Рішення

від 29.08.2022 по справі 916/1358/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1358/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача Гросман О.М.,

від відповідача - Кудрявцева Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер про стягнення заборгованості в загальній сумі 51308,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер про стягнення заборгованості за договором № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Українська залізниця від 25.03.2019 р. в загальній сумі 51308,38 грн., в т.ч. 36395,18 грн. основного боргу, 11667,54 грн. інфляційних втрат, 3245,66 грн. 3% річних, посилаючись на наступне.

25.03.2019 р. між Одеським відділенням філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер був укладений договір № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця.

Так, позивачем на виконання умов вищезазначеного договору у липні 2019 року надавались відповідачу послуги при оформленні, догляді, зберіганні автотранспортних засобів в ЗМК, при митному догляді з використанням інфраструктури та зберігання вантажних автомобілів в ЗМК. Разом з тим позивач зауважує, що за надання вищевказаних послуг позивачем були виставлені рахунки на підставі актів про виконання робіт №№ ОУ-01145 від 01.07.2019 р., ОУ-01194 від 02.07.2019 р. на загальну суму 36395,18 грн. з ПДВ.

Наразі позивач вказує, що відповідно до п. 3.1 договору фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). Так, для підтвердження факту надання послуг позивачем акти виконаних робіт передавались для підписання нарочно представнику відповідача та направлялись поштовою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення до цінного листа ТОВ Укртрансконтейнер. Однак, з боку відповідача акти так і не були підписані до сьогоднішнього часу.

При цьому позивач наголошує, що у зв`язку з тим, що дані послуги надавались у зоні митного контролю, факт їх надання позивачем може підтвердити відділ митного оформлення №1 митного поста Одеса-внутрішній Одеської митниці.

Як вказує позивач, відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки за послуги, надані за цим договором, здійснюються замовником на умовах передоплати в розмірі 100% згідно підписаного сторонами протоколу погодження договірних цін, який є невід`ємною частиною цього договору. Замовник оплачує послуги виконавця безготівково на розрахунковий рахунок виконавця, або готівкою безпосередньо у касу виконавця.

При цьому, як наголошує позивач, ним були виставлені рахунки за надані послуги (направлені відповідачу електронною поштою в день їх виставлення та передані нарочно представнику відповідача). Однак, за ствердженнями позивача, оплата відповідачем за надані зазначені вище послуги не була здійснена.

Відтак, позивач зазначає, що оскільки відповідач свої грошові зобов`язання за договором від 25.03.2019 р. № 61-МО не виконав, у останнього існує заборгованість в сумі 36395,18 грн.

Окрім того позивач повідомляє, що він неодноразово письмово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість. Проте відповідач, як зазначає позивач, з моменту виникнення заборгованості на зв`язок не виходить та погашення дебіторської заборгованості не здійснює.

Поряд з цим у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 11667,54 грн. та 3% річних в сумі 3245,66 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2022 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця залишено без руху, оскільки позивачем до матеріалів позову на надано доказів, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме рахунків та доказів їх направлення відповідачеві електронною поштою та передачі нарочно представнику відповідача. Також судом встановлено, що додані позивачем до позовної заяви копії договору № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Українська залізниця від 25.03.2019 р., додатку № 1 до договору від 25.03.2019 р., опису вкладення до цінного листа про направлення листа № ліски/О-06/98 від 19.09.2019 р. з додатками, довіреностей від 13.05.2022 р. та від 18.05.2022 р. виготовлені неякісно, деякі словосполучення, а в деяких випадках цілі речення, неможливо прочитати, тобто є нечитаємими. Крім того судом встановлено, що матеріали позовної заяви не містять належних доказів виконання позивачем встановленого законом обов`язку щодо надсилання на адресу відповідача копії позову.

