орендної плати, протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги від орендодавця.

У день укладення Договору, сторони підписали акт приймання-передачі приміщень та площ до Договору, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди у строкове платне користування (оренду) на умовах, що передбачені в Договорі.

На виконання умов Договору, орендодавцем складались на надавались орендареві акти на внесення орендної плати (п. 5.1) № 2 від 31.01.2021, № 7 від 28.02.2021 та № 14 від 31.03.2021, а також акти на компенсацію наданих послуг (п.п. 5.5, 5.6) № 3 від 31.01.2021, № 8 від 28.02.2021 та № 15 від 31.03.2021.

Невиконання відповідачем грошових зобов`язань зі сплати орендної плати та супутніх платежів, зумовили звернення позивача до суду. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/8662/21, яке набрало законної сили 30.06.2022 внаслідок відмови у відкритті апеляційного провадження ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІКО» суму основного боргу в розмірі 555 258, 74 грн, пені - 14 378, 39 грн, 3 % річних - 3 328, 54 грн через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 01/21 від 05.01.2021.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи систематичне невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати орендних платежів, керуючись положеннями статті 782 ЦК України та п. 3.6 Договору позивач листом № 32 від 08.04.2021, який отримано відповідачем 09.04.2021, повідомив останнього про відмову від Договору та просив погасити заборгованість за Договором до 14.04.2021.

30.04.2021 позивач оформив акт наданих послуг № 17 на сплату орендної плати за період з 01.04.2021 по 09.04.2021 у розмірі 53 312, 62 грн та акт компенсації наданих послуг № 18 у розмірі 1 794, 00 грн.

Зазначені акти відповідач отримав 20.05.2021 у додатку до листа № 40 від 18.05.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому позивач направляв відповідачеві численні листи із вимогами сплати заборгованості та звільнення орендованих площ нежитлових приміщень об`єкта нерухомого майна, а саме листи № 37 від 14.04.2021, № 40 від 18.05.2021, № 44 від 31.05.2021, № 48 від 22.06.2021, № 50 від 01.07.2021, № 58 від 04.08.2021, № 61 від 13.08.2021, № 62 від 25.08.2021, № 64 від 30.08.2021, № 68 від 08.09.2021, № 71 від 16.09.2021.

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу так і не сплатив існуючу заборгованість, як і не звільнив орендовані приміщення, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача 2 285 253, 15 грн, з яких 55 106, 62 грн основного боргу, 4 323, 44 грн пені, 5 331, 30 грн штрафу, 928, 95 грн 3% річних, 2 219 562, 84 неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення та виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 1 344, 7 кв.м., розташованого за адресою: 03026, м. Київ, вул. Нова, 1.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За встановленими обставинами справи, відповідач, підписавши Договір, прийняв у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - частину приміщення загальною площею 1 344, 7 кв.м., що розташоване за адресою: 03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Нова, будинок № 1, зокрема:

- частини всередині виробничого корпусу № 6 виробничі площі - 1 323, 7 кв.м.;

- частини адміністративної площі - 17, 00 кв.м.;

- прицехова територія 4, 00 кв.м.

Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів та відшкодування інших витрат, обумовлених Договором.

Так, відповідно до умов Договору, 30.04.2021 орендарем були оформлені акт наданих послуг № 17 на сплату орендної плати за період з 01.04.2021 по 09.04.2021 у розмірі 53 312, 62 грн та акт компенсації наданих послуг № 18 у розмірі 1 794, 00 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З огляду на погоджений сторонами у п. 5.8 Договору порядок розрахунків, орендна плата за квітень 2021 року мала бути сплачена орендарем до 15 травня 2021 року, а оплата обов`язкової компенсації, передбаченої в пунктах 5.5, 5.6 Договору, мала бути здійснена не пізніше 25 травня 2021 року (з урахуванням отримання акту орендарем 20 травня 2021 року).

Втім, докази сплати грошових зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зобов`язання зі сплати орендної плати вважається простроченим з 16 травня 2021 року, а зобов`язання з оплати обов`язкової компенсації, передбаченої в пунктах 5.5, 5.6 Договору - з 26 травня 2021 року.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та обов`язкових платежів, обумовлених Договором за період з 01 по 09 квітня 2021 року, що свідчить про наявність у нього перед позивачем заборгованості в розмірі 55 106, 62 грн.