06.07.2022 р. від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця на електронну адресу господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 12386/22), до якої позивачем додано копії рахунків № CF-033457 від 01.07.2019 р., № CF-033478 від 02.07.2019 р., договору № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Українська залізниця від 25.03.2019 р., додатку № 1 до договору від 25.03.2019 р., опису вкладення до цінного листа про направлення листа № Ліски/О-06/98 від 19.09.2019 р. з додатками, довіреностей від 13.05.2022 р. та від 18.05.2022 р., а також накладної № 0209077695334 від 27.06.2022 р., фіскального чеку № 300043357 від 27.06.2022 р.

Також 13.07.2022 р. від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця до господарського суду Одеської області надійшла заява про долучення документів до позовної заяви (вх. № 13000/22), до якої останнім додано читаємі копії зазначених в ухвалі суду від 30.06.2022 р. доказів, а також належні докази виконання позивачем встановленого законом обов`язку щодо надсилання на адресу відповідача копії позову з додатками.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2022 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1358/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.08.2022 р.

08.08.2022 р. представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця. Так, як зазначає відповідач, в п. 3.1. договору зазначено, що фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). Акт наданих послуг (виконаних робіт) підписується на кожну партію товару, що надійшла на адресу замовника (п. 3.2. договору). Також відповідач наголошує, що п. 3.4. договору передбачено, що після здійснення оплати за надані послуги замовником, виконавець робить відмітку в разовій перепустці сплачено. При цьому відповідач зазначає, що дозволом на виїзд АТЗ з території ЗМК є обов`язкові відмітки на разовій перепустці: сплачено та виїзд дозволено. Окрім того, відповідач наголошує, що сторони узгодили, що розрахунки за послуги надані за цим договором здійснюються замовником на умовах передоплати в розмірі 100% згідно підписаного сторонами протоколу погодження договірних цін, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1). Між іншим відповідач зазначає, що замовник оплачує послуги виконавця безготівково на розрахунковий рахунок виконавця, або готівкою безпосередньо у касу виконавця (пункти 4.1., 4.2.договору). Отже, відповідач вказує, що сторонами спірного договору узгоджено та регламентовано істотні умови даного договору, у тому числі передбачена умова, що фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). При цьому відповідач повідомляє, що він належним чином виконував умови договору та сплачував за надані послуги, фактом підтвердження яких слугували підписані обома сторонами акти наданих послуг. Натомість позивач, звернувшись до суду із вказаним позовом, в порушення вимог п. 4.1. договору підписаних обома сторонами актів наданих послуг не надав, а також не надав доказів їх направлення відповідачу по справі та доказів їх отримання останнім. Крім того, відповідач зазначає, що договір не містить умови про те, що у разі непідписання актів наданих послуг (виконаних робіт) у встановлений термін та ненадання заперечень, послуги вважаються наданими належним чином. За таких обставин, з огляду на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання послуг позивачем не надано, підстави для стягнення заборгованості та задоволення позову - відсутні. При цьому відповідач стверджує, що спірні послуги, зазначені у позовній заяві, не отримував, як і не отримував акту № ОУ-01145 про виконання робіт від 01 липня 2019 року на суму 9197,23 грн., акту № ОУ-01194 про виконання робіт від 02.07.2019 р. на суму 27197,95 грн., акту звіряння взаємних розрахунків, на які посилається позивач.

Поряд з наведеним відповідач наголошує, що з наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків вбачається, що його складено саме на 20.06.2022 р., а не на момент нібито звернення до відповідача з листом № Ліски/О-06/98 від 19.09.2019 р. про сплату заборгованості. Також відповідач зазначає, що позивачем на підтвердження факту направлення відповідачу листа від 19.09.2019 р. № Ліски/О-06/98, актів виконаних робіт та актів звірки взаєморозрахунків надано опис вкладення до поштового відправлення, однак цей опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, до того ж опис вказує лише на вміст листа, але не підтверджує факт відправлення відповідачу копії позову з доданими документами. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. З наданої позивачем квитанції № 43/17/20, на думку відповідача, також не вбачається номеру поштового відправлення, а з відбитку штемпеля - не вбачається жодної дати або будь якої іншої інформації для ідентифікації із зазначеним описом. Крім того, перевіркою по трекінгу Укрпошти № 6766400149628, вказаного на квитанції № 43/17/20 відповідачем встановлено, що відправлення за № 6766400149628 не зареєстровано в системі. Відтак, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів підтвердження надсилання вказаних документів відповідачу та їх отримання останнім.

Також відповідач звертає увагу суду, що відповідно до листа філії Центру транспортного сервісу Ліски, датованого 06.11.20 р. за № Ліски/О-06/144, який додано позивачем до позову, він направлений директору ТОВ Укртрансконтейнер Заліському Д.А. та у даному листі зазначено про укладений між сторонами договір від 25 березня 2020 р. і надання послуг за цим договором на протязі 2020 р. При цьому, відповідач зазначає, що у ТОВ Укртрансконтейнер ніколи не перебував на посаді директора чи будь який іншій посаді Заліський Д.А., та повідомляє, що зазначене прізвище відповідачу не відомо. Окрім цього, відповідач наголошує, що спірний договір між позивачем та відповідачем укладено у 2019 р. та жодних послуг у 2020 році - не надавалось.

09.08.2022 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер до господарського суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд враховувати редакцію відзиву, доданого до клопотання, оскільки 08.08.2022 р. до суду наданий відзив в помилковій редакції. У новій редакції відзиву відповідач додатково зазначає про те, що надані позивачем до позовної заяви акти про виконання робіт містять іншу вартість послуг, ані ж ту, що була узгоджена сторонами та зазначена у протоколі погодження договірних цін як додаток № 1 до договору № 61-МО, а саме:

1. вартість зберігання АТЗ на території авто терміналу за кожну добу, починаючи з другої доби у протоколі погодження договірних цін з ПДВ складає 193,78 грн., а в акті про виконання робіт з ПДВ складає 196,87 грн.;

2. вартість надання послуг при митному догляді з використанням інфраструктури філії у протоколі погодження договірних цін з ПДВ складає 276,84 грн., а в акті про виконання робіт з ПДВ складає 281,27 грн.;

3. вартість виділення території для розміщення транспортних засобів з експортним вантажем в тимчасовій зоні митного контролю у протоколі погодження договірних цін з ПДВ складає 415,25 грн., а в акті про виконання робіт з ПДВ складає 421,90 грн.

При цьому відповідач зазначає, що послуги, що зазначені в актах про виконання робіт від 01.07.2019 р. на суму 9197,23 грн. та від 02.07.2019 р. на суму 27197,95 грн. не надавались, а вартість послуг, що зазначена у цих актах, сторонами не погоджувалась.

18.08.2022 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне. Стосовно підтвердження факту надання послуг відповідачеві позивач зазначає, що в договорі від 25.03.2019 р. № 61-МО пунктом 1.4 визначено, що митний огляд вантажів в зоні митного контролю проводиться представниками підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця. Таким чином, належним доказом факту надання послуг, зазначених в актах, є підтвердження митницею реєстрації заїзду машин, зазначених в актах в зону митного контролю. На підтвердження вищезазначеного позивачем надано письмові запити до митниці від 17.08.2022 р. № 06/45; від 15.08.2022 р. №06/44.

Стосовно надання доказів направлення актів відповідачу, позивач зазначає, що ним до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 06.07.2022 р. №Ліски/К-132-Ю додано оригінал опису вкладення у цінний лист від 19.09.2019 р. яким зазначені акти, акт звірки та лист-вимога були направлені на адресу позивача.

Стосовно вартості наданих послуг позивач наголошує, що твердження відповідача про те, що надані позивачем до позовної заяви акти про виконання робіт містять взагалі іншу вартість робіт, ані ж ту, що була узгоджена сторонами, позивач зазначає, що це твердження не відповідає дійсності. Позивач наголошує, що вартість робіт була узгоджена сторонами починаючи ще з 02 травня 2019 року, що може бути підтверджено підписаними обома сторонами актів про виконання робіт, в яких зазначена така вартість (до прикладу: акт № ОУ-00732 про виконання робіт від 02.05.2019 р., акт № ОУ-00923 про виконання робіт від 28.05.2019 р., акт № ОУ- 00931 про виконання робіт від 29.05.2019 р., акт № ОУ-00944 про виконання робіт від 30.05.2019 р.), оплата яких була здійснена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (до прикладу: від 06.05.2019 р., від 05.06.2019 р., від 10.06.2019 р., від 02.07.2019 р.). Таким чином, на думку позивача, факт підписання відповідачем на протязі травня-червня 2019 року актів виконаних робіт та їх оплата у повному обсязі, доказує, що сторонами була узгоджена вартість цих послуг і відповідачем не заперечена жодного разу. Окрім того позивач повідомляє, що на підтвердження суми судових витрат в частині витрат на відрядження представника позивача для участі в судовому засіданні, позивач надає копії наказу про відрядження та авансового звіту про понесені витрати на відрядження.