Враховуючи вищенаведене та встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати та інших платежів за Договором, а також факт наявності боргу, який відповідачем спростовано не було, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 55 106, 62 грн, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 10.3 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 323, 44 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенні в заявленій сумі.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 331, 30 грн штрафу, нарахованого на підставі 10.3 Договору.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Таким чином, уклавши Договір, сторони погодились із запропонованими умовами.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Так, керуючись пунктом 10.3 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5 331, 30 грн за невиконання обов`язків, визначених у пункті 9.3 Договору, своєчасної та в належному розмірі сплати орендної плати та обов`язкової компенсації вартості спожитих послуг.

Суд знаходить слушними доводи позивача про можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання штрафу та пені.

Так, Верховний Суд у постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 вказував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Стягнення штрафу прямо передбачено умовами Договору і не суперечить приписам закону, у зв`язку з чим суд погоджується з обґрунтованістю заявлених вимог. Поряд із цим, при розрахунку штрафу позивачем допущено арифметичну помилку, у зв`язку з чим, стягненню підлягає 5 331, 26 грн штрафу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 928, 95 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

За приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 4.12 Договору сторони погодили, що до моменту повернення об`єкта оренди (підписання сторонами акту приймання передачі об`єкта оренди) після припинення або спливу строку дії цього Договору, орендна плата нараховується в порядку передбаченому законодавством України.

Тобто, наведений пункт Договору містить бланкетну норму, яка передбачає, що до моменту повернення об`єкта оренди після припинення або спливу строку дії цього Договору, орендна плата нараховується в порядку передбаченому законодавством України. Такою нормою законодавства є саме ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За встановленими обставинами справи, Договір є розірваним з 09 квітня 2021 року внаслідок односторонньої відмови від нього орендодавця на підставі положень ст. 782 ЦК України та п. 3.6 Договору. Одностороння відмова позивача від Договору була обумовлена тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати орендних платежів, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/8662/21, яке набрало законної сили.

В постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17 визначено, що особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 ЦК України.

За висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) за статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, що застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю) та має характер тривалості у часі (сплачується за весь час неправомірного користування майном) - відтак, дійсно має певні особливості в порівнянні з іншими штрафними санкціями.

Заперечуючи свою вину у не поверненні приміщення і посилаючись на вчинення дій щодо його повернення, відповідач не враховує, що повернення майна з оренди здійснюється з дотриманням чинного законодавства і умов договору.

Так, відповідач вказує, що шляхом видання наказу ТОВ «ФІКО» № 12 від 17.02.2021, працівникам відповідача обмежено доступ до об`єкта оренди. Таким чином відповідач доводить, що дії орендодавця спричинили неможливість як використання об`єкта оренди, так і повернення орендованого приміщення.

Судом установлено, що вказаний наказ ТОВ «ФІКО» № 12 від 17.02.2021 має назву «Про організацію роботи персоналу ТОВ «ФІКО» під час демонтажу обладнання орендарів, що знаходиться на орендованій у ТОВ «ФІКО» території» та стосується організації роботи співробітників ТОВ «ФІКО» при демонтажу обладнання орендарів.

Слід зазначити, що сам по собі наказ орендодавця не свідчить про стверджувані обмеження орендаря у користуванні майном.

Частина 1 статті 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не подано доказів неможливості використовувати спірні приміщення, на кшталт актів про недопуск працівників, доказів звернення до правоохоронних органів тощо.

Тим паче, доступ до об`єкта оренди відповідачеві було гарантовано за умовами пунктів 4.3, 8.8 Договору у період його чинності. Однак, після розірвання Договору, співробітники позивача втратили можливість перебувати на орендованій площі, що обумовлено у п. 13.5 Договору й, у такому випадку, перебування сторонніх осіб цілком обґрунтовано могло піддаватись обмеженню з боку власника. З урахуванням чого, докази звернення відповідача до правоохоронних органів 21.04.2021 судом не беруться до уваги.