У судовому засіданні господарського суду 19 серпня 2022 року по справі № 916/1358/22 було протокольно оголошено перерву до 30 серпня 2022 року об 11 год. 30 хв.

25.08.2022 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується із доводами, викладеними відповідачем у відповіді на відзив. Зокрема, відповідач зазначає, що, на думку позивача, підтвердженням факту надання послуг відповідачем, з посиланням на укладений між сторонами договір, є визначення, що митний огляд вантажів в зоні митного контролю проводиться представниками митного підрозділу митного оформлення, що розташований та здійснює функції на території Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу ЛІСКИ АТ Українська залізниця. При цьому, відповідач повторно наголошує, розділом 3 договору сторони передбачили порядок надання послуг та їх оформлення. Так, п. 3.1. договору зазначено, що фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). Проте, позивачем не надано підписаного акту наданих послуг (виконаних робіт) на підтвердження факту надання послуг.

Крім того, відповідач зазначає, що вказані позивачем письмові запити до митниці не доводять жодних фактів надання послуг, а також подані позивачем з порушенням вимог ч.4 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України. При цьому відповідач звертає увагу суду, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України). Відтак, відповідач зазначає, що з огляду на системний аналіз положень ч. 8 ст. 80, ч. 2 ст. 232 ГПК України у зв`язку із відсутністю поважних причин пропуску строку подання доказів та правових підстав для його поновлення, неналежністю та недопустимістю доказу, зазначені письмові запити до митниці від 17.08.2022 р. № 06/45 , від 15.08.2022 р. № 06/44 не можуть бути прийняті до розгляду.

Стосовно підтвердження направлення актів наданих послуг відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів підтвердження надсилання вказаних документів відповідачу та їх отримання останнім.

Щодо вартості наданих послуг, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів, що вартість послуг була узгоджена сторонами ще 02.05.2019 р., як він посилається у відповіді на відзив. Так, на думку відповідача, жодних додаткових умов, протоколів погодження договірних цін щодо перегляду або зміни вартості послуг на інші, ніж ті, що зазначені в додатку № 1 від 25 грудня 2019 р. до спірного договору позивачем не надано.

Також відповідач заперечує щодо включення позивачем витрат на відрядження представника позивача до судових витрат. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем надано копію наказу від 28.07.2022 р. на відрядження до господарського суду м. Одеси з питань представництва інтересів філії ЦТС ЛІСКИ АТ Укрзалізниця, проте в наказі не зазначено, по якій саме конкретній справі відряджений представник. При цьому, як зазначає відповідач, з реєстру судових рішень вбачається, що вказаний представник позивача - Гросман О.М., 08.08.2022 р. приймала участь у господарському суді м. Одеси по справі № 916/1360/22 за позовом Акціонерного товариства „Українська залізниця в особі філії Центр транспортного сервісу Ліски АТ „Українська залізниця до ТОВ „Фесіт Юнайтед про стягнення заборгованості в сумі 3450582,30 грн. Відтак, на думку відповідача витрати представника не пов`язані безпосередньо з даною справою № 916/1358/22.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 30.08.2022 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача просив суд не задовольняти позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25.03.2019 р. між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер (замовник) було укладено договір № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом, в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця, відповідно до п. 1.1. якого відповідач як замовник доручає, а позивач як виконавець зобов`язується на умовах цього договору надати послуги, пов`язані з розміщенням автотранспортних засобів з вантажами в зоні митного контролю, їх зберіганням (охороною) та з проведенням митного огляду товарів га транспортних засобів замовника, акредитованого в митних органах. В своїй роботі по організації цих послуг виконавець керується Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по організації митного огляду вантажів замовника, які знаходяться під митним контролем та переміщуються автомобільним транспортом.

У п. 1.3. договору сторони погодили, що місце проведення митного огляду: зона митного контролю місце доставки Одеса-Ліски на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця.

В п. 1.4.договору передбачено, що митний огляд вантажів у зоні митного контролю проводиться представниками підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця (Митниця).

Згідно п. 1.5. договору при митному огляді, в разі необхідності, додатково можуть залучатися представники державних контролюючих органів, що здійснюють відповідні державні види контролю, зазначені у Митному Кодексі України від 13.03.2012 р. №4495-VІ (зі змінами та доповненнями).

В п. 2.1 договору визначено обов`язки виконавця, а саме останній зобов`язується: вчасно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки за ним договором; провесні розміщення автотранспортного засобу на окремому майданчику; забезпечити цілодобову охорону вантажів замовника, що знаходяться в зоні митного контролю.

В свою чергу замовник зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі в обумовлені цим договором терміни сплачувати кошти виконавцю за надані послуги у відповідності до умов цього договору, при укладанні договору надати виконавцю копію своєї облікової картки в митних органах України, завірену мокрою печаткою замовника; у випадку зміни реквізитів замовника, у тижневий термін сповістити про це виконавця (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). Акт наданих послуг (виконаних робіт) підписується на кожну партію товару, що надійшла на адресу замовника (п. 3.2. договору).

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що після здійснення оплати за надані послуги замовником, виконавець робить відмітку в разовій перепустці сплачено. Дозволом на виїзд АТЗ з території ЗМК є обов`язкові відмітки на разовій перепустці: сплачено та виїзд дозволено.

У п. 4.1. договору зазначено, що розрахунки за послуги надані за цим договором здійснюються замовником на умовах передоплати в розмірі 100% згідно підписаного сторонами Протоколу погодження договірних цін, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Замовник оплачує послуги виконавця безготівково на розрахунковий рахунок виконавця, або готівкою безпосередньо у касу виконавця (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку, якщо сума, що перерахована замовником, більша ніж фактична вартість наданих робіт, різниця коштів зараховується як передплата за надання послуг, які будуть надані у майбутньому, або повертається замовнику за його письмовою вимогою.

В п. 5.2.договору передбачено, що всі спірні питання, що можуть виникнути у зв`язку з виконанням цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів чи обміну листами. У випадку не врегулювання спірних питань, спір передається на розгляд до Господарського суду (п. 5.3. договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу при умові оформлення їх у письмовому вигляді та підписання сторонами. У випадках, що не передбачені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 р., а у випадку невиконання однією із сторін своїх зобов`язань по цьому договору до повного виконання таких зобов`язань.

Згідно п. 7.2. договору якщо ні одна зі сторін протягом 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору проінформувала в письмовому вигляді про розірвання договору, дія договору автоматично подовжується на один рік.

Також до вказаного договору № 61-МО від 25.03.2019 р. про надання послуг сторонами оформлено додаток № 1 Протокол погодження договірних цін, в якому визначено вартість послуг.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 61-МО від 25.09.2019 р. за правовою природою є договором надання послуг у розумінні ст. 901 ЦК України, а також є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості підтвердження надання відповідачу послуг за вказаним договором № 61-МО від 25.09.2019 р. оформлено акт № ОУ-01145 про виконання робіт від 01.07.2019 р. на суму 9197,23 грн. (в т.ч. ПДВ 1532,87 грн.) та акт № ОУ-01194 про виконання робіт від 02.07.2019 р. на суму 27197,95 грн. (в т.ч. ПДВ 4532,99 грн.), а також позивачем складено акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2019 р. 20.06.2022 р. Водночас, із наданих позивачем копій даних актів про виконання робіт та акту звіряння вбачається, що замовником ТОВ Укртрансконтейнер вказані акти не підписані.