За умовами пунктів 4.7, 9.8 Договору, орендар повинен був повернути об`єкт оренди не пізніше дня розірвання договору, тобто дня отримання повідомлення орендодавця про відмову від договору, як те передбачено частиною 2 статті 782 ЦК України.

В контексті викладеного, твердження відповідача про те, що для звільнення займаних площ потрібен додатковий час та надання вільного доступу, суд оцінює критично, оскільки однією з базових принципів цивільних правовідносин є свобода договору.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Умови укладеного між сторонами Договору передбачають обов`язок орендаря звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві не пізніше дня закінчення дії Договору. Уклавши Договір, відповідач погодився із запропонованими умовами. Якщо ж демонтаж обладнання та/або звільнення займаних площ вимагає більше часу, то такі обставини мали бути обумовлені сторонами і викладені в Договорі, або ж погоджені в порядку досудових переговорів, від проведення яких відповідач всіляко ухилявся, що вбачається із наявних в матеріалах справи листів.

З урахування викладеного, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення є цілком обґрунтованими.

Також суд знаходить слушними доводи позивача, із посиланням на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які містяться у постанові від 20 листопада 2020 року в справі № 916/1319/19, про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Перевіривши надані позивачем розрахунки неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном з 10 квітня 2021 року по 31 липня 2022 року, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім цього, позивач також просив виселити відповідача з орендованих приміщень.

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.7 Договору повернення об`єкта оренди орендодавцеві здійснюється протягом останнього дня спливу строку дії цього Договору в належному технічному стані, не гіршому ніж те, в якому орендар прийняв об`єкт оренди, придатному для подальшого використання за винятком фактичного зносу, передає (повертає) ключі та погашає всі заборгованості (відновлення місць розташування обладнання тощо). У випадку дострокового розірвання договору повернення об`єкта оренди відбувається у строки, встановлені даним договором.

Із наведеним кореспондується обов`язок орендаря, визначений у пункті 9.8 Договору звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцю у належному стані за актом приймання-передачі, не пізніше дня закінчення дії Договору або дострокового припинення дії Договору.

У зв`язку із розірванням договору оренди позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що вимога про виселення відносно приміщень, які є об`єктом спірного договору, в контексті формулювань заявленого позову та обставин справи судом розцінюється як вимога про звільнення спірного приміщення від майна відповідача, що може бути виконана примусово органами виконавчої служби на підставі наказу суду без додаткових роз`яснень і уточнень, тобто, є такою, що направлена на ефективний захист прав позивача на спірний об`єкт нерухомості внаслідок розірвання спірного договору.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4 845 510,29 грн, з яких 55 106,62 грн основного боргу, 4 323,44 грн пені, 5 331,26 грн штрафу, 928,95 грн 3% річних та 4 779 820,02 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, а також виселення відповідача із нежитлового приміщення, належного позивачеві.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 74 952,65 грн.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, сума переплати в розмірі 0,02 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА» (03026, м. Київ, вул. Нова, буд. 1; ідентифікаційний код 38455247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІКО» (03026, м. Київ, вул. Нова, буд. 1; ідентифікаційний код 14275539) 55 106,62 грн (п`ятдесят п`ять тисяч сто шість гривень 62 коп.) основного боргу, 4 323,44 грн (чотири тисячі триста двадцять три гривні 44 коп.) пені, 5 331,26 грн (п`ять тисяч триста тридцять одна гривня 26 коп.) штрафу, 928,95 грн (дев`ятсот двадцять вісім гривень 95 коп.) 3% річних, 4 779 820,02 грн (чотири мільйони сімсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 02 коп.) неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення та 74 952,65 грн (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 65 коп.) судового збору.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІНК УКРАЇНА» (03026, м. Київ, вул. Нова, буд. 1; ідентифікаційний код 38455247) із нежитлового приміщення загальною площею 1 344,7 кв.м., а саме частини всередині виробничого корпусу № 6 виробничі площі - 1 323,7 кв.м., частини адміністративної площі - 17,00 кв.м., прицехової території - 4,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Нова, будинок № 1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 06.09.2022.

Суддя О.С. Комарова