Розділом 3 договору № 61-МО від 25.03.2019 р. сторони передбачили порядок надання послуг та їх оформлення. Так, п.3.1. договору зазначено, що фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт).

Отже, належним фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є саме підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт). В свою чергу судом оцінюються критично доводи позивача про те, що належним доказом факту надання послуг, зазначених в актах, є підтвердження митницею реєстрації заїзду машин, зазначених в актах в зону митного контролю.

Так, в п. 3.4. договору сторони передбачили, що після здійснення оплати за надані послуги замовником, виконавець робить відмітку в разовій перепустці сплачено, а дозволом на виїзд АТЗ з території ЗМК є обов`язкові відмітки на разовій перепустці: сплачено та виїзд дозволено. Однак, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність відповідних відміток в разовій перепустці для можливого виїзду транспорту відповідача з території ЗМК у зв`язку з наданням послуг по організації митного огляду по спірним актам. У зв`язку з цим, на думку суду, сумнівним є факт того, що транспорт відповідача після митного огляду вантажів покинув територію ЗМК без відмітки в разовій перепустці сплачено. Адже, відсутність підпису відповідача на спірних актах останній обґрунтовує саме тим, що спірні послуги, зазначені у позовній заяві, відповідачем не отримувались, як і не отримувались акт № ОУ-01145 про виконання робіт від 01.07.2019 р. на суму 9197,23 грн., акт № ОУ-01194 про виконання робіт від 02.07.2019 р. на суму 27197,95 грн., акт звіряння взаємних розрахунків - на які посилається позивач.

В п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження відправки листа від 19.09.2019 р. № Ліски/О-06/98 про сплату заборгованості у розмірі 36395,18 грн., акту звірки та актів про виконання робіт від 01.07.2019 р. та 02.07.2019 р., надано копію опису вкладення до цінного листа та копію квитанції № 43/17/20. Однак, як вбачається із вказаного опису, на ньому відсутній номер поштового відправлення, також відбиток календарного штемпеля, який працівник поштового зв`язку повинен проставити після перевірки відповідності вкладення опису, є нечитаємим, з огляду на що неможливо встановити ні дату відправлення, ні поштове відділення.

Більш того, надана позивачем копія опису вкладення не може свідчити про надсилання відповідачу доданого до позовної заяви акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2019 р. 20.06.2022 р., оскільки із відбитку календарного штемпеля на описі вкладення зазначено 2019 рік, тоді як акт звіряння взаємних розрахунків складено за період з 2019 по 2022 рік.

Також надана позивачем копія квитанції № 43/17/20 містить майже нечитаємий відбиток календарного штемпеля. Проте з огляду на відсутність номеру поштового відправлення на описі вкладення до цінного листа, суд не може встановити, що саме ця квитанція є доказом підтвердження надання послуг поштового зв`язку, а саме здійснення поштового відправлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер цінного листа із вкладенням до нього листа позивача від 19.09.2019 р. № Ліски/О-06/98 про сплату заборгованості у розмірі 36395,18 грн., акту звірки та актів про виконання робіт від 01.07.2019 р. та 02.07.2019 р. Крім того, перевіркою по трекінгу Укрпошти № 6766400149628, вказаного на квитанції № 43/17/20, встановлено, що відправлення за № 6766400149628 не зареєстровано в системі.

Відтак, надані позивачем копія опису вкладення до цінного листа та копія квитанції № 43/17/20 не є належними доказами направлення відповідачу вказаних актів.

Також судом не приймається до уваги додана до позову копія листа філії Центру транспортного сервісу Ліски від 06.11.2020 р. за № Ліски/О-06/144 на адресу директора ТОВ Укртрансконтейнер Заліського Д.А., оскільки в листі зазначено про укладений між сторонами договір від 25 березня 2020 р. і надання послуг за цим договором на протязі 2020 р., тоді як спірний договір між позивачем та відповідачем укладено у 2019 р., та спір існує по послугам за 2019 рік. При цьому, за ствердженнями відповідача, у ТОВ Укртрансконтейнер ніколи не перебував на посаді директора чи на будь який іншій посаді Заліський Д.А., що не спростовано позивачем.

Поряд з цим суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що акти виконаних робіт передавались для підписання нарочно представнику відповідача, оскільки доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано.

Також, на думку суду, безпідставними є посилання позивача на листи позивача до Одеської митниці №06/45 від 17.08.2022 р. та №06/44 від 15.08.2022 р. як на докази надання відповідачу спірних послуг, оскільки отримана на ці запити позивача інформація у будь-якому разі за умовами договору не є фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі за відсутності підписаних обома сторонами актів наданих послуг.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено рахунок - фактуру № CF-033457 від 01.07.2019 р. та рахунок - фактуру № CF-033478 від 02.07.2022 р. Між тим докази їх направлення на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер або вручення останньому в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, що стосується факту зазначення в актах про виконання робіт цін за надані послуги, відмінних від узгоджених між сторонами у Протоколі погодження договірних цін (додаток № 1 до договору), суд зазначає наступне. У п. 4.1. договору зазначено, що розрахунки за послуги надані за цим договором здійснюються замовником на умовах передоплати в розмірі 100% згідно підписаного сторонами Протоколу погодження договірних цін, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1). При цьому суд звертає увагу на хибність посилання позивача, що вартість робіт була узгоджена сторонами ще з травня 2019 р., адже відповідачем підписані та оплачені: акт № ОУ-00732 про виконання робіт від 02.05.2019 р., акт № ОУ-00923 про виконання робіт від 28.05.2019 р., акт № ОУ- 00931 про виконання робіт від 29.05.2019 р., акт № ОУ-00944 про виконання робіт від 30.05.2019 р. Так, підписання та оплата даних актів свідчить про відсутність заперечень у відповідача стосовно саме цих актів. Проте для стягнення вартості наданих послуг по договору № 61-МО за спірними актами від 01.07.2019 р. та 02.07.2019 р. позивачу необхідно належними та допустимими доказами підтвердити зміну вартості наданих послуг ніж та, що зазначена у додатку № 1 від 25.12.2019 р.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, щодо збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 р., який набув чинності 17.10.2019 р., відповідні зміни були внесені у ст.79 ГПК із зміною назви статті з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання їх саме і тій кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Також слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не підтверджують факт надання відповідачу спірних послуг по актам про виконання робіт № ОУ-01145 від 01.07.2019 р. та № ОУ-01194 від 02.07.2019 р. згідно договору № 61-МО від 25.03.2019 р., оплату за які позивач просить стягнути з відповідача. Адже надані позивачем докази не є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, за загальним правилом саме прийняття відповідачем наданих позивачем послуг по організації митного огляду вантажів замовника, які знаходяться під митним контролем та переміщуються автомобільним транспортом, є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Враховуючи відсутність належних доказів надання позивачем відповідачу послуг по організації митного огляду вантажів замовника по договору № 61-МО за спірними актами від 01.07.2019 р. та 02.07.2019 р., суд доходить висновку про відсутність у відповідача зобов`язання оплатити послуги по цим актам.

За таких обставин, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача спірної заборгованості за договором № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом, в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця, від 25.03.2019 р. внаслідок несплати відповідачем вартості послуг за актами про виконання робіт № ОУ-01145 від 01.07.2019 р. та № ОУ-01194 від 02.07.2019 р.

Відтак, суд не вбачає підстав стягнення з відповідача 36395,18 грн. основного боргу за надання послуг.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 3245,66 грн. та інфляційних втрат в розмірі 11667,54 грн. суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, з огляду на встановлення судом відсутності у відповідача зобов`язання з оплати за послуги за спірним договором та самої заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно відсутнє і прострочення такого зобов`язання, що в свою чергу виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази щодо існування у відповідача заборгованості за несплату послуг за договором № 61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом, в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця від 25.03.2019 р.,, суд доходить висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер про стягнення заборгованості в загальній сумі 51308,38 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 вересня 2022 р.

Суддя В.С. Петров